16.03.2020 Група№11 Урок № 26 ПРАКТИЧНА РИТОРИКА
ТЕКСТ ЯК ОДИНИЦЯ СПІЛКУВАННЯ.
ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ ТЕКСТУ ВИСТУПУ
· Назвіть елементи мовленнєвої ситуації.
· Які ви знаєте ознаки успішного спілкування?
· Назвіть вимоги до мовлення оратора.
· Які ви знаєте прийоми налагодження контакту з аудиторією?
· Що таке текст?
ІІ.Визначають кілька видів виступів: інформаційний, надихальний, переконувальний, закликальний і розважальний.
Етапи підготовки промови для публічного виступу:
1. Визначення теми
2. Формулювання мети.
3. Збирання матеріалу.
4. Робота над конспектом.
5. Складання плану.
Джерела накопичення інформації: особистий досвід, роздуми й спостереження, інтерв’ю й бесіди, читання.
Види аргументів, які можна використовувати для доказу своєї думки у виступі:
Аргументи є двох видів: 1) аргументи до суті справи — це факти, що встановлюються шляхом спостереження, досвіду, цифровий чи статистичний матеріал, документи, доведені положення; 2) аргументи до людини — це посилання на висловлювання, думки авторитетних людей, похвали, привернення уваги до переваг і недоліків.
Аргументи першого виду спрямовані на те, щоб довести, установити істинність тези, а другого — на те, щоб переконати, зробити слухачів своїми однодумцями, вселити в них упевненість, що істинність тези доведена.
Текст для виступу повинен складатися з З частин:
Перевірка результатів дослідження
|
Мета |
Зміст |
|
Вступ |
|
|
Мета: пробудити інтерес до теми; установити контакт зі слухачами; підготувати слухачів до сприйняття; обґрунтувати значущість теми |
|
|
Основна частина |
|
|
Мета: розкрити основні положення теми; аргументувати погляди; довести їхню правильність; дійти висновків |
|
|
Висновок |
|
|
Мета: узагальнити сказане; підвищити інтерес до предмета мовлення; підкреслити значимість сказаного; запропонувати практичні шляхи розв’язання проблеми |
III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
Підготуйте інформацію та план промови для виступу на тему: «У мові — наша культура».
18.03.2020 Група№11
ПРАКТИЧНА РИТОРИКА
УРОК 27. НАПИСАННЯ ТЕКСТУ ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ
Сучасне суспільство не може існувати без мови — найважливішого засобу спілкування, засобу вираження думок та передавання досвіду сучасникам і нащадкам. Мова — наше національне багатство, тому на перший план виходить питання культури мовлення. Серед них головними є питання оволодіння правилами граматики, правопису, вимови й наголошення. Величезне значення має також вивчення й правильне використання мовних засобів вираження думки залежно від мети й змісту висловлювання. Правильність мови — це насамперед дотримання тих літературних норм, які є усталеним зразком, еталоном для носіїв цієї мови.
Саме з темою культури мовлення буде пов’язана промова.
I. ФОРМУВАННЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК
Словникова робота
► Запишіть словосполучення, поясніть орфограми.
Спадкоємиця старослов’янської мови, церковнослов’янська мова,професіоналізми, жаргонізми, емоційне забарвлення мови, афористичні вислови, першооснова існування нації, благополуччя нації, зречення рідної мови, духовне каліцтво, розквіт рідної мови, міжнаціональне спілкування.
Лінгвістичне дослідження
► Проаналізуйте мовленнєві кліше, які можна використати в тексті публічного виступу.
Проблема актуальна й суттєва, нехтувати культурою мовлення, духовна вартість, внутрішня цінність мови, джерело збагачення мови, духовне багатство особистості.
Термінологічна робота
► Поясніть наведені терміни.
Мова, мовлення, культура мовлення, еколінгвістика, еволюційна природа мови.
ІІ.Мовлення — процес добору й використання засобів мови для спілкування з іншими членами певного мовного колективу. Мовлення існує на основі певної мови, а мова виявляє себе в мовленні її носіїв.
Культура мовлення — збереження мовних норм вимови, наголошування, слововживання й побудови висловлювань; нормативність, літературність усної й писемної мови, що виявляється в грамотності, точності, ясності, чистоті, логічній стрункості.
Еколінгвістика — сучасний науковий напрям у мовознавстві, вивчає загальні принципи лінгвістики й екології.
Еволюційна природа мови — здатність мови до еволюційних змін.
III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
-Повторіть вивчений матеріал з риторики.
-Завдання для контрольного уроку: підготуйте проект-презентацію на тему: «Комп’ютерна залежність — згубна звичка молоді»( виконати роботу у зошиті з мови).
23.03.2020 Група №11 Урок №28
Тема: ЕФЕКТИВНІСТЬ МОВЛЕННЯ
СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА МОВЛЕННЄВОЇ ПОВЕДІНКИ. КОМУНІКАТИВНИЙ НАМІР. МОВЛЕННЄВИЙ ВЧИНОК. МОВЛЕННЄВА ПОДІЯ.
Комунікативна тактика — зумовлені стратегією мовленнєві кроки, що в сукупності дають змогу досягти головної комунікативної мети.
Комунікативна стратегія — головна лінія мовленнєвої поведінки в межах конкретної комунікативної події, що визначається загальною метою комунікації, ситуативним контекстом і уявленнями про адресата.
Мовленнєва комунікація — це процес спілкування за допомогою мови.
Мовленнєвий акт — цілеспрямована мовленнєва дія.
Типи мовної комунікації визначають за низкою ознак:
1. Умови спілкування: а) пряме, або безпосереднє, спілкування з активним зворотним зв’язком (наприклад, діалог) і з пасивним зворотним зв’язком (наприклад, письмове розпорядження тощо); б) опосередковане спілкування (наприклад, виступ по радіо, телебаченню, у засобах масової інформації).
2. Кількість учасників: а) монолог (мова однієї людини); б) діалог (мова двох людей); в) полілог (мова кількох людей).
3. Мета спілкування: а) інформування; б) переконання (включаючи спонукання, пояснення тощо); в) розвага.
4. Характер ситуації: а) ділове спілкування (бесіда, переговори, інтерв’ю тощо); б) наукове спілкування (доповідь на конференції, лекція, дискусія тощо); в) побутове спілкування (розмови з близькими людьми і т. п.).
