Дистанційне навчання. УКРАЇНСЬКА МОВА ( група № 21 )

27.04.2021 Урок 31-32

Тема: Дієслово, дієслівні форми

Дієслово – самостійна частина мови, яка називає дію або стан предмета і відповідає на запитання що робити? що зробити?

Дієслівні форми

Морфологічні особливості дієслова виявляються в тому, що воно має п’ять форм:

1. Неозначена форма дієслова (інфінітив).
Це така незмінювана форма дієслова:

• називаючи дію або стан, не вказує на час, особу, рід, число;

• відповідає на запитання що робити? що зробити?

• має інфінітивний суфікс -ти (-ть), який не входить до основи.

2. Особові форми, їх краще назвати способовими, бо тут ідеться про способи (дійсний, умовний і наказовий), про теперішній, майбутній і минулий час дійсного способу, про особові форми у теперішньому і майбутньому часі дійсного способу та у наказовому способі і про родові форми у минулому часі й умовному способі.

Основною і спільною їх ознакою є змінюваність за числом і особою або за числом і родом.

Щоб визначити особу дієслова, треба підставити займенники.
1-а особа — я, ми
2-а особа — ти, ви
3-а особа — він, вона, воно, вони
Наприклад: ходжу (я) – 1-а особа однини.

3. Безособові дієслова. Безособові форми на -но, -то, -ло.

Такі дієслова:

• називають дію або стан, що проходять незалежно від особи (без особи);

• не поєднуються з підметом;

• мають тільки одну форму, не змінюються.

Безособові дієслова можуть означати:
1) явища природи (світає, розвидняється, смеркає, підмерзає, замело, занесло, хурделить, вечоріє, задощило);
2) фізичний або психічний стан людини (нудить, морозить, гнітить, кортить, не віриться, бачиться, примарилось, не сидиться, не хочеться);
3) випадковість (щастить, повезло, не везе, таланить, удалося);
4) буттєвість (минулося, не стало, було, не було, немає).
Безособові дієслова виступають головним членом у односкладних реченнях, і такі речення називаються безособовими: Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться (Нар. творчість); Краю плавням не було (М. Коцюбинський); Пахло полином. І тишею, спокоєм віяло звідусіль (А. Головко).

Безособові форми на -но, -то вказують на уже виконану невідомою чи неназваною особою дію, тому утворюються від пасивних дієприкметників минулого часу і, як і безособові дієслова, є головним членом у односкладних безособових реченнях:

Ой у полі жито копитами збито,
Під білою березою козаченька вбито.
Ой убито-вбито, затягнено в жито,
Червоною китайкою личенько покрито (Нар. пісня).
Уже мене пошарпано, всі квітоньки загарбано,
Всі квітоньки-зірниченьки геть вирвано з пшениченьки (Леся Українка)

4. Дієприкметник — це змінна дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією: вишитий рушник, намальована картина, освітлена вулиця, блимаючий вогник, плутані стежки, недочитана книга, любляча дружина, кохана дівчина, підготовлена відповідь.

5. Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма:

• пояснюючи головне дієслово, називає додаткову дію;

• відповідає на питання що роблячи? що зробивши?:

Над сріблом води лісової, знімаючись, щиглик дзвенів (М. Рильський);

Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп’янків, натрапив я на моркву

(О. Довженко)

Домашнє завдання: законспектувати та опрацювати матеріал

20.04.2021 Група№21 Урок 29-30

Тема уроку: Числівник. Складні випадки узгодження й відмінювання числівників.

Числівник – це самостійна змінна частина мови, що позначає:

абстрактне число;·

кількість однорідних предметів;·

кількість частин від цілого;·

місце предмета в ряду однорідних при лічбі;·

відповідає на питання скільки? котрий? котра? котре?·

Наприклад: один, п’ять, декілька, дві третіх, двадцятий.

Відмінювання числівників від1 до 10

Н. сім вісім

Р. семи(сімох) восьми (вісьмох)

Д. семи (сімом) восьми (вісьмом)

З. сім (сімох) вісім (вісьмох)

О. сьома (сімома) вісьма (вісьмома)

М. (на) семи (сімох) (на) восьми (вісьмох)

У назвах десятків від 50 до 80 відмінюється друга частина слова – десят.

Н. сімдесят

Р. сімдесяти (сімдесятьох)

Д. сімдесяти (сімдесятьом)

З. сімдесят (сімдесятьох)

О. сімдесятьма (сімдесятьома

М. (на) сімдесяти (сімдесятьох)

У назвах сотень змінюються обидві частини. Ь у назвах сотень НЕ пишемо

Н. сімсот вісімсот

Р. семисот восьмисот

Д. семистам восьмистам

З. сімсот вісімсот

О. сьомастами (сімомастами) вісьмастами ( вісьмомастами)

М. (на) семистах (на) восьмистах

Числівники 40, 90, 100 мають 2 форми:

Н. З. - сорок, дев’яносто сто

Р. Д. О. М. – сорока, дев’яноста ста.

Числівник тисяча відмінюється як іменник круча , чотири як багато

Н. тисяча, круча чотири, багато

Р. тисячі, кручі чотирьох, багатьох

Д. тисячі, кручі чотирьом , багатьом

З. тисячу, кручу чотири, багато

О. тисячею, кручею чотирма, багатьма

М. (на) тисячі , кручі (на) чотирьох , багатьох

У кількісних складних числівниках відмінюється кожне слово за своїм типом

Н. тисяча шістсот двадцять сім

Р. тисячі шестисот двадцяти (- тьох) семи (сімох)

Д . тисячі шестистам двадцяти (-тьом) семи (сімом)

З. тисячу шістсот двадцять сім

О. тисячею шістьмастами (шістьомастами) двадцятьма сьома (сімома)

М. (на) тисячі шестистах двадцяти (-тьох) семи (сімох)

У складених порядкових числівниках відмінюється лише останнє слово:

Н. дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ятий —

Р. ...дев'ятого (дев'ятих),

Д. дев'ятому (дев'ятим),

З. дев'ятий (дев'яті),

О.. дев'ятим (дев'ятими),

М. на дев'ятому (дев'ятих).

У дробових числівниках чисельник відмінюється як кількісний числівник, знаменник — як порядковий:

дві п 'я-тих, двом п 'ятим, двома п 'ятими; три десятих, трьом десятим, трьома десятими

Цілі числа узгоджуються з іменниками у множині:

Два столи, три стільці, чотири викладачі

Дробові числівники узгоджуються з іменниками у родовому відмінку:

Одна друга торта, півтора місяця

Мішані числівники узгоджуються з цілим числом

Три з половиною кілометри, два з третиною апельсини,

п’ять з чвертю літрів, сім з половиною кілограмів

числівники два, обидва, три, чотири узгоджуються з іменниками, що в множині втрачають суфікс - ин - у родовому відмінку.

киянин громадянин

кияни громадяни

два киянина чотири громадянина обидва селянина

Відносно часу:

котра година - лише порядковий числівник: сьома, друга…

На позначення половини використ. прийменник НА :

Пів на шосту.

Не можна використовувати прийменники : без, після.

Слід вживати прийменники: за, до

За 15 хвилин сьома, 20 хвилин на третю

Домашнє завдання: опрацювати та законспектувати матеріал;виконати вправи

Вправа 1.

Завдання: записати прислів’я і приказки, розкриваю¬чи дужки.

Сім (п’ятниця) на тиждень.

Знати як свої п’ять (пальці).

Наговорити сім (мішок) гречаної вовни.

Мудрій голові досить два (слово)

Краще з розумним два (раз) загубити, ніж із дурним один раз знайти.

Два (півень) і дві (господиня) не згодяться ні завтра, ні нині. (Нар. творч.)

Вправа 2.

Завдання: записати словосполучення, розкриваючи дужки. Придумати з ними речення.

Три дев’ятих (поверхня), одна четверта (груша), шість сьомих (площа), п’ять десятих (відсоток), півтора (літра), дві треті (автобус).

21.04.2021 Група№ 21 Урок 29-30

Тема уроку:

Числівник. Складні випадки узгодження й відмінювання числівників

Числівник – це самостійна змінна частина мови, що позначає:

- абстрактне число;

- кількість однорідних предметів;

- кількість частин від цілого;

- місце предмета в ряду однорідних при лічбі;

- відповідає на питання скільки? котрий? котра? котре?

Наприклад: один, п’ять, декілька, дві третіх, двадцятий.

Відмінювання числівників від1 до 10

Н. сім вісім

Р. семи(сімох) восьми (вісьмох)

Д. семи (сімом) восьми (вісьмом)

З. сім (сімох) вісім (вісьмох)

О. сьома (сімома) вісьма (вісьмома)

М. (на) семи (сімох) (на) восьми (вісьмох)

У назвах десятків від 50 до 80 відмінюється друга частина слова – десят.

Н. сімдесят

Р. сімдесяти (сімдесятьох)

Д. сімдесяти (сімдесятьом)

З. сімдесят (сімдесятьох)

О. сімдесятьма (сімдесятьома

М. (на) сімдесяти (сімдесятьох)

У назвах сотень змінюються обидві частини. Ь у назвах сотень НЕ пишемо

Н. сімсот вісімсот

Р. семисот восьмисот

Д. семистам восьмистам

З. сімсот вісімсот

О. сьомастами (сімомастами) вісьмастами ( вісьмомастами)

М. (на) семистах (на) восьмистах

Числівники 40, 90, 100 мають 2 форми:

Н. З. - сорок, дев’яносто сто

Р. Д. О. М. – сорока, дев’яноста ста.

Числівник тисяча відмінюється як іменник круча , чотири як багато

Н. тисяча, круча чотири, багато

Р. тисячі, кручі чотирьох, багатьох

Д. тисячі, кручі чотирьом , багатьом

З. тисячу, кручу чотири, багато

О. тисячею, кручею чотирма, багатьма

М. (на) тисячі , кручі (на) чотирьох , багатьох

У кількісних складних числівниках відмінюється кожне слово за своїм типом

Н. тисяча шістсот двадцять сім

Р. тисячі шестисот двадцяти (- тьох) семи (сімох)

Д . тисячі шестистам двадцяти (-тьом) семи (сімом)

З. тисячу шістсот двадцять сім

О. тисячею шістьмастами (шістьомастами) двадцятьма сьома (сімома)

М. (на) тисячі шестистах двадцяти (-тьох) семи (сімох)

У складених порядкових числівниках відмінюється лише останнє слово:

Н. дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ятий —

Р. ...дев'ятого (дев'ятих),

Д. дев'ятому (дев'ятим),

З. дев'ятий (дев'яті),

О.. дев'ятим (дев'ятими),

М. на дев'ятому (дев'ятих).

У дробових числівниках чисельник відмінюється як кількісний числівник, знаменник — як порядковий:

дві п 'я-тих, двом п 'ятим, двома п 'ятими; три десятих, трьом десятим, трьома десятими

Цілі числа узгоджуються з іменниками у множині:

Два столи, три стільці, чотири викладачі

Дробові числівники узгоджуються з іменниками у родовому відмінку:

Одна друга торта, півтора місяця

Мішані числівники узгоджуються з цілим числом

Три з половиною кілометри, два з третиною апельсини,

п’ять з чвертю літрів, сім з половиною кілограмів

числівники два, обидва, три, чотири узгоджуються з іменниками, що в множині втрачають суфікс - ин - у родовому відмінку.

киянин громадянин

кияни громадяни

два киянина чотири громадянина обидва селянина

Відносно часу:

котра година - лише порядковий числівник: сьома, друга…

На позначення половини використ. прийменник НА :

Пів на шосту.

Не можна використовувати прийменники : без, після.

Слід вживати прийменники: за, до

За 15 хвилин сьома, 20 хвилин на третю

Домашнє завдання: провідміняти 5 числівників (на вибір).

13.04.2021 Група№21 Урок № 27-28

Тема уроку: Прикметники, що перейшли в іменники

І.Опрацювання навчального матеріалу.

Прикметники можуть утрачати здатність виражати ознаки предмета і набувати здатності називати предмети і явища. Такі прикметники переходять в іменники. У мовленні вони вживаються для називання осіб або предметів і можуть мати при собі означення.

ПОРІВНЯЙТЕ: черговий учень — старанний черговий; хворий юнак — слухняний хворий; вихідний день — очікуваний вихідний.

Перехід прикметників в іменники, або їх субстантивація , відбу­вається тоді, коли прикметники втрачають власні ознаки й викону­ють функції іменників, виступаючи в реченні в ролі підмета чи додатка.

Субстантивовані прикметники відповідають на питання хто? що?

Субстантивація буває п о в н о ю , коли прикметник постійно вжи­вається в ролі іменника: набережна,лісничий, пальне, їдальня, учитель­ська, колискова, ставши власне імен­ником прикметникової форми.Сюди належить велика група влас­них географічних назв і прізвищ:Рівне, Лебедин, Львів, Грозний,Гур’їв, Коцюбинський, Підмогильний. Багряний та ін.

При неповній субстантивації прикметники поряд з власною функ­цією (означення або іменна частинаскладеного присудка) можуть вжива­тися й у ролі іменників (підмета або додатка: майбутнє, сучасне, прийдешнє, зовнішнє, вчений, старший, моло­дий, посівна, військовий, пернаті, диспетчерська, пряма, дотична.

ІІ. Закріплення матеріалу.

Виконайте вправи:

Вправа 1. Перепишіть, уставляючи пропущені літери. До виділених слів поставте питання, з’ясуйте їхнє лексичне значення. Якими частинами мови є ці слова в реченнях?

1.І тільки той, у кого серце чуле, хто вміє бер..гти своє м..нуле і вміє шанувать своє сучасне, лиш той майбутнє вивершить прекрасне (М. Чубинський). 2. Треба було б хворому пер..д сном дати калини з медом (Олесь Гончар). 3. Два недужих сіли й казан борщу з’їли. 4. Був у Кощія гаманець, у нім повно золотих (Народна творчість).

Вправа 2. Прочитайте. Визначте слова, які з прикметників перейшли в іменники. Укажіть відмінки цих слів.

1.Не скупий володіє багатством, а воно ним. 2. Потрібний, як лисому гребінь. 3. Це такий, що не уступить ні кінному, ні пішому (Народна творчість). 4. Вперед мерщій, вперед, мій карий (М. Чирський). 5. І для любої розмови мила вийшла на поріг (Б. Сосюра). 6.Сучасне завжди на дорозі з мину­лого в майбутнє (О. Довженко). 7.Хіба минає все минуле? (Леся Ук­раїнка ). 8.Не забувайте незабутнє… І не знецінюйте коштовне. Не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторнена сто ерзаців у собі! (Л. Костенко). 9.Старі правду кажуть: два хитрихмудрого не переважать (Нар. творчість).

Домашнє завдання: Опрацюватита законспектувати поданий матеріал, виконати вправи.

Вправа 1.

Завдання: записати прислів’я і приказки, розкриваю¬чи дужки.

Сім (п’ятниця) на тиждень.

Знати як свої п’ять (пальці).

Наговорити сім (мішок) гречаної вовни.

Мудрій голові досить два (слово).

Краще з розумним два (раз) загубити, ніж із дурним один раз знайти.

Два (півень) і дві (господиня) не згодяться ні завтра, ні нині. (Нар. творч.)

Вправа 2.

Завдання: записати словосполучення, розкриваючи дужки. Придумати з ними речення.

Три дев’ятих (поверхня), одна четверта (груша), шість сьомих (площа), п’ять десятих (відсоток), півтора (літра), дві треті (автобус).

06.04.2021 Група №21 Урок № 25-26

Тема: Прислівник. Ступені порівняння прислівників

Прислівник — це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Є незмінною.

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови.

Вона виражає:

1. ознаки дії, коли залежить від дієслова або його форми — дієприслівника: злетіти (як?) раптом; повернувшись (куди?) додому.

У реченні виступає обставиною;

2. ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника або іншого прислівника: надзвичайно цікавий, урочисто проголошений, занадто голосно. У реченні виступає обставиною;

3. ознаку предмета, коли залежить від іменника: вікно (яке?) навпроти; кава (яка?) по-турецьки. Виступає в реченні означенням.

Примітка
Прислівники на -о, -е можуть мати ступені порівняння: чисто, чистіше, найчистіше.

Ступені порівняння мають тільки прислівники, утворені від якісних прикметників за допомогою суфіксів -о, -е (гарний — гарно, добрий — добре).

Ступенів порівняння є два — вищий і найвищий. Як і в прикметниках, форми ступенів порівняння прислівників вказують на більшу міру вияву названої ознаки. Порівняйте: розповісти докладно — розповісти докладніше — розповісти найдокладніше. Кожен зі ступенів порівняння має дві форми — просту і складену.

Проста форма вищого ступеня утворюється за допомогою суфіксів -ш-, -іш- та кінцевого прислівникового суфікса -е: веселіше, молодше.

Примітка:
Якщо у прислівнику є суфікси -к-, -ок-, то під час творення форми вищого ступеня вони випадають і вживається суфікс -ш-: швидко –> швидше; глибоко — глибше.

Під час утворення прислівників вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- відбуваються ті самі звукові зміни, що й у прикметниках: дорого — дорожче, близько — ближче, високо — вище.

Деякі прислівники вищого ступеня мають інші, ніж звичайні прислівники, корені:
погано — гірше,
добре — краще,
багато — більше,
мало — менше.

Значення вищої міри ознаки може посилюватись додаванням слів ще, трохи, значно, куди: ще сильніше, куди швидше.

Проста форма найвищого ступеня утворюється від форми вищого ступеня за допомогою префікса най-: сильніше— найсильніше, легше — найлегше.

Для підсилення можуть вживатися префікси як- і що-: якнайточніше, щонайкраще.

Складена форма ступенів порівняння прислівників утворюється додаванням до звичайного прислівника:

для вищого ступеня — слова більш, значення якого подібне до значення суфіксів -ш-, -іш- у простій формі (більш популярно, більш повно);

для найвищого ступеня — слова найбільш, значення якого тотожне значенням суфіксів -ш- або -іш- та префікса най- у простій формі (найбільш глибоко, найбільш зручно).

Завдяки такій близькості значень прості та складені форми ступенів порівняння прислівників є граматичними синонімами. Порівняйте:Найгрізніше мовчить гроза (Симоненко). — Найбільш грізно мовчить гроза.

Проте вживаються вони неоднаково: прості форми — загальновживані, складені — вживаються переважно в офіційно-діловому та науковому стилях: У стислому переказі зміст передається більш коротко, ніж у докладному. Найбільш повно правила орфографії викладено в “Українському правописі”.

Примітка
Складені форми ступенів порівняння можуть вказувати і на міру ознаки, меншу від звичайної. Тоді вживаються слова менш і найменш: Менш гостро відбувалося обговорення другого питання (Із газети). Найменш докладно описано службові частини мови (Із рецензії).

Домашнє завдання: законспектувати та опрацювати поданий матеріал; виконати тести

30.03.2021 Урок № 23-24 Група №21

Тема: Есе «Що робить мене щасливим»

І.Робота з діалогом.

Прочитайте діалог.

Олеся цілісінький день чимось засмучена. А може, просто замислена. Дівчинка й сама не змогла б визначити свій настрій. Щоб навести лад у думках і почуттях, вона вирішила порадитися з Богданом.

– Богдане, скажи щиро: ти почувався коли-небудь щасливим?

– Звісно. А ти що, ні? – здивувався хлопець.

– Не так, щоб ні, але я не впевнена, чи то було справжнє щастя. От скажи, коли ти щасливий?

– Що тут мудрувати. Я був щасливий, коли мені подарували айфон. Дуже щасливий, коли немає домашніх завдань і можна увесь вечір грати у футбол...

– Ех, Богдане, це в тебе якесь дитяче щастя. Ще сказав би, що ти щасливий, коли з’їси шоколадну цукерку або надмеш жувальною гумкою бульбашку.

– Висловіть свої думки стосовно таких питань:

· Як ви розумієте щастя?

· Чи можна, на вашу думку, всіх людей зробити щасливими одночасно?

II. Етап засвоєння нових знань

Безперечно, не знайдеться людини, яка би не чула слова «щастя». Воно є загальновживаним і, здається, таке зрозуміле. Та варто лише спробувати витлумачити його, як виявиться, що це не дуже просто. Так відбувається через те, що поняття «щастя» стосується духовного світу людини. А скільки людей – стільки світів! Тож зрозуміло, що кожен витлумачуватиме щастя по-своєму. Для когось – це задоволення, втіха; для когось – добробут. Хтось щастя розуміє як удачу, талан. Для інших щастя – це радість. Наука етика визначає: щастя – це задоволення від життя загалом.

Оскільки кожна людина живе своїм життям, то й відчуття втіхи від нього в кожного буде своє. Саме тому й найзагальніші рекомендації як жити, щоб досягти щастя, є дуже умовними.

Це, однак, не означає, що люди зовсім безпорадні в пошуках щастя. Впродовж тисячоліть накопичено чималий досвід, як цього можна досягнути. А ми сьогодні спробуємо сьогодні побути у ролі філософів і дати відповідь на це питання.

Найперше, нам необхідно витлумачити саме слово «щастя», з’ясувати його етимологію. Допоможуть нам у цьому учні, які працювали над цим питанням вдома.

Як ви думаєте, як виникло слово щастя?

Як зауважує мовознавець Галина Яворська, значення слова «щастя» вторинне. Це слово праслов’янське, воно зберігається зараз у східнослов’янських та західнослов’янських мовах. Етимологічний словник української мови за редакцією Тимченка дає таке пояснення: «спочатку у слова щастя був префікс сь, який колись, вірогідно, мав значення «хороший, гарний», і корінь част, той самий, що в словах частина, частка, частувати.

Отже, щастя – це «хороша частина». - Частина від чого? Мабуть, від спільного добра – майна, їжі, тобто того, що забезпечує саме існування людини».

– А як же пояснюють слово щастя словники?

Щастя – це стан цілковитого задоволення життям; вияв радості від спілкування з рідними, близькими; успіх, удача. (Тлумачний словник української мови).

