Гострий бронхіт (ГБ)
Гостре інфекційне ураження дихальних шляхів.
Основними симптомами гострого бронхіту є кашель та відкашлювання мокротиння, які тривають менше 3-х тижнів. Крім того, як правило, є інші симптоми інфекції дихальних шляхів (риніт, біль у горлі, осиплість голосу).
• Гострий бронхіт зазвичай є вірусною інфекцією, яка не вимагає антимікробної терапії.
• Найважливішим питанням діагностики є виключення пневмонії.
Проявляється набряком слизової оболонки, утворенням запального ексудату в просвіті бронхів і супроводжується кашлем.
Причини: найчастіше респіраторні віруси (вірус грипу А та В, парагрипу, коронавіруси, аденовіруси та риновіруси); бактеріальні інфекції у <10 % пацієнтів.
СПРИЯЮЧІ ЧИННИКИ:
-переохолодження, підвищена вологість;
-утруднення носового дихання;
-цигарковий дим;
-вогнищева інфекція носоглотки.
КЛІНІКА
В типових випадках захворюванню передують ознаки респіраторно-вірусних інфекцій. Першим проявом ГБ є кашель, подразнюючий, непродуктивний або із незначною кількістю тяжковідділюваного мокротиння, що супроводжується відчуттям першіння в горлі і у верхній частині загрудининної ділянки. Через декілька днів мокротиння виділяється більше. Може виявитися охриплість голосу, задишка при фізичному навантаженні. При розповсюдженні інфекції вниз бронхіальним деревом можуть виявлятися ознаки інтоксикації: субфебрильна температура, пітливість, знижена працездатність, нездужання, відчуття слабості. Може бути лихоманка до 38,0 °С або більше (лихоманка спостерігається у 10-30% пацієнтів).
Джерело слайдів: https://www.instagram.com/dr_o.ivashchenko?igsh=MTd3dm43cTV2amNydw==
Також корисний допис
https://www.instagram.com/p/DOyOuxsjBz3/?img_index=3&igsh=MXQ0NWxpNDY0b3Jlbg==
При об’єктивному обстеженні загальний стан хворого задовільний. Огляд, пальпація і перкусія грудної клітки не виявляють змін. При аускультації жорстке везикулярне дихання з подовженим видихом і сухі свистячі хрипи.
В аналізі крові помірний лейкоцитоз, незначне прискорення ШОЕ. При рентгенологічному обстеженні змін не виявляють.
ПЕРЕБІГ Зазвичай легкий з поступовим полегшенням і припиненням кашлю протягом 1-2 тижнів, нормалізується температура і покращується самопочуття. Затяжний перебіг ГБ частіше виявляється при вірусно-бактеріальній інфекції та при попередньому ураженні бронхів.
УСКЛАДНЕННЯ Перехід у пневмонію.
ДІАГНОСТИКА
Діагноз ґрунтується на анамнезі пацієнта, клінічному обстеженні та спостереженні на подальших етапах лікування.
Диференційний діагноз: Потрібно виключити пневмонію.
Проти пневмонії свідчать: частота серцевих скорочень <100/хв, частота дихання <24/хв, температура тіла <38 °С. При підозрі на пневмонію необхідно зробити РГ грудної клітки.
За підозри на пневмонію проводиться аналіз на СРБ (Ц-реактивний білок), якщо СРБ плазми становить 30 мг/л та більше, пацієнт має симптоми або знахідки, що свідчать про пневмонію, рекомендоване радіологічне підтвердження за допомогою рентгенограми органів грудної порожнини.
Низька концентрація СРБ разом з відсутністю знахідок, що свідчать про пневмонію, дозволяє доволі впевнено виключити пневмонію.
Низька концентрація СРБ не виключає можливості серйозного бактеріального захворювання у пацієнтів з тяжкими симптомами. Визначення СРБ не є надійним засобом у диференційній діагностиці, якщо симптоми
тривали менше 24-х годин.Також рекомендовано робити рентгенографію органів грудної порожнини пацієнтам :
✅ з порушенням загального стану
✅ з тривалим або незвичайним перебігом
✅ з фоновими захворюваннями, наприклад ХОЗЛ (хронічно обструктивне захворювання легень), бронхоектатичною хворобою, діабетом, хронічною серцевою, печінковою чи нирковою недостатністю.
