Дистанційне навчання. УКРАЇНСЬКА МОВА ( група № 24 )

10.03.2020 Тема: Складне речення з різними видами

сполучникового та безсполучникового зв’язку

(Створення «ситуації успіху»)

1. Важливу роль відігравав хліб у багатьох звичаях і обрядах; він уособлював гостинність, добробут та доброзичливість.
2. У давні часи м'ясо у борщі можна було зустріти лише на великі свята, бо свиней часто не кололи.
3. До найдавніших способів заготівлі продуктів на зиму належало сушіння грибів, лісових ягід і фруктів, а на зиму солили огірки, квасили капусту та буряки.
4. М'ясна кулінарія завжди була в Україні на високому рівні, популярні у нас голубці, печеня по-домашньому, українські битки, шпигована часником та салом буженина, тушкована з капустою і салом свинина, крученики, завиванці, фарширована птиця, а особливо смачні характерні для України страви з м'яса, що готуються в череп'яних горщиках.

• Що є спільним у будові для всіх прочитаних речень?
• Чим складне речення відрізняється від простого?
• Дайте визначення складного речення.
• Які бувають типи складних речень за способом зв’язку їхніх частин?

Продовжити речення одним словом:

1. Якщо частини складного безсполучникового речення вказують на часову

послідовність, то між ними ставиться ....

2. Якщо у другій частині вказано на причину того, про що говориться у першій, то між ними ставиться ....

3. Якщо друга частина вказує на наслідок того, про що говориться у першій, то між ними ставиться ....

4. Якщо частини складного безсполучникового речення вказують одночасність або часову послідовність, то між ними ставиться ..

5. Якщо частини складного безсполучникового речення менш пов'язані за змістом, дуже поширені, то між ними ставиться ....

6. Якщо друга частина розкриває зміст першої, то між ними ставиться ....

7. Якщо в першій частині вказується на час того, про що говориться в другій, то між ними ставиться ....

8. Якщо зміст обох частин протиставляється, то між ними ставиться ....

9. Якщо друга частина виражає висновок з того, про що говориться у першій, то між ними ставиться ....

10. Якщо друга частина доповнює зміст першої, то між ними ставиться ....

11. Якщо в першій частині" вказується на умову того, про що говориться в другій, то між ними ставиться ....

12. Якщо зміст обох частин зіставляється, то між ними ставиться ....

1. Бесіда за запитаннями:

• Що таке складносурядне речення? Наведіть приклади.
• Які є види складносурядних речень? Наведіть приклади.
• Що таке складнопідрядне речення? Наведіть приклади.
• Які є види складнопідрядних речень? Наведіть приклади.
• Що таке безсполучникове складне речення? Наведіть приклади.
• Які є види безсполучникових складних речень? Наведіть приклади.
• Що таке складне речення з різними видами зв’язку? Наведіть приклади.

2. Диктант із завданням:

Запишіть лише ті речення, у яких допущені пунктуаційні помилки. Поставте потрібні розділові знаки, поясніть їх. Назвіть тип кожного складного речення.

1. Якщо буде хліб, буде світ, буде щасливе здорове життя народу нашої країни.
2. У перший день Великого посту селяни не куховарили а їли вони такі овочі квашену капусту, огірки, редьку та хрін.
3. Саме від того що тісто повинно було добре вкиснути перед варінням ця страва й дістала свою назву.
4. Спосіб виготовлення кисілю виключав ферментацію кислота здобувалася за допомогою варених ягід чи фруктів.
5. Коли Олекса зайшов до хати, то побачив Ганну, яка витягала хліб з печі.

3. Визначити тип речення:

1. Буряковий квас для пиття вживали нечасто, здебільшого він слугував основою, якою заправляли борщі тощо.
2. Готовим куліш вважався тоді, коли пшоно розварювалося повністю.
3. Вареники — українська національна страва, яку виготовляють у вигляді відвареного прісного тіста і начинки з м'яса, грибів, овочів, фруктів, ягід та сиру.
4. Каші з гречки й пшона були поширені на всій території України, але пшенична каша була менш популярною, оскільки пшеницю майже повністю переробляли на борошно.
5. Печиво їли усі члени сім'ї, а також його давали худобі.
6. «Хрести» селяни тримали в засіках з зерном, з ними вони починали сівбу зернових та садіння картоплі.
7. Нехай він, хліб, завжди лежатиме на столі на вишитому рушнику, а нашою першою молитвою нехай буде хвала хлібу.
8. Нехай не черствішає хліб, оскільки говорять в народі, що коли черствішає хліб, черствішає і душа, і совість.
9. Українська кухня створювалась протягом багатьох віків, вона відбиває не тільки історичний розвиток українського народу, а і його звичаї традиції та культуру, яких потрібно дотримуватись і сьогодні.
10. Під час хрестин горщик з пшоняною чи гречаною кашею наприкінці частування розбивали, а право розбити горщик мав той, хто поклав на кашу найбільше грошей, найчастіше це був хрещений батько.
11. Картопля була другим хлібом, її найчастіше варили в лушпинні або пекли в печі особливо під час постів.
12. Людство придумало мільйони рецептів різних страв, і у кожного народу є своя національна кухня та свої переваги в їжі.
13. У всій Україні було поширене соління сала та м'яса, посолене внутрішнє сало («здір») скручували, обв'язували шнурком та підвішували в коморі або зберігали у діжці із хребтовим салом.