Щастя – поняття моральної свідомості, що позначає стан людини, який найбільше відповідає внутрішній задоволеності повнотою й осмисленістю життя, здійсненням свого людського призначення. (Український педагогічний словник).

Щастя – благополуччя, земна благодать, бажання жити без горя, смутку, тривоги, спокій і задоволення взагалі, усе бажане, усе те, що заспокоює і задовольняє людину, за переконаннями, смаками і звичками її. (Словник Даля).

– Спробуйте підібрати:

1. синоніми до слова «щастя»: стан людини, задоволення, радість, благополуччя, казка і т.д.

2. епітети: цілковите, материнське, швидкоплинне, моє, людське…

3. метафори: приходить, стукає, окрилює, кличе….

Молодці, а тепер поміркуйте, що може зробити людину щасливою. Запишіть свої думки у вигляді переліку чинників щастя.

Розгорніть робочі зошити, запишіть дату уроку, тему.

Порівняйте свої записи з результатами однокласників. Чи мають ваші напрацювання щось спільне? Чому? Як це пов’язане з моральними правилами життя?

2. Складання асоціативного куща.

Складіть асоціативний кущ до слова «щастя». (Здійснення мрій, задоволення, спокій, достаток, гармонія, добробут, насолода, радість, здоров’я, друзі, взаєморозуміння, кар’єра, кохання).

Група вчених з Європи і Австралії протягом 24 років проводила опитування серед мешканців своїх країн з метою вивести формулу щастя. Після закінчення дослідження вчені дійшли висновку, що стати щасливим можуть всі.

Дослідники довели, що почуття задоволення життям і відчуття щастя залежить від цілком конкретних параметрів.

На перше місце вчені поставили емоційну врівноваженість партнера. "Незалежно від тривалості відносин, щасливими виявилися лише ті пари, де партнери емоційно врівноважені", - пояснює керівник дослідження доктор Хідей.

На другому місці - життєві пріоритети: "Люди, у яких в житті найбільшу цінність становить сім'я, більш щасливі, ніж ті, які вважають абсолютним пріоритетом матеріальні цінності і кар'єру. Така ситуація характерна і для чоловіків, і для жінок. Але все-таки одна гендерна відмінність є: жінки, партнер яких ставить понад усе сімейні цінності, набагато щасливіші за тих, чиї супутники орієнтовані на матеріальні цінності".

На третьому місці - співвідношення роботи та відпочинку. "Для чоловіків і для жінок недостатній час, зайнятий роботою, значно гірше позначається на емоційному стані, ніж надмірна завантаженість роботою. А найсильніше травмує психіку відсутність роботи", - коментують вчені результати дослідження.

– Тобто, як бачимо, формула щастя є насправді, треба лише її знати.

– Пригадаємо, що таке есе? Можете використовувати пам’ятки з попередніх уроків.

Есе – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання, не претендує на вичерпне й визначальне трактування геми.

Визначальними рисами есе є незначний обсяг, конкретна тема, дана в підкреслено вільному, суб’єктивному її тлумаченні, вільна композиція. Як правило, есе виражає нове, суб’єктивне слово про щось. Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію й лексику. Для есе характерне використовування численних засобів художньої виразності: метафор, алегоричних образів, символів, порівнянь.

На першому плані есе – особа автора, його думки, відчуття, ставлення до світу. Це головна установка твору.

В есе відбивається суб’єктивна авторська позиція щодо порушеної в темі проблеми. В есе доречне вживання припущень, риторичних питань, фразеологізмів. Вони надають мові експресивності й стилістичної виразності.

3. Опрацювання пам’ятки «Правила написання креативного есе».

ПАМ’ЯТКА

«Правила написання креативного есе»

1. Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає).

2. Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини до іншої).

3. Різна структура речень. (Читати речення однакової структури нудно. Додайте кілька інверсій. Складіть речення різні завдовжки).

4. Зрозумілі слова. (Розумійте значення слів, які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоби вразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру).

5. Різні слова (Використовуйте синоніми).

6. Лаконічність.

7. Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення має нести унікальний зміст).

8. Активна життєва позиція.

9. Аргументація.

А тепер на завершення ще один фрагмент, автором якого є відомий американський психолог, письменник Дейл Карнегі.

Усі на світі шукають щастя, й існує один правильний спосіб знайти його. Для цього ви повинні навчитись керувати своїми думками. Щастя не залежить від зовнішніх умов. Воно залежить від умов внутрішнього порядку.

Ви щасливі або нещасливі не завдяки тому, що ви маєте, і не у зв’язку з тим, ким є, де знаходитесь або що робите; ваш стан визначається тим, що ви про це думаєте. Наприклад, дві особи можуть знаходитися в одному і тому ж місці й займатися одним і тим же; обидві можуть мати приблизну кількість грошей і однакове становище – і все ж одна може бути нещасливою, а інша щасливою. Чому? Через різницю в настрої. Я зустрічав не менше щасливих облич серед китайців, які не покладаючи рук працювали в спекотну погоду в Китаї за сім центів у день, ніж зустрічаю на Парк-авеню у Нью-Йорку.

За твердженням Шекспіра, ніщо не є гарним чи поганим, – усе залежить від того, як ми дивимося на речі.

Ейб Лінкольн одного разу відзначив, що «більшість людей щасливі настільки, наскільки вони вирішили бути щасливими» (За Дейлом Карнегі).

– Згідні? Чому?

Домашнє завдання. Скласти есе «Що робить мене щасливим».

26.03.2021 Група №21 Урок № 21-22

Тема: Ступені порівняння прикметників

Прикметник – це така особлива частина мови, яка може утворювати ступені порівняння. Та чи всі прикметники мають таку властивість? Давайте розберемося з цим питанням!

У загальному понятті прикметник – це частина мови, яка виражає ознаку предмета та відповідає на питання «який?», «чий». Отже самі прикметники не є однаковими за характеристиками та поділяються на 3 групи:

1. Якісні прикметники виражають різні ознаки предметів. Це можуть бути різні властивості предметів або живих істот, що можна сприйняти органами почуттів, помітити в просторі або часі. Також до якісних прикметників належать риси характеру людей, фізичні та вікові характеристики.

Наприклад, висока жінка, хитра лисиця.

2. Відносні прикметники виражають певну ознаку предмета чи особи по відношенню до чогось.

Наприклад, скляне вікно, подвійна платня.

3. Присвійні прикметники вказують на належність предмета комусь або чомусь. Частіше на все – людині. Цей вид прикметників відповідає на питання «чий?», «чия?», «чиє?».

Наприклад, мамине вбрання, поетова пісня.

Не плутайте присвійні прикметники із займенниками!

Тепер вам легше зрозуміти, що ступені можуть утворювати тільки якісні прикметники. Адже тільки вони вказують на неоднакову міру якості. Та й дивно буде звучати, якщо ми назвемо вбрання більш або менш маминим. Хоча в реальному житті це може зустрічатися. Але ми ж зараз про правильність мови кажемо, тому давайте запам’ятаємо правила утворення ступенів порівняння якісних прикметників.

Існує 2 ступеня порівняння прикметників – вищий та найвищий. І в кожному зі ступенів розрізняють 2 форми утворення прикметників – просту та складену. Це ви можете наглядно спостерігайте на прикладі таблиці.

Із наведених прикладів ми бачимо, що проста форма вищого та найвищого ступенів порівняння утворюється шляхом зміни будови самого прикметника. В той час, як найвищий ступінь не впливає на будову прикметника, в ньому тільки додається додаткове слово, яке вказує на зміну міри ознаки.

Вищий ступінь порівняння прикметника вказує на те, що в одному об’єкті ознака проявляється більшою або меншою мірою, ніж в іншому.

Проста форма вищого ступеня порівняння створюється за допомогою додавання суфіксів –ш та -іш: спритний – спритніший. Але будьте уважні, тому що деякі прикметники можуть втрачати суфікси –к, -ек, -ок: легкий – легший.

Після додавання суфікса –ш, у будові деяких прикметників може спостерігатися чергування приголосних, та як результат – звукові сполуки: жч: близький – ближчий, але с+ш міняється на щ: високий – вищий.

Складена форма порівняння вищого ступеня утворюється дуже легко – шляхом додавання слова більш або менш до звичайної форми прикметника: товстий – більш товстий, гучний – менш гучний.

Найвищий ступінь порівняння є свідченням того, що в цьому об’єкті відповідна ознака проявляється найбільшим або найменшим чином у порівнянні до всіх інших об’єктів.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня порівняння такого префікса, як най-: кращий – найкращий. Але це значення можна також додатково ще посилити префіксами що- та як-: модний - щонаймодніший, спокійна - якнайспокійніша.

Складена форма порівняння найвищого ступеня утворюється так само, як і форма вищого ступеня – за допомогою додавання слів найбільш або найменш до звичайної форми прикметника: холодний – найбільш холодник, гостра – найменш гостра.

Винятки!

Запам’ятайте, що ступені порівняння ніколи не утворюють такі якісні прикметники:

- ті, що називають абсолютну якість: порожній;

- ті, що утворюються за допомогою наступних суфіксів: -уват, -езн, -есеньк, -еньк, -енн, : здоровенний, чорнесенький.

Домашнє завдання: законспектувати та опрацювати поданий матеріал у зошити, повторити правила,написати 10 прикметників.

12.03.2021 Група №21 Урок № 19-20

Тема: Прикметник. Відмінкові закінчення прикметників.

Прикметник може змінювати рід число та відмінок.

Відмінювання — важлива властивість прикметника. Вона допомагає узгоджуватися з іменником і робить нашу мову ще мелозвучнішою.

Правила:

В однині розрізняють прикметники чоловічого, жіночого та середнього роду, який визначається родом іменника. Наприклад: головний біль, вищий ступінь, далека путь, довідкове бюро.

Категорія числа прикметників має аналогічний характер — форми числа прикметників узгоджуються з формами числа іменників, з тією лише різницею, що ознаки роду повністю нейтралізуються у множині. Наприклад: пріоритетні (напрями, сфери, завдання), державні (доходи, інвестиції, вкладення, витрати).

За характером закінчень прикметники поділяють на групи — тверду і м’яку (змішаний тип відмінкових закінчень мають лише прикметники з компонентом -лиций, -лице).

До твердої групи належать прикметники, які в називному відмінку однини мають закінчення: чоловічого роду —ий або нульове (жіночого роду -а, середнього роду -е), напр.: природний, зворотний, поточний, рад, готов, повинен, Ігорів, Миколин, Ольжин, Марин.

Зразок словозміни:

Н. — природн-ий — природн-а — природн-е — природн-і

Р. — природн-ого — природн-ої — природн-ого — природн-их

Д. — природн-ому — природн-ій — природн-ому — природн-им

3. — як Н. або Р. природн-у як Н. як Н. або Р.

О. — природн-им — природн-ою — природн-им — природн-ими

М. — природн-ому (-ім) — природн-ій — природн-ому (-ім) — природн-их

Прикметники м’якої групи в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ій (-їй), а жіночого роду на -я, середнього роду на -є, напр.: всесвітній, дорожній, безкраїй.

Зразок словозміни:

Н. — безкра-їй — безкра-я — безкра-є — безкра-ї

Р. — безкрай-ого — безкрай-ої — безкрай-ого — безкра-їх

Д. — безкрай-ому — безкрай-ою — безкрай-ому — безкра-їм

3. — як И. або Р. безкра-ю як Н. як Н. або Р.

О. — безкра-їм — безкрай-ою — безкра-їм — безкра-їми

М. — безкрай-ому — безкра-їй — безкрай-ому — безкра-їх

Запам ‘ятайте! У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду в науковому та діловому стилях перевага надається закінченню -ому.

Вибір закінчення не залежить від значення прикметника. Єдиним винятком з цього правила є слова дружний і дружній, в яких закінчення є показником різного лексичного значення. Порівняйте: дружний — “який відбувається одночасно, спільно, погоджено, злагоджено”, і дружній — “який виражає прихильність, довіру, дружелюбність”.

Прикметник дружній входить до складу терміносполучення дружній вексель — “фіктивний вексель, що, на відміну від справжнього векселя, не має відповідного забезпечення і використовується особами, які домовилися надати один одному вексель”.

Винятком із загального поділу на групи є також прикметники чоловічого та середнього роду на -лиций, -лице. Наприклад: білолиций (-е), круглолиций (-е), червонолиций(-е), які мають змішаний тип відмінкової парадигми: в однині закінчення прикметників м’якої групи (крім називного та орудного відмінків), а в множині — твердої (крім називного).

Домашнє завдання : опрацювати та законспектувати даний матеріал, виконати тестові завдання

Тестові завдання

1.Прикметник означає:

А предмет;

Б ознаку предмета або його приналежність;

В кількість предметів або їх порядок при лічбі.

Дібрати й записати прикметник.

2. Ступені порівняння можна утворити від

А якісних прикметників;

Б відносних прикметників;

В присвійних прикметників.

Від самостійно дібраного прикметника утворити всі форми вищого й найвищого ступенів порівняння (напр.: мудрий – мудріший; більш (менш) мудрий; наймудріший; найбільш (найменш) мудрий).

3. Ознаку предмета за його відношенням до часу, місця, матеріалу тощо позначають:

А якісні прикметники;

Б відносні прикметники;

В присвійні прикметники.

Від іменника лебідь утворити прикметник, увести його до словосполучень або речень так, щоб він був присвійним та відносним.

4. На питання чий? чия? чиє? Відповідають:

А якісні прикметники;

Б відносні прикметники;

В присвійні прикметники.

Визначити, до якої групи за значенням належить прикметник у виразі ведмежа послуга.

5. У формі найвищого ступеня порівняння стоять прикметники:

А гарніший, біліший, гіркіший;

Б більш легкий, менш вдалий, більш творчий;

В найкращий, найбільш міцний.

Утворити просту форму найвищого ступеня порівняння прикметника стрункий (близький) або скласти (пригадати) й записати речення з прикметником у формі вищого ступеня порівняння (напр..: Чим більший тягар несемо на плечах, тим глибші лишаєм сліди! (Л.Талалай).

6. Короткі форми прикметників - це

А золотая, широкеє, відважнії;

Б юний, мужній, блакитний;

В повен, рад, золот, зелен.

Пригадати й записати речення з народної пісні (або прислів’я), що вміщує коротку форму прикметника (напр.: Пливе човен, води повен. Так голоден, що робити не годен (Нар.творч.).

26.02.2021 Група21 Урок № 17-18

Тема: Полемічні прийоми,

Мистецтво відповідати на питання.

Оратором є лише той, хто в змозі говорити з кожного питання гарно, вишукано і переконливо, відповідно до важливості предметів, на користь часові і для задоволення слухачів (Тацит).

Полеміка (грец. ωоλεμικά від ωoλέμιov — «ворожнеча») — стан суперечки, диспут під час обговорення або розв’язування проблем. Разом із цим поняттям використовують дебати і дискусію.

Це різновид суперечки, коли основні зусилля сторін, які сперечаються, спрямовані на утвердження своєї точки зору з обговорюваного питання. Разом із дискусією полеміка є однією з найбільш поширених форм суперечки. З дискусією її зближує наявність достатньо повної тези, змістовна зв’язність, черговість виступів, деяка обмеженість прийомів, за допомогою яких спростовують прилежну сторону і обґрунтовують власну точку зору.

Разом із тим полеміка відрізняється від дискусії. Якщо метою дискусії є пошуки загальної згоди того, що об’єднує різні точки зору, то основне завдання полеміки — ствердження однієї з протилежних позицій (За Н. П. Осиповою, В.Д. Водник, Г. П. Клімовою).

Серед методів і прийомів спілкування з аудиторією важливе місце посідає полеміка — одна з ефективних форм впливу на слухачів, найважливіший засіб їх переконання. Уміння організовувати полеміку, скеровувати її потребує від оратора великої майстерності, глибоких знань. Гостра полемічна бесіда — найскладніша форма зближення з аудиторією.

Термін «полеміка» походить від давньогрецького слова «полемікос» — войовничий, ворожий. В енциклопедичному словнику зазначається, що полеміка — це гостра дискусія стосовно будь-якого спірного питання. Це не звичайна суперечка, а публічне обговорення, при якому є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей і поглядів. Виходячи з цього, полеміку можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок щодо того чи іншого питання, тобто публічний спір з метою захистити, обстояти свою точку зору і спростувати думку опонента. З цього визначення випливає, що полеміка відрізняється від дискусії, диспуту своєю цілеспрямованістю. Учасники дискусії, диспуту, зіставляючи суперечливі судження, намагаються дійти єдиної думки, знайти загальне рішення, встановити істину. Мета полеміки інша — здобути перемогу над опонентом, обстояти і затвердити власну позицію. Полеміка — це наука і мистецтво переконувати. Вона вчить стверджувати думки аргументованими, переконливими і безперечними доказами. Отже, мета полеміки — досягнення істини чи її перевірка.

Як слід вести полеміку, щоб вона була корисною і продуктивною? Насамперед необхідно оволодіти принципами полеміки. Один із принципів ведення полеміки — це чесність і принциповість. Перед тим, як спростувати погляди опонента, потрібно точно і чітко сформулювати позицію, згідно з якою полемізують. Визначення предмета спору і вихідних позицій — одна з основних вимог до полеміки. У жодному разі не можна перекручувати позицію опонента. Цим оратор підриває довіру до власної позиції у слухачів. Потрібно виявити дійсні й істинні положення опонента і вміти критикувати їх.

Чинники полемічної майстерності

1. Глибоке знання предмета полеміки.

2. Дотримання вимог культури ведення суперечки.

3. Уміння доводити висунуту тезу.

4. Уміння спростовувати думку опонента.

5. Уміння користуватися полемічними прийомами.

6. Уміння протистояти пасткам суперника.

Орієнтовні правила

1) Намагайтеся зрозуміти опонента, його позицію, аргументи;

2) не варто повністю заперечувати правильність думки інших;

3) майте чітку мету і йдіть до неї в усіх питаннях, аргументах;

4) оцінюйте думки, пропозиції, а не їхніх авторів. Ставтеся з повагою до опонента;

5) намагайтеся чітко, конкретно аргументувати свою позицію.

Спільне обговорення проблеми

Способи спростування думки суперника:

1) спростовування тези;

2) критика доказів;

3) показ неспроможності прикладів.

Теорія і методика красномовства розглядає принципи ведення ораторської діяльності, що є основним способом зв’язку між оратором і аудиторією, завдяки якому передається і засвоюється інформація, здійснюється вплив на слухачів.

Щоб полеміка була корисною і продуктивною, необхідно запам’ятати основні її принципи. Перший — це чесність і принциповість. Перед тим як спростувати погляди опонента, потрібно точно і чітко сформулювати позицію, згідно з якою полемізують. Визначення предмета суперечки і вихідних позицій — одна з основних вимог до полеміки. Не можна перекручувати позицію опонента. Цим оратор підриває довіру до власної позиції в слухачів. Потрібно виявити істинні положення опонента і вміти критикувати їх.

Важливого значення набуває принцип емоцій у полеміці. Без людських емоцій ніколи не було, немає і не може бути пошуку істини. Не можна вести полеміку без емоційного, суб’єктивного ставлення до питань, що обговорюються. Проте не слід перебувати в полоні емоцій, тобто давати перевагу почуттям над розумом.

Характерним принципом полеміки є виявлення невідповідностей і суперечностей у поглядах опонента, однобічності його позицій. Зрозуміло, це потребує опанування логіки, високої культури мислення. Якщо оратор глибоко переконаний в істинності своєї позиції (а інакше немає сенсу її відстоювати), необхідно розкрити хибність позицій опонента: продемонструвати слухачам, чому вона помилково здається їм правильною; висвітлити, унаслідок яких прийомів опонент зміг зробити свою позицію переконливою і логічною. Відомо, що істина потребує не декларування, а доказу.

Важливим принципом ведення полеміки є також уміле використання гумору, іронії, сарказму, сатири. Висміювання опонента — загальноприйнятний прийом полемічної бесіди. Однак його застосування потребує дотримання певних вимог.

По-перше, ніяким гумором, іронією, сарказмом не можна підміняти логічну критику й розкриття позицій опонента. У полеміці сарказм, гумор, жарт над суперником повинні вживатися в поєднанні з усіма іншими заходами розкриття й критики позиції опонента.

По-друге, під час полеміки у використанні гумору необхідна тактовність, не торкаючись гідності особистості.

Перелічені принципи є обов’язковими під час ведення будь-якої полеміки, але це зовсім не означає, що ними вичерпуються всі поради й твердження. Щоразу полеміка вимагає, звичайна річ, своїх особливих засобів, своєї методики ведення (За Н. П. Осиповою, В.Д. Водник, Г. П. Клімовою).

У процесі полеміки використовують різні прийоми. Дуже добре, якщо сторона, яка стоїть на правильних позиціях, зможе передбачити можливі заперечення протилежної сторони і навіть відкрито висловити це передбачення: «нам скажуть...», «тут нам можуть, мабуть, заперечити...» і т. ін.

Дозволеним у полеміці с прийом доведення аргументів опонента до абсурду. Буцімто стаючи на його місце, мовби договорюючи за нього, можна показати, до якої безвиході за логікою приведуть його безпідставні судження. До цього прийому і зводилася сократова іронія.

Можна використовувати прийом «відтягування заперечення».

Він означає, що заперечення можна, хоча і не бажано, трохи відтягувати, якщо з якихось причин (розгубленість, безпам’ятність) у цей момент немає сил одразу заперечити і потрібний деякий час, щоб зібратися з думками. Зрозуміло, бажано бити одразу по головних і сильних аргументах противника. Але якщо проти них не знайшлося вагомих заперечень, потрібно спочатку спростовувати другорядні докази, а потім, зібравши сили, спрямувати удар на головні.

У полеміці можна використовувати прийом «заковтування гачка», суть якого полягає в наведенні доказів на користь супротивника (з якими той згодний), а потім — несподівана демонстрація їх неспроможності.