✅ з пневмонією в анамнезі в минулому році.
Якщо симптоми тривають >3 тиж., а спірометрично підтверджена обструкція → проведіть диференційну діагностику з бронхіальною астмою
Медикаментозне лікування найчастіше симптоматичне. НПЗП при t 38, 5 (парацетамол, нурофен), якщо виражена інтоксикація при більш низьких показниках температури також можливий прийом НПЗП. При ознаках ураження носоглотки: промивання слизової порожнини носа сольовими розчинами, пастилки з протизапальними компонентом: стрепсилс інтенсив, тантум верде, або з анестетиками: стрепсилс плюс, декатилен. Обільне пиття, регулярне провітрювання приміщення, де знаходиться пацієнт.
Лікування гострого бронхіту антибіотиками доцільно тільки у випадку підтвердження бактеріальної інфекції.
При сухому надсадному кашлі іноді можуть бути призначені протикашльо (бутамірат, леводропропізин, епізодічно, 2-3 дні). Тільки за призначенням лікаря. Для зменшення першіння можуть бути рекомендовані фітопрепарати, що містять екстракт ісландського моху, також масло какао per os.
Пацієнтам із симптомами гострого бронхіту у період епідемії грипу слід продумати призначення протигрипозних препаратів до 48 год від зʼяви перших проявів.
Інгаляційний β2-міметик → призначення тільки при симптомах бронхообструкції
При вологому кашлі для зниження в’язкості та полегшення відхаркування бронхіального секрету (строго по призначенню лікаря, не в усіх випадках вони доцільні, найкраще рясне пиття) — муколітики (АЦЦ, бромгексин, амброксол). Заборонено паралельне призначення протикашльових і муколітичних засобів.
ПРОФІЛАКТИКА Необхідно максимально усунути неспецифічні подразники слизової оболонки бронхіального дерева у побуті і на виробництві. Після видужання проводять санацію вогнищ інфекції (особливо носоглотки), за необхідності усувають причини утруднення для носового дихання (аденоїди, викривлення носової перетинки).
Хронічний бронхіт (ХБ)
Якщо хворий кашляє протягом не менше трьох місяців підряд протягом понад двох років поспіль можна говорити про виникнення хронічного бронхіту.
ЧИННИКИ:
У виникненні ХБ мають значення токсикохімічні і інфекційні агенти. До токсикохімічних відносять :
-куріння (виявляється у 4/5 всіх хворих на ХБ, частота смертності корелює з кількістю викурюваних цигарок; має значення і пасивне куріння);
- продукти згоряння різних паливних матеріалів;
- неорганічна і органічна пилюка (вугільна, цементна, мучна);
- токсичні випаровування і гази (аміак, кислоти, гази, що утворюються при зварювальних роботах);
- бронхолегеневі інфекції при повторних пневмоніях, туберкульозі легень
КЛІНІКА ХБ поділяють на простий або необструктивний, і обструктивний ХБ. Крім того, має значення характер слизу, що виділяється при загостренні. Розрізняють катаральний бронхіт, при якому виділяється слизове мокротиння і гнійний бронхіт, при якому виділяється гнійне мокротиння. Таким чином, виділяють чотири форми ХБ:
-простий катаральний;
- простий гнійний;
- обструктивний катаральний;
-гнійно-обструктивний.
Захворювання починається поступово і повільно прогресує.
Кашель з мокротинням в ранкові години, підсилюється в холодну і сиру пору року, послаблюється або щезає влітку. Згодом кашель стає частішим і турбує протягом доби. Кількість мокротиння невелика, при загостренні має слизово-гнійний характер. Гнійне харкотиння більш в’язке і тому відділяється гірше.
Задишка є ознакою обструктивного синдрому . Виникає поступово і повільно прогресує, посилюючись при загостренні захворювання , в сиру погоду. Найбільш виражена задишка вранці, а після відкашлювання мокротиння задишка зменшується.