4.Розставити розділові знаки між частинами складного речення:

1.Дерево міцне корінням людина трудовим горінням. 2. Хочеш їсти калачі не сиди на печі. 3. Мені підхлібник тисне руку тікаю вмить від нього сам не свій. 4. В житті одне ви пам'ятайте в нас труду честі й честь в труді. 5. Підійми всяк колосок з колосків росте мішок.

1. У товаристві лад усяк тому радіє. 2.Була б охота налагодиться колена робота. 3. Працюватимеш вволю матимеш долю.4. Працюй ударно житимеш гарно. 5. Підійми всяк колосок з колосків росте мішок.

1. Завдання: скласти речення за схемами.

1. Речення з рівноправними, незалежними одна від одної частинами.

2. Друга частина виражає причину того, про що говориться у першій.

3. Перша частина вказує на час або умову того, про що говориться у другій.

4. Друга частина доповнює, розкриває зміст першої частини.

5. Зміст обох частин зіставляється або протиставляється.

6. Друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що говориться в першій.

6. Творче завдання

І. Написати міні-твір «Моя майбутня професія», використовуючи в ньому різні типи складних речень.

ІІ. Скласти вірш про свою майбутню професію, використовуючи складні речення.

Домашнє завдання

Виписати з довідкової літератури вашого фаху уривок тексту з різними видами складних речень. Підкреслити в кожному реченні граматичні основи. Написати гумореску професійного спрямування, використавши в ній складні речення, написати творче завдання.

18.03.2020 Група №24

Тема: Риторика як наука про переконливе, впливове й ефективне мовлення. Публічний виступ.

Види підготовки виступу. Імідж оратора.

Поняття риторики

Уміння переконувати співрозмовника, уміння правильно й красиво говорити, привертати увагу й здобувати довіру слухачів потрібне нам в усіх сферах життя. Володіння мистецтвом слова — одна з умов для досягнення успіху в багатьох професіях. Уміння складати й виголошувати промови необхідне юристові (риторика й виникла як мистецтво складання судових промов). Політик, що говорить грамотно й переконливо, викликає повагу й довіру громадян, тоді як ті політичні діячі, які не надають ваги цьому вмінню, легко потрапляють у кумедні ситуації.

У навчальній діяльності студентів і школярів риторична майстерність незамінна, бо вона допомагає правильно написати й захистити реферат чи наукову роботу, цікаво побудувати усну відповідь на заняттях.

Ораторське мистецтво використовується й у галузі реклами, адже її завданням є переконати можливих покупців обрати саме цей товар чи послугу. Навіть повсякденне спілкування в колі друзів і родичів потребує певної майстерності, адже саме мова є основним засобом встановлення контактів між людьми.

ЦЕ ЦІКАВО!

Демосфен із самого дитинства був кволим і хворобливим. Одного разу він побачив виступ відомого оратора Калістрата і, захоплений силою слова, присвятив увесь свій час вправам із красномовства, щоб з часом і самому стати оратором. Він улаштував собі в підземеллі кімнату для занять, де вчився акторській грі й укріплював голос, а часто усамітнювався на два-три місяці, поголивши собі половину голови, щоб із сорому неможливо було вийти надвір, навіть якщо дуже захочеться. Неясну, шепеляву вимову він подолав, вкладаючи до рота камінці й читаючи напам'ять уривки з поезій, а голос укріплював бігом, розмовою на крутих підйомах і тим, що, не переводячи дихання, промовляв декілька віршів або довгі фрази...

Риторику можна визначити і як науку, і як мистецтво. Основне її завдання — переконати слухачів у чомусь за допомогою слова, донести до них через промову певну думку, змусити перейнятися якимись почуттями. Мовою, що має переконувати, називав риторику давньоримський оратор Цицерон.

