Гіпотиреоз – синдром патологічного зниження функції щитоподібної залози.
ЧИННИКИ:
- генетичний (ферментативний дефект синтезу гормонів);
- ендемічний (мало йоду в ґрунті і воді);
- автоімунний (імунний криз);
- тиреоїдектомія (повне видалення залози призводить до гіпотиреозу через 3-6 тижнів),
- лікування радіоактивним йодом;
- порушення функції центральних ендокринних залоз.
КЛІНІКА
1. Загальні симптоми: збільшення маси тіла, загальна слабкість, втомлюваність і зниження переносимості фізичного навантаження, сонливість, загальна загальмованість (психомоторна і мовна), відчуття холоду, мерзлякуватість.
2. Шкірні зміни: шкіра суха, холодна, бліда, з жовтуватим відтінком, знижена пітливість, гіперкератоз епідермісу, напр., на ліктях; підшкірний набряк (т. зв. мікседема), що є причиною типових грубих рис обличчя, характерного набряку повік і кистей рук; сухе, ламке, рідке волосся, іноді — втрата брів.
3. Порушення з боку серцево-судинної системи: брадикардія, ослаблення пульсу, приглушені тони серця; збільшення серцевої тіні; низький артеріальний тиск, рідше — гіпертензія.
4. Порушення з боку дихальної системи: хрипкий, глухий голос (потовщення голосових зв’язок, збільшення язика); зменшення глибини і частоти дихання; симптоми запалення верхніх дихальних шляхів, або у тяжких випадках — симптоми дихальної недостатності.
5. Порушення з боку травної системи: хронічний закреп, у тяжких випадках — непрохідність кишківника; асцит (при запущеній хворобі; як правило, рідина також з’являється у порожнині перикарду і плевральній порожнині).
6. Порушення з боку сечовидільній системі: набряки
7. Порушення з боку нервової системи: мононейропатії , парестезії, слабкість рефлексів, іноді — ослаблення слуху.
8. Порушенняз боку опорно-рухового апарату: м'язова слабкість і швидка втомлюваність, загальмованість рухів, м’язові судоми, міалгії; набряк суглобів, особливо колінних.
9. Порушення з боку репродуктивної системи: у жінок — порушення менструального циклу (скорочення тривалості циклу, рясні менструації), непліддя, невиношування вагітності; у чоловіків — зниження лібідо та іноді еректильна дисфункція.
10. Психічні розлади: зниження здатності до концентрації уваги, погіршення пам'яті, субклінічна або явна депресія, емоційна нестійкість, іноді — симптоми маніакально-депресивного синдрому або параноїдального психозу; у найтяжчих випадках — деменція і кома.
Гіпотиреоїдна кома розвивається у літніх людей переважно взимку.
Характерні ознаки – температура нижче 35оС (не вимірюється звичайним термометром, брадикардія, гостра затримка сечі, а іноді навіть і кишкова непрохідність). Смерть настає внаслідок серцево-судинної і дихальної недостатності. 40% хворих помирає навіть при своєчасно призначеній терапії.
Діагностика:
Рівень трийодтироніну і тироксину в крові знижений, а тиреотропного – підвищений. Визначення антитиреоїдних антитіл у сироватці крові. Встановленню діагнозу допомагає проведення ультразвукового дослідження залози при чому виявляють її аплазію або гіпотрофію. Сцинтиграфія щитоподібної залози, ЕКГ.
УСКЛАДНЕННЯ
Найбільш важливим, нерідко смертельним ускладненням гіпотиреозу є гіпотиреоїдна кома.
ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ
1. Тяжкі форми гіпотиреозу лікуються в стаціонарі.
2. Дієта з обмеженням продуктів, багатих на холестерин і кухонну сіль.
3. Основний метод лікування – замісна терапія: левотироксин.
4. Симптоматична терапія.
ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМ
Пацієнти при гіпотериозі мляві, апатичні, сонливі, байдужі до навколишнього середовища, тому до них треба ставитись терпляче і спокійно. У зв’язку з можливістю розвитку депресивного стану медичним сестрам слід уважно стежити за психічним станом хворого. В результаті зниженого обміну речовин маса тіла пацієнтів збільшується, тому необхідно регулярно стежити за нею (зважувати пацієнта раз на тиждень). Стабілізація або зниження маси тіла буде вказувати на ефективність лікування. Хворі на гіпотиреоз мають знижену температуру тіла, тому необхідно вимірювати її,кілька разів на день. Шкіра пацієнтів з гіпотиреозом стає сухою, грубою, потовщеною, тому необхідно регулярно використовувати живильні та пом’якшувальні креми, а також проводити гігієнічну обробку шкіри дезінфікуючими розчинами, своєчасно міняти білизну. Внаслідок ускладнень з боку серцево-судинної системи (зниження тиску крові і зменшення частоти серцевих скорочень) необхідно регулярно стежити за артеріальним тиском та властивостями пульсу. Внаслідок змін з боку нервово-психічної діяльності хворих (апатії, погіршення пам’яті) необхідно регулярно стежити за прийманням пацієнтами ліків, які потрібно приймати постійно (замісна терапія) протягом життя. Догляд за тяжкохворими полягає у повному їх обслуговуванні.