Усі ці прийоми вважають припустимими, їх можна використовувати в публічній суперечці. Їх застосування не заважає з’ясуванню істини, не компрометує опонента.

Домашнє завдання: Опрацювати конспект і дати відповіді на питання:

1.Якими полемічними прийомами має володіти оратор?

-Яких принципів повинен дотримуватися мовець під час полеміки? ·

-Яку визначальну рису ведення спору мали Сократівські бесіди?

- Важливим засобом комунікації є...

- Яскраве пристрасне слово завжди впливає на...

- Уміння компетентно обговорювати

12.02.2021 Група№21 Урок № 15-16

Тема: Суперечка. Види суперечок.

Правила ведення суперечок. Аргументи і докази

Суперечку можна визначити як процес обміну протилежними думками.

Будь-яка суперечка передбачає зіткнення думок або позицій. Кожна сторона активно відстоює свою власну точку зору і намагається розкритикувати точку зору супротивника. Якщо немає такого зіткнення думок, то немає і самого спору, а є якась інша форма комунікації. Так, наприклад, проповідь, молитва, лекція, доповідь не є суперечками. Якщо аргументація з приводу якогось питання спрямована на людей, які нейтрально або позитивно (тобто некритично) ставляться до неї, то немає ніяких підстав вважати цю комунікативну ситуацію суперечкою.

Суперечка - це комунікативна ситуація, де наявне активне ставлення до позиції співрозмовника, що виражається в її критичній оцінці.

Обов'язковими учасниками суперечки є пропонент, опонент і аудиторія.

Пропонент- це той, хто висуває, обстоює деяку тезу. Без пропонента не може бути ані спору, ані аргументативного процесу, оскільки спірні питання не виникають самі собою, вони повинні бути кимось сформульовані і поставлені на обговорення. Пропонент може висловлювати власну думку або представляти колективну позицію з того чи іншого питання.

Опонент- другий обов'язковий учасник суперечки. Це той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент. Опонент може бути безпосередньо присутнім і особисто брати участь у спорі. Але може бути й така ситуація, коли опонент безпосередньо не бере участі в аргументативному процесі.

Аудиторія - третій, колективний суб'єкт суперечки. Це не пасивна маса людей, а колектив, який має свої переконання, свої позиції, точки зору з приводу питання, що обговорюється. Вона є основним об'єктом аргументативного впливу в спорі.

Можна виділити декілька класифікацій суперечок. По-перше, суперечка за формою може бути дискусією, полемікою, диспутом або дебатами.

Дискусія (від лат. (dіscussiо - дослідження, розгляд) - це публічна суперечка, мета якої полягає у з'ясуванні й порівнянні різних точок зору, у знаходженні правильного рішення спірного питання. Дискусію можна також кваліфікувати як своєрідний спосіб пізнання. Вона дозволяє краще зрозуміти те, що не є достатньо чітким і зрозумілим. Навіть якщо учасники дискусії не приходять до спільного висновку, все ж таки взаєморозуміння між протилежними сторонами посилюється. Безпосередня мета дискусії - це досягнення консенсусу між учасниками суперечки стосовно проблеми, що обговорюється. У зв'язку з цим застосування некоректних прийомів, спрямованих на обдурювання співрозмовника, в такій суперечці заборонене. У протилежному випадку дискусія може припинитися і виникне конфліктна ситуація.

Унікальним прикладом такого виду суперечки є дискусія, яка відбулася між двома видатними фізиками Н. Бором та А. Ейнштейном. Ця дискусія тривала протягом декількох десятиліть. Вони сперечалися і усно, і письмово, і на відстані, і при зустрічі. Іноді суперечка була по-академічному строгою, а інколи була схожою на вибух.

Полеміка (від грецьк. роlemikos - ворожий, войовничий) - це суперечка, в якій є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей і думок. У зв'язку з цим її можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок з якогось питання, як публічну суперечку з метою захисту, відстоювання своєї точки зору і спростування протилежної.

Із цього визначення випливає суттєва різниця між полемікою, з одного боку, та дискусією - з іншого. Якщо Учасники дискусії або диспуту, відстоюючи протилежні Думки, намагаються дійти консенсусу, якоїсь єдиної думки, знайти спільне рішення, встановити істину, то мета полеміки зовсім інша. Тут потрібно отримати перемогу над супротивником, відстояти і захистити свою власну позицію. Прийоми, які застосовуються в полеміці, повинні бути коректними, однак у практиці сучасної комунікації в подібного типу суперечках часто застосовуються також некоректні прийоми.

Диспут (від лат. disputо - досліджую, сперечаюсь) та дебати (від франц. dеbate- сперечатися) як види суперечки в літературі часто розглядаються як схожі поняття.

Відмітні ознаки диспуту такі:

• Диспут - це завжди публічна суперечка.

Предметом диспуту як публічного спору виступає наукове або суспільно важливе питання.

• Організаційні форми диспуту можуть бути різноманітними: обговорення дисертації, публічний захист тез тощо.

• На відміну від дискусії диспут не тільки з'ясовує підстави, а й виявляє позиції сперечальників. Нерідко останнє в диспуті стає головним.

Дебати- це суперечки, які виникають при обговоренні доповідей, виступів на зборах, засіданнях, конференціях тощо. Мета дебатів - визначення ставлення учасників обговорення до спільних для всіх тез виступу.

Окрім наведеної вище класифікації суперечок існують також інші. Так, залежно від мети розрізняють: суперечку заради істини, суперечку заради переконання, суперечку заради перемоги і суперечку заради суперечки.

Суперечка заради істини, або діалектична суперечка, у чистому вигляді зустрічається рідко. (Тут слово «діалектична» застосовується в своєму первісному значенні. Діалектикою у Стародавній Греції називали мистецтво досягнення істини в процесі бесіди). У такій суперечці дуже старанно підбираються та аналізуються доводи тих, хто сперечається, ретельно оцінюються позиції та точки зору протилежних сторін, тобто, по суті, ведеться спільний пошук істини. Такий спір можливий лише між компетентними, обізнаними з цією проблемою людьми, які зацікавлені в її вирішенні. Девізом такої суперечки можна назвати вислів: «Платон мені друг, але істина дорожча». її учасники, як правило, глибоко поважають один одного, взаємно спонукають до уточнення формулювань та визначень, проявляють толерантність, намагаються прояснити точку зору співрозмовника, погоджуються з положеннями супротивника, які здаються правильними. Образно учасників суперечки заради істини можна уявити як двох людей, що розпилюють однією пилкою стовбур дерева. Як підкреслював відомий філософ та логік Сергій Поварнін, цей вид суперечки «дає, окрім безперечної користі, істинну насолоду та задоволення і є насправді «розумовим банкетом».

Завданням суперечки може бути не тільки перевірка істинності якогось положення, а й переконання іншої людини. Тут важливо зазначити два моменти: людина може переконувати іншу людину або тому, що сама щиро вірить в те, що є предметом переконання, або тому, що «так треба» з огляду на певні обставини, хоча сама насправді не поділяє думки, які відстоює (наприклад, офіційні проповідники різних вчень, сект, агітатори, торгові представники різноманітних фірм тощо). Прийоми, які застосовуються у подібних суперечках, можуть бути як коректними, так і некоректними, головне - переконати співрозмовника у слушності своєї думки.

Одним із мотивів переконання може, бути переконання людини у мудрості співрозмовника. Якщо для цього застосовуються різноманітні хитрощі, то така суперечка називається софістичною. Звичайно, у такому випадку може йтися тільки про позірну, а не справжню мудрість. Як приклад такого спору наведемо діалог, який відбувається між давньогрецьким софістом і звичайною людиною.

-Скажи, - звертається софіст до молодого любителя суперечок, - може одна й та сама річ мати якусь властивість і не мати її?

-Очевидно, ні.

-Подивимося. Мед солодкий?

-Так.

-І жовтий також?

-Так, мед солодкий і жовтий одночасно. Але жовтий - це солодкий, чи ні?

-Звичайно, ні. Жовтий - це жовтий, а не солодкий.

-Отже, жовтий - це не солодкий?

-Звичайно.

-Про мед ти сказав, що він солодкий і жовтий, а потім погодився, що жовтий не означає солодкий, і тому наче сказав, що мед є і солодким, і несолодким одночасно. А спочатку ти твердо сказав, що жодна річ не може мати і не мати якусь властивість.

Метою суперечки буває не тільки дослідження істини чи переконання, а й перемога. Мотиви проведення такого спору можуть бути різноманітними. Один вважає, що обстоює справедливість, інший - захищає суспільні інтереси, третій нав'язує свою думку, тому що у нього великий життєвий досвід і він знає, як повинно бути, четвертому потрібно самоутвердження тощо. Головне завдання, що стоїть перед суперечниками в цьому випадку, полягає у тому, щоб «взяти гору» над супротивником за будь-яку ціну, використовуючи будь-які методи. Така суперечка називається ще еристичною суперечкою. Іноді можна зустріти також назву «парламентська суперечка».

Характерною ознакою еристичної суперечки є те, що вона є суперечкою про цінності, про ствердження якихосьвласних оцінок і критику протилежних. У зв'язку з цим метою такої суперечки завжди є перемога, а не досягнення істини. Причому перемога тут витлумачується як ствердження якоїсь системи цінностей (оцінок або норм) і відповідно до цього - прийняття конкретного напряму майбутньої діяльності. До речі, суперечка заради істини також може перетворитися на суперечку заради цінностей, якщо вона буде орієнтуватися не на істину, а на перемогу однієї зі сторін.

Слід зазначити, що у процесах реальної комунікації суперечка заради перемоги зустрічається значно частіше, ніж суперечка заради істини. Остання, як правило, має місце в науковій діяльності, але й там нерідко переростає в суперечку про цінності.

Досить часто зустрічається і такий вид спору, як суперечка заради суперечки. Це, так би мовити, «мистецтво заради мистецтва», своєрідний «спорт». Для людей, які ведуть подібний спір, однаково, про що, з ким і з якою метою сперечатися. Головне для них - перебувати в стані сперечання. «Такий «спортсмен», - пише Сергій Повариш, - не розбирає часто, заради чого потрібно сперечатися, а заради чого не потрібно. Радий сперечатися за все і з будь-ким, і чим парадоксальніше, чим важча думка, яку обстоюють, тим вона іноді для нього стає ще привабливішою. Для деяких взагалі не існує парадокса, який вони не взялися б захищати, якщо ви сказали «ні»... Сьогодні такий «спортсмен» доводить, що А є Б, і так гарячкує, немов би це - саме свята святих його душі. Завтра він буде доводити, що А не Б, а В, і так само гарячкуватиме».

Суперечки також можна розрізняти за кількістю осіб, що беруть участь в обговоренні проблемних питань. За цією ознакою виділяють три види спорів: суперечка-монолог (людина сперечається сама з собою, це гак званий внутрішній спір), суперечка-діалог (сперечаються дві особи) та суперечка-полілог (спір ведеться кількома особами).

У свою чергу, суперечка-полілог може бути масовою (усі присутні беруть участь у спорі) і груповою (спірне питання вирішує окрема група осіб у присутності всіх учасників).

І, нарешті, за способом ведення боротьби думок суперечки поділяють на усні та письмові. Усна форма спору передбачає безпосереднє спілкування конкретних осіб. Такі суперечки, як правило, обмежені за часом і замкнені в просторі: проводяться на конференціях, засіданнях, заняттях тощо.

Письмова форма суперечки передбачає опосередковане спілкування учасників спору. Такі суперечки триваліші за часом, порівняно з усними.

Домашнє завдання: 1. Опрацювати с. 184–193 у підручнику (О. Авраменко, 2018). 2. Записати у зошит визначення суперечки та її різновидів (с.184–185, підручник).

3. Прочитати матеріал «Правила ведення суперечки» (с.185, підручник).

Дати відловідь на питання:

- Полеміка — це...

- Полемічна майстерність виявляється в...

- Доводити означає... ·

2. Підготувати невеликий текст промови для виголошення публічно, обравши актуальну тему й дотримуючись рекомендованих порад.

12.03.2020 Група № 21 Урок № 22 Тема: Словосполучення й речення. Просте речення

Словосполучення — найменша одиниця синтаксису, утворена з двох або більше слів на основі підрядного зв’язку (одне зі слів — головне, друге — залежне). Словосполучення поділяються на прості (два повнозначних слова) і складні (три й більше таких слів).

В основі простого і складного словосполучення лежить головне слово. Залежно від того, якою частиною мови воно виражене, словосполучення поділяються на:

- іменні, де головним словом є іменник, прикметник, числівник, займенник: маленькі дерева, чоловік у костюмі, два підручники;

- дієслівні, де головним словом є дієслово та його форми: вивчаючи мову, спізнитися до школи, скласти іспит;

- прислівникові, де головним словом є прислівник: особливо радісно,занадто весело.

Підрядний зв’язок виражає граматичну залежність одного слова від іншого.

Словосполучення за будовою поділяються на прості і складні. За характером значення розрізняють словосполучення вільні, синтаксично нероздільні та фразеологічні. Залежно від значення головного слова виділють дієслівні, іменні та прислівникові словосполучення.

Типи зв’язку слів у словосполученні:

1) узгодження — слова узгоджуються в роді, числі й відмінку (зрубане дерево, сьомий день);

2) керування — головне слово вимагає від залежного форми певного відмінка (підійти до столу, берег моря);

3) прилягання — залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом (зібралися вранці, звелів атакувати).

Речення — це основна граматично оформлена, інтонаційно завершена мовна одиниця, в якій виражається самостійна думка. Воно може складатися з одного слова або групи слів.

Підмет — це головний член двоскладного речення, що означає предмет, про який ідеться в реченні, і відповідає на питання: хто? що? За своєю структурою підмет може бути простим (виражений одним словом) і складеним (кількома словами).

Способи вираження підмета:

- іменниками, займенниками в називному відмінку: У небі сонце — серед нив я.

- неозначеною формою дієслова: І плакати — це також щастя.

- прикметником та дієприкметником: Тоді старшенька моя й гукає.

- числівником: Обидва почували себе добре лише один біля одного.

- фразеологічними сполученнями: Бабине літо висіло на віттях як прядиво.

- власними назвами: В синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

- нерозкладними словосполученнями: За волю кожний з нас поляже.

- службовими словами і вигуками: Переможне «ура!» пронеслося над степом.

Присудок — це головний член двоскладного речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов’язаний з ним. Відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?

За своєю структурою присудок може бути простим та складеним.

Простий присудок — особова форма дієслова, що передає граматичні значення часу, способу, виду, особи, числа. Простий присудок можети бути виражений:

- інфінітивом: Я їй розказувати, а вона сміятись та ридати.

- наказовим способом (означає несподівану дію): Нехай громада судить межи нами!

- усіченим дієсловом (означає різку одноразову дію): Вірите, сокира в мене в руках сама собі тільки — стриб! стриб! стриб!

Складений присудок складається з двох компонентів.

За метою висловлювання речення поділяються на розповідні, питальні та спонукальні.

За емоційним забарвленням розрізняють речення окличні та неокличні.

За наявністю головних членів речення можуть бути односкладні (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, називні) і двоскладні

. Залежно від наявності або відсутності другорядних членів речення бувають поширені і непоширені.

Залежно від того, скільки в реченні є граматичних основ, вони поділяються на прості та складні.

Складні речення бувають складносурядні, складнопідрядні і безсполучникові.

Прості речення можуть ускладнюватися однорідними членами речення, вставними словами, словосполученнями та реченнями, звертаннями, відокремленими членами речення.

Домашнє завдання:написати 10 словосполучень та 10 простих речень,конспект ( в зошиті з укр.мови)

18.03.2020 Група № 21 Урок № 23 Тема: Словосполучення й речення. Просте речення. Тренувальні вправи.

Дати відповіді на питання: «Так/Ні».

■ Словосполучення — змістове й граматичне об’єднання двох або більше повнозначних слів (так);

■ за будовою словосполучення бувають прості, складні, ускладнені (ні);

■ словосполучення «кожний із присутніх» за способом вираження головного слова є займенниковим (так);

■ словосполучення «виконати доручення» за способом вираження головного слова — іменникове (ні);

■ за наявністю головного й другорядного члена речення поділяють на односкладні і двоскладні (ні);

■ за наявністю головного члена речення поділяють на односкладні і двоскладні (так). Виконання вправ.

— Зі слів кожної групи, поставивши їх у потрібній формі, утворіть словосполучення. Визначте вид кожного словосполучення за способами вираження головного слова.

Захоплюватися, природа; олівці, малювати; Кавказ, на, поїздка; сильний, віра; почервоніти, від, сором; мистецтво, художник; дорога, ліворуч; більше, п’ять; сім, в, ряд.

— З-поміж поданих сполук слів запишіть тільки словосполучення. З виписаними словосполученнями усно складіть висловлювання.

Надзвичайно цікавий, сиділа і слухала, хоробрий воїн, світло гасне, думка про батьків, вирішили повернутися, бити байдики, буду навчатися.

— Зробіть синтаксичний розбір речення. Випишіть словосполучення.

Завершуй задуми і справи, не залишай на кращі дні.

Виконання тестових завдань:

І ВАРІАНТ

Початковий рівень:

1. Укажи словосполучення

А будемо співати

Б крізь двері

В минають дні

Г літній відпочинок

2. Укажи іменникове словосполучення

А збирати врожай

Б старанний учень

В придбати книгу

Г бігти підтюпцем

3. Укажи словосполучення, у якому головне слово виражене прислівником

А зустрінемось незабаром

Б п’ятий поверх

В міський парк

Г дуже високо

4. За наявністю головних членів речення поділяють на

А поширені та непоширені

Б односкладні та двоскладні

В повні та неповні

Г односкладні та поширені

5. Укажи просте речення

А Вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає.

Б Жити щасливо мусить кожна людина.

В Коли ідеш ранковим полем, там грають бризки від роси.

Г Слова — полова, але огонь в одежі слова — безсмертна чудотворна фея.

6. Укажи односкладне речення

А Пахне морем і озоном від притихлої землі.

Б Мова народу, як скарб, розвивається й збагачується.

В Темна хмара озвалася громом гучним.

Г Людина в праці перемагає все.

Середній рівень:

7. Установи відповідність між видом словосполучення та його прикладом

1 іменникове А їздив до моря

2 прислівникове Б надзвичайно цікавий

3 прикметникове В ніхто з нас

4 дієслівне Г гарно в лісі

Д вечірні сутінки

8. Запиши речення, уставляючи на місці крапок пропущені літери. Розстав розділові знаки.

1. Я любити тебе не пок..ну краю мій і очей дорогих поки с..рце моє солов..не буде битис.. у грудях моїх.

2. Дніпро т..че повіл..но в..личаво розливаючис.. безліч..ю рукавів.

9. Віднови прямий порядок слів у реченні.

Загубила хмара синя колір свій і шматтям сірим зависла над землею.

Достатній рівень:

10. З поданих слів побудуй словосполучення. Познач головне і залежне слово. У дужках укажи вид словосполучення.

1. Квіти, долина.

2. Зігрітися, на, сонце.

11. Відредагуй словосполучення.

Хворіти грипом; чотири хлопця; згідно новому закону; ходити по горам.

Високий рівень:

12. Склади власне висловлення на тему: «Дружба пізнається в біді», використовуючи прості та складні, двоскладні та односкладні речення.

2 ВАРІАНТ

Початковий рівень:

1. Укажи словосполучення

А ахіллесова п’ята

Б найбільш авторитетний

В озиратися навколо

Г через океан

2. Укажи іменникове словосполучення

А сидіти мовчки

Б зустрінемось незабаром

В розмовляти тихо

Г цікава книжка

3. Укажи словосполучення, у якому головне слово виражене прислівником

А милуюся краєвидом

Б складна задача

В другий заїзд

Г дуже дорого

4. За емоційним забарвленням речення поділяють на

А окличні та неокличні

Б окличні та двоскладні

В поширені та непоширені

Г односкладні та двоскладні

5. Укажи просте речення

А В мене була лише мати, та був іще сивий дід.

Б Знала я, що скоро сонце зійде.

В Виростеш ти, синку, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги.

Г Сичі в гаю перекликались.

6. Укажи односкладне речення

А Встала весна й чорну землю сонну розбудила.

Б Земля почала зеленіти тендітною травою.

В Довго гриміли народні пісні на красивих вулицях столиці.

Г Дарованому коневі в зуби не дивляться.

Середній рівень:

7. Установи відповідність між видом словосполучення та його прикладом

1 займенникове А дуже холодно

2 дієслівне Б теплий вересень

3 іменникове В хтось зі знайомих

4 прислівникове Г я з тобою

Д зустріти гостей

8. Запиши речення, уставляючи на місці крапок пропущені літери. Розстав розділові знаки.

1. Сонце зупинивший, у з..ніті палит.. з..млю вогняними пром..нями.

2. Віз..міть мене хмари на кр..ла свої.

9. Віднови прямий порядок слів у реченні.

Догоряв день осінній і схиляв голову свою жовтогарячу на обрій.

Достатній рівень:

10. З поданих слів побудуй словосполучення. Познач головне і залежне слово. У дужках укажи вид словосполучення.

1. Читати, книга.

2. Зустрілися, з, друг.

11. Відредагуй словосполучення.

Дорожчий золота; знущатися над слабкішим; нового будинка; бити по вікнам.

Високий рівень:

12. Склади власне висловлення на тему: «Рідна мова», використовуючи прості та складні, двоскладні та односкладні речення.

Домашнє завдання: виконати вправи та тести ( в зошиті з укр.мови)

24.03.2020 Група № 21 Урок № 24

Урок мовленнєвого розвитку: ДІАЛОГ, СКЛАДЕНИЙ ВІДПОВІДНО ДО

ЗАПРОПОНОВАНОЇ СИТУАЦІЇ, ДІАЛОГ-ОБМІН ДУМКАМИ,

ВРАЖЕННЯМИ (ОФІЦІЙНА І НЕОФІЦІЙНА РОЗМОВА);

ОБГОВОРЕННЯ САМОСТІЙНО ОБРАНОЇ ТЕМИ

Діалог (від гр. йіаіоцоз - розмова,бесіда) - розмова двох осіб.