Отже, риторика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найбільш придатну для зрозумілого й аргументованого викладення думки.

Риторика як мистецтво передбачає вміння добре говорити, грамотно будувати висловлювання й уживати слова. Це зумовлює зв'язок риторики з такими розділами науки про мову, як стилістика, орфоепія, синтаксис та ін.

Окрім того, ораторське мистецтво — це й уміння говорити красиво, прикрашати свою мову. Цю особливість мистецтва слова відображає одна з його назв — «красномовство». Але навіть досконало володіючи мовою, оратор перш за все повинен мати що сказати, вміти добирати інформацію. Недаремно риторика на ранніх етапах свого розвитку поєднувалася з філософією, тобто слово не відділялося від думки.

Види публічних виступів

До основних видів публічних виступів належать судове, академічне, політичне, церковне та суспільно-побутове красномовство.

Академічне красномовство — це ораторські виступи науковців та викладачів, які доповідають про результати наукових досліджень, популяризують досягнення науки, проводять лекції з навчальною метою.

Основними жанрами академічного красномовства є наукова доповідь, наукове повідомлення, наукова лекція, захист реферату або виступ на семінарському занятті, публічна лекція, бесіда. Основними вимогами до наукового виступу є доказовість, логічність висновків, відсутність двозначності в термінології, знання наукового матеріалу.

Під час читання лекції викладачеві важливо встановити контакт з аудиторією, для чого доцільно використовувати запитання до слухачів, дискусії, приклади з життя.

Політичне красномовство — це виступи ораторів, що представляють певну політичну силу чи освітлюють суспільно-політичну ситуацію. Характерними рисами політичної промови є ідейність, конфліктність, урочистий стиль. Жанри політичного красномовства: політична промова, доповідь, виступ, огляд.

До церковного красномовства традиційно відносять риторичні твори, що використовуються в практиці різних християнських конфесій. Основним жанром церковного красномовства є проповідь, яка являє собою коментування біблійних текстів, проілюстроване прикладами сучасного проповіднику життя, які допомагають наблизити біблійні істини до життєвих проблем слухачів. Характерними рисами церковного красномовства є повчальність, увага до моральних цінностей.

Суспільно-побутове красномовство — це влучне висловлювання в гострій чи цікавій ситуації, а також урочисте слово з нагоди якоїсь важливої події. До цього виду красномовства належать такі жанри, як ювілейна промова, вітальне слово, застільне слово, а також поминальна промова.

Домашнє завдання: Написати конспект та виступ на тему: « Поведінка- вид виховання»( у зошиті з мови).

25.03.2020 01.04. 2020 Урок № 19-20 Група №24

Тема: Особливості вживання в мовленні простих і складних речень.

Інтонування простих та складних речень.

Тренувальні вправи

Для називання явищ, подій навколишньої дійсності, для характеристики зв’язків між цими подіями ми користуємось не тільки простою комунікативною одиницею — простим реченням, а й складним реченням.. Складне речення, подібно до простого, характеризується інтонаційно-змістовою завершеністю. Проте як одиниця спілкування більш глибокого змісту складне речення має й складнішу будову. В ньому виділяється не одна, а кілька граматичних основ.

Частини складного речення об’єднуються в одне змістове й граматичне ціле за допомогою сполучників (чи сполучних слів) або тільки за допомогою інтонації. Тому розрізняють сполучникові і безсполучникові складні речення.

Сполучникові складні речення, залежно від значеннєвих відношень між частинами складного речення і відповідно до характеру сполучників і сполучних слів, поділяються на складносурядні і складнопідрядні.

Складні речення найчастіше вживаються в книжних стилях, хоч зустрічаються і в розмовному мовленні. У своїй більшості складні речення стилістично нейтральні. У науковому стилі переважають складнопідрядні речення, які виражають складні причинові, часові, наслідкові та інші стосунки.

У діловому стилі поряд із складнопідрядними значне місце посідають прості речення, ускладнені однорідними й відокремленими членами.

Складносурядні речення використовуються в художньому стилі для змалювання описових картин. Такі описи зустрічаємо у творах М. Коцюбинського, Панаса Мирного, І. Нечуя - Левицького, М. Стельмаха, О. Гончара та ін.

Для передачі динамічності мовлення використовуються безсполучникові складні речення, що теж характерно для художнього стилю. Стилістичне використання складних речень залежить від тих частин, що їх утворюють, смислових зв’язків між ними, засобів граматичного зв’язку (сполучників, сполучних слів, інтонації) між їх частинами тощо.