Будь-яке передавання думок, що відбулося за допомогою слів, називається мовленнєвою подією. Це може бути монолог, діалог, диспут, окрема фраза або навіть вигук.
Ефективність мовлення визначається ступенем досягнення мети спілкування. Ефективність мовлення залежить від правильності й точності добору мовних засобів у кожній конкретній ситуації, а також від мовленнєвої поведінки мовця.
Мовленнє́ва поведі́нка — це сукупність мовленнєвих дій людини. Одиницею мовленнєвої поведінки є мовленнєвий вчинок — конкретний мінімальний акт у спілкуванні. У кожної людини, залежно від рівня освіти, внутрішньої культури, багатства словника, фізичного й психологічного стану в момент спілкування та інших факторів, різна мовленнєва поведінка й неоднакові мовленнєві вчинки.
Порівняйте мовленнєву поведінку та вчинки учасників такого діалогу:
|
Мовленнєвий вчинок |
Покупець |
Продавець |
|
Привітання |
Добрий день! |
ігнорування |
|
Знайомство |
Мене звати Інна. |
ігнорування |
|
Спілкування |
Скажіть, будь ласка, чи є зараз... |
Не морочте голову! На сайті все написано!.. |
Щоб досягти успіху в спілкуванні, необхідно застосовувати весь арсенал словесних і несловесних засобів, дотримуючись мовних правил, норм етикету тощо.
Мовлення людини ефективне, якщо вона готується до виступу чи до спілкування з кимось, тобто планує свою мовленнєву поведінку, прогнозує її успіх (стратегія) і визначає при цьому її поетапні дії (тактика). Стратегію розглядають як мистецтво керівництва, що ґрунтується на правильних прогнозах відносно мети, а тактику — як прийоми, способи досягнення цієї мети. Спілкування стратегічне за своєю суттю, тому що воно не відбувається без мети. Отже, стратегія — це комунікативні цілі, а тактика — засоби досягнення цих цілей.
Відповідно до мети спілкування (стратегія) здійснюють відбір і мовних засобів (тактика), визначають послідовність і спосіб їх використання із застосуванням певних невербальних засобів (жести, міміка, поза, голос, темп мовлення).
Існують мовленнєві стратегії підпорядкування, дискредитації, заперечення, протиставлення, уникнення, перебивання, мотивування незгоди, емоційного впливу (установка на конфлікт чи конфронтацію) і близькості (установка на контакт, дружбу, співпрацю, прохання). Ці стратегії регулюють відбір тактик мовленнєвої поведінки: від прямої образи, приниження честі й гідності людини — до заохочення, захоплення, налагодження службових чи товариських стосунків. Тактики бувають різноманітні: тактика перевтілення, узагальнення, наведення прикладу, несподіванки, провокації, внесення елементу неформальності, «підмазування» аргументу, маскування, обачливості, маніпуляції «чужі — свої» та ін. Для реалізації тактик вдаються до комунікативних намірів, які є конкретними тактичними ходами: згрубіла лексика, підвищений тон, натяк, недомовка, двозначність, іронія чи етикетні формули, епітети, пестлива лексика, спокійний чи лагідний тон мовлення та ін. На визначення комунікативного наміру впливають вік людини, з якою вступають у спілкування, стать, соціальний статус, стійкість до впливу та ін. (звертання на ти чи на Ви, етикетна формула вітання Привіт! чи Добрий день! тощо).
Ефективна комунікація передбачає постійний вибір мовцем певної моделі поведінки (комунікативна стратегія), яка в конкретній ситуації буде найбільш сприятливою в досягненні поставленої мети. Механізмами реалізації комунікативної стратегії є комунікативні тактики — сукупність кроків у процесі мовленнєвої взаємодії.
Дослідження-характеристика
Прочитайте уважно текст. Оцініть мовленнєву ситуацію, представлену в тексті.
— Чому ти сердишся й ображаєшся? Чи не краще заспокоїтися й пробачити? — запитав Учитель.
— А чому я повинен робити йому ласку й прощати його, він же... — хотів було виправдатися учень.
— Вибач, що перебиваю тебе,— сказав Учитель.— Дозволь поставити тобі два запитання, і тоді я відповім на всі твої «як» і «чому».
Учень ствердно кивнув.
— Тобі добре, коли ти гніваєшся й ображаєшся? — запитав Учитель.
— Ні, звичайно ж,— відповів учень.
— Так кому ж ти робиш послугу, коли завдяки незлобності, спокою й прощення робиш собі добре?
— Але скажіть, як можна не ображатися? Це ж так важко.
— Ти головне зрозумій, що кожен раз, коли ти захочеш ударити когось хлистом засудження або образи, першим, замахуючись, ти вдариш себе.
Дайте характеристику описаній мовленнєвій ситуації за планом:
1. Умови спілкування.
2. Кількість учасників.
3. Мета спілкування.
4. Характер ситуації.
5. Ефективність спілкування.
► Оцініть мовленнєву ситуацію в тексті.
► Якою була тактика мовленнєвої поведінки зустрічних людей з батьком та сином? Чи ефективним було спілкування батька й сина з навколишніми? Поясніть своє бачення.
Батько зі своїм сином і мулом у полуденну спеку подорожував по курних провулках міста. Батько сидів верхи на мулі, а син вів його за вуздечку.
— Бідний хлопчик,— сказав перехожий,— його маленькі ніжки ледь поспівають за мулом. Як ти можеш сидіти на мулі, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил?
Батько прийняв його слова близько до серця. Коли вони завернули за ріг, він зліз з мула й велів сину сісти на нього. Незабаром зустрівся їм інший чоловік. Гучним голосом він сказав:
— Як не соромно! Малий сидить верхи на мулі, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом.
Хлопчик дуже засмутився від цих слів і попросив батька сісти на мула позаду нього.
— Люди добрі, бачили ви щось подібне? — заголосила жінка, що йшла їм назустріч.— Так мучити тварину! У бідного мула вже провисла спина, а старий і молодий ледарі сидять на ньому, начебто він диван, бідна істота!
Не кажучи ні слова, батько і син, осоромлені, злізли з мула. Щойно вони зробили кілька кроків, як зустрівся їм старий дід і почав насміхатися з них:
— Чого це ваш мул нічого не робить, не приносить ніякої користі й навіть не везе когось із вас на собі?
