Хронічний гепатит – дифузний запальний процес у печінці, зумовлений первинним ураженням клітин печінки, який триває без суттєвого покращення не менше 6 місяців і потенційно може трансформуватися в цироз печінки. Найбільш часто захворювання виявляють у чоловіків після 40 років. У 30% хворих ураження печінки розвивається поступово протягом тривалого часу.
Класифікація за етіологією:
-вірусний гепатит В, С, D, Е (зустрічається у 50-80% усіх випадків);
- алкогольний ;
- медикаментозний;
-криптогенний( нез'ясована етіологія);
-токсичний (промислові шкідливості)
-аутоімунний.
КЛІНІКА
Клініка хронічного гепатиту залежить від форми захворювання (агресивний чи персистуючий) і від ступеня активності процесу.
Хронічний гепатит вірусної етіології.
Хронічний вірусний гепатит характеризується повільним прогресивним перебігом із довготривалим малосимптомним перебігом, що особливо властиво вірусному гепатиту С, через що його називають "ласкавим убивцею".
При активному перебігу захворювання хворих турбує біль в правому підребер’ї, відчуття тяжкості, розпирання. Ці симптоми посилюються після вживання гострих, жирних страв чи алкоголю, після фізичного навантаження. Хворих також турбують гіркота в роті, відрижка, нестійкі випорожнення, здуття живота, знижується працездатність, появляється сонливість, свербіння шкіри, часто кропив’янка. У хворих спотворюється смак, появляється постійна нудота, яка підсилюється після прийому їжі і ліків. У 80% випадків при обстеженні виявляють судинні зірочки, іктеричність склер і шкіри, почервоніння долонь (печінкові долоні), кровоточивість ясен, гепатомегалію, гінекомастію (збільшення молочних залоз у чоловіків).
Клінічні прояви хронічного гепатиту при персистуючому перебігу більш доброякісні і залежать від ступеня активності процесу. Перебіг захворювання має хвилеподібний характер з повтореними загостреннями і тривалими ремісіями. Під час загострення хворих турбує постійний тупий нічний ниючий біль у правому підребер’ї, відчуття тяжкості, нудота, гіркота в роті, дратівливість. Спостерігається анемія, порушення сну. При огляді виявляється виражена субіктеричність слизових і шкіри, остання суха. Печінка збільшена, ущільнена, край заокруглений, під час пальпації відзначається помірна болючість. У 20% випадків пальпується селезінка. Під час загострення є незначні зміни показників функціонального стану печінки. Критеріями активності запального процесу при гепатиті служать: погіршення загального самопочуття хворих, поява чи наростання болю в правому підребер’ї, підвищення температури тіла, диспепсичні прояви.
Для одного з активних варіантів гепатиту – автоімунного, який частіше буває у жінок в період статевої гормональної дисфункції (розвивається у молодих жінок віком до 30 років), характерною є висока температура тіла, ураження шкіри, суглобів, алергічні прояви, біль в животі, характерні різко виражені імунологічні зсуви. Всім цим процесам передує поява кволості, погіршення апетиту, потемніння сечі, а потім з’являється інтенсивна жовтяниця.
Алкогольний гепатит досить часто зумовлений зловживанням алкоголю і в більшості випадків здатний переходити в цироз печінки. Алкогольний гепатит виникає у 1/3 хронічних алкоголіків – осіб, які зловживають алкоголем не менше 5 років. Сприятливими факторами є недостатнє харчування, генетична схильність. Характерним є гострий початок після тяжкого запою. Жовтяниця помірно виражена, не супроводжується свербінням шкіри, біль виявляють в половини хворих, лихоманка ремітуюча або постійна. При обстеженні виявляють болючу збільшену ущільнену печінку. У хворих виявляють розлади психіки.
Крайнім проявом розвитку патологічного процесу при хронічному гепатиті є печінкова кома, яка розвивається за умови приєднання печінкової недостатності і характеризується найперше енцефалопатією. Ураження кори головного мозку характеризується зміною особистості пацієнта: порушується свідомість, хворий збуджений, спостерігається посмикування м’язів, з’являється виражений солодкуватий запах з рота з фекальним відтінком. Розміри печінки зменшуються, вона м’яка при пальпації.