І.Прочитайте речення, дотримуючись правильного інтонування. Запишіть речення у такій послідовності: а) складносурядні; б) складнопідрядні; в) складні безсполучникові; г) складні речення з різними видами зв’язку.

1.Хату було видно здалеку: на осонні, з червоними віконцями, жовтогарячою призьбою, вона була схожа на розлогий кущ калини (І. Цюпа). 2. Пливли, курликаючи, журавлині ключі; мостили свої гнізда бусли-лелеки, падали лебедині зграї на плеса тихих лагідних річок та озер довкола Києва-града (Р. Іванченко). 3. Думи людські ясні, коли на землі тепло й сонячно, і барометр епохи ніякої негоди не віщує (С. Пушик). 4. Кругом трави й трави, суцільна розкіш квітучого різнотрав’я, і тільки де-не-де над цією зеленою повінню трав пробивається випадковий житній колосок (О. Гончар). 5. Життя — то неповторна пісня, яку треба вміти проспівати, не збиваючись на фальш, уникаючи різноголосся (І. Цюпа). 6. Український мовленнєвий етикет — то велика духовна сила, яка відстоює нас як націю (М. Стельмах). 7. Заповіт роду — його одвічний скарб, а зберегти цей скарб — велика мудрість життя (Я. Гоян).

ІІ.Виконайте завдання.

1. Зробіть фонетичний розбір слова різноголосся.

2. Поясніть правопис виділених слів.

3. На прикладі речень поясніть уживання тире між підметом і присудком.

За допомогою яких сполучників з’єднуються частини складносурядного речення? Під час відповіді скористайтеся схемою.​

ІII. Спишіть речення, вставляючи сполучники сурядності. Накресліть схеми виділених речень.

1. На Україну подивлюсь — ... любе серце одпочине (Т. Шевченко). 2. ... шелесту не було чути, ... колихання не було помітно (Марко Вовчок). 3. Десь далеко в урочистій тривозі, рожево-синіми барвами обвиті, бились і коливались святочні дзвони,... лагідно десь вдалечині скрипів сніг під ногами (М. Івченко). 4. А наді мною вечір жменями засіває зорі,... біля мене арфами бринять підморожені верби,... під ногами голубі тіні бавляться зі снігом (М. Стельмах). 5. Тупіт уже за спиною, чути мову вершників, ... не оглядався мандрівник, задивлений у плин ріки, заглиблений у себе (Р. Іваничук). 6. А мати хоче научати,... соловейко не дає (Т. Шевченко).

IV. Виконайте синтаксичний розбір одного речення (за власним вибором) за схемою.

1. Визначте тип речення за метою висловлювання, інтонацією.

2. Визначте кількість частин (двокомпонентне чи багатокомпонентне).

3. З’ясуйте смислові зв’язки між частинами.

4. Назвіть вид речення за групами сполучників сурядності.

5. Поясніть розстановку розділових знаків.

6. Розберіть кожну частину як умовно просте речення.

V.Запишіть текст, вставляючи на місці пропусків потрібні, на вашу думку, слова.

У складносурядному реченні інтонація своєрідна: кожна з частин інтонується, але на речення-частину накладається ще одна, ... інтонація кінця. Реченням з протиставним зв’язком властива ... інтонація, коли ... наголосом виділяються ті члени, зміст яких ....

Є й ... інтонація, яка властива реченням, що передають ... або ... дій.

VI. Прочитайте тексти. Зробіть висновок про роль складних речень у них.

1. У будинку людського щастя дружба зводить стіни, а любов утворює купол. У цих словах Козьми Пруткова образно виражена роль дружби в людських стосунках. Дружба ушляхетнює життя, її шанували та возвеличували мислителі давнини. Дружба, в оцінці Аристотеля, — найнеобхідніше для життя: адже ніхто не воліє жити без друзів, навіть якби він мав усі інші багатства. Звичайно, час вносить свої корективи, але такі поняття, як дружба, любов, завжди залишатимуться найвищими цінностями. Вони являють собою якийсь таємничий процес, який неможливо запрограмувати, наповнюють життя радістю спілкування, взаєморозуміння, емоційно збагачують його (Л. Сохань).

2. Мене все життя ваблять і хвилюють зорі... Я згадую далеке вечірнє стависько, потемнілі в жалобі трави, що завтра стануть сіном, велетенські шоломи копиць, останній срібний дзвін коси. І перший скрип деркача, і соняшник вогника під косарським таганком, і пофоркування невидимих коней, що зайшли в туман, і тонкий посвист дрібних чирят, що струшують зі своїх крилець росу, і дитячий схлип річечки, в яку на все літо повходили м’ята, павині вічка, дикі півники, та

А над усім цим світом, де пахощі сіна злегка притрушує туман і дух молодого, ще не затужавілого зерна, сяють найкращі зорі мого дитинства.