Батько сунув мулові повну пригорщу соломи і поклав руку на плече сина.
Оригінальна кінцівка.
— Що б ми не робили,— сказав він,— обов’язково знайдеться хтось, хто з нами буде не згодний. Я думаю, ми самі повинні вирішувати, що нам робити.
Домашнє завдання. Напишіть есе на тему: «Що я вважаю обтяжливим,нудним, але потрібним». Роботу виконайте у зошиті з укр. мови.
Дайте відповіді на запитання:
· Що таке риторика?
· Що таке мовленнєва ситуація? Елементи мовленнєвої ситуації.
· Які існують вимоги до мовлення оратора?
· Які види слухання ви знаєте?
· Які ораторські прийоми застосовуються на різних етапах виступу?
· Що таке естетика тексту?
· Які є види читання?
Заповніть таблицю, оцінивши свої знання з теми
|
Основні питання й уміння з вивченої теми |
Оцінка |
|
Знання фактичного матеріалу |
|
|
Уміння слухати текст |
|
|
Уміння виділяти головне в прочитаному |
|
|
Уміння складати текст для публічного виступу |
|
|
Уміння виступати перед аудиторією |
|
|
Володіння тактикою мовленнєвої поведінки |
30.03.2020 Група №11 Урок №29
Тема: Контрольне есе
Есе (фр. essai - спроба, проба, нарис) - це твір невеликого есе обсягу з вільною композицією, який виражає індивідуальні враження, міркування з конкретного питання, проблеми й свідомо не претендує на повноту й вичерпне трактування теми.
Потрібно, щоб останній абзац есе завершив думку. Слова «я думаю», «я впевнений», «я впевнена», «я переконаний», «я переконана», «я знаю» допоможуть підкреслити, що це власна думка автора.
Прочитайте повідомлення, розміщене на сайті «Я - журналіст». Чи актуальною на сьогодні є проблема, порушена в публікації?
СМАЙЛИК НЕ ЗАМІНИТЬ ЖИВОЇ УСМІШКИ
Всесвітня павутина дає нам змогу спілкуватися з різними людьми, заводити нових віртуальних друзів. Але сайти намагаються витіснити реальний світ.
Багато хто забуває про щирість, відкритість, про справжні людські стосунки. Живе у віртуальному світі, де можна поливати одне одного брудом, насміхатися, не побоюючись, що колись потрібно буде відповідати за свої вчинки. Це ж набагато простіше, ніж сказати щось образливе людині на вулиці. Шелдон Купер, герой серіалу «Теорія великого вибуху», казав: «Я фанат усього, що може замінити живе спілкування».
Декому важко подолати сором’язливість і попросити допомоги в близької людини. А от до віртуальних незнайомців за порадою звертаються досить часто. Проводячи багато часу в Інтернеті, люди розучуються спілкуватися в реальному житті.
Пам’ятайте, що жоден смайлик у листуванні не замінить живої усмішки. Насолоджуйтеся прогулянками на свіжому повітрі та живим спілкуванням із друзями (За Т. Ненчинською. Із сайту «Я - журналіст»).
Поміркуйте над запитаннями.
1. Чи погоджуєтеся ви з думкою авторки, висловленою в останньому абзаці?
2. Чи намагалися ви знайти друзів, однодумців у соціальних мережах?
3. Чи можуть віртуальні знайомства нести небезпеки для вас та ваших рідних, знайомих? Якщо так, то які саме? Як, на вашу думку, можна уникнути таких небезпек?
Ознайомтеся з думками учнів. Чиє міркування вам імпонує найбільше?
1. «Спілкуйтеся якнайбільше з реальними друзями, бо це краще, ніж будь-які лайки. А нових віртуальних друзів - перетворюйте в реальних! І не переймайтеся через «недостатню популярність»: лайки - це лише лайки, а реальне життя - незрівнянно цінніше й цікавіше!» (Максим М.)
2. «Соціальні мережі ніколи не зможуть замінити живе спілкування. Вони тільки доповнюють наше життя різноманітними зручностями та новими барвами» (Оксана К.).
3. «Людям набагато простіше висловлювати свої думки, натискаючи на клавіші. Ми можемо щось купити чи отримати якусь інформацію, не виходячи з дому, знайти й прочитати будь-яку книгу в електронному форматі» (Марина Н.).
4. «Соцмережі відкривають перед нами безліч можливостей. Тут можна знайти нових друзів або спілкуватися з тими, хто перебуває за кордоном. Можна швидко відправити документи в електронному форматі. Але пам’ятайте, що під час реальної розмови люди, як правило, виражають різні емоції, а в Інтернеті можна тільки відправляти смайлики...» (Тарас В.).
Відповіді на запитання:
Які є «плюси» й «мінуси» користування соціальними мережами? Чи можуть соціальні мережі замінити живе спілкування?
Пам’ятки
Варіанти ефектного вступу есе
1. Стандартний. Необхідно відповісти на шість запитань: хто? що? коли? де? чому? і як? Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти, чого очікувати далі в тексті.
2. Несподіваний. Це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований.
3. Дієвий. Зображення самого процесу, а причини й наслідки випливуть далі. Цей підхід зручний для невеликих есе.
4. Авторитарний. Пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб створити враження впевненості автора тільки в собі.
5. Інформативний. Читач одразу отримує інформацію про те, що буде далі у творі.
6. Цитатний. Удало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше - це банально).
7. Діалоговий. З одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, а з іншого - це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями.
Вісім правил для написання креативного есе
1. Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає).
2. Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити від однієї частини до іншої).
3. Різна структура речень (читати речення з однотипним порядком слів нудно; додайте кілька інверсій; добре писати різні за довжиною речення).
4. Зрозумілі слова (розумійте значення слів, які ви вживаєте; пишіть для того, щоб вразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру).
5. Різні слова (синонімія).
6. Лаконічність.
7. Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення повинно нести унікальний зміст).
8. Активна життєва позиція.
(За К. Шендеровським).
Домашнє завдання: Напишіть контрольне есе на одну з таких тем: «Ґаджети чи реальне спілкування?», «Чого варто уникати в спілкуванні?»( у окремому зошиті).
Ви можете скористатися поданими пам’ятками.