► Речення, якими оперують учасники розмови називаються реплікою.

►При записуванні діалогу розділові знаки вживаються такі:

А: «П» (?!)» — «П. (?!)» — «П (?!)» -а.— «П (?!)»

- П. (?!)

- П. (?!)

- П, (?!) - а.

Вони супроводжуються словами автора.

►Відомі різновиди діалогу залежно від стилю мовлення: (Побутові діалоги; офіційні; художні.)

► Правила ведення діалогу:

• Будьте завжди ввічливі, привітні і доброзичливі в спілкуванні,з повагою ставтеся до співрозмовника. Будьте уважні до його стану й настрою, до того, що і як він говорить, як реагує на ті чи інші слова.

• Умійте слухати і не перебивати інших.

• Умійте почати діалог, уживаючи відповідну ініціативну ре­пліку (повідомлення, спонукання, запитання), та швидко реа­гувати на репліку співрозмовника, підтримувати розмову,додаючи до репліки-реакції свою ініціативну репліку, стиму­- лювати співрозмовника до висловлювання, виражаючи своюзацікавленість за допомогою реплік оцінювального характеру.

• Не завдавайте людям прикрощів словом. Умійте ввічливо попросити про щось і ввічливо відмовити у чомусь, не обра­зивши людину своєю відмовою. Намагайтеся чемно пояснити причину прохання чи відмови.

• Використовуйте в спілкуванні етикетні слова. Стежте за куль­турою мовлення.

Діалогічне спілкування здійснюється в усній формі під час безпосереднього контакту співрозмовників, висловлювання яких чергуються. Таким чином, кожен, хто бере участь у діа­логічному спілкуванні, і говорить, і слухає. Висловлю­вання співрозмовника, що бере участь у діалозі, називається реплікою.

Складання сенкану

► Сенкан «Діалог».

Домашнє завдання:

►Підготувати лінгвістичне повідомлення «Діалог», записати в зошит сенкан.

►Складіть і запишіть діалог, який би міг відбутися між вами(ви­пускником ліцею) та майстром або класним керівником через 10-15 років після закінчення ліцею ( у зошиті з укр.мови).

25.03.2020 Група № 21 Урок № 25 Тема: Просте ускладнене речення. Односкладні речення

У реченні можуть бути не тільки члени речення, з'єднані між собою підрядним зв'язком (способом узгодження, керування, прилягання), але й члени речення, які з'єднані сурядним зв'язком і утворюють у реченні ряди (групи) з кількох рівноправних, незалежних один від одного членів, тобто утворюють ряди однорідних членів речення.

Однорідними називаються члени речення, які з'єднані сурядним зв'язком, стосуються одного й того самого члена речення, належать до однієї й тієї ж частини мови, відповідають на те саме питання і характеризують предмет (дію, явище) з одного боку: Серед хвиль і піни, й шуму чайка утлая несеться (П. Тичина).

Зауважте!

1. Нерідко однорідні члени мають при собі залежні (пояснювальні) слова, тобто є поширеними: Дніпрогес з його крилатими щоглами, могутньою греблею, арками мостів відпливав вдалину(М.Бажан).

2. Іноді в реченні може бути не один ряд однорідних членів, а два і більше.

3. Однорідні члени речення з’єднуються один з одним та інтонацією або сурядними сполучниками, або (рідше) лише інтонацією: Кожна професія цікава, потрібна, захоплююча(О.Копиленко). А тим часом місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море(Т.Шевченко).

4. Неоднорідними є означення, які характеризують той самий предмет з різних боків: Я на гору круту крем’яную буду камінь важкий підіймать(Леся Українка).

5. Однорідними є означення тоді, коли:

а) перше з них підсилюється або уточнюється другим і дальшими означеннями: Високо серед неба стояв ясний , блискучий, повний місяць(І.Нечуй - Левицький);

б) коли означення стоїть після означуваного слова: Він, упевнений, рішучий, серйозний, вирішив підкорити цю гору;

в) коли в ролі означень виступають означення – синоніми або означення – антоніми: Ми не пропаща, а чудесна сила(М.Стельмах).

Звертання — це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, до якої звернена мова: Зоре моя вечірняя, зійди над горою (Т. Шевчен ко). Звертання, як правило, має форму кличного відмінка, рідше називного (форма називного відмінка в звертаннях не відповідає нормам української мови). Звертання не є членом речення.

Звертання може виражатися як одним словом (непоширене), так і кількома словами (поширене): Не треба сліз, не хмур, кохана, брови й не схиляй лице своє сумне (В. Сосюра). Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости? (М. Рильський).

Звертання обов'язково відокремлюють на письмі з обох боків комами. Якщо звертання стоїть на початку речення, то при окличній інтонації після нього ставлять знак оклику, а наступне слово пишуть з великої літери: Земле рідна! Мозок мій світліє і душа ніжнішою стає, як твої сподіванки і мрії у життя вливаються моє (В. Симоненко).

Зауважте! Не відокремлюються комами слова о, ой, якщо вони виступають у ролі підсилювальної частки: О слово! Будь моїм мечем! (О. Олесь)

Другорядні члени речення, які для підсилення їхньої смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією й паузами, а на письмі — відповідними розділовими знаками, називають відокремленими: На відстані метра від мене на вікні сиділо галченя, майже доросле (О. Копиленко).

Здебільшого відокремлюють означення, що виражені дієприкметниковим зворотом чи прикметниками. Означення, як правило, відокремлюють комами, рідше — тире.

Зауважте! Для відокремлення означень визначальними стають такі критерії:

- чим виражене означення (прикметником, дієприкметником чи дієприкметниковим зворотом; іменником у непрямих відмінках);

- кількість означень (одне чи кілька);

- місце означення щодо означуваного слова (перед ним, після нього чи на відстані від нього);

Зауважте! Означення, вираження дієприкметником чи дієприкметниковим зворотом, що стоїть перед означуваним словом, відокремлюється комами лише тоді, коли воно має обставинний відтінок причини (перед означенням можна поставити слова будучи, бувши): Знесилений, кінь зупинився. Налякані громом, курчата збилися докупи.

Зауважте! Перед непоширеними означеннями, що стоять у кінці речення, ставиться, як правило, тире: Великі асигнування передбачено на розвиток металургії — чорної та кольорової (3 газети).

Прикладка — різновид означення, тож і відокремлюється вона в тих же випадках, що й означення:

Зауважте! Не відокремлюються прикладки із сполучником як, коли вони не мають відтінку причини (такі прикладки відповідають на питання у ролі кого? у ролі чого?): Тут ідеться про Шевченка як художника.

Зауважте! Не відокремлюються власні назви, якщо вони стоять після означуваного слова: Космонавт Леонід Каденюк відвідав Технічний ліцей НТУУ «КПІ» м. Києва. Відокремлення таких власних назв можливе, якщо вони вживаються для уточнення, пояснення загального іменника: Мій сусід, Григорій Шиян, вирішив узагалі не покидати старої хати на високім пагорбі (О. Довженко).

Вставні слова, словосполучення й речення виражають особисте ставлення мовця до свого висловлювання й не несуть нової інформації, лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Вставні слова, словосполучення й речення не є членами речення.

Вставлені слова, словосполучення й речення вносять додаткову інформацію в речення, не будучи граматично пов'язані з ним (отже, як і вставні конструкції, вони не є членами речення).

Вставні конструкції відокремлюють на письмі комами.

Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допомоги яких виражається ставлення мовця до висловленої ним думки.

Зауважте! Вставлені конструкції беруться у дужки, рідше відокремлюють з обох боків за допомогою тире: Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині! (Т. Шевченко).

Домашнє завдання. Законспектувати тему, вивчити правила.

14.04.2020 07.04.2020 Група № 21 Урок № 26-27

Тема: Урок мовленнєвого розвитку. Контрольний переказ тексту

Підготовка до роботи над переказом

Щоб правильно написати контрольний стислий переказ:

1. Уважно прослухайте текст для переказу.

2. За потреби запишіть на чернетці ключові слова і словосполучення, конкретні найменування (прізвища, географічні назви, дати, цифри тощо).

3. Визначте стиль, тип, жанр мовлення, тему та основну думку тексту.

4. Під час повторного прослуховування тексту зробіть записи на чернетці у вигляді плану, окремих слів і словосполучень, потрібних для розкриття основної думки, зв’язку частин тексту тощо.

5. Поміркуйте над змістом і послідовністю викладу матеріалу переказу.

6. На чернетці напишіть стислий переказ тексту, підпорядковуючи висловлення темі та основній думці, дотримуючись композиції, мовних і стильових особливостей, авторського задуму (роботу можна записувати як у повному, так і в скороченому варіанті). Виконайте на чернетці творче завдання

7. Відредагуйте написане для поліпшення мовного оформлення своєї роботи, подбайте про точність висловлення думок, розстановки розділових знаків.

8. Перепишіть роботу начисто охайно, без виправлень, відповідно до норм української літературної мови

9. Здійсніть перевірку написаного в чистовому варіанті.

Робота з текстом. Сприйняття і відтворення змісту

Прослухайте уважно текст із метою усвідомлення його змісту. Намагайтеся запам’ятати послідовність викладу матеріалу.

Мистецтво спілкування

Як відомо, взаємини між людьми можуть обмежуватися посмішкою, кивком голови та іншими жестами, але зазвичай це привітання, а далі йде вже весела розмова чи поважна бесіда. Якщо художники мислять образами, музиканти – звуками, вчені – почуттями, то всі разом (а з ними і людство в цілому) послуговуються мовою слів як основним засобом виявлення думок. Звісно, навчитися думати неможливо, якщо не вміти говорити, і навпаки. Що ж потрібно, щоб оволодіти вмінням говорити? Напевно, замало знати мову, треба ще й свідомо розмовляти. Здавна людство намагається опанувати мистецтво спілкування. На основі багатовікового досвіду виробилися основні правила бесіди, а кожне нове покоління вносить свої особливості. Ще стародавній філософ Епіктет зазначив, що людина має слухати вдвічі більше, ніж говорити. Він також наполягав на тому, що краще слухати, ніж говорити. Чому? Тому що Бог дав людині один язик і пару вух.

Відомим на Русі є «Повчання до дітей князя Володимира Мономаха» (початок XII століття), де дітям князів та дружинників при веденні бесіди рекомендувалося мовчати в присутності старших, слухати мудрих, з рівними собі й молодшими в любові перебувати, якомога більше вдумуватися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою і небагато сміятися…

У XVII столітті у Франції видано книгу, що згодом стала відомою по всій Західній Європі під назвою «Мистецтво галантних бесід», «Як стати людиною з добрими манерами». Дотримуючись приписів таких видань, багато поколінь оволоділи вміннями вести світську бесіду на вільні теми: про погоду, лови, перегони тощо.

Простий спосіб стати найцікавішим співрозмовником пропонує Дейл Карнегі: по-перше, для цього треба бути уважним слухачем від початку до кінця розмови, заохочуючи інших розповідати про себе, бо набагато більше їх цікавлять власні проблеми, ніж ваші; по-друге, треба зрозуміти погляди співрозмовника. А якщо людина хоче дізнатись, як змусити людей уникати її, сміятися з неї поза очі або навіть зневажати її, то не треба ніколи нікого довго вислуховувати, а слід безперестанку говорити про себе самого. Коли з’являється певна думка в той момент, коли розмовляє співрозмовник, не варто чекати, поки він закінчить, задля чого витрачати час, вислуховуючи його пусту балаканину! Відразу ж треба перебити його на середині фрази! Підсумовуючи, Карнегі запевняє, що такі люди є нудними і невихованими, самозакоханими та самовпевненими, вони не стануть добрими співрозмовниками, бо не вміють слухати.

Домашнє завдання:

Напишіть переказ (доберіть афоризми або прислів’я про спілкування, використавши їх у переказі)(написати переказ у окремому зошиті).

15.04.2020 Група № 21 Урок №28

Тема: Стилі мовлення. Стилістично нейтральна й стилістично забарвлена лексика.

Стиль в сучасній українській мові є різновидом мови з певним набором засобів мовлення для вираження мовлення або передачі вербальної інформації у певних умовах. Стилі мови різняться характером висловлювання, змістом та метою мовлення.

Наразі виділяють 6 основних стилів української мови: розмовний, публіцистичний, науковий, художній, офіційно-діловий та сакральний. Про кожен із них – по порядку.

Розмовний стиль (або його ще називають розмовно-побутовим) – найбільш уживаний у сучасній мові. Він уживається в побутовому усному спілкуванні та слугує для офіційного або неофіційного спілкування людей у повсякденному житті.

Ознаки розмовного стилю:

- широке використання загальновживаних слів;

- експресивність та емоційне забарвлення мовлення;

- використання невербальної комунікації: міміки та жестикуляції;

- різноманітність ритмів та мелодики;

- використання жаргонізмів, вульгаризмів та навіть русизмів;

- вживання неповних речень, вставних слів та звертань;

- часте використання слів із суфіксами пестливості чи зневаги.

Публіцистичний стиль – це стиль засобів масової інформації - газет, журналів, телебачення, радіо, громадсько-пропагандистських видань. Без нього не обійтися, коли відбувається формування громадської думки, обговорення суспільно-політичних ідей або дебати, політична пропаганда та сприяння розвитку суспільства. Тобто публіцистичний стиль розрахований відразу на великі маси, а також на кожного громадянина окремо.

Публицистичний стиль має вираз , як у письмовому вигляді – в статтях, нарисах та фейлетонах, так і в усному – в формі публічних виступів, дискусій, але також може бути відображений у формі репортажу.

Публіцистичний стиль поділяється на науково-популярний, телебачення, радіомовлення, газетний та інші підстилі.

Ознаки публіцистичного стилю:

- широке вживання суспільно-політичних термінів, таких як закон, влада, перспектива тощо;

- чіткий на суспільно популярний спосіб вираження думок;

- логічне викладення інформації з метою переконання слухачів;

- використання емоційно забарвлених слів;

- риторичні запитання.

Науковий стиль використовується переважно в науковій сфері для інформування про певні результати наукових досліджень. Цей стиль поділяється на власне науковий стиль та науково-популярний залежно від цільової аудиторії, на яку розраховане викладення матеріалу.

Доторкнутися до наукового стилю можна в підручниках, монографіях, лекціях, статтях, дисертаціях, анотаціях, наукових доповідях та науково-популярних періодичних виданнях.

Ознаки наукового стилю:

- широке використання наукових термінів та слів іншомовного походження;

- однозначність уживання слів;

- логічність та аргументованість при викладенні думок;

- чітка структуризація тексту;

- часте використання складних речень з логічним зв’язком, між їхніми частинами.

Художній стиль – це стиль, за допомогою якого створена більшість творів художньої літератури. В рамках стиля виділяють прозаїчні та поетичні твори.

Основними жанрами художнього стилю виступають вірші, оповідання, драматичні твори, романи, поеми, епіграми тощо.

Ознаки художнього стилю:

- слова слугують не тільки засобом вираження думок, але й естетичного впливу на читача;

- широке використання засобів художнього мовлення;

- образність та експресивність мовлення;

- можливе використання фразеологізмів та діалектизмів;

- поєднання всіх лексичних та граматичних стилів.

Офіційно-діловий стиль використовується при оформленні ділових паперів, але він може використовуватися як в усній, так і в письмовій формі.

В письмовій формі офіційно-діловий стиль міститься в законах та підзаконних актах, наказах, постановах розпорядженнях тощо. В усному мовленні цей стиль міститься в офіційних промовах та діловому спілкуванні між приватною особою та установою.

Офіційно-діловий стиль використовується з метою регулювання офіційно-ділових стосунків та поділяється на законодавчий, адміністративний, дипломатичний та канцелярський.

Ознаки офіційно-ділового стилю:

- обов’язкове оформлення документів за зразком;

- широке використання термінів діловодства;

- відсутність художніх засовів літератури;

- використання слів виключно в прямому значенні.

Сакральний (або конфесійний) стиль необхідний для релігійних потреб суспільства.

Ознаки сакрального стилю:

- опис стосунків людини та Бога;

- непрямий порядок слів у реченні;

- повторення ключових слів або словосполучень для вираження важливої думки.

Ділова мова – один із різновидів літературної мови!

Ділову українську мову виділяють в рамках офіційно-ділового стилю, частіше за все в адміністративному та канцелярському різновидах.

Ділова мова може бути як усною, так і письмовою.

Цей стиль зародився ще за давніх-давен у документах часів Київської Русі. Одними з перших офіційних документів на території України були юридичні акти міських урядів та гетьманських канцелярій. Саме тому ділова українська мова відчула на собі вплив російської, австро-угорської та польської культур ділового мовлення та оформлення документів.

Обов’язковою умовою ділового стилю на письмі є оформлення тексту зі збереженням правил використання всіх реквізитів.

Ознаки та вимоги ділового стилю:

- нейтральна нормована лексика, що зрозуміла кожному;

- чітка, «книжна» термінологія;

- зазвичай прості речення з прямим порядком слів;

- використання інфінітивних конструкцій та стійких словосполучень.

Діловий стиль в усному вираженні знаходить своє відображення в різних стилях: у промовах і доповідях, у навчальних лекціях і наукових доповідях. Головна вимова ділового стилю – чітка композиція – має зберігатися: вступ, основних текст та висновки.

Діловий стиль у діалогах проявляється в бесідах та дискусіях, а також у телефонних розмовах офіційного характеру. В таких діалогах обов’язково треба дотримуватися культури ділової комунікації.

Правильне використання слів ділової комунікації перевіряйте за нормативними словниками: тлумачними, термінологічними, енциклопедичними, іншомовних слів тощо.

Лексика – це сукупність уживаних слів у мові.

Відповідно до умов спілкування люди вживають різні мовні засоби, використовують різні стилі мовлення. Стилем почали називати манеру писати, спосіб висловлювати свої думки. Стилі мовлення вивчає наука стилістика.

Зі стилістичного погляду лексика сучасної української мови поділяється на:стилістично-нейтральну (загальновживану), яка вживається в усіх стилях мовлення (яблуня, ходити, далеко);та стилістично забарвлену, яка співвідноситься з одним чи кількома (але не з усіма) стилями мовлення (кумекати,, вирушити). За допомогою стилістично забарвлених слів твориться певний колорит мовлення, досягається експресивність висловлювання. Порівняйте подані парами речення

Увага! Стилістично нейтральні слова набувають додаткових емоційно-експресивних відтінків, коли вживаються в переносному значенні.

Лексика

Стилістично забарвлена лексика ділиться на такі групи:

Книжна лексика характерна для офіційно-ділового, публіцистичного і наукового стилів.

Розмовна лексика використовується в розмовному стилі. Розмовні слова надають мовленню неофіційного звучання і вживаються тільки в розмовно-побутовому стилі, художньому, деколи в публіцистичному, але неприпустимі в офіційно-діловому та науковому стилях. Особливе місце в лексичній стилістиці належить багатозначним словам, антонімам, омонімам, синонімам, антонімам.

Практичні завдання

1. Розподільне письмо

А) Відмітьте нейтральні слова.

Швидко Якби Два Батько Річка Дружина Кімната Радий Чудовий Земля Місяць Житло зірка естради

Б) Відмітьте емоційно забарвлені слова:

Інжнер Океан Спека Жага Хлопчисько Нездоланний Благодатний Телевізор Конференція Приватний Зовиця

В) Відмітьте нейтральні слова:

Чоботи Половина Радюга Вітер пелюсточки Вітрище Печінка Величавий Страйк Хоробрість Оренда Дядюган

Г) Відмітьте емоційно забарвлені слова:

Дбайливий Щиро Хижак Майдутнє Ластівка Тривога Охайність Мрійливість Мрійник Газета Експериментальний Лежить колодою

Д) Відмітьте нейтральні слова:

Кепкувати Лестощі Атлас Винагорода Комедія Герострати Знахідка оксамитової ручки Листоноша Чужбинонька Манівцями

2) Дослідження –аналіз

Прочитати виразно вірші, з них виписати емоційно-експресивну лексику, визначити, як виражається емоційність у кожному слові( значенням слова, суфіксами чи вживанням синоніма)

І сміх, і плач – з одного джерела.

Вони бринять в однім акорді!

З глибин таємності Добра і Зла,

Де бережуть їх душі горді.

(М. Вороний)

Вибрати слова-антоніми:

одного джерела сміх і плач, добра і зла однім акорді Вибрати слова у переносному значенні:

вони бринять з глибин таємності глибин таємності душі горді Мамусенько, голубонько,

Ти ж моя єдина!

Я до тебе все тулюся,

Мов мала дитина.

Ти ж мене усе голубиш,

Сонечком взиваєш.

Все для мене, а про себе

Завжди забуваєш.

(С. Пінчук)

Вибрати пестливі слова:

мала дитина мамусенько голубонько ти – єдина сонечком Вибрати слова у переносному значенні:

усе голубиш я тулюся про себе забуваєш

Домашнє завдання: виконати тести На які групи поділяється лексика української мови зі стилістичного погляду?

cтилістично нейтральну, стилістично забарвлену загальновживану, власне українську стилістично нейтральну, неологізми стилістично забарвлену, запозичені Укажіть, до якої групи лексики належать слова «лелека», «стіл»:

стилістично нейтральні терміни жаргони стилістично забарвлені слова Укажіть рядок, у якому не всі слова загальновживані:

щодень, навчання, відпочинок, погода, квіти порядок, квітує, працювати, батьки, тачка любов, сердечний, їжа, дорога, друзі перебудова, віддаль, далекосяжний, річка надія, ледь-ледь, зустріч, пташка, Прут, плай

21.04.2020 Група№ 21 Урок №29

Тема: Складне речення. Типи складних речень за способом зв'язку їх: сполучникові і безсполучникові. Сурядний і підрядний зв'язок між частинами складного речення.