І здається мені, що, минувши потемнілі вітряки, я входжу в синє крайнебо, беру з нього свою зірку та й навпростець полями поспішаю в село. А в цей час невидимий сон, що причаївся в узголів’ї на другому покосі, торкається повік і наближає до мене зірки.

VII. Виконайте завдання за текстами.

1. Поясніть уживання розділових знаків у виділеному реченні.

2. Визначте частину мови слів злегка, навпростець.

3. Поясніть творення ступенів порівняння виділених прикметників.

VIII. Складіть речення за поданими схемами.

I.	1.	[] — і []	3. Або [ ], або [ ].
	2.	[], проте [ ].	4.[],чи[].
ІІ.	1.	[ ], що (), що ( ).	3. (куди ...), [ ].
	2.	[ ], ( так що ...).	4. (коли ...), [ ], (щоб ...).
III. 1.	[],[]	3. [ ] — [ ].
	2.	[]:[].	4. [];[];[].
IV. 1.	[].[]»[]» (коли...), (коли...).
	2.	[ ], і [ ], (якщо...).

Домашнє завдання: Написати конспект та виконати вправи.

15.04.2020 08.04.2020 Урок № 21-22 Група №24

Тема: Урок мовленнєвого розвитку. Контрольний переказ тексту

Щоб правильно написати контрольний стислий переказ:

1. Уважно прослухайте текст для переказу.

2. За потреби запишіть на чернетці ключові слова і словосполучення, конкретні найменування (прізвища, географічні назви, дати, цифри тощо).

3. Визначте стиль, тип, жанр мовлення, тему та основну думку тексту.

4. Під час повторного прослуховування тексту зробіть записи на чернетці у вигляді плану, окремих слів і словосполучень, потрібних для розкриття основної думки, зв’язку частин тексту тощо.

5. Поміркуйте над змістом і послідовністю викладу матеріалу переказу.

6. На чернетці напишіть стислий переказ тексту, підпорядковуючи висловлення темі та основній думці, дотримуючись композиції, мовних і стильових особливостей, авторського задуму (роботу можна записувати як у повному, так і в скороченому варіанті). Виконайте на чернетці творче завдання

7. Відредагуйте написане для поліпшення мовного оформлення своєї роботи, подбайте про точність висловлення думок, розстановки розділових знаків.

8. Перепишіть роботу начисто охайно, без виправлень, відповідно до норм української літературної мови

9. Здійсніть перевірку написаного в чистовому варіанті.

Робота з текстом. Сприйняття і відтворення змісту

Прослухайте уважно текст із метою усвідомлення його змісту. Намагайтеся запам’ятати послідовність викладу матеріалу.

Мистецтво спілкування

Як відомо, взаємини між людьми можуть обмежуватися посмішкою, кивком голови та іншими жестами, але зазвичай це привітання, а далі йде вже весела розмова чи поважна бесіда. Якщо художники мислять образами, музиканти – звуками, вчені – почуттями, то всі разом (а з ними і людство в цілому) послуговуються мовою слів як основним засобом виявлення думок. Звісно, навчитися думати неможливо, якщо не вміти говорити, і навпаки. Що ж потрібно, щоб оволодіти вмінням говорити? Напевно, замало знати мову, треба ще й свідомо розмовляти. Здавна людство намагається опанувати мистецтво спілкування. На основі багатовікового досвіду виробилися основні правила бесіди, а кожне нове покоління вносить свої особливості. Ще стародавній філософ Епіктет зазначив, що людина має слухати вдвічі більше, ніж говорити. Він також наполягав на тому, що краще слухати, ніж говорити. Чому? Тому що Бог дав людині один язик і пару вух.

Відомим на Русі є «Повчання до дітей князя Володимира Мономаха» (початок XII століття), де дітям князів та дружинників при веденні бесіди рекомендувалося мовчати в присутності старших, слухати мудрих, з рівними собі й молодшими в любові перебувати, якомога більше вдумуватися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою і небагато сміятися…

У XVII столітті у Франції видано книгу, що згодом стала відомою по всій Західній Європі під назвою «Мистецтво галантних бесід», «Як стати людиною з добрими манерами». Дотримуючись приписів таких видань, багато поколінь оволоділи вміннями вести світську бесіду на вільні теми: про погоду, лови, перегони тощо.