06.04.2020 Група №11 Урок №30
Тема: Орфограма. Принципи української орфографії. орфографічний словник. Орфографічна помилка. літери на позначення ненаголошених И, Е в корені слова
Орфографією називається система правил про способи передачі на письмі звукового складу слів. Одиницею орфографії є орфограма – написання певного звука, морфеми, слова. Таке написання визначається й закріплюється тим чи іншим правилом ( орфографічним).
Єдина, обов’язкова для всіх орфографія відіграє важливу роль у спілкуванні людей, сприяє піднесенню рівня мовної культури.
Орфографічні помилки – це помилки, пов’язані з порушенням правил написання ( великої літери у власних назвах, м’якого знака, апострофа тощо). При перевірці робіт орфоепічна помилка позначається вертикальною рискою – І.
Правильне написання слів перевіряється за орфографічним словником.
Робота з опорною таблицею
|
Орфограма – це певне написання слова, засноване на правилах української мови |
|
|
Розрізняють орфограми |
Буквені, небуквені ( кома, крапка, тире, двокрапка та ін.). |
|
Будь – яка орфограма складається з двох частин |
перша – варіант правильного написання букви чи словосполучення; друга – ситуація, що характеризує орфограмму ( Лев (ім’я) – лев (звір) |
|
Найбільш небезпечними місцями у слові є |
ненаголошені голосні в коренях, суфіксах, префіксах і закінченнях; м’який знак; апостроф; подвоєні, подовжені приголосні; правопис частки не з різними частинами мови та ін. |
|
Для того , щоб правильно написати слово, потрібно: змінити форму або дібрати спільнокореневе слово, щоб буква була в сильній позиції; звернутися до правила орфографії; звернутися до орфографічного словника |
Робота з текстом
Прочитайте текст. Випишіть слова, у яких є орфограми, підкресліть їх і назвіть відомі вам орфограми.
Мова має два потужні крила – океан слів і граматику. Океан слів – це безмежжя, незліченність, найшвидша змінюваність, схильність до необмеженого поповнення. Граматика ж – мудрий господар, володар цього океану. На противагу безмежжю слів граматика – стислість, суворі правила, які легко можна перелічити, але нелегко застосувати (За І. Вихованцем).
Ненаголошені е та и
1. У складах із ненаголошеними е та и пишемо ту саму літеру, що й під наголосом: вели́кий, величе́зний, бовели́ч; держу́, бо оде́ржати; клекоті́ти, бо кле́кіт; несу́, бо прине́сений; шепоті́ти, бо ше́піт; блища́ти, боблиск; вишне́вий, бо ви́шня; трима́ти, бо отри́мувати; широ́кий, бо ши́роко.
2. Е пишемо:
а) у групах -ере-, -еле-: бе́рег, де́рево, передмі́стя, сере́дній; оже́ледь, пелена́, се́лезень, ше́лест;
б) у суфіксах -ен-(я), -єн-, -ен’н’-, -енк-, -еньк-, -ер-(о), -есеньк-, -ечк-, -тель: козеня́, дору́чений, повідо́млення, Юхи́менко, ру́ченька, се́меро, мале́сенький, кни́жечка, вихова́тель;
в) коли е при зміні слова випадає або вставляється:
сі́чень, бо сі́чня; ві́тер, бо ві́тру; мі́тел, бо мітла́; справедли́вий, бо пра́вда; хло́пець, бо хло́пця.
3. И пишемо:
а) у групах -ри-, -ли- між приголосними у відкритих ненаголошених складах: брині́ти, гримі́ти, дрижа́ти, крива́вий, крини́ця, криши́ти, стримі́ти, трива́ти, триво́га; глита́ти, блища́ти, але дріма́ти, тріща́ти;
б) інколи ненаголошений и в групах -ри-, -ли- перевіряється наголосом: криши́ти (кри́хта, кри́шка), трима́ти (стри́мувати); блища́ти (бли́скавка).
Там, де застосувати визначені правила написання ненаголошених е, и не можна (апельси́н, лева́да, кише́ня, лемі́ш, мину́лий, лимо́н, пирі́г та ин.), треба звертатися до орфографічного словника.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1.Розкрити зміст прислів’їв та приказок, пояснити орфограми
1. Вік живи – вік учись.2. Вчення – світ, а невчення тьма. 3. Чого навчився, того за плечима не носять. 4. Здобудеш освіту – побачиш більше світу. 5. Вчитися ніколи не пізно.6. Знання красить, а незнання смішить. 7. З усіх скарбів знання найцінніше, тому що воно не може бути ні вкраденим, ні загубленим, ані знищеним. 8. Учитись ніколи не пізно. 9. Терпіння дає уміння.
2. Завдання з ключем. Вибірково-розподільний диктант.
Запишіть слова у дві колонки: у першу – з ненаголошеним е, у другу – з ненаголошеним и.
З..рно, вер..с, л..ман, м..далі, ваз..лін, ш..рокі, вер..сень, п..ніцилін, кр..латої, м..сколиз, чер..да, трен..р, пш..ниця, велос..пед, бр..ніти, н..потріб, вес..ло, ц..ферблат, гл..бочінь, з..рном, б..режу, п..ньок, м..тро.
Ключ. У кожному слові підкресліть останню букву - прочитаєте народну мудрість.
3. Словниковий диктант.
Виписати приклади до правопису е у кореневому буквосполученні –ере,-еле-.
Шелест, перина, меливо, черешня, берег, джерело, береза, ожеледь, мережа, пелена.
4. Пояснювальний диктант.
Пояснити лексичне значення слів та правопис ненаголошених е, и.
Клинок, кленок. Динька, деньки. Гриби, греби. Ісус Христос, хрест.
5. Тести.
