В одному лісі у дуплі старого дубка жила сімейка білок тато, мама і троє синів Мілош, Крихітка і Живчик. Братики любили стрибати по деревах, що росли поряд з їх будинком, грати на перегонки, ховатись у гущині гілок.
Набігавшись досхочу повертались додому і мама частувала їх смачними горішками.
Мілош і Крихітка завжди були поруч з мамою, а от Живчик частенько залазив на вершину дуба звідки можна було побачити як переливається різними барвами ліс.
Йому було цікаво хто ж там мешкає у них по сусідству.
Одного разу з ним трапилась така історія. Коли вся родина пішла збирати на зиму шишки до сусіднього лісу, Живчик, який цього разу залишився вдома, вирішив забратися на найвищу гілку дуба. Настрій у нього був такий піднесений: «Та це ж справжній дах лісу!
Чому він хвилюється?» Десь вдалечині було видно, що суне чорна хмара, гілки дерев захитались ніби гойдалка. Живчик почав швидко спускатись до свого будиночку.
Ледь встиг заcтрибнути в дупло, як злий Вітрисько зламав дерево, повалив на землю і закрив вихід з будиночку горою землі.
«Що ж мені робити?» - маленький пухнастий хвостик затремтів від страху.
«А раптом мене не знайдуть». Було лячно. Білченя забилось в куточок і тихенько плакало. Стомилось і заснуло. Проснувшись пригадало, що у рюкзаку, який матуся щоранку дбайливо збирала всім синам коли вони ішли до лісової школи, лежить печиво. Живчик поїв смачне печиво, попив водичку і почав міркувати. «Як же врятуватись, як сповістити тата і маму!» Придумував різні варіанти і раптом згадав: «Так, у мене в рюкзаку є свисток. Мама завжди говорила нам: якщо загубились в гущині гілок, дайте сигнал свистком, я вас швидко відшукаю». «Якщо буду довго і голосно свистіти, мене обов’язково хтось почує», – вирішило білченя.
А в цей час вся родина повернулася додому і зрозуміла, що сталося лихо. Першим почув далекі звуки свистка Мілош і голосно закричав: «Швидше, швидше сюди, я чую, чую…» Підійшов тато: «Та це ж звуки свистка, який я подарував Живчикові на день народження» Родина дружно взялася до роботи. Тато взяв лопату, мама кусок кори старого пенька, а Крихітка і Мілош так хотіли звільнити брата, що почали швидко відгортати землю лапками.
Уже скоро білченя було врятоване.
Дякую тобі, татусю, за подарунок, а тобі, мамо, за пораду, - щасливе білченя махнуло своїм рудим хвостиком і підморгнуло братикам.
Гайда до роботи, – сказав тато. Всі лісові мешканці прийшли на допомогу і швидко відбудували житло.
Мама подякувала лісовим друзям, а Живчик пригостив усіх смачними горішками.
Запитання:
Про кого розповідається у цій казочці?
Яка пригода трапилась із Живчиком?
Яка порада мами допомогла білченяті врятуватись?
Що завжди мама білка клала в рюкзак своїм синам?
Які речі є у ваших рюкзаках?
Ви б хотіли допомогти білченяті? Як?
Давайте всі разом візьмемо свистки і потренуємося.