Простий спосіб стати найцікавішим співрозмовником пропонує Дейл Карнегі: по-перше, для цього треба бути уважним слухачем від початку до кінця розмови, заохочуючи інших розповідати про себе, бо набагато більше їх цікавлять власні проблеми, ніж ваші; по-друге, треба зрозуміти погляди співрозмовника. А якщо людина хоче дізнатись, як змусити людей уникати її, сміятися з неї поза очі або навіть зневажати її, то не треба ніколи нікого довго вислуховувати, а слід безперестанку говорити про себе самого. Коли з’являється певна думка в той момент, коли розмовляє співрозмовник, не варто чекати, поки він закінчить, задля чого витрачати час, вислуховуючи його пусту балаканину! Відразу ж треба перебити його на середині фрази! Підсумовуючи, Карнегі запевняє, що такі люди є нудними і невихованими, самозакоханими та самовпевненими, вони не стануть добрими співрозмовниками, бо не вміють слухати.

Домашнє завдання. Написати контрольний переказ (доберіть афоризми або прислів’я про спілкування)(у окремому зошиті).

29.04.2020 22.04.2020 Урок № 23-24 Група №24

Розділові знаки в реченнях із прямою мовою та в діалозі. Пунктуаційний аналіз. Способи цитування.

Пряма мова і розділові знаки при ній

Чужа мова, передана дослівно від імені того, кому вона належить, називається прямою мовою.

Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона висловлена, називаються словами автора.

Пряма мова береться з обох боків у лапки.
Увага! В лапки беруться знак питання, знак оклику і три крапки. Крапка і кома виносяться за лапки. Проте, якщо є вже знак питання, знак оклику чи три крапки, то ні крапка, ні кома після них не ставиться.
1. “Мамо, — питаю, — то льони цвітуть?” А мати сміються: “То, — кажуть, — Дніпро”. — “А чого він такий синій?” — “Від неба”, — кажуть. (О. Гончар.)
2. “Який же ти мудрий!” — усміхнувся батько. Послухаю, пожурюся, у старих спитаю: “Чого, батьки, сумуєте?” (Т. Шевченко.)

Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а якщо в середині або після неї, то виділяються комою й тире і пишуться з малої букви.
Якщо слова автора розривають пряму мову на межі двох речень, то після слів автора замість коми ставиться крапка.
Якщо слова автора вживаються в середині прямої мови й умовно діляться на дві частини, причому одна частина слів автора стосується першої частини прямої мови, а друга частина слів автора — другої частини прямої мови, то після слів автора ставиться двокрапка й тире, а друга частина прямої мови пишеться з великої літери (слова автора в такому випадку можуть належати або одній особі, або різним).

Розділові знаки при прямій мові
А: “П”. А: “П!” А: “П?” А: “П…”	“П”, — а. “П!” — а. “П?” — а. “П…” — а.	“П, — а, — п”. “П, — а. — П… (?,!)” “П… (?,!) — а. — П… (?,!)” “П… (?,!) — а, а: — П… (?,!)”	А: “П”, - а. А: “П!” - а. А: “П?” - а. А: “П…” - а.

Умовні скорочення: П, п — пряма мова; А, а — слова автора.

1. А слова Ушинського вималював на титулці червоним олівцем: “Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї всю свою душу, то щастя само знайде вас”.
2. “Наші діти, — вчив Макаренко, — це майбутні творці історії...”
3. “Три біди є у людини — смерть, старість і погані діти”, — говорить народна мудрість.
4. Його непокоїло, коли діти на питання: “Яким ти хочеш вирости?” — відповідали: “Сміливим, хоробрим, дужим”, — але майже ніхто не говорив: “Чесним і добрим”. (І. Цюпа.)
5. “Так, бачу, ти усім тут добре надоїв, — Кіт Вовкові сказав. — Чого ж ти, братику, сюди і забігав?”
6. “Так себто я брешу? — тут Вовк йому [Ягняті] гукнув.— Чи бач! Ще і базікать стало...”
7. “Помилуйте! — йому Ягнятко каже.— На світі я ще й году не прожив”. (З тв. Л. Глібова.)
8. “Розпрягайте, хлопці, коней, — чулося від річки, але чийсь дужий голос від крайньої хати перекривав пісню: — А чи не пора, дівочки, додому?”
9. “Чи бачили таке! – сказав батько і, помовчавши, додав: – Готовий хлібороб, одним словом”. (А. Головко.)

Діалог складається із реплік. Репліка — це одне чи кілька речень, сказані по черзі кожним учасником діалога. При репліках слова автора часто бувають відсутні.