Складними називаються речення, утворені з двох чи кількох простих, об’єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією. Прості речення у складному зберігають свою будову, але втрачають смислову та інтонаційну завершеність, не можуть самостійно виступати одиницями спілкування. Складне речення становить єдине смислове та структурне ціле, що виступає однією одиницею спілкування.

Частини складного речення об’єднані в одне ціле за змістом і граматично; можуть поєднуватися інтонаційно або за допомоги сполучників чи сполучних слів.

Складні речення, що становлять поєднання трьох і більше частин із різнотипним синтаксичним зв’язком, мають назву складних синтаксичних конструкцій (ССК).

Якщо прості речення в складному рівноправні, незалежні одне від одною, то вони з’єднуються сурядним зв’язком. У цих реченнях від одного простого речення до другого не можна поставити питання, жодне з цих простих речень не є складником іншого. Такі складні речення називаються сурядними:

• Пишнобарвними квітками рясно всіяні путі, і над вільними ланами грають сурми золоті (В. Сосюра).

Якщо одне просте речення в складному підпорядковується другому, пояснює чи доповнює його, то такі речення, з’єднуються підрядним зв’язком:

• Слава народу (якому?), що йде у віках велетня сміливим кроком (М. Рильський). У складних реченнях з підрядним зв’язком від одного простого речення до другого можна поставити запитання.

Залежно від способу поєднання простих речень у складному розрізняють такі основні види складних речень: складні сполучникові речення та складні безсполучникові речення. У перших прості речення поєднані в одне ціле за допомогою сполучників, сполучних слів та інтонації, а в других основним засобом зв’язку виступає інтонація.

Як і прості речення, складні за метою висловлювання поділяються на розповідні, питальні та спонукальні.

Складні сполучникові речення поділяють на дві групи:

1) Складні речення із сурядними сполучниками (складносурядні речення). Ці складні речення утворюються з кількох рівноправних, незалежних одне від одного простих речень:

• Можна розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити Землю (І. Жиленко).

2) Складні речення з підрядними сполучниками і сполучними словами (складнопідрядні речення). У цих складних реченнях одне просте залежить від другого і поєднане з ним підрядним зв’язком:

• Той, що занепав духом, уже не страждає (Д. Павличко).

Тому у складнопідрядних реченнях одна частина завжди визначається як головна (від неї ставиться питання), а інші — як залежні, підрядні (відповідають на поставлене питання).

Безсполучникові складні речення поділяються на речення з однорідними частинами, які співвідносяться зі складносурядними:

• Настане літо, жовтий цвіт укриє липу до вершини (Я. Щоголів);

Речення з неоднорідними частинами, які співвідносяться зі складнопідрядними:

• Махнула осінь у ліси — вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими фарбами (І. Франко).

Домашнє завдання:

1. Законспектуйте і вивчіть матеріал

2. Запишіть лише ті речення, у яких допущені пунктуаційні помилки. Поставте потрібні розділові знаки, поясніть їх. Назвіть тип кожного складного речення.

1. Якщо буде хліб, буде світ, буде щасливе здорове життя народу нашої країни.

2. У перший день Великого посту селяни не куховарили а їли вони такі овочі квашену капусту, огірки, редьку та хрін.

3. Саме від того що тісто повинно було добре вкиснути перед варінням ця страва й дістала свою назву.

4. Спосіб виготовлення кисілю виключав ферментацію кислота здобувалася за допомогою варених ягід чи фруктів.

5. Коли Олекса зайшов до хати, то побачив Ганну, яка витягала хліб з печі.

22.04.2020 Група №21 Урок №30 Тема: Контрольна робота.

І Варіант.

(За кожну правильну відповідь учень отримує 0,5 балів).

1.У перекладі з грецької риторика означає:

А. полемічне мовлення;

Б. культура спілкування;

В. публічний виступ;

Г. ораторське мистецтво.

2. Батьківщиною красномовства вважається:

А. Давня Греція;

Б. Китай;

В. Єгипет;

Г. Ассирія.

3. Вислів «Поетами народжуються, ораторами стають» належить:

А. Демосфену;

Б. Цицерону;

В. Сократу;

Г. Арістотелю.

4. Аналіз аудиторії, вибір теми, добір матеріалу- це

А. етапи підготовки промови;

Б. способи запам’ятовування;

В. способи подання матеріалу;

Г. розділи риторики.

(За кожну правильну відповідь учень отримує 1 бал).

5.Речення, що вміщує цитату,— це:

А Казала кума: «Дам пшона»,— а в неї в самої нема (Народна творчість).

Б На річку море раз гнівилось і ревло, що річка береги водою розбовтала (Л.Боровиковський).

В «Оце розвеличався!» — Барвінок, сміючись, озвався (Б. Грінченко).

Г Ми Гітлером катовані, ...та із могил — гартовані — ми встанем, і тоді «заговорять і Дніпро, і гори, і потече сторіками кров у синє море...» (М. Сіренко.)

6. Потрібно вибрати два правильних варіанти відповіді. Позначте речення, які потребують редагування:

А Інформацію про надходження нових товарів можна отримати в продавця-консультанта.

Б Розпочинається сезонний розпродаж зимових пальто.

В Пропозиції покупців буде обов’язково передано виробникам.

Г У неділю магазин працює з десятої години.

Д Я приймав участь у спортивних змаганнях.

Е Журнал пропонує низку літературних портретів.

(За кожну правильну відповідь учень отримує 1 бал).

7.Переконструюйте речення з прямою мовою на речення з непрямою мовою. 1. «А я знаю, як тебе звати»,— довірливо каже дівчина і двома пальцями перебирає скляне, з краплинами сонця, намисто. (М. Стельмах.) 2. «А комарів було! — захоплювався спогадами дід.— Дихати нічим, повірите, та здорові, як ведмеді». (О. Довженко.)3. «Ну, чого ж додому не біжиш?» -раптом почув я голос вершника.

8. Спишіть, ставлячи розділові знаки: а) кому; б) двокрапку; в) тире; г) лапки. А. Яка ти розкішна земле думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом прикрашати тебе зелом заквітчати квітами . (М. Коцюбинський.)

Б. Діти нудяться в хатині нудять нарікають і на що зима та люта? все вони питають. (Леся Українка.)

В. А що сидиш тут Устинко? питає. Чи обідала? (Марко Вовчок.)

Г. Слово моя ти єдиная зброя ми не повинні загинуть обоє. (Леся Українка.)

9.Завдання потребує розгорнутої відповіді.(За правильну відповідь учень отримує 6 балів).

Складіть висловлювання на одну з тем.( Використовуючи цитати або пряму мову)

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.(Ліна Костенко).

Чи бувають права без обов’язків?

Слово лікує душ

ІІ Варіант

(За кожну правильну відповідь учень отримує 0,5 балів).

1. Рухливість і надмірна жестикуляція оратора

А. спонукають до бурхливої полеміки в аудиторії;

Б. викликають зацікавленість текстом промови;

В. викликають утому й роздратування слухачів;

Г. посилюють значимість промови.

2. Залежно від комунікативного спрямування та інформативної мети висловлювання речення поділяється на такі основні частини :

А. тема та ідея;

Б. вступ, основна частина і висновок;

В. зачин, основна частина, висновок;

Г. дане і нове.

3. Вислів «Поетами народжуються, ораторами стають» належить

А. Демосфену;

Б. Цицерону;

В. Сократу;

Г. Арістотелю.

4. Аналіз аудиторії, вибір теми, добір матеріалу- це

А. етапи підготовки промови;

Б. способи запам’ятовування;

В. способи подання матеріалу;

Г. розділи риторики.

(За кожну правильну відповідь учень отримує 1 бал).

5.Речення з непрямою мовою — це:

А Прислів’я каже: «Більш роби, та менше говори...» (Л. Боровиковський).

Б Осел почванитись хотів, що чув в ліску всіх птахів спів (Л. Боровиковський).

В «Який народ мізерний та низький! — до всіх говорить Хміль з пихою.— От я так виріс, бач, який!» (Б. Грінченко).

Г Рід жаб’ячий надумався прохати собі в болото короля (Б. Грінченко).

6.Потрібно вибрати два правильних варіанти відповіді.Позначте речення, які потребують редагування:

А Дозвольте оголосити порядок денний.

Б Пропозицію прошу внести до протоколу.

В Хочу подякувати учасників круглого столу.

Г Нараду було проведено відповідно до визначеного регламенту.

Д Ми зацікавилися Вашою пропозицією і хочемо отримати детальнішу інформацію.

Е Випускники мають більш відповідальніше ставитися до навчання.

(За кожну правильну відповідь учень отримує 1 бал).

7.Переконструюйте речення з прямою мовою на речення з непрямою мовою.

1.Батько попросив сина: „Допоможи матері по господарству." 2.„А що, коли я й справді лісова мавка?" - запитала дівчина грайливо. 3. Гриць запитав: „Хлопче, ти бачиш скелю, на якій живе Мати Вітрова?"

8. Спишіть речення, виправивши допущені помилки і розставивши розділові знаки. 1. Відпочивши нас запросили взяти участь у прогулянці до лісу. 2. Прослухавши «Тараса Бульбу» їм захотілося побувати і на інших виставах театру. 3. Читаючи цю книжку нас мимоволі схоплює відчуття захвату. 4. Піднявшись на Володимирську гору видно гарні краєвиди.

9.Завдання потребує розгорнутої відповіді.(За правильну відповідь учень отримує

6 балів).

Складіть висловлювання на одну з тем.( Використовуючи цитати або пряму мову)

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.(Ліна Костенко).

Чи бувають права без обов’язків?

Слово лікує душу.

Домашнє завдання:

1. Написати контрольну роботу

2. Повторити вивчені теми

27.04.2020 Група №21 Урок №31

Тема: Основні види складнопідрядних речень. Складнопідрядні речення

з кількома підрядними частинами, розділові знаки в них.

Основні види складнопідрядних речень

Складнопідрядні речення з двома і більше підрядними за характером взаємозв’язку головного й підрядного речень поділяються на такі види: 1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю; 2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю; 3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю. У складнопідрядних реченнях з послідовною підрядністю перше підрядне речення залежить від головного, а решта — послідовно одне від одного. При цьому підрядне речення, до якого відноситься інше підрядне, стає головним щодо нього:

• Місяць світив так ясно, що можна було розгледіти кожен кущик полину, який тільки й ріс тут на пересохлій землі).

Однорідна підрядність — це така підрядність, при якій два і більше підрядні речення відносяться до того самого слова в головному реченні або до головного речення в цілому і відповідають на одне й те саме питання. Зазвичай вони приєднуються до головного речення однаковими сполучниками:

• У Стеблеві, де кінчається містечко, де Рось розливається з тісних берегів, є дуже гарне місце (І. Нечуй-Левицький).

Однорідні підрядні речення можуть поєднуватися між собою за допомогою сполучників сурядності; тоді перед другим підрядним сполучник підрядності зазвичай відсутній:

• Вночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті було видно од великих зірок на небі і густо пахло холодною м’ятою (Гр. Тютюнник).

При неоднорідній підрядності підрядні речення відповідають на різні питання, тому що належать до різних видів підрядних речень або ж відносяться до різних членів того самого головного речення:

• Люди охоче погоджуються з тим, що твердить їх приятель, проте наперед відкидають те, про що говорить несимпатична для них особа або супротивник (І. Томан).

В одному складному реченні можуть поєднуватися різні типи підрядності, насамперед однорідна та неоднорідна:

• Коли зграя залетить далеко і в тумані стане тихо, я зупиняюся й наслухаю, що робиться попереду (Гр. Тютюнник)

• Розділові знаки у складнопідрядних реченнях із кількома підрядними

У складнопідрядних реченнях з однорідною підрядністю ставляться розділові знаки, як і при однорідних членах речення: 1) Між однорідними підрядними реченнями, не з’єднаними сурядними сполучниками, ставиться кома:

• Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає (Т. Шевченко). 2) Між однорідними підрядними реченнями, з’єднаними неповторюваними сполучниками сурядності (і, й, та), кома не ставиться:

• Коли кінчається довгий світловий день і гостра спека змінюється м’яким атласним літеплом синього південного вечора, на токах запалюють електричні ліхтарі (О. Гончар).

3) Якщо підрядні однорідні речення поширені і не з’єднані між собою сурядними сполучниками, то вони можуть відокремлюватися одне від одного крапкою з комою:

• Андрій любив дивитися, як берези, прокидаючись навесні, починають ворушити в повітрі голим віттям; як вони простягають до вікон гілки, густо запушілі памороззю, і гойдають на них червоногрудих снігурів (М. Бубеннов).

При неоднорідній підрядності кожна підрядна частина відокремлюється від головної за загальними правилами. Так само при послідовній підрядності кожна наступна підрядна відокремлюється від попередньої:

• Розповідають легенди, що колись у давнину тут, де тепер розкинулось її рідне село Крукове, була поліська рівнина, на якій гуляли вітри(В. Качкан).

Виконання вправ:

Скласти складнопідрядні речення, додавши до поданих головних частин підрядні. Записати їх. Накреслити схеми. 1. Він усміхнувся, поглянув у той бік, де ... 2. Вона виглядатиме там, де ... 3. Людина сама собі створює долю, аби ... 4. Не можна повернути жодної миттєвості, щоб ... 5. Як слово не поможе, то ... 6. Уранці нічого не можна було впізнати, ніби ... 7. Як добре бігти босоніж по росянистій траві, коли ..

. • Дослідити, у яких складнопідрядних реченнях підрядна частина відноситься до всієї головної, а в яких — до окремого слова чи сполучення слів у головній частини.

• Виділені слова розібрати як частину мови (усно).

Лінгвістичне дослідження

• Прочитати. Чи можна подане висловлювання назвати текстом? Аргументувати свою думку. Виділити складнопідрядні речення. Схарактеризувати їх. Прозорого серця висока погода сьогодні пустила над світом плисти тонесенькі хмари, відбивши їх у водах баварських озер, мов з латаття листи. Налиті живицею сосни рожеві малої гіллячки не рушать ніде, бо тиша у лоно щасливому дневі від Альпів далеких незримо іде. І кожного дерева стовбур порою дзвенить, мов струна, що зачула смичок, коли відривається тільки вагою і падає вниз крізь гілляки сучок (Т. Осьмачка).

3 Творче моделювання

• До поданих головних частин додати підрядні означальні. Записати змодельовані складнопідрядні речення. Накреслити схеми. 1. Я знову задивляюсь у твої очі, що ... . 2. Навколо було багато квітів, які ... . 3. Я чекаю на той день, коли ... . 4. Є слова, котрі ... . 5. Я хочу жити в такому світі, де ... . 6. Надумано, негадано забігла в глухомань, де ... . 7. В’яне серце моє од щасливих очей, що ... . 8. Несу любов свою здалека, яку ... . 9. Піснями і танцями вітали наші предки природу, що ... .

• Зробити синтаксичний розбір 2–3 речень на вибір.

Домашнє завдання: Виконати завдання та записати у зошит класні вправи, за поданими схемами відновити схеми-моделі складнопідрядних речень з кількома підрядними, уставивши потрібні розділові знаки. 1. (Коли ...) (коли ...) (коли ...) [ ... ] . 2. [ ... ] (якщо ...) і (якщо ...) . 3. [ ... земля (яка ...) (яка ...) і (яка ...) ... ] . 4. [ ... ] (бо (якщо ...) ... то ...) . 5. [ ... ] (так що (поки ...) ...) .

05.05.2020 28.04.2020 Група № 21 Урок № 32-33

Тема: Урок мовленнєвого розвитку. Контрольний твір-роздум на морально- етичну тему в публіцистичному стилі

Пам’ятка

«Як працювати над твором-роздумом на морально-етичну

тему в публіцистичному стилі»

1. Продумайте послідовність викладу думок, складіть план майбутнього твору.

2. У вступі сформулюйте тезу, яку вам треба довести в основній частині твору.

3. Обґрунтовуючи твердження, використовуйте переконливі аргументи й докази, наводьте приклади.

4. Висловіть власне ставлення до порушеної у творі проблеми.

5. Свої міркування ілюструйте відомими сентенціями, крилатими висловами, прислів’ями та приказками морально-етичної тематики.

6. Використовуйте слова й сполучення слів, що пов’язують тезу й аргументи, аргументи й висновок: тому що, оскільки, тому, відтак, таким чином, отже та ін.

7. Завершіть роздум висновком у вигляді побажання, заклику, звернення чи поради.

8. Дотримуйтеся вимог публіцистичного стилю (доречно вживайте риторично-питальні речення, вставні слова й словосполучення, звертання, багатозначні слова й емоційно-експресивну лексику).

Афоризми про добро

Сама доброчинність стає вадою, коли застосовують її помилково.

( О. Довженко)

Кожного разу, коли тобі чого-небудь дуже хочеться, спинись і поміркуй: чи добре те, чого тобі хочеться (Л. Толстой).

Добрій людині буває соромно навіть перед собою (А. Чехов).

Держави гинуть тоді, коли не можуть відрізнити добрих людей від поганих (Антисфен).

І тільки той прожив немарно,

Хто злу ішов наперекір (І. Муратов).

Немає величі там, де нема простоти, добра й правди (Л. Толстой).

Коли Добро безсиле, воно — Зло (О.Уальд).

Домашнє завдання

1. Випишіть у зошити «позичених» думок 10 афоризмів про людські чесноти, взаємини між людьми.

2. Користуючись пам’яткою, виписаними в зошити «позичених» думок афоризмами, складіть твір-роздум на одну з тем:

- Роби добро – добром озветься.

- Людина починається з добра.

05.05.2020 05.05.2020 Урок № 34- 35 Група №21

Тема: Безсполучникове складне речення й розділові знаки в ньому

Безсполучниковим називається речення, в якому складові частини зв’язані в єдине ціле без допомоги сполучників і сполучних слів:

Степ підбігав до кручі і спинився — далі бігти нема куди: внизу, до самого обрію, зеленіло і мінилося море.

У безсполучниковому складному реченні між його частинами ставляться такі розділові знаки: кома, крапка з комою, двокрапка, тире.

Кому ставимо, якщо складові частин безсполучникового речення виражають послідовність чи одночасність подій:

Весна ледачого не любить, вона проворного голубить.

Крапка з комою ставиться в тому випадку, коли окремі частини безсполучникового речення не мають тісного зв’язку у змісті або якщо в середині частин є свої розділові знаки.

Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

Двокрапка ставиться, якщо:

друга частина складного речення розкриває, пояснює або доповнює зміст першої частини (між частинами речення можна поставити слова а саме, що; і побачив; і почув, що).

Знаю: з попелу сходять квіти.

Вірю: з каменю б’є джерело.

друга частина містить причину того, про що йдеться в першій частині речення (між ними можна вставити сполучник тому що):

Говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок.

Тире ставиться між частинами безсполучникового речення, якщо:

зміст частини складного речення протиставляється або зіставляється, порівнюється (можна підставити а, але, мов…):

Мало прожити життя — треба життя зрозуміть

2. друга частина речення виражає наслідок, несподіваний результат, висновок з того, про що говорилося в першій частині речення:

На годину спізнишся — за рік не доженеш.

3. у першій частині вказується на умову, за якої відбувається дія в другій частині:

Защебече соловейко в лузі на калині — заспіває козаченько, ходя по долині.

4. відбувається швидка зміна подій:

Виглянуло сонце — озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

Домашнє завдання. Виконати тести

1. Між частинами безсполучникового складного речення треба поставити кому в рядку (розділові знаки пропущено)

А Була б охота знайдеться робота.

Б Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

В Білі мухи налетіли все подвір'я стало біле.

Г Поглянь в обличчя тоді питай про здоров'я.

Д Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б'ють меди скажені.

2. Між частинами безсполучникового складного речення треба поставити кому в рядку (розділові знаки пропущено)

А Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Б Торгуй правдою більше бариша буде.

В Угорі почало виднішати місяць зійшов.

Г Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Д Як зараз бачу ген горить мій степ.

3. Між частинами безсполучникового складного речення треба поставити двокрапку в рядку (розділові знаки пропущено)

А Впаде мороз на яблуневий цвіт залишимося без врожаю.

Б Натужно шуміли ялиці потріскували на морозі стовбури.

В І диво дивне сталося із ним совість заговорила.

Г Сумно місяць поглядає в нього братика немає.

Д Прийде осінь у засіках буде хліб золотий.

4. Між частинами безсполучникового складного речення треба поставити кому в рядку (розділові знаки пропущено)

А Міцна сім'я міцна держава.

Б Світали ночі вечоріли дні.

В Ловив рибку впіймав рака.

Г Подивлюся серце защемить.

Д Небо зоряне завтра дощу не буде.

5. Після речення Цвітуть яблуні... треба поставити кому, якщо серед варіантів його продовження вибрати

А пахнуть білі гречки.

Б прийшов травень.

В значить справжня весна.

Г вишні ж уже відцвіли.

Д розносяться пахощі навколо.

6. Між частинами безсполучникового складного речення треба поставити тире в рядку (розділові знаки пропущено)

А На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Б Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

В Віз ламається чумак розуму набирається.

Г Усе ясно великого бажання вчитися ти не маєш.

Д Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

7. Між частинами безсполучникового складного речення треба поставити тире в рядку (розділові знаки пропущено)

А Саду нашого не впізнати густим роєм білого цвіту обліпило кожну гілочку.

Б Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.

В Та диво дивне в лютій тісноті я відчуття безмежжя не втрачаю.

Г Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу.

Д А тумани вже давно щезли розвіяли їх сині вітри й вітерці.

8. Між частинами безсполучникового складного речення треба поставити двокрапку в рядку (розділові знаки пропущено)

А Осінній вечір морозом дихав у небі місяць немов п'ятак.

Б Готичні смереки над банями буків гаркаві громи над країною крон.

В Вечорами вже не співали дівчата не витинали гопака гармоністи.

Г Пробачайте поетам дивацтва незлі небагато поетів живе на землі.

Д Продержало з тиждень морозом земля заклякла як кістка.

9. Між частинами безсполучникового складного речення треба поставити тире в рядку (розділові знаки пропущено)

А Дощ упав на жито будем краще жити.