Частота клінічних симптомів у хворих з хронічним гепатитом:
-астеновегетативні розлади – 100 %;
- гепатомегалія – 100 %;
-схуднення – 91 %;
- біль у ділянці печінки – 84 %;
-телеангіоектазії – 81 %;
-диспептичний – 79 %;
-“печінкові долоні” – 59 %;
-жовтяничність склер – 57 %;
-жовтяниця – 11 %;
-кровоточивість – 56 %;
-підвищення температури тіла – 18 %;
-артралгії – 15 %.
ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ:
- астеновегетативний (загальна слабість, безсоння, зниження працездатності, дратівливість, пригнічений настрій, депресія, втрата попередніх інтересів, зниження ініціативи);
- диспептичний (поганий апетит, сухість та гіркота у роті, нудота, відрижка, іноді блювання, тяжкість в епігастрії, розлади випорожнень, здуття живота, відчуття дискомфорту в правому підребер’ї);
- гепатомегалічний (печінка щільна, поверхня її гладенька, чутлива при пальпації);
- больовий (незначний біль в правому підребер’ї);
- холестатичний (шкірне свербіння, ксантоми, ксантелазми);
Ксантелазми
- жовтяничний (жовте забарвлення шкіри, склер, слизових);
- спленомегалічний (збільшення селезінки);
- геморагічний (шкірні петехії, кровоточивість ясен, кровотечі з носа, менорагії, кривава блювота, дьогтьоподібний стілець);
- артралгічний (множинні артралгії, переважне ураження крупних суглобів);
- енцефалопатичний (зниження пам’яті сонливість, періоди дезорієнтації у часі і просторі);
- гарячковий синдром (підвищення температури, може бути тривалим чи періодичним).
Діагностика:
-ЗАК;
-ЗАС;
-кров на антитіла до вірусних гепатитів;
-біохімія крові (печінкові проби);
- біопсія печінки;
-УЗД печінки.
ПРОГНОЗ При усуненні етіологічних чинників прогноз здебільшого сприятливий. УСКЛАДНЕННЯ У 30-50 % випадків хронічний гепатит трансформується в цироз печінки.
ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ
Загальні принцип
1. Рекомендуйте відмову від алкоголю (посилює ушкодження печінки та прискорює прогресування до цирозу печінки). Вважається, що вживання кави приносить користь.
2. Пацієнтам із тютюнопалінням рекомендуйте кинути курити (куріння посилює фіброзування печінки і підвищує ризик розвитку гепатоцелюлярної карциноми).
3. Пацієнтів, сприйнятливих до вірусного гепатиту А або В, слід вакцинувати проти HAV і HBV4. У пацієнтів із надлишковою вагою чи ожирінням слід застосувати програму зменшення маси тіла і проводити діагностичні тести для виключення метаболічного синдрому.
5. Немає протипоказань до продовження професійної діяльності (за винятком посад, що вимагають особливого фізичного навантаження), як і потужних занять та занять спортом.
6. Дієта з низьким вмістом жирів має допоміжне значення
Медикаментозне лікування:
- противірусна терапія у разі вірусних гепатитів.
-імуносупресивна у разі аутоімунного хронічного гепатиту;
-у раці асциту - абдомінальна пункція;
-ГКС у разі алкогольного хронічного гепатиту;
-трансплантація печінки у разі тяжкого перебігу
ПРОФІЛАКТИКА
Профілактика хронічних гепатитів передбачає ранню діагностику, адекватне лікування хворих на гострий вірусний гепатит, спостереження за ними після виписки із стаціонару, запобігання вірусним гепатитам, різним промисловим, лікарським і побутовим інтоксикаціям.
Спостереження за хворими з хронічними гепатитами. Періодичний контроль (кожні 3–12 міс., в залежності від ступеня пошкодження печінки і зловживання алкоголем) біохімічних показників функції печінки та наявності симптомів портальної гіпертензії чи інших ускладнень цирозу печінки. УЗД кожних 6 міс.