Коли пряму мову передають у формі діалогу, тоді кожну репліку починають з нового рядка, перед нею ставлять тире і не вживають лапок. Інші розділові знаки ставлять, як звичайно при прямій мові.
— Мамо? — лунає в трубці рідний, змінений відстанню голос. — Це Андрій. Дзвоню з Житомира. В мене все гаразд.
— Як ви зіграли? — питаю.
— Нормально. Виграли з сухим рахунком. Ми їм закинули п’ять м’ячів.
— Ти забив гол?
— Я грав тільки в другому таймі. Забив четвертий м’яч.
— Як ти грав?
— Нормально… (Є. Гуцало).

Передача прямої мови непрямою

Непряма мова — це чужа мова, передана тільки з дотриманням змісту висловлюваної думки без збереження форми та інтонації.

Коли чужу мову (”Мої друзі — вбогі бідолахи”, — говорить Кармель. (Марко Вовчок.)) передають від себе, тобто непрямою мовою, то слова автора роблять головним реченням (Кармель говорить, ...), а пряму мову — підрядним (...що його друзі — вбогі бідолахи.)

При цьому в непрямій мові змінюють особу займенників і дієслів відповідно до особи, від імені якої тепер передається чужа мова.
1. “Яка ти розкішна, земле, — думала Маланка. — Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом”. (М. Коцюбинський.) — Маланка думала про те, яка земля розкішна і що весело засівати її хлібом, прикрашати зелом.
2. “Мене звуть Олена Пилипівна”,— сказала вчителька. (О. Іваненко.) — Вчителька сказала, що її звуть Олена Пилипівна.
3. “Тихіше їдьте, то встигнете”, — порадила бабуня, коли подорожні вже сідали в машину. (О. Гончар.) — Коли подорожні вже сідали в машину, бабуня порадила їм, щоб вони тихіше їхали, то встигнуть…

У непрямій мові опускають вигуки, повторення, іноді — вставні слова, частки, а звертання або опускають, або роблять підметами чи додатками.
1. “Леоніде, — Адріана відірвала обличчя від долоні, — а ви читали “У пошуках утраченого часу” Марселя Пруста?” (Р. Іваничук.) — Адріана, відірвавши обличчя від долоні, запитала Леоніда, чи він читав “У пошуках утраченого часу” Марселя Пруста.
2. Тоді й каже Кармель мамі: “Скрізь, — каже, — скрізь, де я не піду, де не поїду, скрізь бачу вбогих людей, бідаків роботящих”. (Марко Вовчок.) — Тоді й каже Кармель мамі, що він скрізь, де не піде, де не поїде, бачить убогих людей, бідаків роботящих.
3. “Діду, здрастуйте!” — сказав я йому, спинившись. (О. Довженко.) — Я, спинившись, привітався до діда.

Після непрямого запитання знак питання не ставиться.
1. Підвівши голову, боєць запитав: “Де санпункт?” (О. Гончар.) — Підвівши голову, боєць запитав, де санпункт.
2. “Чи воли, бабусю, говорять?..” — питає Чіпка в Оришки. (Панас Мирний.) — Чіпка питає в бабусі Оришки, чи воли говорять.

Іноді — але це допустиме тільки в художній літературі — елементи прямої мови можуть вкраплюватися в непряму, як, наприклад: Льотчик Сіробаба запевняє, що в той гарнізон, куди переведено Петра, потрапляє не кожен, сірих та мурих туди не беруть, і що “Петра ти, може, Тоню, ще побачиш у голубому скафандрі...” (О. Гончар.) Такі елементи прямої мови, як правило, беруться в лапки.

Цитати

Цитата — це дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки.

У цитаті не можна нічого змінювати (навіть розділових знаків). Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначаються трьома крапками. Якщо там, де робиться пропуск, стояли такі розділові знаки, як кома, крапка з комою, двокрапка, тире, то вони пропускаються разом із текстом, а на їх місці ставляться три крапки: Леонід Первомайський писав: «Я винний в тім, що світ не ліпший… Я винний в тім, що правди слово Ще схоже в ньому на брехню…» Три крапки в кутових (ламаних) дужках <…> у цитованому тексті означають пропуск кількох речень, абзацу чи більше.

Цитування буває кількох видів.

Цитата може наводитися у вигляді прямої мови із словами автора. Тоді розділові знаки при ній ставляться так само, як і при прямій мові.
1. Говорячи про покликання людини на землі, Максим Рильський проголошує: “Яке глибоке щастя — жить, буть гідним імені людини, народу й людськості служить!”
2. “Борітеся — поборете, вам Бог помагає!” — закликав Тарас Шевченко.
3. “Лиш праця,— підкреслював Іван Франко,— світ таким, як є, зробила”.