Б І причувається десь пісня за горою лине.

В Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Г Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Д Самотність як обірвана струна вона ніколи не буває в парі.

10. Після речення Ранок сонячний... треба поставити тире, якщо серед варіантів його продовження вибрати

А подуває легкий вітерець.

Б у небі жодної хмаринки.

В море виграє хвилями.

Г вечір доволі холодний.

Д сади буяють ароматами.

11. Між частинами безсполучникового складного речення треба поставити двокрапку в рядку (розділові знаки пропущено)

А Весна іде красу несе.

Б Я знаю мова мамина свята.

В Боятися вовків у ліс не ходити.

Г Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Д Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

12. Між частинами безсполучникового складного речення треба поставити двокрапку в рядку (розділові знаки пропущено)

А Закрався вечір одшуміла праця.

Б Дощ упав на трави оживуть отави.

В Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Г Світило сонце парувала земля.

Д Зрубав дерево посади два.

06.05.2020 Урок № 36 Група №21

Тема: Складне речення з різними видами сполучникового та безсполучникового зв’язку.

Актуалізація опорних знань

• На які групи поділяються складні речення?

• Які види зв'язку у сполучникових реченнях? у безсполучни­кових?

• Чи можуть, на вашу думку, ці види зв'язку поєднатися в од­ному реченні?

Запам'ятаймо

Одні прості речення в складних можуть поєднуватися між собою сполучниками, а інші — без їхньої допомоги (за змістом, інтонацією). Такі складні речення з різними видами зв’язку називаються складними синтаксичними конструкціями.

Складним реченням з різними видами зв'язку називається складне речення, що поєднує в собі три і більше частин (компонентів), з'єднаних за допомогою різних видів сполучникового (сурядного і підрядного) та безсполучникового зв'язку.

Залежно від наявності видів зв'язку виділяється чотири типи таких речень

Отже, складними реченнями з різними видами зв'язку називаються багатокомпонентні (більше 2- х частин) речення з різними типами зв'язку між його частинами - сполучниковим та безсполучниковим.

Визначити тип речення:

1. Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну (В.Симоненко).

2. Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік (М.Стельмах).

3. Ми не святі, у нас були гріхи, але боролись ми за правду сміло (Д.Луценко).

4. А правду каже приказка стара: тоді є щастя-втіха, коли своя у тебе стріха, а під чужою не шукай добра (Б.Грінченко).

Домашнє завдання. Виписати із підручника «Українська мова» по 2 речення кожного типу.

12.05.2020 Урок № 37 Група №21

Тема: Контрольна робота на тему:

Систематизація найважливіших відомостей із

синтаксису, пунктуації і стилістики

Завдання з вибором однієї правильної відповіді (3б)

1. Складним є речення:

а) Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені. б) На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч. в) Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі. г) Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями.

2. Тире потрібно поставити між частинами складносурядного речення (розділові знаки не розставлено):

а) Сині роси зблискували на травах і сонце купалося на левадах. б) Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки. в) На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні. г) Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

3. Кома не ставиться в реченні (розділові знаки не розставлено):

а) На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці. б) І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад. в) Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо. г) Мені потрібне слово а не слава.

4. Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення

«Зранку ми почали непокоїтися…» обрати: а) так що настрій зіпсувався на цілий день; б) проте погода посприяла нам і цього разу; в) й обговорювати можливі перешкоди; г) передчуваючи серйозні ускладнення.

5. Складнопідрядне речення з підрядним порівняльним:

а) А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі. б) Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина. в) Духовність — озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя. г) Народе мій, як добре, що ти у мене є.

6. Виділіть складнопідрядне речення, у якому засобом зв’язку є сполучник.

а) Де молодий вогонь, що серце пік? б) У карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його. в) Збратав нас труд, що творить чудеса. г) Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою.

Завдання з вибором кількох правильних відповідей: (1б)

7. Укажіть, у яких складносурядних реченнях кому поставлено помилково:

а) Миші бігали по помості, а мухи покинули хати і своїм гудінням не ворушили мертвої тиші. б) Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати. в) А тепер чого так серед ночі море плаче, й темрява тремтить? г) Взимку їхній палац із білими колонами здається казковою будовою, лише неприємне враження справляє чавунний змій у басейні. д) Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї!

Завдання на встановлення відповідності

8. Установіть відповідність між реченнями та розділовими знаками, які необхідно в них поставити: (2б)

9. Установіть відповідність між видами СПР та їх прикладами: (3б)

10. Зробіть синтаксичний розбір речення (поставте розділові знаки, підкресліть члени речення, надпишіть частини мови, дайте характеристику конструкції та її частинам) (3б) Слова в рядках це давній спів громів що відгриміли.

Домашнє завдання: повторити вивчені теми

19.05.2020 Урок № 37 Група №21

Тема: Синтаксичні норми сучасної української мови

Особливості творення синтаксичних конструкцій

Синтаксичні норми – це загальноприйняті правила побудови синтаксичних конструкцій, які вивчає синтаксис.

Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні (сполучникові та безсполучникові).

Використання синтаксичних конструкцій у діловому мовленні характеризується певними особливостями. Для документів властивий розповідний характер висловлювання. У них використовується прямий порядок розміщення членів речення, при якому підмет стоїть перед присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене після означуваного слова, додаток після слів, від яких залежить, обставина в різних місцях речення залежно від значення, способу вираження, напр.: Спеціальний стаж іноді підтверджується показаннями свідків. У діловому стилі допускається розташування присудка перед підметом у словах автора, які розривають пряму мову або стоять після неї, а також у реченнях, на початку яких є обставинні слова, напр.: “У Володимирі-Волинському працює сьогодні біля 1200 підприємств”, – інформує міський голова Дмитро Петрович Кравчук; На території України діють норми безплатної видачі робітникам спеціального одягу.

Тексти офіційно-ділового стилю містять прості речення, часто складні з підрядними з’ясувальними, означальними, мети, умови. Прості й складні речення можуть ускладнюватися відокремленими, однорідними членами, вставними словами й виразами та ін. У реченнях вживаються пасивні структури з дієсловами на -ться, інфінітивні конструкції, наказові форми дієслів, безособові форми на -но, -то, словосполучення дієслівного типу, дієприкметникові, дієприслівникові звороти, пряма мова з метою посилання на прийняті закони, видані розпорядження, напр.: проект обговорюється, здійснити обмін,затверджено на засіданні, взяти на себе зобов’язання, зважаючи на відзначене, хочемо висловити думку; питання, розглянуте на зборах.

2. Сполучуваність слів. Вживання прийменників

Словосполучення – це поєднання двох або більше повнозначних слів синтаксичним зв’язком.

Між словами у словосполученні існують такі типи зв’язку: узгодження (головне слово узгоджується із залежним в роді, числі, відмінку, напр.:вирішене питання), керування (головне слово вимагає від залежного певної форми, напр.: наказ керівника), прилягання (головне слово сполучається із прислівником, дієприслівником або інфінітивом, напр.: завершувати пізно). Найбільш складними є словосполучення зі зв’язком керування, а особливо ті, які мають прийменники. Для уникнення помилок в побудові таких словосполучень слід пам’ятати, що після прикметників у вищому ступені порівняння вживаються прийменники від, за, сполучник ніж, напр.: дорожчий за золото; після прикметників багатий, скупий, хворий тощо перед іменником вживається прийменник на, напр.: бідний на знання; при числівниках 2, 3, 4 іменник стоїть у Н.в. мн., а при числівниках півтора, півтори – у Р.в. одн., напр.: чотири місяці, півтора дня, півтори години.

У багатьох випадках можлива синонімічна взаємозаміна безприйменникових словосполучень прийменниковими, одним словом і навпаки, напр.:книжкова крамниця, крамниця з книжками, книгарня. Для ділового стилю української мови характерні часто повторювані усталені словосполучення дієслівного типу, у яких вибір прийменників неможливий, напр.: витрати на, відрахування на, винагорода за, покладатися на, у відповідь на, у відповідності з, відповідно до, у зв’язку з, згідно з, на додаток до тощо.

За прийменниками в українській мові традиційно закріплені такі значення: просторове (в, у, на, з, над, перед, вздовж, при, до тощо), часове (за, у, до, о, через, над, з тощо), причинове (з, від, через, в силу, з нагоди, завдяки, всуперед тощо), мети (для, на, заради), порівняння (проти тощо). Для ділового мовлення важливим є правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли мова йде про переклад російських словосполучень українською мовою. Російські сполуки з прийменником по перекладаються в українській мові словосполученнями з прийменниками за, з, на, для, після, у, по та безприйменниковими, н-д: за свідченням, з ініціативи, на замовлення, для складання, після одержання, у справах, повідомити телефоном.

Прийменник. Використання прийменників у ділових паперах

Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами в реченні.

Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, прийменник утворює прйменниково-відмінкову конструкцію: занепокоєні з приводу дій, у відповідності до, у залежності від. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим: занепокоєні діями, відповідно до, залежно від.

У діловому мовленні традиційно закріплені значення прийменників для передачі різних відношень:

1) просторових – в(у), на, з, від, над, перед, вздовж, при, до, край, біля, поза, крізь, навпроти: на підприємстві, при фірмі, до керівництва.

2) часових – за, з, у, до, о, об, через, над, під час, після: за звітний період (за весь час), у звітний період (протягом часу, за який звітують), о восьмій годині, під час перевірки, через тиждень, у зазначений термін;

3) причинових – від, через, з, за, у зв'язку, в силу, з нагоди, завдяки, всупереч, внаслідок: у силу обставин, з нагоди ювілею,через хворобу, за умови, у зв'язку з відсутністю, всупереч розпорядженню.

4) мети – для, на, про, заради, щодо, задля: на випадок, заради успіху, щодо покращення, для місцевих потреб, на місцеві потреби.

5) допустовості – при, всупереч, окрім, незважаючи на, відповідно до: всупереч правил, окрім роботи, незважаючи на попередження, при нагоді.

У більшості випадків вибір прийменника визначається традицією: у вихідні дні, на цьому тижні, звертаємося з пропозицією, надсилаємо на адресу.

Правила використання прийменників у діловому стилі

1. Правильно добирати прийменникові конструкції: враження про виставку – враження від виставки; застерігати про небезпеку – застерігати від небезпеки; вітер п'ять метрів на секунду – вітер п'ять метрів за секунду.

2. При виборі прийменникової чи безприйменникової конструкції, перевага надається безприйменниковій: зрікатися від ідеалів – зрікатися ідеалів, повідомляти по телефону – телефонувати, оплатити за проїзд – оплатити проїзд.

3. У прийменникових конструкціях іменник повинен ставитися в правильному відмінку: всупереч проблем – всупереч проблемам, завдяки опитування – завдяки опитуванню, наперекір рішень – наперекір рішенням.

4. Не слід нагромаджувати в одному контексті однакуові прийменники: На наступному тижні на честь свята на сценах театрів, на відкритих майданчиках, на Центральному стадіоні відбудуться найрізноманітніші концерти, на які ми запрошуємо всіх бажаючих.

5. Пропуск прийменника створює двозначність тексту: лист організації – від організації, до організації.

6. У діловому стилі української мови є ряд особливо часто повторюваних усталених словосполучень дієслівного типу, де заміна приймененників неможлива: витрати на, відрахування на, винагорода за, покладається на, у відповідь на, у відповідності з, відповідно до, у зв'язку з, згідно з, залежно від, виходячи з.

Побудова словосполучень із прийменниками при перекладі

Прийменник по в українській мові поєднується лише:

1. У складних прислівниках з іншими частинами мови:

а) з іменниками: по можливості, по суті, по батькові;

б) з прикметниками: по-господарськи, по-дружньому, по-українськи;

в) із займенниками: по-нашому, по-своєму;

г) із числівниками : по троє, один по одному, по-друге.

2. З іменниками у місцевому відмінку і вживається:

а) зі значенням мети: послали по інструктора, пішли по воду;

б) зі значенням місця чи напрямку, де відбувається дія: пляма розповзлася по стелі, трансляція по телебаченню;

в) зі значенням певних стосунків, взаємин: товариш по парті, дядько по батькові;

г) зі значенням місця поширення дії: розпорядження по фабриці, чеканник по міді;

д) зі значенням розподільності: усі делегати отримали по подарунку, жінкам подарували по букету квітів.

3. З прикметниками: по чайній ложці, по зеленій поверхності .

4. Із займенниками: по їхньому будинку, по цьому місцю.

5. З числівниками: отримати по десять балів, по дві пропозиції.

В інших випадках слід використовувати прийменники:

-на: по предложению делегата – на пропозицію делегата, по Вашему желанию – на Ваше бажання, називать по имени – називати ни ім'я, по требованию – на вимогу;

-за: по собственному желанию – за власним бажанням , по нашим подсчетам – за нашими підрахунками, по семейним обстоятельствам – за сімейних обставин;

-з(-із, -зі): по происхождению – із походження, по вине – з вини, по собственной воле – із власної волі, комиссия по спорту – комісія зі спорту, по злобе – зі злості;

-до: пришлось по вкусу – припало до смаку, с 06.10.2003 по 01.01.2004 – з 06.10.2003 до 01.01.2004, получить по накладной – отримати відповідно до наклкдної;

-для: комиссия по расследованию – комісія для розслідування, производство по изготовлению – підприємство для виготовленя, секция по изучению – секція для вивчення;

-від: добрий по природе – добрий від природи, смотря по погоде – залежно від погоди, действовать по обстоятельствам – діяти залежно від обставин;

-під: задание не по силам – завдання не під силу;

-у (-в): по мере возможности – у міру можливості, ответчик по делу – відповідач у справі, инспектор по делам несовершеннолетних – інспектор у справах неповнолітніх;

-як: по обыкновению – як звичайно(як завжди, як правило);

-через: по ошибке – через помилку, по болезни (отпуск) – через хворобу (відпустка), по техническим причинам – через технічні причини;

-щодо: расходи по – витрати щодо, предложения по улучшению – заходи щодо поліпшення, инструкция по использованию – інструкція щодо використання;

-після: по завершению – після завершення;

-безприйменникові конструкції: по душам – щиро, відверто; по безналичному расчету – безготівковим рахунком, по факсу – факсом, по достоинству – належно.

Російські словосполучення з прийменником -в українською мовою передаються:

-на: в адрес – на адресу, в виду (иметь) – на увазі (мати),в завершение – на завершення, в защиту – на захист, в нашу пользу – на нашу користь;

-до: в известность (поставить) – довести до відома, в работу (вовлечь) – залучити до роботи, в соответствии с – відповідно до, в состав (вошли) – до складу ввійшли, в карман – до кишені;

-з: в следующих вопросах – з таких питань;

-за: в пример (поставить) – поставити за приклад, в пяти шагах – за п'ять кроків, в те времена – за тих часів, в одни сутки (уложился) – впорався за одну добу;

-про: в получении расписался – про одержання розписався;

-при: в случае некплати – при несплаті;

-під: в конце недели – під кінець тижня;

-о (об): в семь часов – о сьомій годині, в одиннадцать часов – об одинадцятій годині;

-як: в качестве – як, в порядке исключения – як виняток;

-безприйменникові конструкції: в дальнейшем – надалі, в момент – миттєво, в покое оставить – дати спокій, в прошлом году – торік, минулого року, в равной мере – однаково, в полной мере – цілком, в юности – замолоду.

Порушення синтаксичної норми також виникає через невмотивоване вживання прийменника -при.

Цей прийменник уживається часто паралельно з іншими прийменниками біля, коло, край, поруч.Наприклад, для позначення близькості до конкретного місця: при виході – коло виходу – біля виходу, край дороги, поруч мене.

А на позначення епохи, періоду, часу, протягом якого відбувається дія, – прийменниками за, під час:за царювання Романових – під час царювання Романових.

Лише з прийменником при можливі конструкції:

а) на передавання значення приналежності, певних стосунків до кого-,чого-небудь: При університеті працює дослідна станція; Служу при штабі дивізії;

б) на зазначення чого-небудь у будь-кого, будь-чого або присутність когось будь-де: Був при повній свідомості; Сьогодні я при зброї; Не можна лаятися при дітях;

в) на вказування певних обставин або супутніх умов, за яких щось відбувається: Роздивився при світлі сірника; При нульовій температурі випав сніг; Проголосували при овному мовчанні; Зателефоную при першій нагоді; Зроблю при бажанні.

Значно ширший обсяг значень прийменника -при в російській мові спричиняє автоматичне помилкове перенесення його до подібних українських конструкцій. Цього не слід робити, оскільки в українській мові є різноманітні можливості, не змінюючи значення, передати зміст за допомогою інших прийменників, сполучень дієприслівникового звороту чи шляхом розгорнутих конструкцій, наприклад: при реке раскинулся город – коло річки розляглося місто; битва при Желтих Водах – битва біля Жовтих Вод; он бил все время при мне – він був увесь час поруч; при сем прилагается – до цього додається; при громких аплодисментах – під гучні оплески; при исполнении служебних обязанностей – під час виконання службових обов'язків; при первом появлении – як тільки з'явиться; при участии – за участі;при всех наших усилиях это сделать невозможно – попри всі наші зусилля це зробити неможливо; при анализе собитий – аналізуючи події; при обработке данних – коли опрацьовуються дані; при опасности – у разі небезпеки; при наличии – за наявності; безопасность гарантирована при соблюдении этих правил – безпеку гарантовано за умов дотримання цих правил.

Чергування прийменників з, із, зі(зо) та у-в

Прийменник з уживається:

на початку речення: з наступного року...;

після паузи (коми, тире, крапки з комою, двокрапки, дужки): дилери можуть укладати угоди між собою, з брокером;

між голосними: згідно з інструкцією;

після приголосного, перед голосним: майнові права, що випливають з авторського права; фахівець з економіки;

після голосного перед приголосним (крім с, ш): знижка з ціни валюти, конференція з проблеми, згідно з наказом.

Прийменник із уживається:

між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ): встав із сходом сонця;

та між групами приголосних (після них або перед ними): із двох примірників один був зіпсований; вийшов із тьмяної кімнати.

Прийменник зі вживається:

перед сполученням приголосних, коли початковими виступають з, с, ц, ч, ш, незалежно від закінчення попереднього слова: розмова зі звичайної робилася політичною; пов'язаених зі сплатою податків, продаж товарів зі знижкою

Прийменник зо вживається:

завжди при числівниках два, три: Буду у відрядженні днів зо два;

із займенником мною: Вирішили зо мною укласти угоду.

Чергування прийменників у – в

Прийменник у вживається:

1) між приголосними: отримав у сумі, сплатив у розмірі;

2) на початку речення: У період...;

3) після паузи (коми, крапки з комою, тире, двокрапки, дужки): сплачуються внески на соціальне страхування, у державний бюджет;

4) перед числовими показниками: У 2004 році...;

5) перед словами, які починаються на в, ф, ст, хв, зв: у зв'язку, у відповідності, у статуті.

Прийменник в пишеться:

1) між голосними: записано в акті;

2) після голосного перед більшістю приголосних: зафіксовано в документі, зазначено в контракті, виготовлено в кількості;

3) на початку речення перед голосним: В оголошенні, в акті зазначено;

4) після приголосного перед голосним: зустріч в аудиторії, участь в агітації, показник в опитуванні.

Домашнє завдання: вивчити синтаксичні норми сучасної української мови.

19.05.2020 Урок № 38 Група №21

Тема: Урок мовленнєвого розвитку . Риторика як наука про переконливе, впливове й ефективне мовлення. Публічний виступ. Імідж оратора

Творча робота

З'ясуйте назви термінів, дайте правильне визначення до цих слів.

( Персонал – колектив працівників установи; аудитор – фізична особа, яка здійснює перевірку й несе остаточну відповідальність за неї; податок – встановлений державою обов’язковий збір від окремих осіб та підприємств; аванс – частина грошей або товару яка видається в рахунку майбутньої платні за роботу; баланс – відомість, в якій зафіксований підсумок; менеджмент – галузь економіки, що вивчає методи управління підприємством або фірмою; референт – службова особа, яка є доповідачем, консультантом з відповідного кола питань.

 Ви знаєте, що риторика зародилася ще в Давній Греції. Чи не втратила вона своєї актуальності?

( Ні, цьому слугують реклами, мас-медіа, телеграфія, фотографія, кіно, радіо, телебачення )

 Навіщо нам потрібно знати основи риторики? Де і коли ми можемо застосувати ці знання в повсякденному спілкуванні?

(У всіх сферах життя бо мова є основним засобом встановлення контактів між людьми )

У сучасній філософії з’явився напрям комунікативної філософії. Його ідея – ідеальна комунікації. Представники цього напрямку – Юрген Габермас, Вітторіо Гесля. Ідея риторики полягає в тому, що як найбільше чинів суспільства були озброєні риторичними знаннями і вміло спілкувались одне з одним. Тобто комунікація між різноманітними суспільними осередками, організаціями установи має бути толерантною та ефективною.

Нині дуже мало уваги приділяється риториці. Це причина того, що в нашій країні немає стійкої і виваженої політики демократії.

Сучасна риторика – теорія та майстерність ефективного (доцільного, впливового, гармонійного) мовлення.

Предмет сучасної риторики – є закономірність мовленнєвої поведінки. Від нього залежить ефективність висловлювання.

Мовлення повинно бути доцільним – це його відповідність головній межі мовця, його мовленнєвому наміру.

Впливовість мовлення – це здатність розбудити розум і почуття, вплинути на слухача.

Володіння мистецтвом слово – одна з умов досягнення успіх в багатьох професіях.

Уміння складати і проголошувати промови необхідно юристові (бо риторика виникла як мистецтво складання судових промов).

Політик, що говорить грамотно й переконливо викликає повагу і довіру громадян.

У вашій навчальній діяльності риторична майстерність обов’язкова (реферати, доповідь, дипломні, виступи).

Ораторське мистецтво використовується у рекламі, адже її завданням є переконати можливих покупців вибрати саме цей товар чи послугу.