Середній рівень
1. Букву и на місці пропуску треба писати в слові
А книж…чка Б горл…чка В лож…чка Г дон…чка
2. Букву и на місці пропуску треба писати в слові
А вул….чка Б кач…чка В боч…чка Г чаш…чка
3. Букву е на місці пропуску треба писати в слові
А печ…во Б вар…во В мар…во Г міс…во
4. Букву е на місці пропуску треба писати в слові
А зат…рати Б вит…раєш В ст….рати Г вит…рти
5. Букву и на місці пропуску треба писати в слові
А наб…рають Б виб…руть В підб…ри Г заб…реш
6. Букву е на місці пропуску треба писати в слові
А з…мовий Б в…сіяний В кол…сковий Г пот…хеньку
Достатній рівень
7.Букву и на місці пропуску треба писати в обох словах рядка
А тр…вога, пал…чка Б л…мон, мавп…нявко В пом…рати, горл…чко
Г вел…чезний, в…юшечок
8. Букву и на місці пропуску треба писати в обох словах рядка
А поб…ратися, зар…во Б сп…тати, кош…ня В згар…ще, бр..хня
Г др….жати, л…ман
9. Букву и на місці пропуску треба писати в обох словах рядка
А добр…во, кр…мизний Б зас…нати, к…рапатий В скр…піти, дзв…ніти
Г поз…чати, сем…ро
10. Букву е на місці пропуску треба писати в обох словах рядка
А м…лькати, х…мерний Б прост..лю, вогн…ще В очищ…ння, д…плом
Г п…рукар, дол….нька
11. Букву е на місці пропуску треба писати в обох словах рядка
А хр…бет, ш…потіти Б ос…ледець, сп…нити В тр…мтіти, кош…чок
Г кош…ня, вогн…ще
12. Букву е на місці пропуску треба писати в обох словах рядка
А пом…рати, т…рновий Б пром…нистий, ш…піт В кош…нятко, нов….на
Г дал…чінь, сх….литися
Високий рівень
13. Вкажіть, у якому рядку на місці пропущеної літери слід писати и.
А. С…мпатія, л…мон, с…стема, ас…метрія, ц…ферблат.
Б. Єг…пет, Пар..ж, с…лует, к…но, в…кінг.
В. Р..нг,к…ргиз, ж…раф, б…лет, ц…клон.
Г. В…мпел, г…гант, в…траж, к…моно.
14. Вкажіть, у якому рядку у всіх словах пропущено літеру е.
А.П…ч..ніг, х…тренький, мат…мат…ка, тр…вога, к…п’яток.
Б. Бр…ніти, бл..щати, л…ман, м…лькати, к…сіль.
В.Д…таль, д…р…вце, тихе…нько, к…рувати, д…путат.
Г.Зах…сник, майст…р, ч…пурний, д…сяток, тр…н…р.
15. Вкажіть, у якому рядку допущена орфографічна помилка.
А. Весна, озеро, веселий, вершина, велич.
Б.Число, вишнева, тихенько, зима, восени.
В. Травень, вітер, палець, праведний, кориневий.
Г. Лебединий, дитина, сидіти, бриніти, гриміти.
13.04.2020 Група №11 Урок №31
Тема: Урок мовленнєвого розвитку. Складання конспекту тексту
Конспект – це короткий виклад твору; він містить найсуттєвіші факти, положення й висновки книги.
Конспектування – трудомістка, але вдячна праця, яка дає вміння точно мислити і говорити, вибирати лаконічну форму, обдумувати весь прочитаний матеріал. Зміст книжки після такого обдумування й чіткого викладу легше запам’ятовується.
Дуже важливо виробити в собі навички до так званого партитурного читання, тобто такого ознайомлення з книгою, яке дозволяє за дві-ури години одержати правильне уявлення про неї, довідатись, іцо там найцікавіше, який фактичний матеріал у ній можна знайти (як свідчить практика, протягом двох-трьох годин можна познайомитись з працею обсягом 200-300 сторінок настільки, щоб її зміст залишився в пам’яті як своєрідний резерв).
Конспектувати слід не одразу (при першому читанні). Доцільніше спочатку оримати загальне уявлення про твір у цілому, а лише після цього, при повторному його читанні, почати конспектування.
Існує два види конспектів: текстуальний конспект (найважливіші положення виписують у вигляді точно документованих цитат) і вільний конспект (це стислий переказ праці; у формі цитат включаються лише корінні принципові положення, висновки, формулювання).
Техніка конспектування: головні ідеї й положення книжки виділяти (підкресленням, новим рядком, розміром літер та іи.); цитати супроводжувати позначенням сторінки; на полях робити короткі підзаголовки, що розкривають зміст розділу. Дуже корисно розшукати рецензію на книжку й використати її. Тоді зростає об’єктивність знань, при зіставленні різних точок зору на одну проблему є можливість уникнути повторення перед аудиторією неточностей і хибних положень книги, якщо з’явиться потреба на неї посилатися (За А. П. Коваль).
Опрацювання таблиці
Конспект
|
1. Що таке конспект? |
Конспект — це короткий виклад твору, що містить найсуттєвіші факти, положення й висновки книги |
|
2. З якою метою робиться конспект? |
Конспектування дає вміння точно мислити і говорити, вибирати лаконічну форму, обдумувати весь прочитаний матеріал. Зміст книжки після такого обдумування й чіткого викладу легше запам’ятовується |
|
3. «Партитурне читання» |
«Партитурне читання» дозволяє за дві-три години одержати правильне уявлення про книгу, довідатись, що там найцікавіше, який фактичний матеріал у ній можна знайти |
|
4. Види конспектів |
Існує два види конспектів: текстуальний конспект (найважливіші положення виписують у вигляді точно документованих цитат) і вільний конспект (це стислий переказ праці) |
|
5. Техніка конспектування |
Техніка конспектування: головні ідеї й положення книжки виділяти; цитати супроводжувати позначенням сторінки; на полях робити короткі підзаголовки, що розкривають зміст розділу |
Домашнє завдання:
Прочитайте текст. Доберіть дві-три назви. Запишіть їх, підкресліть найбільш вдалу, на ваш погляд. Аргументуйте свій вибір. Складіть вільний конспект статті.
ШАНУЙ ОДЕЖИНУ, А ЛЮДИ – ТЕБЕ
В усі часи оберегом для людини був одяг. Він прикривав не лише від холоду, а й від недоброго ока.
Раніше вишивалися комір сорочки, низ і манжети рукавів. Таким чином, вишивка обрамляла тіло людини й захищала її від зла. Це ж стосується головного убору: для дівчат вінок, жінок – хустка, очіпок, намітка. За давніх часів люди уявляли світ у трьох вимірах. Верхній світ – небесний, світ богів. І головний убір ставав наче посередником між людиною та вищим світом.
Відомо, що зображення кола – це магічний знак, оберіг, символ сонця. Начільну пов’язку – стрічку, що служила оберегом і символізувала сонячний диск, дівчата носили з найдавніших часів.