Інтоксикаційний синдром – пітливість , особливо вночі (ознака “вологої подушки”), підвищення температури до субфебрильних цифр, зниження працездатності.
В анамнезі звертають увагу на виявлення чинників ризику: куріння, несприятливі виробничі та побутові впливи, обтяжена спадковість, повторні бронхолегеневі захворювання у дитячому віці, хронічні захворювання ЛОР-органів, алергічні захворювання. Часто пацієнти – курці звикають до покашлювання, не вважаючи це ознакою захворювання. Особливо несприятливим є поєднання кількох чинників ризику.
Ознаки, що їх виявляють при об’єктивному обстеженні, залежать від форми ХБ. Прояви можуть бути мінімальними при простому необструктивному катаральному бронхіті і вираженими при гнійно-обструктивному ХБ у фазі загострення . В фазі ремісії хронічного необструктивного бронхіту можна не виявити ніяких патологічних ознак при обстеженні органів дихання . При його загостренні виявляють жорстке дихання, сухі хрипи на вдихові і видихові, помірні ознаки інтоксикації.
Синдром хронічної бронхіальної обструкції проявляється такими ознаками: задишка при фізичному навантаженні; підсилення задишки під впливом подразників ; надсадний малопродуктивний кашель, при якому виділення невеликої кількості мокротиння потребує значних зусиль хворого; подовження фази видиху при спокійному диханні.
ДІАГНОСТИКА
Лабораторна: ЗАК, ЗАС, заг. ан. мокроти, ан. мокроти на бак. обстеження.
Інструментальна: бронхоскопія, ренген грудної клітки, спірометрія, пульсоксиметрія і газометрія артеріальної крові, ЕКГ, ехокардіографія.
Лабораторне дослідження крові не виявляє суттєвих змін. Важливим є бактеріологічне дослідження мокротиння для виявлення збудника загострення захворювання. Бронхоскопічне обстеження дозволяє виявити локалізацію і ступінь морфологічних змін в бронхах. Метод має вирішальне значення для виявлення інших захворювань, які проявляються кашлем. Дослідження функції зовнішнього дихання дозволяє виявити бронхіальну обструкцію. Рентгенологічне обстеження виявляє ознаки деформації легеневого малюнка.
ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ:
-кашель;
-задишка, як ознака обструкції;
-інтоксикація.
ПЕРЕБІГ Періоди загострення найчастіше після респіраторних інфекцій, повільне прогресування.
УСКЛАДНЕННЯ Емфізема легень, легеневе серце.
ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ
Усунення етіологічного чинника (відмова від куріння, усунення професійних шкідливостей, санація вогнищ інфекції).
Стаціонарне лікування та ліжковий режим при загостренні ХБ з наростанням дихальної та серцевої недостатності, симптомів інтоксикації, при приєднанні гострої пневмонії.
Лікувальне харчування, яке повинно бути переважно білково-вітамінним, а при приєднанні декомпесованого легеневого серця обмеження солі рідини та підвищений вміст калію.
Антибактеріальна терапія. Показанням до призначення антибiотиків є загострення хронічного бронхіту з ознаками активного запального процесу - виділенням гнійної мокроти, підвищенням температури тіла, зміни гемограми, підсиленням задишки. Критерієм правильного вибору препарату є позитивна динаміки на протязі 2-3 днів лікування.
Покращення дренажної функції бронхів: муколітики, призначаються при порушенні реологічних властивостей мокроти (підвищена в'язкість), відсутності її відхаркування (бромгексин, ацетилцистеїн, амброксол), постуральний дренаж, масаж грудної клітки.
Корекція дихальної недостатності: інгаляції зволоженого кисню, бета-адреноміметики (беротек, сальбутамол, алупент, еуфилін)
Лікувальна фізкультура, дихальна гімнастика, масаж.
За досягнення ремісії ХБ хворі у більшості випадків змушені продовжувати лікування. Хворі з необструктивним бронхітом можуть при ремісії захворювання обходитись без лікарських засобів. Хворі з обструктивним бронхітом майже постійно змушені вживати бронхоспазмолітичні препарати.