Навіть повсякденне спілкування в колі друзів і родичів потребує певної майстерності, бо мова є основним засобом встановлення контактів між людьми.

Риторику можна визначити як науку, і як мистецтво.

Головне завдання риторики – переконати слухачів у чомусь за допомогою слова.

Мовою, що має переконувати . називав риторику давньоримський оратор – Цицерон.

Риторика – це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей.

Вона вивчає методику творення тексту, визначає його структуру.

Риторика як мистецтво передбачає вміння добре говорити, грамотно будувати висловлювання й уживати слова. Це зумовлює зв'язок риторики з стилістикою, орфоепією, синтаксисом.

Ораторське мистецтво – це уміння говорити красиво, прикрашати свою мову.

Цю особливість мистецтва слова відображає одна з його назв – «красномовство».

Скласти загальний образ поняття за ключовим словом «Оратор». Підібрати епітети, які будуть починатись з цих букв і складуть характеристику образу «Оратора» (тобто, яким він повинен бути)

О - освітчений

Р - розумний

А - аргументований

Т - толерантний

О - об’єктивний

Р – раціональний, рішучий

Домашнє завдання: підготувати повідомлення:

 Професійний імідж;

 Імідж оратора;

 Риторичні вимоги мовця.

20.05.2020 Урок № 39 Група №21

Тема: Особливості вживання в мовленні простих і складних речень. Інтонування різних видів простих і складних речень.

Вправа-відновлення

• Запишіть речення, поставте розділові знаки. Визначте види і типи речень.

1. Життя постійно в’яже гордієві вузли і не встигаєш їх розрубувати (О. Гончар). 2. Життя це багатство Не розтрать його (Мати Тереза). 3. Тоді лише пізнаєш цінність часу коли він втрачений (Г. Сковорода). 4. Не поможе й булава коли дурна голова (Народна мудрість). 5. Годуй діда на печі тому що й сам там будеш (Народна мудрість). 6. Можна вибрать друга і по духу брата та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко). 7. Скільки в людині доброти стільки в пій і життя (Р. Емерсон).

Вправа-трансформація

• Перебудуйте складні сполучникові речення в безсполучникові складні речення, накресліть схеми, заповніть таблицю. Яке речення не можна перетворити у безсполучникове? Чому? Які речення — сполучникові чи безсполучникові більш експресивні? Чому? Обґрунтуйте вживання розділових знаків.

Аналітична робота

• Прочитайте виразно вірш. Зробіть стилістичний та інтонаційний аналіз віршованого тексту. Яких речень за будовою найбільше в тексті? Яку стилістичну функцію виконує нагромадження таких конструкцій? Визначте типи складних речень. Яку роль відіграє інтонація у цьому творі? Визначте види інтонації. Проаналізуйте розділові знаки, поясніть смислові відношення у складних реченнях.

ПІЧ

Лиже полум’я жовте черево,

Важкувато сопе димар,

Галасує від болю дерево,

Піднімаючись димом до хмар.

Бубонять рогачі і кочерги —

Щось пригадують з давнини,

І чекають покірно черги

Засмаглі горшки й чавуни.

З тітки полум’я сон злизало,

Тітка гладить рукою глек,

Теплий ватяник зав’язала

На застуджений свій поперек.

Біла тітка із кухні в сіни,

З-під повітки заносить дров —

З них струмує жовтаво-синя

Віковічна печаль дібров.

Звично грюкають мляві двері,

Піч гуде і димить у світ —

Скільки в пащу дій ненажері

Тітка вкинула кращих літ!

Сновигають по зморшках думи,

На щоках танцює вогонь,

Сажа в’їлася чорним глумом

У пелюстки її долонь.

Біля печі вона, мов бранець,

Слугувала під шурхіт спідниць,

Віддавала дівочий рум’янець

Чистоті смачних паляниць...

Менше ми гіркоти нестимемо,

Стане ближчою наша мета,

Як не будуть у небо димом

Підніматись жіночі літа.

В. Симоненко

Синтаксичний аналіз

• Виконайте синтаксичний аналіз складного речення, використавши наведену схему.

Речення для розбору: Усі вдивлялись у зоряне небо, але ніхто нічого там не міг помітити (А. Шиян).

Схема синтаксичного аналізу складного речення

1. Визначити тип речення за метою висловлювання (розповідне, питальне чи спонукальне).

2. Визначити тип речення за емоційним забарвленням (окличне чи неокличне).

3. Підкреслити граматичні основи, знайти межі частин складного речення. Визначити, зі скількох простих речень складається складне речення.

4. Визначити засоби зв’язку (сполучники, сполучникові слова, інтонація).

5. Визначити, сполучникове чи безсполучникове аналізоване речення. (Якщо сполучникове, визначити, які сполучники — сурядні чи підрядні — виступають засобами зв’язку).

6. Указати тип складного речення.

7. Якщо речення складносурядне:

1) зазначити, якими сполучниками (єднальними, протиставними або розділовими) з’єднані прості речення у складному;

2) визначити значення складносурядного речення (одночасність, протиставлення, чергування та ін.);

3) накреслити схему речення;

4) пояснити постановку пунктуаційних знаків;

5) розібрати кожне просте речення за таким порядком:

а) зазначити, яке речення за будовою граматичної основи — двоскладне чи односкладне (якщо односкладне, вказати, яке саме: називне, означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове чи безособове);

б) визначити типи підмета і присудка, вказати, чим вони виражені;

в) визначити, за наявністю другорядних членів: поширене чи непоширене речення (якщо поширене, то підкреслити другорядні члени і вказати, чим вони виражені);

г) за повнотою граматичної структури вказати: повне чи неповне це речення;

д) за наявністю ускладнювальних компонентів (відокремлених і уточнювальних членів речень, звертань, вставних слів і речень, однорідних членів речення) зазначити, ти ускладнене речення, якщо так, то якою конструкцією воно ускладнюється.

8. Якщо речення складнопідрядне:

1) указати головне і підрядне речення;

2) визначити, до чого відноситься підрядна частина — до головної частини загалом чи до окремого слова в головній частині, на яке питання відповідає підрядна частина і чим приєднується до головної (сполучником чи сполучним словом);

3) указати вид підрядної частини;

4) накреслити схему речення;

5) пояснити постановку пунктуаційних знаків;

6) розібрати кожне просте речення за таким порядком:

а) зазначити, яке речення за будовою граматичної основи — двоскладне чи односкладне (якщо односкладне, вказати, яке саме: називне, означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове чи безособове);

б) визначити типи підмета і присудка, вказати, чим вони виражені;

в) визначити за наявністю другорядних членів поширене чи непоширене речення (якщо поширене, то підкреслити другорядні члени і вказати, чим вони виражені);

г) за повнотою граматичної структури вказати, повне чи неповне це речення;

д) за наявністю ускладнювальних компонентів (відокремлених і уточнювальних членів речень, звертань, вставних слів і речень, однорідних членів речення) зазначити: ускладнене речення чи ні, якщо ускладнене, то якою конструкцією воно ускладнюється.

9. Якщо речення безсполучникове:

1) указати, якими відношеннями пов’язані прості речення;

2) накреслити схему речення;

3) пояснити постановку пунктуаційних знаків;

4) розібрати кожне просте речення за таким порядком:

а) зазначити, яке речення за будовою граматичної основи — двоскладне чи односкладне (якщо односкладне, вказати, яке саме: називне, означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове чи безособове);

б) визначити типи підмета і присудка, вказати, чим вони виражені;

в) визначити за наявністю другорядних членів: поширене чи непоширене речення (якщо поширене, то підкреслити другорядні члени і вказати, чим вони виражені);

г) за повнотою граматичної структури вказати: повне чи неповне це речення;

д) за наявністю ускладнювальних компонентів (відокремлених і уточнювальних членів речень, звертань, вставних слів і речень, однорідних членів речення) зазначити: ускладнене речення чи ні, якщо ускладнене, то якою конструкцією воно ускладнюється.

• Знайдіть правильну структурно-семантичну схему речення:

Ми цінуємо барвінок за його «лікарську допомогу» з нього виготовляють ліки від важких хвороб.

A) [ ], одночасність [ ].

Б) [ ]: [висновок].

B) [умова] — [ ].

Г) [ ]: [причина].

Д) [ ] — протиставлення [ ].

Проблемне питання

• Яке речення є більш виразним, експресивним, образним? Чому?

Л Коли вітер повіяв по долині, пішла дібровою луна.

Б Повіяв вітер по долині — пішла дібровою луна.

В Повіяв вітер по долині, і пішла дібровою луна.

Домашнє завдання

• Зробити повний синтаксичний аналіз речень:

1. Людину можна знищити, але перемогти її неможливо (Е. Хемінгуей). 2. Щасливий той, хто щасливий у себе вдома (Л. Толстой). 3. Ти знаєш приказку: перш ніж запалає вогонь, мусить вибухнути сірий дим (М. Коцюбинський).

26.05.2020 Урок № 40 Група №21

Тема: Урок мовленнєвого розвитку. Етапи підготовки промови: вибір теми, цільова настанова, моделювання аудиторії, добір і систематизація матеріалу, написання, редагування й запам"ятання тексту, тренувальне виголошення

Завдання 1. Перегляньте відеофрагмент і дайте відповідь на питання: навіщо особисто вам уміння виступати перед аудиторією, де ці вміння знадобляться у вашому житті?

https://youtu.be/l0j5UBRidco Завдання 2. Перегляньте презентацію та складіть конспект за нею.

http://tsiganokolena.ho.ua/2020/03/25/3kum15/

Домашнє завдання: Запишіть на диктофон свого смартфону (або смартфону товариша, якщо у вас звичайний телефон) коротку підготовлену вами промову за темою: “Чому я обрав свою професію”. У цій промові поясніть, які причини обумовили ваш вибір і які перспективи у вашому житті відкрилися. Аудіозапис вашої промови надішліть на мою електронну адресу vatamaniukzina@gmail.com для перевірки

26.05. 2020 26.05.2020 Урок № 41-42 Тема: Розділові знаки в реченнях із прямою мовою і в діалозі. Пунктуаційний аналіз. Способи цитування.

Про особливості вживання розділових знаків у реченні з прямою мовою та в діалозі, про заміну прямої мови непрямою, а також про способи цитування

Пригадайте

• Що таке пряма мова? Чим пряма мова відрізняється від непрямої?

• Що спільного й відмінного між прямою мовою й цитатою?

• Які особливості побудови діалогу?

117. Прочитайте спочатку перший текст, а потім - другий, який є його діловим переказом. Пригадайте, з якого художнього твору цей уривок. Порівняйте, як передається в текстах чужа мова Чи збереглися в другому тексті емоційно-експресивні риси висловлювання? Зробіть висновок, у яких стилях мовлення надається перевага реченням з прямою мовою, а в яких - з непрямою Чому?

Текст 1. Карно і Лаврін пішли до священика, щоб він допоміг їм розв'язати непорозуміння з грушею.

То діліться щороку грушами пополовині, - сказав священик.

- Коли ж, батюшко. Лаврінові діти лазять у город, вибачайте, як свині, й толочать огородину, а стара мати ще й намовляють їх, - сказав Карпо.

- Бо твоя жінка таки гадюка, вибачайте в цім слові, батюшко. Твою жінку тільки посадить у клітку та показувати за гроші, як звірюку, на ярмарках. Вона кривдила, батюшко, й нашу матір, вибила їй око, й моїх дітей так і лупить ломакою по чому влучить. - жалівся Лаврін.

- Ну. то як же воно буде? - спитав священик.

- Нехай так буде, батюшко, як ви скажете. Так, як ви присудите, так воно вже нехай і буде! - сказали брати.

- То я ж кажу, щоб Карпо заплатив тобі три або чотири карбованці, та й нехай буде груша його, то й сварки більше не буде між вами, - знов сказав священик.

- Зроду на це не згоджусь! - сказав Лаврін. - Там батюшко, груші, вибачайте, коли ласка, як ваші кулаки. Я щороку продам груш два, а то й три мішки за три або й за чотири карбованці.

- Ну. то ти, Карпе, одріж йому землю з грушею.

- Хіба я таки сказився чи з глузду з'їхав, щоб одрізувать землю. - сказав Карпо.

- То йдіть собі та, про мене, вдавіться тими грушами разом із своїми жінками. - сказав священик, пішов у кімнату та й зачинив двері (І. Нечуй Левицький).

Текст 2. Священик порадив братам Кайдашенкам ділитися грушами порівну. Не бачачи згоди, запропонував, щоб Карпо заплатив Лаврінові три або чотири карбованці і лишив ту грушу собі, з чим Лаврін категорично не погодився, бо він може щороку продавати груші на таку суму. У священика був ще один варіант. Карпо мав відрізати братові клапоть землі, на якому росте груша. Така пропозиція вкрай обурила Карпа. Свою незгоду брати висловлювали в грубій формі, ображаючи членів родини, один одного. Усвідомивши безперспективність своєї місії, священик відмовився від виконання (За О. Пономаревим).

Чужа мова

Багато текстів, крім авторської мови, містять і висловлені чи невисловлені думки інших осіб, тобто чужу мову. Найпоширенішими засобами передачі чужої мови е пряма мова і непряма мова. Вибір того чи іншого засобу залежить від жанру тексту, його загальної стилістичної спрямованості, здатності автора точно, дослівно відтворити слова іншої особи тощо.

Пряма мова

Пряма мова - це чужа мова, передана дослівно. Наприклад: «Чого ти журишся? - вона спитала тихо. - Чи плачеш ти за ким. чи скоїлося лихо?» (Л. Глібов).

Непряма мова

Непряма мова - це чужа мова, що передасться не дослівно, а лише із збереженням основного змісту. Наприклад: Відомий французький письменник Вольтер стверджував, що чудово бути скромним, та не слід бути байдужим.

Введення в текст

Є два способи введения речень л прямою мовою в текст: з виділенням прямої мови в абзац і без її виділення. Перший спосіб характерний для публіцистичного та художнього стилів мовлення. Так здебільшого вводять діалоги. При цьому пряму мову а лапки не беруть, а перед нею ставлять тире. Наприклад:

Ось він поглянув у засніжену далечінь, що горбилася за селом, і тихо покликав Мороза:

- Морозе. Морозе, іди до нас кутю їсти! (М. Стельмах). Другий спосіб - без виділення прямої мови в абзац, як правило, вживається при цитуванні, а також для оформлення невисловлених думок та окремих реплік, що композиційно не розривають авторської розповіді. При цьому пряма мова береться в лапки. Наприклад: Семен, одягнувшись. сидів на березі, коли з другого боку, греблею, підійшла молодиця. Семен закривсь рукою від сонця. «Либонь. Мотря. - подумав він. - Вона!» (М. Коцюбинський).

Діалог

Особливою формою прямої мови е діалог - розмова двох осіб. Кожну репліку діалогу звичайно записують з абзацу, але можливе введення діалогів у текст і без їх виділення в абзаци. Наприклад: «Куди їдете?» - «До Києва». – «А мене підкинете?» - «Сідайте!»

Цитата

Одним із видів прямої мови є цитування.

Цитата - це дослівний уривок з якогось тексту, що наводиться для підтвердження чи пояснення певної думки. Цитати використовують у доповідях, публіцистичних виступах. наукових роботах.

У цитаті не можна нічого змінювати, навіть розділових знаків. Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначаються трьома крапками. Наприклад: Слово для Лесі Українки - це «гострий, безжалісний меч, що здійма вражі голови з плеч».

Зверніть увагу

Дуже важливо вміти правильно ввести цитати в контекст, правильно робити посилання, в усному мовленні словесними або інтонаційними засобами позначити початок і кінець цитати.

Способи цитування

Є різні способи цитування.

Цитата у формі прямої мови вводиться словами автора. При цьому треба дотримувати пунктуаційних правил, як і при прямій мові.

Цитата може бути частиною речення і зливатися зі словами автора. Таку цитату треба писати з малої літери й брати в лапки. Наприклад: Ідеологи звинуватили М. Руденка в «грубих помилках у поетичній творчості».

Коли при цитаті е вказівка (посилання) на її джерело чи автора, цю вказівку беруть у дужки і крапку ставлять після неї - за умови, що вона написана в одному рядку із цитатою. Якщо ж посилання на джерело чи автора стоїть нижче цитати, після неї ставлять крапку, а посилання беруть у дужки, після яких не ставиться ніякий розділовий знак. Віршовану цитату, яку записують посередині рядка із збереженням віршованих рядків, у лапки не беруть. Також не беруть у лапки епіграф. Порівняйте:

1. Тече вода з-під явора яром на долину, пишається над водою червона калина.

(Т. Шевченко)

2. «У всякого своя доля і свій шлях широкий» (Т. Шевченко).

118.1. Прочитайте текст. Поясніть, чому прозаїк програв судовий процес.

ЛЮДСЬКЕ ІМ'Я І ЗАКОН

У Парижі вийшов у світ твір французького прозаїка Еміля Золя. Одним із персонажів цього твору був радник паризького апеляційного суду Дюверді. Письменник змалював його в доволі непривабливих фарбах… Виявилося, що серед паризьких юристів є тезко описаного в романі радника. Між ображеним юристом і письменником відбулася, напевне, не дуже весела розмова. Можливо, отака:

- День добрий, месьє Золя… Я - адвокат паризького апеляційного суду Дюверді!

- Дюверді???

- Так. Дюверді, якого ви описали й зганьбили в своєму творі…

- Але ж я вас не знаю…

- Це байдуже. Прошу вас при перевиданні твору замінити прізвище радника.

- Письменники не змінюють усталених прізвищ своїх персонажів.

- Тоді я відразу ж іду до суду. З позовом на вас!

- Щасливої дороги, пане адвокате!

- І виграю процес проти вас!

- Ні, програєте…

І все-таки ображений відвідувач не програв цікавого процесу. І прославлений письменник змушений був при перевиданні твору замінити прізвище свого персонажа. Згідно із законами, автор не мас права використовувати у своїх творах наймень, які дають привід ототожнювати негативний літературний персонаж із реально існуючою людиною (За І. Глинським).

II. Прочитайте вголос діалог між юристом і письменником, дотримуючись відповідної інтонації та передаючи емоційно-експресивні риси висловлювання.

У якому випадку розмова здається більш «енергійною, живою»: коли вдаються до діалогу чи до прямої мови?

III Перекажіть усно прочитане, зберігаючи в тексті діалог.

119.1. Пригадайте, які розділові знаки ставляться в реченнях з прямою мовою.

Спишіть речення Розставте пропущені розділові знаки. Накресліть схеми речень.

1. У грудях б'ються вдячності акорди, вуста шепочуть Дякую. Господь! (Ю. Вавринюк). 2. Яка ти розкішна земле думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом прикрашати зелом заквітчати квітами (М. Коцюбинський). 3. І просилася, і молилася Пусти мене старий діду на вулицю погулять (Нар. пісня). 4. Еге подумав Остап так ось воно що! (М. Коцюбинський). 5. Ото воно там якраз і було тикаючи назад пужалом сказав мій візник отам, де стовп (П. Панч). 6. Стоять вельможні. Діло затяжне. Здасться так стоятимуть довіку. Лесько сміється Голод підіжме, чкурнуть як від кукуріку (Л. Костенко). 7. Сідай, Оксано, сказав Федір Несторович і одвернувся до вікна (Г. Тютюнник).

II. Перебудуйте два речення (на вибір), змінивши місце розташування в них прямої мови і слів автора

120. Перебудуйте речення з прямою мовою на речення з непрямою мовою. Які зміни відбулися в реченнях? Утворені речення запишіть.

1. «От і принесли нам лебеді на крилах життя», - говорить до неба і до землі мій дід Дем'ян (М. Стельмах). 2. «М'ята, - прошепотіла Леся. - Зійшла холодна м'ята» (Г. Тютюнник). 3. «День завтра буде як золото», - дивиться на зорі дідусь і йде зі мною до воріт (М. Стельмах). 4. До мене підійшла молода вродлива «сербіянка» й сяйнула величезними чорними очима: «Купи, гарний, хустку своїй нареченій. Не хустка – весна» (Г. Тютюнник). 5. «Ви б, Федоре Несторовичу, може, й плащ наділи? - спитала Одарка. - Воно таке, як на дощ…». 6. Ігор присів на ліжко, потиснув Славуті руки: «Як тобі, учителю? Важко?» (В. Малик). 7. Еміль Золя написав колись палку статтю «Що я ненавиджу», яка закінчується так: «А тепер ви знаєте, що я люблю, до чого відчуваю пристрасну любе» ще з юних літ» (М. Рильський).

Зверніть увагу

При заміні прямої мови непрямою змінюються форми особових та присвійних займенників, а також форми дієслів. Пропускаються звертання, вигуки, іноді вставні слова й частки.

121.1. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому цитати. З якою метою вони використані? Простежте, як цитатний матеріал допомагає розкрити особистість відомого математика.

ПОЕТ ФОРМУЛ

Мирон Зарицький, професор, доктор філософії, кандидат фізико-математичних наук, народився на Тернопільщині. На науку він дивився, як на «правду і красу, що вивищує людину духовно». Ще 1927 р. на ювілейному зібранні Наукового товариства їм. Т. Шевченка Зарицький виголосив доповідь «Правда, краса і математика»:

- Кого не манить ні краса, ні мистецтво, хто живе вбогим духовним життям, той нічого не дасть математиці.

Поезія не різниться від математики вищим летом уяви, а математик різниться від поета лиш тим, що все і всюди розуміє. Але як і в мистецтві, так і в математиці лише гарні твори переживають століття і виховують цілі покоління…

Він і справді найбільше любив математику, був знавцем її історії. Проте не тільки її, захоплювався астрономією і заохочував студентів університету спостерігати зоряне небо. Любив поезій і навіть перекладав українською окремі розділи поеми Пушкіна «Євгеній Онєгін».

