Чим закінчується переважна більшість проєктів, що створюються для Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнівської молоді? Теоретично: виправленням помилок та подальшими дослідженнями. Але на практиці значна частина учнівських розробок завершується самим конкурсом. Після нього молоді дослідники (часто незалежно від того, виграли вони чи програли) відкладають знайому тему і на наступний рік беруться за щось геть нове або й взагалі перестають цікавитись наукою. Частіше за все це пов’язано з їхньою мотивацією. Конкурс для них цікавий і престижний. А от що робити з проєктом далі, вони не знають. Як же бути в такій ситуації педагогічним та науковим керівникам? Спробуємо розібратися.
Мотивація – наше все
На мій погляд, головне завдання педагога – зацікавити учня чи ученицю в написанні роботи не задля призу, а заради особистих інтересів. Така стратегія дозволяє позбутися цілої купи проблем. По-перше, молодий дослідник або ж дослідниця будуть ретельніше обирати тему, вони відмовляться від чогось, про що просто легше писати. По-друге, робота для них стане цінною сама по собі. А це мотивує до залучення дорослих до допомоги, додаткових консультацій тощо. Знаю чудові приклади, коли цікаві розробки МАН подавали молоді дослідники, які початково не цікавилися конкурсом як таким, а працювали для іншого проєкту. Майже всі вони мали призові місця та приємно вразили журі.
Аби точно не помилитися в цьому питанні, можна одразу зорієнтувати дитину в тому, що особисто для вас її перемога буде чудовим бонусом, але ви будете продовжувати з нею працювати, щоб там не було. Зрештою, конкурс-захист – це далеко не єдиний захід, в якому може взяти участь учень тієї чи тієї секції МАН. Ще є виставки, флешмоби та багато іншого. Якісну розробку точно буде, де показати.
Ширші перспективи – наш шлях до успіху
Другий аспект, на який я б радила звернути увагу, це практичне значення роботи. Так, якщо ваш учень чи учениця пишуть реферат або якийсь тип курсової, вони не бачитимуть в ній перспективи після конкурсу. А уявіть, що мова йде про дослідження, яке потім стане науковою статтею, книгою чи корисним макетом (в секції робототехніки, наприклад). Тільки в цьому випадку для неї зауваження журі будуть більш корисними, аніж дошкульними. Щоб досягти такого результату одразу орієнтуйте учня чи ученицю на те, що робота МАН – це не кінцевий продукт. Хай вона стане апробацією дослідження, одним зі шляхів до пошуків однодумців чи колективу. Тоді всі етапи конкурсу будуть кориснішими, вони спрацюють правильно і дозволять вашим вихованцям не просто пройти чергове випробування, а й знайти для себе однодумців, порадників, фахівців, а може й майбутніх рецензентів.
Також я завжди раджу підтримувати молодих дослідників та дослідниць, яке б місце вони не займали. Якщо у вас з ними вже склалася своєрідна співпраця, був проведений складний науковий пошук, то ви вже можете вважати себе справжніми героями. Якщо ж у вас виникають якісь проблеми з цим, звертайтесь до нас за консультаціями. Будемо раді допомогти.
