Актуальність проблеми розвитку критичного мислення студентів зумовлена тим, що притаманна нашому часу динаміка технологічного і соціального прогресу вимагає від випускників вищих навчальних закладів умінь швидко адаптуватися до професійної діяльності, змінювати і вдосконалювати її на основі самостійного набуття знань, знаходити шляхи вирішення професійних і соціальних завдань у будьяких нестандартних ситуаціях.
Критичне мислення допомагає особистості орієнтуватися в сучасному швидкоплинному світі, не бути об’єктом маніпуляції засобів масової інформації, суспільних груп, політичних партій. Тобто критичність є атрибутом людини, яка, розвиваючись, активно пізнає світ. З цих позицій одна з цілей освітнього процесу полягає в тому, щоб кожен студент міг стати повноцінним суб’єктом діяльності, пізнання, спілкування, здатним до самореалізації, відповідальним за все, що відбувається в світі, демонструючи високий рівень толерантності й коректності людських відносин.
Світовий економічний форум у 2016 році провів дослідження про те, як великі компанії і їхні працівники бачать майбутнє через призму навичок. 400 світових компаній опитали 13 мільйонів своїх працівників: що було важливим у 2015 році і що стане важливим у 2020?
Порівняно з 2016 роком, навички критичного мислення піднялися в рейтингу і посідають друге місце після навичок розв’язання комплексних проблем.
У майбутньому успішним працівником буде не той, хто здатен змінювати роботу, а той, хто здатен змінювати галузь працевлаштування. Це трохи лякає, і від цього майбутнього нас відділяє один рік. Для зміни галузі людині потрібні навички трансформації своїх умінь і пристосування їх до іншої галузі. Тож ми сьогодні вчимо студентів, для яких це стане буденністю.
Засади критичного мислення:
Нічого не беріть на віру
Зважайте на мотив вчинку/позиції
Робіть власне дослідження
Ставте запитання
Розбивайте великий масив інформації на менші частини
Не вважайте, що ви завжди маєте рацію
Не бійтеся помилятися
Два останні пункти особливо стосуються вчителів: помилятися нормально. Уявіть, що студент каже викладачеві: ви помиляєтеся. Замість того, щоб наполягати, що ваша думка — правильна, перетворіть це на вправу з критичного мислення: ти вважаєш, що я помилилась, зроби власне дослідження і доведи, що маєш рацію.
Ведіть інтелектуальний щоденник — записуйте думки, систематизуйте їх. Коли ви вербалізуєте те, що маєте в собі, думки кристалізуються. Так само корисно проговорювати думки з кимось. Коли ми даємо слова своїм думкам, самі думки стають більш впорядкованими і зрозумілими, хаос у голові перетворюється на порядок.
Критичне мислення слід починати розвивати від самого народження в сім’ях. Поки дитина росте, вона збирає досвіди і враження, і це вже є мислення і рефлексії. Несвідомо дитина сама вчиться критичного мислення. Тому і подальший розвиток цієї навички треба включати в різні види робіт. Передусім, через правильно поставлені питання — відкриті запитання завжди кращі за закриті.
Поміркуйте про те, як видобути найбільше думок з ваших студентів. Залучайте їх до групової командної роботи та втілення проектів. Ми краще вчимося один від одного. Робота в групах допомагає зрозуміти, як мислять інші люди, прийняти, що вони мислять інакше і мають іншу точку зору. Навчатися в команді — це відкривати власний розум до нових ідей і розвивати толерантність. Це готує студентів до майбутнього, бо людина так чи інакше працюватиме в колективі.
У радянський час нам казали як вчитися і що думати. Але навіть поганий підручник можна використати як інструмент для критичного мислення. Вчитель каже — ось є підручник, тут викладена одна з можливих точок зору. Знайдіть і підготуйте інші погляди на це явище
Самостійно розвиваючи критичне мислення, студенти можуть ставити собі такі запитання:
Чи впевнений я в тому, що роблю?
Чи те, що я роблю, має сенс?