Оберегом від зла був віночок, що плели дівчата. У повному українському вінку було дванадцять квіток, кожна з яких була символом: безсмертник – символ здоров’я, деревій – нескореності, барвінок – життя та безсмертя людської душі, цвіт вишні та яблуні – символ материнської відданості, любисток і волошка – вірності в коханні, ромашка – дівочої чистоти та цноти, ружа, мальва та півонія – віри, надії та любові, хміль (вусики) – гнучкості та розуму.
До віночка в’язали кольорові стрічки. Посередині світло-коричнева стрічка – символ матінки-землі, зліва та справа дві жовті – символ сонця, світло-зелена й темна – символи живої природи, краси та юності, далі йдуть синя та блакитна – символи неба й води; потім з одного боку оранжева – символ хліба, з іншого – фіолетова – символ розуму, малинова – символ щирості та рожева – символ багатства; по краях вінка в’язали білі стрічки – символ чистоти, на лівій внизу вишивали сонце, на правій – місяць.
Вінок недаремно є одним із основних образів, що фігурують у зразках народної творчості. З ним дівчата ворожили, пускаючи його за водою й т. ін. Він був постійним атрибутом святкового одягу, особливо це стосується весілля.
Як уже зазначалося, магічним знаком-оберегом ще задовго до християнства був хрест. Він уважався символом чотирьох сторін світу – сходу, заходу, півночі та півдня. Намагаючись захистити себе з усіх боків від зла, хвороб, нечистої сили, наносили знак хреста на денце капелюха (на Поділлі), вишивали на крисах (на Львівщині).
А дівчата пришивали до гільця вовняні кульки спереду, ззаду та з обох боків, що теж служило знаком хреста та оберігало з чотирьох боків.
Оберегом у давнину був і пасок. Про це свідчить обряд “зв’язування пояса” для хлопчиків, які досягли трьох років. Недаремно ж дуже часто зустрічаємо й у Біблії нагадування Ісуса своїм учням, щоб “рамена їхні були підперезані”.
Хто забуває минуле, той не вартий майбутнього – справедливість цього вислову перевірена часом. Неможливо пробачити сучасному українцю небажання осягнути багатющий шар народної культури. Прикро, коли народ забуває свої духовні традиції, народні звичаї, моральні засади.
Пам’ятайте, що “нащадки пам’ять бережуть”. Заповнюючи “білі плями” у своїх знаннях та латаючи порожнечі душі, тобто повертаючись обличчям до духовної культури свого народу, ми повертаємося до джерел, що живлять його дух, ми п’ємо з його душі-криниці.
У кожному з нас живе наш пращур. Тому за відсутності ікони, ми подекуди молимось, повертаючись обличчям до сонця, ми часто пов’язуємо з фазами Місяця не лише зміни погодних явищ, але й власне самопочуття, ми переконані у впливі цих фаз на виконання приписів народної медицини, свідомо чи несвідомо з острахом ставимося до того часу, коли місяць уповні тощо. І хоч на хвильку, але захоплено стріпнеться душа, схвильовано перебираючи найзаповітніші, найпалкіші бажання, та прикипить око до яскравого вогника падаючої зірки – а раптом наші предки не помилялися?.. (За М. Шкодою).
27.04.2020 Група №11 Урок №32
Тема: Апостроф. Позначення м'якості приголосних
Повторення теоретичних відомостей
Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:
1. Після літер, що позначають губні тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф, але якщо перед ними немає іншого приголосного (крім р), який належав би до кореня: солов'їний, сім'я, м'ята, п'ятниця, зв'язати, п'ю, б'ється, в'яз, м'язи, ім'я, В'ячеслав, Стеф'юк; верб'я, верф'ю, торф'яний, черв'як. Але: свято, морквяний, мавпячий, цвях. Якщо приголосний, що стоїть перед губним, належить до префікса, то апостроф теж ставиться: зв'язок, підв'ялити, обм'яклий, розв'ючувати.
2. Після твердого р у кінці складу: подвір'я, сузір'я, на узгір'ї, з матір'ю, кур'єр, пір'їна. Якщо ря, рю, рє позначають сполучення м'якого [р'] із голосними а, у, е ([р'а], [р'у], [р'е]), то апостроф не пишеться: рясний, Рябко, буря, рюмсати, Рєпін.
3. Після будь-якого твердого приголосного, яким закінчується префікс або перша частина складних слів: без'язикий, від'єднати, з'ясувати, над'їдений, над'ярусний, роз'ятрити, роз'юшений; дит'ясла, пан'європейський, пів'юрти, пів'ящика, але з власними назвами ― через дефіс: пів-Європи.
4. Після к у словах Лук'ян, і похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янчик, Лук'янівка тощо.
5. У складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: дит'ясла, двох'ярусний, трьох'ярусний.
Апостроф не ставиться:
1. Після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука: Святослав, святковий, тьмяний, морквяний, медвяний (але: торф'яний, черв'як, верб'я).
2. Після букви р, що позначає м'який приголосний на початку слова чи в середині складу: порятунок, рясний, гарячий, буряк.
3. У словах іншомовного походження у злитій вимові: резюме, бюджет, бюро.
Апостроф у словах іншомовного походження пишеться перед я, ю, є, ї:
а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, ж, ч, ш, р: б'єф, комп'ютер, п'єдестал, інтерв'ю, прем'єр, торф'яний, к'янті, миш'як, кар'єра; П'ємонт, П'яченца, Рив'єра, Ак'яб, Іх'ямас; Барб'є, Б'єрнсон, Б'юкенен, Женев'єва, Ф'єзоле, Монтеск'є, Руж'є, Фур'є.
б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад'юнкт, ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктура.
Апостроф не пишеться:
Коли я, ю позначають пом'якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Рюдберг.
Винятки: ад'ютант, кон'юнктивіт, кон'юнктура, ін'єкція.
Апостроф у прізвищах
Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб'єв, Ареф'єв, Водоп'янов, В'яльцева, Григор'єв, Захар'їн, Луб'янцев, Лук'янов, Пом'яловський, Прокоф'єв, Юр'єв; перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов. Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом'якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Бядуля, Пясецький, Рюмін.
