Був чудовий зимовий день після вихідних. Діти, як і завжди, зібрались на ранкову зустріч. Олена Іванівна, вихователька, запропонувала поділитися своїми новинами після вихідного дня. Софійка розповіла, що їздила з старшою сестрою в ігрову кімнату і там зустріла свою подругу Оксанку. Вони чудово провели час. Андрійко поділився, що старший брат взяв його до спортзалу, де вони грали у футбол. А Миколка з гордістю розповів свою новину:
Мені тато подарував гру, про яку я давно мріяв. Це Трансформер-цифри.
Я приніс одну з цифр. Ось що вчора в мене вийшло.
Всім сподобався Миколчин подарунок і він пообіцяв після заняття погратися ним разом із друзями.
Далі за розкладом діти побігли на заняття: слухали цікаву казку, потім вирішували приклади, розв'язували задачі. Далі була творча робота, діти з геометричних фігур домальовували різні малюнки, цікаво їх описували.
Був недовгий перепочинок. Олена Іванівна запросила дітей до музичної зали, там їх чекало цікаве музичне заняття.
Повернувшись до групи вихователька сказала:
Тепер відпочинок і довільна гра.
Лего було одне з улюблених занять малечі.
Назарчик з друзями збудував сховище на колесах, Андрійко цілий замок, а Антон залізну дорогу. Всі діти були захоплені будівництвом, забувши про нову іграшку. Тільки Ромчик нічого не будував, все поглядав на Миколчиного Трансформера. Він підсунув до себе ближче іграшку і озирнувся навколо і швидко поклав Трансформер в кишеню. Діти нічого не помітили. Ромчик дуже боявся, що Миколка згадає про свою іграшку і почне з’ясовувати куди ж зник його Трансформер.
Далі була прогулянка, діти грали у квача, спостерігали за сорокою, стрибали. Всім було весело. Після смачного обіду малеча пішла відпочивати. За Миколкою прийшла мама, він швиденько почав збиратися додому. Пригадавши, що іграшку залишив на килимку, почав її шукати. Заглянув у коробку з лего, її теж там не було.
Діти, ви не бачили Миколчин Трансформер? –запитала Олена Іванівна.
Всі промовчали. Вдав, що вже спить і Ромчик.
Засмучений Миколка пішов додому.По дорозі його насварила мама.
Треба, синку берегти подарунки, тато буде засмучений.
Ввечері, тато вже не сварив Миколку, та йому й самому було дуже прикро.
Після сну, Олена Іванівна все ж запропонувала дітям пошукати іграшку.
Діти почали перебирати деталі лего із великих коробок.
Ні, ніде немає – сказав Назарчик.
Всі продовжували шукати, тільки Роман тримав руку у кишені і не допомагав. Це помітила Олена Іванівна, вона тихенько покликала Ромчика і сказала:
Знаєш, Миколка дуже засмутився, певно якби знайшлася його іграшка, він би був дуже щасливим. Я ж знаю, що ти хороший хлопчина і не хочеш засмучувати всіх, ти сам можеш виправити цю ситуацію.
Ще хвилину Ромчик притискав іграшку в кишені, потім витягнув і неохоче розкрив руку. На долоньці лежала іграшка яку всі шукали.
Наступного дня всі знову зібралися на ранкову зустріч.
Сьогодні діти ми з вами поміркуємо на тему «Моя і чужа власність», зовсім не згадуючи про вчорашній інцидент – сказала Олена Іванівна.
Всі діти слухали, а потім почали ділитися своїми враженнями, тільки Ромчик мовчав. Раптом він схопився і підбіг до Миколки.
Вибач, друже, мені просто дуже сподобався твій Трансформер, у мене такого не було. Я більше ніколи не буду брати без дозволу чужі речі - і повернув Миколці його іграшку. А ще я зробив Трансформер з нашого конструктора, схожий на твій.
Всі були щасливі, а більше за всих Ромчик .
Запитання:
1.Як ви оцінюєте вчинок Ромчика.
2.Чи зміг Ромчик виправити ситуацію яка склалась?
3.Як ви розумієте поняття «своє», «чуже».