Чи роблю я прогрес?
Чи змінюється те, як я мислю?
Критичне мислення знадобиться коли доводиться приймати важливі рішення щодня. У цьому допоможуть п’ять простих кроків:
Технологія розвитку критичного мислення передбачає розподілення заняття на три етапи.
Перший етап — ревокація — актуалізація пізнавальних процесів —
«виклик». Цей етап має вирішити три завдання:
1. Опора на набутті знання, на досвід. Студентам пропонується згадати, що їм відомо з даного питання. Це спонукає їх аналізувати власні знання, спрямовувати пам’ять і мислення у потрібне русло. Одночасно визначається рівень і окреслюється коло знань, якими володіє студент і які згодом поповняться новими, коригуються помилки. Це важливо тому, що нові знання стають більш міцними, якщо вони засвоєні в контексті тих, які вже набуті. Тобто є основа для розуміння, засвоєння і більш тривалого збереження нових знань, виявляються помилки у тих, які є.
2. Студентів заохочують до активної діяльності. Навчання має бути активною, а не пасивною діяльністю. Тому, для того, щоб студент свідомо і критично підходив до розуміння нової інформації, він має брати активну участь у процесі навчання, а для цього необхідно цілеспрямовано мислити, висловлювати думки власними словами, демонструвати свої знання. Отже, отримані знання виводяться на рівень свідомості і стають базою для засвоєння нових, інформація переосмислюється, а у пам’яті створюється ефективний зв’язок наявних і нових знань. Таким чином, особисті знання переходять на рівень самоусвідомлення, формується власна «схема» для мислення про певну тему чи ідею.
3. Формування інтересу до певного питання та розуміння мети його вивчення. Цілеспрямоване навчання більш ефективне ніж нецілеспрямоване. Однак існує два типи цілеспрямованості: поставлена викладачем і обрана самостійно студентом. Мотивація навчальної діяльності знижується, якщо немає інтересу, тобто для підтримки пізнавальної активності студентів необхідно підтримувати його інтерес до теми, що вивчається.
Другий етап — усвідомлення — засвоєння змісту. Головним завданням етапу є підтримка зацікавленості, викладеної на першому етапі, стимулювання студентів і відстежування засвоєння нових знань. На цьому етапі проходить безпосереднє ознайомлення студента з новою інформацією через прослуховування лекцій, опрацювання тексту, перегляду фільму, виконання експерименту тощо.
Викладач стимулює діяльність студентів, заохочує такі засоби, як аналіз, синтез і порівняння.
Третій етап — осмислення (рефлексія). На даному етапі заняття відбувається осмислення студентами нового матеріалу, адаптація нових понять у власній системі знань, тобто зміна вже засвоєного уявлення та реструктуризація сформованих зв’язків, що «готує» місце для нової інформації. На цьому етапі розв’язується два важливих завдання:
1. Спонукати студентів висловлювати своїми словами дістану інформацію, бо знання краще запам’ятовуються, якщо формуються у власному контексті.
2. Сприяти обміну ідеями між студентами. У результаті цього збагачується словниковий запас і активізується здібність до самоутвердження.
Критичне мислення — це складний процес, який починається із залучення інформації, її критичного осмислення та закінчується прийняттям рішення. Тому відправною точкою критичного мислення є інформація, яка поступово перетворюється у знання, а вони, у свою чергу, створюють мотивацію, без якої неможливе критичне мислення. У процесі розвитку критичного мислення слід діагностувати навчальну інформацію за критеріями критичної насиченості та коректності, відповідно до яких навчальна інформація має:
- містити фрагменти, які стимулюють студентів до їх осмислення з різних кутів зору;
- містити смислопошукові фрагменти, що змушують не приймати їх на віру, а критично осмислювати;
- відображати історичні етапи розвитку науки, формування того або іншого наукового положення і таким чином привчати студентів до багатогранності думок, поглядів та ідей.
Критичне мислення має стати базовою звичкою, адже ми живемо у час фейкових новин, а іншого захисту від них немає.