Скорочена частка д та ірландська частка о пишуться з власними іменами через апостроф: Д'Аламбер, Д'Артаньян, Д'Обіньє; О'Генрі, О'Кейсі, О'Коннейль.
Апостроф у географічних назвах
Апостроф пишеться в географічних назвах після губних (м, п, б, ф, в), задньоязикових (ґ, к, х) і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В'язники, Дем'янськ, Прокоп'євськ, П'ятигорськ, Ак'яр, Амудар'я, Гур'єв; перед йо апостроф не пишеться: Муравйово. Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом'якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань.
Домашнє завдання.
Переписати слова, на місці крапок уставляючи, де потрібно, пропущені букви, м’який знак або апостроф.
Поділ..я, Поліс..я, Підмосков..я, покрит..я, насін..я, корін..я, прибут..я. Примор..я, Покут..я, Приазов..я, Приурал..я, роздоріж..я, збіж..я, лист..я, щаст..я, роззброєн..я, повіст..ю, річ..ю, піч..ю, стиснен..я, радіст..ю, швидкіст..ю, любов..ю, сіл..ю, мід..ю, подоро..чан..я, бря..чан..я, довкіл..я, риштован..я.
Розкрити значення кожного з фразеологізмів.
Пояснити вживання апострофа. Ввести фразеологізми до самостійно складених речень (усно).
Лобом муру не проб’єш. З’явитися на шапкобрання. З вогню та в полум’я. Серце в’яне. Людям язика не зав’яжеш. П’яте через десяте.
04.05.2020 Група №11 Урок №33
Тема: Чергування голосних
|
Типи чергувань |
Умови чергування |
Приклади |
|
О, Е // І |
за словозміни |
кінь — коня, вівса — овес, сім — семи, осіб — особа |
|
за словотворення |
будівник (пор. будова) сільський(пор. село) |
|
|
Але: О, Е наявні в закритому складі |
під наголосом у коренях -вод-, -воз-, -нос-, -роб-, що означають істот: |
хлібороб, водовоз, діловод але: водопровід (предмет) |
|
О, Е не переходить в І |
коли ці звуки вставні або випадні |
земля — земель, вікно — вікон |
|
у групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними |
хорт — хорта, шовк — шовку, виняток погірдний (пор. погорда) |
|
|
у групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, -еле- |
город, шелест, колос, терен, винятки: моріг, поріг, оберіг, сморід, берізка |
|
|
у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -енн (я) |
значень, положень, передбачень |
|
|
О, Е // О |
О, Е при словозміні мають властивість випадати |
сон — сну, гачок — на гачку; квітень — квітня, човен — човна |
|
О // Е після Ж, Ч, Ш, Щ, ДЖ, Й |
пишеться Е перед шиплячими та м’якими приголосними. Примітка. У деяких словах зберігається Е (Є), бо приголосний Ч у наступному складі в давні часи був м’яким. |
вечеря, учень, щетина; ложечка — ложечок, книжечка — книжечок, лієчка — лієчок і под. Винятки: жерло, печера, червоний, черга, чекати, чепурний, черствий, щедрий |
|
пишеться O: перед нешиплячим твердим: |
бджола, вечори (пор. вечеря), чорний(пор. чернетка); у похідних: вечоріти, чорніти; Винятки: гайочок, чорнило, чорниці, чорніти (перед давніми м’якими) |
|
|
в іменниках жіночого роду (третьої відміни) в суфіксі -ост-: |
свіжості, безкрайості, пекучості |
|
|
у давальному та місцевому відмінках однини деяких іменників: |
бджолі, у пшоні |
|
|
у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників, займенників, числівників жіночого роду: |
гарячої, першою, нашої; |
|
|
І // И |
И з’являється в дієсловах: |
лійка — лити, бійка — бити. |
Чергування у дієслівних коренях
|
Типи чергувань |
Умови чергування |
Приклади |
|
О // А |
якщо наступний склад має наголошений суфікс -а чи -ува- |
Допомогти — допомагати |
|
Е // І |
Е в дієсловах доконаного виду; І — недоконаного: |
Замести — замітати, злетіти — літати; |
|
у дієсловах перед наступним складом із суфіксом -а-, -ува- (-юва-); часто наголос падає на кореневий І: |
брехати — набріхувати, викоренити — викорінювати, чекати — очікувати; плести — заплітати, гребти — загрібати |
|
|
І // А |
найдавніші чергування: |
сідати — садити |
|
Е // И |
Е (випадний) чергується з И, якщо далі йде суфікс -а-, тобто -ер- переходить в -ира-: |
Беру — брати — вибирати, терти — зітру — стирати; вистелю — вислати — вистилати |
|
Випадний, що чергується з И |
брати — збирати, слати — вистилати, підіпри — підпирати |
Запам'ятай! У кількох словах трапляються сплутування звуків [о] й [а].
Потрібно запам’ятати написання цих слів:
1) пишемо й вимовляємо [а] після г, к, х перед складом з [а]: гаряче, гарячка, гаразд, кажан, калач, качан, хазяїн, халява; а також перед г у словах багатий, багато, багатство, багач, багатир(багач), багаття;
2) у словах богатир (Богом дана сила), крохмаль, борсук, комиш, комірка, коровай, кропива, комин, монастир, отаман, поганий, погон, пором, слов’яни, солдат, козак.
Лінгвістичне моделювання
► Утворюючи нові слова або форми слів, дослідіть, які чергування відбуваються в рядках.
Зразок: терти — стирати (е//и).
1. Гонити, клонитися, кроїти, проводити, схопити.
2. Камінь, ніч, братів, вів, лебідь.
3. Дерти, перу, простерти, жерти, клену.
4. Жонатий, чотири, шестеро, вечеря, пшениця.
5. Почну, увімкну, загнути; одного.
Вибіркова робота
► Випишіть слова, у яких звук [і] виник на місці [о] або [е].
Сіно, щічка, звір, пір’я, прізвище, невід, вітер, місяць, Миколаїв, білий.
Моделювання «Карти пам'яті»
► Ознайомтесь із таблицями чергувань у-в, і-й. Прокоментуйте правила.
