https://drive.google.com/file/d/1nCaVtsXvCp8L3yDjLEHj_9xHdhLY6TGJ/view?usp=sharing
Ця ди́вна любо́в – тонка́ межа́,
Між смі́хом і гні́вом, що ду́шу па́лить.
То гра́, то реа́льність – такі віражі́,
І зо́всім не я́сно, чи це́ болить́
Люблю́ Вас, пани́ і па́ні!
Люблю́ Вас… до нестя́ми!
Люблю́, поки́ не літа́є –
А тоді́… Як вже… Забува́ю…
Ця ди́вна любо́в – тонка́ межа́,
Між смі́хом і гні́вом, що ду́шу па́лить.
То гра́, то реа́льність – такі віражі́,
І зо́всім не я́сно, чи це́ боли́ть́.
Чи я по но́тах, чи по слова́х,
Чи зо́всім вже по ма́тах…
Чи тре́ба Ма́тір, чи твари́н тягти́,
Чи просто́ на ко́гось вже гарча́ти?
Ця ди́вна любо́в – тонка́ межа́,
Між смі́хом і гні́вом, що ду́шу пали́ть.
То гра́, то реа́льність – такі віражі,
І зо́всім не я́сно, чи це́ болить́
Бува́є, що щи́рість в оча́х вже хова́ю,
А по́тім, як ві́тер, куди́сь відліта́ю.
І знов у думка́х я щось розрізня́ю,
Бо це є життя́, я його́ саме так сприйма́ю.
Ця ди́вна любо́в – тонка́ межа́,
Між смі́хом і гні́вом, що ду́шу пали́ть.
То гра́, то реа́льність – такі віражі,
І зо́всім не я́сно, чи це́ болить́
Вірш з Інтернету, авторство невідоме
