Проста диспепсія
При потраплянні в травний канал їжі, що якісно або кількісно нехарактерна для дітей певного віку, виникає проста диспепсія. Наприклад, якщо дитина отримує занадто жирну їжу, функціональна недостатність ліпази підшлункової залози призведе до гіршого всмоктування цього продукту в тонкій кишці, подразнення слизової оболонки товстої кишки та проносу.
Слід пам’ятати, що толерантність до їжі також залежить від певного методу ї кулінарного оброблення. Наприклад, для дітей раннього віку протипоказана смажена їжа, оскільки внаслідок інтенсивного нагрівання олійних компонентів можуть утворюватись біологічно активні компоненти, здатні посилювати перистальтику кишок і призводити до проносу. Крім того, під час смаження їжа стає жирнішою. Це саме стосується й копчення.
Проста диспепсія може виникнути внаслідок перегодовування, коли дитина через порушене відчуття насичення може вживати більшу за фізіологічну норму кількість їжі.
Нарешті, неспроможність ретельного пережовування твердої їжі (відсутність або невелика кількість зубів) призводить до проносу та неперетравлювання їжі.
Клінічна картина
Для простої диспепсії характерні 1—2-разове блювання і незначний пронос, які спричинюються порушенням дієти. Важливим симптомом простої диспепсії є відсутність інтоксикації: діяльність ЦНС майже не порушена, апетит задовільний, температура тіла нормальна. Саме це зумовлює мінімальну кількість блювань та випорожнень.
Лікування
Основний метод лікування простої диспепсії — налагодження адекватного для певного віку харчування, яке насамперед враховує характерні для того чи іншого віку продукти харчування та кількість їх.
- Харчове розвантаження: зменшення об'єму харчів на 1/3-1/2 від вікової норми дитини, після цього "омолодження" дієти (виключення з раціону продуктів, що призвели до диспепсії); режим харчування не змінюється; дробне вживання напоїв – 5 % розчину глюкози, несолодкого чаю, сольових розчинів ("Регідрон", "Хумана-електроліт"), чаїв зі звіробоєм, фенхелем, ромашкою.
- Ферментні препарати залежно від виду диспепсії (креон, панкреатин, мезим форте, фестал тощо).
- Ентеросорбенти (смекта, атоксил, ентеросгель).
- Препарати з пробіотичними властивостями ( ентерожерміна, біфідум-бактерин, лактіале, ентерол).
КИШКОВИЙ ТОКСИКОЗ З ЕКСИКОЗОМ(зневоднення)
Кишковий токсикоз з ексикозом виникає в разі інфекційних захворювань травного каналу. Збудниками є мікроорганізми, що є в продуктах харчування, або ті, що виділяє хвора людина чи носій. Це можуть бути бактерії (хелікобактер,стафілокок, патогенні кишкові палички, сальмонели, шигели, клостридії), віруси (ротавіруси, ентеровіруси), гриби (кандида) або паразити (лямблії).
Кишковий токсикоз – тяжка форма гострого розладу травлення, що супроводжується інтоксикацією, зневодненням, порушенням гемодинаміки, функцій центральної нервової системи, нирок, печінки. Кишковий токсикоз і ексикоз спостерігають головним чином при гострих кишкових інфекціях у дітей раннього віку, однак ризик їх розвитку є також у дітей грудного віку при порушенні харчування, перегріванні, ГРВІ, коли з'являється блювання і водянисті випорожнення; це пов'язане з високою проникністю кишечнику для токсичних речовин та недосконалістю регулювання водно-електролітного обміну.
У нормі екскреція води та електролітів з травного тракту невелика, тому що з каловими масами їх виділяється не більше ніж 5 % добового об'єму випорожнень. При розладах травлення ці втрати значно збільшуються. Функція нирок порушується досить швидко і не забезпечує достатньої реабсорбції води та солі в канальцях внаслідок чого нирки дитини "погано економлять воду". Чим менша дитина, тим більший у неї загальний вміст води у процентному відношенні до маси тіла (новонароджена – 80 %, дитина 5-річного віку – 62 %), у тому числі позаклітинної рідини (новонароджена – 40- 50 %, дитина 5-річного віку – 22 % ). Позаклітинна рідина менш щільно фіксована, що сприяє інтенсивному обміну речовин у здорової дитини, а при патології призводить до швидкої втрати рідини та електролітів з наступним розвитком ексикозу.
Клінічна картина
Симптомами кишкового токсикозу є гарячка, погіршення апетиту, підвищена збудливість або загальмованість дитини. Всі ці симптоми зумовлені дією мікробних токсинів на ЦНС. Особливістю гарячки є її несприйнятливість до призначення жарознижуючих препаратів — застосування їх незначно і короткочасно знижує температуру тіла.
Токсини виділяються з крові через слизову оболонку шлунка і товсту кишку, зумовлюючи блювання та пронос, що призводить до ексикозу. Виділяють 3 ступені ексикозу.
I ступінь ексикозу- помірна сухість шкіри та слизових оболонок, помірне западіння тім'ячка, спрага, неспокій.
II ступінь- гострий початок, виражена сухість шкіри та слизових оболонок без западання тім'ячка, олігурія, підвищення температури тіла, спрага, неспокій дитини, тахікардія.
III ступінь - головне в клініці – дефіцит рідини в кровоносному руслі (гіповолемія) внаслідок втрати електролітів під час блювання, проносу. Початок поступовий, слизові оболонки не дуже сухі, шкіра холодна, волога, западіння тім'ячка, температура тіла нормальна або субфебрильна, загальмованість, відмова від пиття, парез кишок, метеоризм, олігурія.
Лікування
Лікування кишкового токсикозу з ексикозом полягає в нормалізації водно-електролітного обміну та кислотно-основного стану, зменшенн інтоксикації.
1. Промивання шлунка( розрахунок води для промивання шлунка відповідно до віку).
2. Ентеросорбенти.
3. Очисна клізма.
4. Водно-чайна пауза 12 год. Рідину вводять перорально і парентерально.
При захворюванні легкого і середнього ступеня регідратаційну терапію проводять шляхом перорального введення глюкозо-сольових розчинів: регідрону, хумана-електроліт. Первинна регідратація (протягом 4-6 год) направлена на корекцію водно-сольового дефіциту, що мав місце до початку лікування; проводиться дробними порціями, часто – по 2-4 чайні ложки розчину кожні 10-20 хв. Подальша регідратація направлена на підтримку та відновлення втрат води і солі, що тривають, забезпечення поточних потреб у рідині до припинення діарейного синдрому і відновлення водно-сольової рівноваги.
Розрахунок рідини відповідно до ступеню ексикозу:
I ступінь- 150-170 мл/кг на добу
II ступінь- 170- 200 мл/кг на добу
III ступінь- 200-220 мл/кг на добу
При бажанні дитину можна поїти перевареною водою, чаєм, родзинковим відваром.
При важких випадках ексикозу рідину вводять парентерально. Для регідратації використовують 5 % розчин глюкози й ізотонічний розчин натрію хлориду.
4. Антибактеріальна терапія - антибіотики ( левоміцетин, тетрациклін, поліміксин-М ), похідні нітрофурану( ніфуроксазид ), сульфаніламідні (фталазол).
5. Ферменти.
6. Пробіотики.