Ті, кому пощастило слухати лекції вченого, дивувалися його вмінню поєднувати простоту н доступність викладу з високим науковим рівнем. Професор Львівського університету М. Сеньків згадував: «Зарицький» читав лекції виключно українською… Багато студентів приїхали з Польщі і ніколи не чули української мови. Усі вони акуратно відвідували й конспектували лекції професора… Він навчив нас більше, ніж теорема математичного аналізу, він навчив нас гуманності, любові до людей, тому що сам їх любив…»

Учні видатного математика відзначають: «Його українську мову вирізняла якась кришталева чистота, дивовижна милозвучність, істинність. непідробність… Своїм способом буття він ніби підкреслював: мова народу - його найцінніше надбання, яке треба берегти і примножувати» (За В. Шендеровським).

II. Поясніть розділові знаки при цитатах.

III. Передайте висловлену в тексті думку професора М. Сенькова за допомогою непрямої мови

122. І. Прочитайте вголос текст, супроводжуючи його доречними мімікою та жестами. Схарактеризуйте синтаксичні особливості розмовного стилю.

- Читав на дошці оголошення?

- Про танцювальний колектив? Ну. читав…

- Може, запишемось?

- Танцюристом? Хлопцеві? А балериною не дражнитимуть?

- Щоб ти знав, гопак - то не просто собі танець, то мистецтво двобою. Кажуть, нічим не поступається дзюдо або самбо!

- Ти ба! Хто таке каже?

- Тренер із дзюдо розповідав.

- Значить, правда. Може й справді записатися?

II. Експеримент. Трансформуйте уривок передайте пряму мову непрямою Поясніть, як це вплинуло на характер висловлювання.

123.1. Прочитайте текст, визначте його тему й основну думку Схарактеризуйте спосіб включення прямої мови в текст.

ЗДОРОВ'Я - У ТВОЇХ РУКАХ

Сучасна людина особлива, бо живе в поганих екологічних умовах, дихає забрудненим повітрям, п'є нечисту воду, привчилася зловживати медикаментами хімічного походження. Вона недостатньо звертає уваги на своє здоров'я, часто курить, вживає алкоголь.

Як відомо, основою життя є постійний обмін між організмом і довкіллям. Із довкілля людина одержує кисень, воду та необхідні для життя поживні речовини, тому зрозуміло, що здоров'я, опірність до несприятливих умов навколишнього середовища, довголіття значною мірою залежать від харчування. Важливо прислухатися до слів античного філософа Сократа: «Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити».

Якщо говоримо про культуру харчування. то це означте не тільки чистий стіл з виделкою та ножем, білосніжною скатертиною, але н уміння користуватися раціональним, збалансованим. адекватним харчуванням. Ігнорування цими принципами з дитячого віку може призвести до розвитку багатьох захворювань, пов'язаних із порушенням обміну речовин.

Проте більшість людей ставляться до раціонального харчування, як і до здоров'я в цілому, зневажливо. їм варто було б прочитати книжки відомого українського лікаря Миколи Амосова, який писав: «Не сподівайся на медицину. Вона непогано лікує багато захворювань, але не може зробити людину здоровою».

А визнаний у світі австралійський лікар-дієтолог Кантер Джефрі вважає. що «немає хвороб, які не можна вилікувати, а є люди, яких не можна вилікувати, у яких немає сили волі, щоб себе дисциплінувати, немає достатнього розуму, щоб зрозуміти закони природи» (О. Ганич).

II. Уявіть, що вам треба розповісти своєму другу (подрузі) про культуру харчування. Перекажіть стисло текст (усно), змінивши стиль викладу на розмовний Чи відрізнятиметься ваша розповідь від розповіді на цю саму тему на засіданні гуртка юних науковців?

124. Попрацюйте а парах. Складіть і прочитайте за особами діалогів обговорення (7-10 реплік) порушеної в тексті попередньої вправи проблеми. Введіть у діалог цитату із тексту. Скористайтеся типовими для такого обговорення конструкціями, поданими в довідці.

Довідка. Я вважаю, що навпаки… З одного боку… Але разом з тим… Взагалі-то… Ні. ну чому… Але це не надто переконує…. А як ти вважаєш?.. А я не згоден!.. Це дуже цікава думка… То як же нам з цим бути?.. А все-таки…

125. Спишіть речення, виправляючи пунктуаційні помилки в оформленні цитат.

1. Григорій Сковорода здивував його такими словами, скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця.

2. Шевченко змальовує всенародний визвольний рух, коли: «жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки». 3. У романі «Собор» Олесь Гончар порушив важливі проблеми сучасності, адже Нема країни кращої, ніж правда, - як сказав один із героїв твору. 4. З болем пише Тарас Шевченко про українське село «чорніше чорної землі блукають люди».

126. Виконайте завдання одного з поданих варіантів.

Варіант А. Уявіть, що ви журналіст і берете невелике інтерв'ю (4-6 запитань) у представника певної професії. Поцікавтеся, чим приваблює його ця професія, наскільки вона важлива, які ділові якості допомагають у професійній діяльності тощо. Запишіть побудований діалог.

Варіант Б. Складіть і запишіть діалог (7-10 реплік) на одну із поданих тем шкільного життя: -Я люблю уроки фізики, а ти?», «Що сьогодні було на уроці алгебри?», «Завтра замість географії буде фізкультура». Відтворіть особливості мовлення ваших однолітків

127. Висловте (письмово) свою позицію стосовно однієї із запропонованих тез Для аргументації висловлюваної думки процитуйте висловлювання видатних людей. Намагайтеся словесними або інтонаційними засобами позначити початок і кінець цитати. За потреби скористайтеся довідкою.

Теда І. Найчастіше успіх приходить до того, хто вміє спілкуватися. Теза 2. Математика - королева і слуга наук.

Довідка. І. І. Говорити не думаючи - все одно, що стріляти не при цілившись (Сервантес Мігель). 2. Результат великих справ часто залежить від дрібниць (Тіт Лівій). 3. Розуміння - початок згоди (Спіноза).

4. Хто не вміє говорити, кар'єри не зробить (Наполеон). 5. Треба знати, де що сказати (Нар. творчість).

II. І. Математика - то одна наука, без якої неможлива ніяка інша (С. Соболев). 2. Тим. хто не знає математики, важко збагнути справжню глибоку красу природи (Р. Фейнман). 3. Математика - це те, за допомогою чого люди керують природою і собою (А. Колмогоров). 4. Математика - панівна наука нашого часу. Ті завоювання зростають день у день, хоч і без галасу (Й. Гербарт). 5. Будете знати математику - будете знати все (С. Чаплигін). 6. Математика приводить у порядок невпорядковане, викорчовує безглуздість, фільтрує брудне і дає ясність (Ж. Фабр).

1. Способи передачі чужої мови залежать від ситуації спілкування, мети, призначення повідомлення. Пряма мова, на відміну від непрямої, допомагає передати не лише зміст, а й форму чужого мовлення з точним відтворенням складу й граматичної будови

2 Пряма мова може включатися в текст із виділенням П в абзац і без такого виділення. Особливою формою прямої мови є діалог.

Тестові завдання

1. Усі поєднання слів є словосполученнями в рядку:

А мобільний зв'язок, нехай співає, комп'ютерна гра, дивитися вниз; Б сідати в літак, двоє рибалок, навчити читати, вийти назустріч;

В роздуми і коментарі, залишений у спадок, посеред двору, буду читати:

Г читати вголос, парламентські вибори, добро перемагає, віддати вчасно.

2. Утворіть граматично правильні словосполучення, поєднавши слова, позначені цифрами, і форми слова, позначені буквами:

1 згідно А принципи

2 навчати Б принципам

3 зраджувати В на принципах

4 наполягати Г принципів

Г з принципами

3. Граматично правильно побудовано речення:

А Зібравшись у головній залі, почалося засідання комісії.

Б Доповідач наголосив на важливих моментах і узагальнив роботу семінару.

В У газеті надруковано лист учня, що надійшов на адресу редакції.

Г Комісія проаналізувала зроблені висновки попередніми дослідниками.

4. Непрямий порядок слів із стилістичною метою використано в реченні:

А Мова - це історія народу. Мова - це шлях цивілізації і культури (О. Купрін).

Б Губки відіграють важливу роль у процесах очищення прісних водойм від гниючих органічних решток, бактерій і планктонних організмів (3 підручника).

В Осінь щедро засипала дубовим листом посохлі трави і пухнастий мох на пригорках (В. Кучер).

Г В одному з найславетніших соборів ворота царські вразили мене (Л. Костенко).

5. Характерними для наукового стилю с вставні конструкції в рядку:

А наприклад, таким чином, по-перше;

Б очевидно, нівроку, далебі;

В як на біду, слава Богу, на нашу думку;

Г отже, здається, чуєте.

6. Неправильно замінено пряму мову непрямою в реченні:

А Євген Гуцало писав, що пам'ять наша - глибокий чарівний колодязь…

Б Нова вчителька сказала учням, що мене звуть Олена Пилипівна.

В Мені казала мати, щоб робив добро і чисту совість не віддавав за шмати.

Г Сашко побажав сестрам доброго ранку.

7. Потребує редагування речення:

А Коли я ввійшов у кімнату, сестра сиділа й читала книгу.

Б Сестра, увійшовши в кімнату, сіла читати книгу.

В Увійшовши в кімнату, сестра сіла читати книгу.

Г Увійшовши в кімнату, сестра сиділа й читала книгу.

8. Односкладним с речення:

А Матусю мила, у твоїх долонях для мене заховався цілий світ (О. Довгоп'ят).

Б Без води й борщу не звариш (Нар. творчість).

В Вже і Дніпро не схожий сам на себе (М. Казидуб).

Г Ніхто з дітей не осмілився зайти до хати, зостались на вулиці (Є. Гуцало).

9. Відокремленим додатком ускладнене речення:

А За добро віддячують добром, а не злом (Нар. творчість).

Б Степе мій, любов моя дитяча, я тобі складаю нині звіт (С. Крижанівський).

В Жовті калюжниці - квіти дитинства - знов нагадали щасливі літа (Л. Гудзь).

Г У всьому, крім добрих справ, знай міру і час (Нар. творчість).

10. Вставне слово (словосполучення) лаг емоційну оцінку повідомлюваному в реченні:

А Здасться, зовсім і не треба цієї пізньої весни (Є. Маланюк).

Б За словами дослідників, Андрій Первозванний проповідував християнство в Царгороді (3 підручника).

В Досі дні стояли теплі, сонячні, а сьогодні, мов на гріх, задощило (О. Гуріненко).

Г На його думку, ситуація набуває загрозливого характеру (Д. Бедзик).

11. Реченню

Якою щасливою може бути родина, де жінка з розумінням поступається своєму чоловікові, а чоловік ніколи не заперечує мудрої поради лагідної жінки! (С. Горлач) відповідає схема:

А [ ], [ ], а [ ]

Б (якою ), (де ), а [ ]

В [ ]. (де ), а [ ]

Г [ ]. (де ), а ( )

12. Складним із сурядним і підрядним зв'язком с речення:

А Простелилась пам'яті ожина по горбах, куди малим ходив, і озвалась мамина стежина кущиком блідої лободи (М. Ільницький).

Б А земля лежить медова, а поля пожаті мріють, на городах достигають гарбузи зеленоребрі… (М. Рильський).

В Уперше в житті, за весь вік, за це літо уперше в роду, де не знали страху, я вижити мушу, я мушу вціліти, я мушу об'їхати смерть на шляху (Л. Костенко).

Г Кладе на обрій сонце свій малюнок, неначе у колиску малюка стелилась жінки лагідна рука й тривожна, ніби перший поцілунок (П. Галич).

13. Синтаксичні синоніми в мовленні використовуються з метою:

А уточнення певних фактів, явищ чи подій;

Б досягнення більш динамічного перебігу подій:

В надання зображуваному певних смислових відтінків значень:

Г надання мовленню урочистого характеру.

14. У реченні Привівши конягу в ліс. я думав ще назбирати грибів, але допавшись до книги, забувся і про гриби і про конягу, і про ліс (М. Стельмах) пропущено:

А коми після слів привівши і забувся;

Б коми після слів але і гриби;

В коми після слів забувся і гриби;

Г двокрапку.

15. Двокрапку потрібно поставити між частинами речення:

А Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання відродження української мови, державності, нації (1. Огієнко).

Б І є таке дивне щастя днини ясної ради соколом з неба впасти (В. Симоненко).

В Доцвітають мальви під вікном вересневі мальви доцвітають мати у зажурі поглядають як літа до виру одлітають (М. Борон ко).

Г Стріну ж я калину, небо те безкрає цілий день сопілка в моїм серці грає (А. Малишко).

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що таке словосполучення? Наведіть приклади синонімічних словосполучень.

2. Чому основною одиницею спілкування вважається речення, а не словосполучення? Яка роль у реченні граматичної основи?

3. Розкажіть про стилістичні можливості односкладних речень. У яких стилях мовлення використовуються неповні речення?

4. Які є групи вставних конструкцій за значенням? Яку стилістичну функцію виконують ці конструкції?

5. Які ознаки властиві складним реченням? У яких стилях мовлення вони найчастіше використовуються? Наведіть приклади синонімії складних речень.

6. Розкажіть про роль інтонації та особливості інтонування різних видів простих і складних речень. Наведіть приклади.

7. Випишіть із ваших підручників хімії, фізики чи біології по два приклади односкладних, двоскладних і складних речень. Схарактеризуйте їх стилістичне вживання.

8. Які є способи передачі прямої мови? Якими стилістичними ознаками вони характеризуються? Наведіть приклади.

9. Для яких стилів мовлення характерне цитування?

Проект

Об'єднайтеся в групи. Підготуйте тематичну рубрику на сайті вашого навчального закладу або електронну презентацію на тему «Синтаксис, пунктуація і стилістика».

На першому етапі роботи над проектом обміркуйте, про що ви хотіли б розповісти, придумайте оригінальну назву, доберіть епіграф, сформуйте розділи тощо, а також розподіліть обов'язки в групі.

Теоретичні відомості радимо подавати стисло, оригінально, супроводжуючи їх цікавими схемами, малюнками Більшу увагу зосередьте на прикладах, корисних порадах. Зокрема, на сайті чи на презентації можна помістити

• опорні схеми, таблиці, малюнки;

• добірку крилатих висловів;

• уривки з художніх текстів як ілюстрації до синтаксичних норм;

• конкурсні завдання.

• тести для самоперевірки.

• «кумедні» речення з розмовного мовлення тощо

Корисно знaти

Прийменник і словосполучення

Для офіційно-ділового мовлення характерні словосполучення з прийменниками згідно з та відповідно до. Прийменник згідно з сполучають з іменником в орудному відмінку, а прийменник відповідно до - з іменником у родовому відмінку. Порівняйте:

• Словосполучення з прикметниками та прислівниками у формі вищого ступеня обов'язково мають у своєму складі прийменники від, за або ж сполучник ніж. Порівняйте:

Говоріть правильно!

Синтаксичний зв'язок у словосполученні

Моя сторінка

Як це було

Дати відкоша

Що означає вислів дати відкоша? У тлумачному словнику знайдемо пояснення до нього - давати (діставати) відсіч. Уже ясніше Однак слово якесь дивне - відкоша. Ніби іменник, а такого немає в називному відмінку Чи є у нього споріднені слова? Який у нього корінь? Тут може допомогти тільки знання історії слова. Воно дасть змогу з'ясувати, що цей вислів мас два значення: первісне дати прочухана, відбити і вторинне дати гарбуза (тобто відмовити при сватанні). Виник він у середовищі запорізьких козаків. Вони стояли кошем, і в них були свої кошові. Горе було тим. хто нападав на кіш Вороги діставали відсіч, бо коша захищали всі. З ним, кошем, пов'язане і слово окощитися, тобто зробити зупинку, стати табором, отаборитися, оселитися постійно (За Н. Клименко).

Цікаво знати

Що то за звір?

Стародавні араби не знали слова верблюд, вживали замість нього до 1000 різних видових назв, залежно від віку, ступеня вгодованості, етап тварини тощо. У деяких мовах населення островів Тихого океану і зараз немає слів, які означали б собаку, птаха, звіра, дерево, камінь, але є слова, що означають окремі породи чи їхні види. Ненець або чукча не зрозуміє вашого запитання: «Чи багато снігу було цієї зими?». У них немає загального слова сніг, зате є близько 20 назв для окремих видів снігу. Сахалінський нівх не знає слова стріляти, йому необхідно уточнити, хто стріляв і в кого. Південноафриканські племена мають у своїй мові назви для різних видів дощу і не мають назви для дощу взагалі (Г Передрій, Г. Смолялінова)

І таке буває

Незвичайні засоби спілкування

Доволі своєрідний спосіб передачі інформації створили жителі Канарських островів - свист, який можна почути на віддалі 14 км Народи Центральної і Південної Америки. Тропічної Африки. Південно-Східної Азії виробили особливу «мову барабанів» Майже в кожній сім'ї є свій барабан для «телефонних розмов» із сусідами і найближчими селами. Веди, жителі острова Цейлон, та пігмеї, мешканці лісів Центральної Африки, створили «мову шепоту». Це своєрідний монотонний шепіт, подібний до поривчастого дихання великої собачої зграї Така мова дуже зручна: під час нічного полювання необхідно вести переговори тихо, щоб чутливо вухо слона чи антилопи не вловило ніякого шуму. Ці і багато інших засобів спілкування умовно можна назвати мовою, але всі вони виступають тільки як допоміжні до единого універсального засобу - мови словами (Г Передій. Г. Смолянінова)

2.06.2020 Урок № 43 Група №21 Тема: Контрольна робота.

Тестові завдання:

1. Усі поєднання слів є словосполученнями в рядку:

А мобільний зв'язок, нехай співає, комп'ютерна гра, дивитися вниз; Б сідати в літак, двоє рибалок, навчити читати, вийти назустріч;

В роздуми і коментарі, залишений у спадок, посеред двору, буду читати:

Г читати вголос, парламентські вибори, добро перемагає, віддати вчасно.

2. Утворіть граматично правильні словосполучення, поєднавши слова, позначені цифрами, і форми слова, позначені буквами:

1 згідно А принципи

2 навчати Б принципам

3 зраджувати В на принципах

4 наполягати Г принципів

Г з принципами

3. Граматично правильно побудовано речення:

А Зібравшись у головній залі, почалося засідання комісії.

Б Доповідач наголосив на важливих моментах і узагальнив роботу семінару.

В У газеті надруковано лист учня, що надійшов на адресу редакції.

Г Комісія проаналізувала зроблені висновки попередніми дослідниками.

4. Непрямий порядок слів із стилістичною метою використано в реченні:

А Мова - це історія народу. Мова - це шлях цивілізації і культури (О. Купрін).

Б Губки відіграють важливу роль у процесах очищення прісних водойм від гниючих органічних решток, бактерій і планктонних організмів (3 підручника).

В Осінь щедро засипала дубовим листом посохлі трави і пухнастий мох на пригорках (В. Кучер).

Г В одному з найславетніших соборів ворота царські вразили мене (Л. Костенко).

5. Характерними для наукового стилю с вставні конструкції в рядку:

А наприклад, таким чином, по-перше;

Б очевидно, нівроку, далебі;

В як на біду, слава Богу, на нашу думку;

Г отже, здається, чуєте.

6. Неправильно замінено пряму мову непрямою в реченні:

А Євген Гуцало писав, що пам'ять наша - глибокий чарівний колодязь…

Б Нова вчителька сказала учням, що мене звуть Олена Пилипівна.

В Мені казала мати, щоб робив добро і чисту совість не віддавав за шмати.

Г Сашко побажав сестрам доброго ранку.

7. Потребує редагування речення:

А Коли я ввійшов у кімнату, сестра сиділа й читала книгу.

Б Сестра, увійшовши в кімнату, сіла читати книгу.

В Увійшовши в кімнату, сестра сіла читати книгу.

Г Увійшовши в кімнату, сестра сиділа й читала книгу.

8. Односкладним с речення:

А Матусю мила, у твоїх долонях для мене заховався цілий світ (О. Довгоп'ят).

Б Без води й борщу не звариш (Нар. творчість).

В Вже і Дніпро не схожий сам на себе (М. Казидуб).

Г Ніхто з дітей не осмілився зайти до хати, зостались на вулиці (Є. Гуцало).

9. Відокремленим додатком ускладнене речення:

А За добро віддячують добром, а не злом (Нар. творчість).

Б Степе мій, любов моя дитяча, я тобі складаю нині звіт (С. Крижанівський).

В Жовті калюжниці - квіти дитинства - знов нагадали щасливі літа (Л. Гудзь).

Г У всьому, крім добрих справ, знай міру і час (Нар. творчість).

10. Вставне слово (словосполучення) лаг емоційну оцінку повідомлюваному в реченні:

А Здасться, зовсім і не треба цієї пізньої весни (Є. Маланюк).

Б За словами дослідників, Андрій Первозванний проповідував християнство в Царгороді (3 підручника).

В Досі дні стояли теплі, сонячні, а сьогодні, мов на гріх, задощило (О. Гуріненко).

Г На його думку, ситуація набуває загрозливого характеру (Д. Бедзик).

11. Реченню

Якою щасливою може бути родина, де жінка з розумінням поступається своєму чоловікові, а чоловік ніколи не заперечує мудрої поради лагідної жінки! (С. Горлач) відповідає схема:

А [ ], [ ], а [ ]

Б (якою ), (де ), а [ ]

В [ ]. (де ), а [ ]

Г [ ]. (де ), а ( )

12. Складним із сурядним і підрядним зв'язком с речення:

А Простелилась пам'яті ожина по горбах, куди малим ходив, і озвалась мамина стежина кущиком блідої лободи (М. Ільницький).

Б А земля лежить медова, а поля пожаті мріють, на городах достигають гарбузи зеленоребрі… (М. Рильський).

В Уперше в житті, за весь вік, за це літо уперше в роду, де не знали страху, я вижити мушу, я мушу вціліти, я мушу об'їхати смерть на шляху (Л. Костенко).

Г Кладе на обрій сонце свій малюнок, неначе у колиску малюка стелилась жінки лагідна рука й тривожна, ніби перший поцілунок (П. Галич).