Цитата може доповнювати авторське речення, бути його складовою частиною. Тоді до неї ставляться такі самі вимоги, як і до непрямої мови. Цитата береться в лапки і починається з малої букви.
1. Шевченко оспівував безсмертя Прометеєве, його розшматоване серце, що “знову оживає і сміється знову”. (О. Гончар.)
2. Слово для Лесі Українки — це “гострий, безжалісний меч, той, що здійма вражі голови з плеч...” (П. Тичина.)
3. У своїх сонетах Рильський часто висловлював “пейзажем те, для чого слів нема людських”. (Д. Павличко.)

Віршова цитата, якщо вона записана у вигляді строфи, в лапки не береться.
Не можна уявити собі письменника, який не любив би своєї мови, не пишався б нею, не розумів би безмежної могутності мови.

...Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово, —

сказав у тяжких, нестерпних умовах царської кріпосницької Росії Шевченко. (М. Рильський.)

У цитованому суцільним рядком вірші зберігається велика літера, яка була на початку кожного віршового рядка:
“Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не золотеє: зрівнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото” (Г. Сковорода).

Вказівку на джерело, яка стоїть безпосередньо після цитати, беремо в дужки і після другої дужки ставимо крапку. Перед дужками, у яких указане джерело висловлювання, зберіга- ються знак оклику, знак питання, три крапки та їх поєднання.
1. “Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування” (Панас Мирний).
2. “Мову чудову, глибинне і пружне слово, немов гостру зброю, дав нам народ. Дав цю мову і наказав пильно, свято оберігати її чистоту, збагачувати і відшліфовувати до блиску, до гостроти разючої” (Тичина Павло).

3. “Запашна, співуча, гнучка, м илозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів — скількома епітетами супроводиться визначення української мови!” (О. Гончар, стаття “Цвіт слова народного”).
4. “Іван Франко підкорив свою титанічну працю ідеалові свободи і рівності… Він сам написав стільки, скільки, мабуть, написали всі українські літератори дожовтневих часів…” (Д. Павличко).

Різновидом цитати є епіграф. Епіграф у лапки не береться, а назва джерела, звідки взято епіграф, або прізвище автора пишеться без дужок внизу справа під епіграфом. Наприклад, епіграф до вірша Максима Рильського “Землі”:

Земле, моя всеплодющая мати...
Іван Франко

06.05.2020 29.04.2020 Урок № 25-26 Група №24

Тема: Урок мовленнєвого розвитку. Контрольний твір-роздум на морально- етичну тему в публіцистичному стилі

Пам’ятка

«Як працювати над твором-роздумом на морально-етичну

тему в публіцистичному стилі»

1. Продумайте послідовність викладу думок, складіть план майбутнього твору.

2. У вступі сформулюйте тезу, яку вам треба довести в основній частині твору.

3. Обґрунтовуючи твердження, використовуйте переконливі аргументи й докази, наводьте приклади.

4. Висловіть власне ставлення до порушеної у творі проблеми.

5. Свої міркування ілюструйте відомими сентенціями, крилатими висловами, прислів’ями та приказками морально-етичної тематики.

6. Використовуйте слова й сполучення слів, що пов’язують тезу й аргументи, аргументи й висновок: тому що, оскільки, тому, відтак, таким чином, отже та ін.

7. Завершіть роздум висновком у вигляді побажання, заклику, звернення чи поради.

8. Дотримуйтеся вимог публіцистичного стилю (доречно вживайте риторично-питальні речення, вставні слова й словосполучення, звертання, багатозначні слова й емоційно-експресивну лексику).

Афоризми про добро

Сама доброчинність стає вадою, коли застосовують її помилково.

( О. Довженко)

Кожного разу, коли тобі чого-небудь дуже хочеться, спинись і поміркуй: чи добре те, чого тобі хочеться (Л. Толстой).

Добрій людині буває соромно навіть перед собою (А. Чехов).

Держави гинуть тоді, коли не можуть відрізнити добрих людей від поганих (Антисфен).

І тільки той прожив немарно,

Хто злу ішов наперекір (І. Муратов).

Немає величі там, де нема простоти, добра й правди (Л. Толстой).

Коли Добро безсиле, воно — Зло (О.Уальд).

Домашнє завдання

1. Випишіть у зошити «позичених» думок 10 афоризмів про людські чесноти, взаємини між людьми.

2. Користуючись пам’яткою, виписаними в зошити «позичених» думок афоризмами, складіть твір-роздум на одну з тем:

- Роби добро – добром озветься.

- Людина починається з добра.