► За яким законом побудовано систему правил? (За законом милозвучності, тобто природним чергуванням голосних і приголосних звуків)
► Якщо попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається з приголосного, чому віддають перевагу, ставлячи між ними прийменник або сполучник: збігові голосних чи приголосних звуків? (Приголосних)
У чергується з В
|
У |
В |
|
1. [п] у [п]. Десь у хлібах кричав перепел |
1. [о] в [о]. Була в Одесі |
|
2. У [п]. Увійшли до хати |
2. В [о]. В очах його світилася надія |
|
3. [п, о] у [в, ф-, льв-, св-, тв-, хв-]. Сидимо у вагоні. Була у Львові |
3. [о] в [п]. [крім в-, ф-, мв-, св-, хв- і под.]. Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко) |
|
4. [п, о] (,;: — () ...) у [п]. Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник) |
4. [п] в [о]. Був в Одесі |
У з В не чергується
|
1. У словах, що вживаються тільки з В або з У: вдача — удача, вклад — уклад,— означають різні поняття. |
|
2. У власних назвах, крім слова Україна — Вкраїна: Угорщина, Уельс |
І чергується з Й
|
І |
Й |
|
1. [п] і [п]. Вірю в пам’ять і серце людське (Б. Олійник). |
1. [о] й [о]. Ольга й Андрій добре провели час |
|
2. [п, о] (,;: — () ...) і [п]. Випали сніги — і забіліли сліди. |
2. [о] й [п]. Він тільки й знав, що молитися |
|
3. І [п]. І хотілося жити щасливо |
І з Й не чергується
|
1. Якщо зіставляються поняття: Одвічне питання — батьки і діти |
|
2. Перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я: Ольга і Йосип — друзі |
|
3. Після паузи: Щось такеє бачить око, І серце жде чогось... (Т. Шевченко) |
Умовні позначення:
[...] — слово;
п — будь-який приголосний;
о — будь-який голосний.
(,;: — () ...) — розділовий знак, що утворює паузу.
► Прочитайте народні прислів’я, обираючи з дужок правильний варіант звука.
1. Не знаючи броду, не лізь (у, в) воду. 2. Сталь гартується (у, в) огні, а людина — (у, в) труді. 3. Щоб рибу з’їсти, треба (у, в)воду лізти. 4. (у, в) (у, в)мілого руки не болять. 5. (У В)міння (і, й) труд (у, в)се перетруть. 6. (у, в)очі співає, а позаочі лає. 7. Ремесло на плечах не висить (і, й) хліба не просить, а хліб дає. 8. Згаяного часу (і, й) конем не доженеш. 9. Що написано на роду, того не об’їдеш (і, й) на льоду. 10. (У, В)се добре переймай, а зла уникай. 11. Добре роби (і, й) добро буде. 12. (у, в)чужому домі будь привітливий, а не примітливий. 13. За науку цілуй батька (і, й) матір (у, в) руку. 14. Не міряй (у, в)сіх на свій аршин. 15. Коли тебе добрі люди шанують, шануйся (і, й) сам. 16. Не підливай масла (у, в)огонь. 17. (у, в) одне вухо влітає, (у, в)друге — вилітає. 18. (У, В)мій сказати, (у, в)мій і змовчати. 19. Плохеньке порося (і, й) (у, в) Петрівку мерзне. 20. Чоловік (у, в) домі — голова, а жінка — душа. 21. (у, в) Сірка очі позичив, та (і, й) байдуже. 22. Правда (і, й) (у, в) морі не (у,в)тоне (Народна творчість).
Розподільна робота
► Розподіліть у три колонки слова, у яких чергування у-в: 1) відбувається; 2) не відбувається; 3) змінює значення слова.
Взуття, учений, влада, уособиця, ввечері, уява, установа, вклад, устає, внесок, вправа, уважаю, вступ, удача.
· Що таке чергування? (Чергування — це закономірна зміна голосних чи приголосних звуків під час творення нового слова або словозміни в тій самій морфемі)
· Як правильно написати слово з ненаголошеним голосним? (Добираючи спільнокореневі слова, змінити слово так, щоб ненаголошений звук став наголошеним: весна — весни. Пригадати закономірності чергування звуків)
· Якщо ненаголошені е, и, о не перевіряються наголосом, як не припуститися помилки? Сформулюйте правила за прикладами:
1) шевця — швець, справедливий — правда; (пишемо е, тому що при змінюванні неясний звук випадає, але пам’ятаємо, що в кількох дієслівних коренях випадає ненаголошений [и]);
2) осені — осінь (пишемо е, тому що при змінюванні неясний звук чергується з [і], але дитина — діти, сидіти — сідати, звисати — звіситися, злипатися — зліпитися);
3) перейти, передгір’я, береза, пелена (пишемо е в словосполученнях —ере-, -еле-, але: на межі кореня й суфікса може бути також сполучення -ери-, -ели-: перина (пер+ина), меливо (мел+иво), великий (вел+икий));
4) бриніти, бриньчати (бренькати), гриміти, дрижати, кривавий, криниця, кришити, стриміти, тривати, тривоги, триножити (пишемо и у відкритих складах -ри-, -ли- між приголосними, але: відповідно до вимови: дрімати, тріщати, перебріхувати, злітати).
Самостійна робота
► Уставте пропущені букви, поясніть орфограми.
В..селе, в..сняне, сон..чко, оз..ро, оч..рет, поч..нало, мислит..ль, т..хес..нький, п..ганий, г..разди, стріл..ць, виб..рати, тр..вога, зач.. кати, пр..звисько, б..ру, заб..рати, к..миш, перш..ї, пер..на, пер..йти, м..гти, допом..гати, свіж..сті, тр..вога, п..ром, щ..тина, носор..г, медон..с, сміттєпров..д, ч..рнетка, пш..ниця, вип..кати, вип..кти, збер..гти, збер..гати, допом..гати, г..няти.
Готуємося до ЗНО
► Виконайте тестові завдання.
1. Правил чергування і-й дотримано в рядку:
А вчений і винахідник, троянди і виноград;
Б сидіти і мріяти, читати й перечитувати;
В сміх і сльози, цікаво і весело;
Г купив і подарував, радощі й печалі;
Д спеції і консерви, читати і переказувати.
2. Правил чергування у-в дотримано в рядку:
А служив у армії;
Б погляд в майбутнє;
В була в мене пісня;
Г зайшов у аудиторію;
Д запитати у сестри.
3. Чергування у-в без зміни значення слова можливе в усіх словах рядка:
А увечері, увесь, управа;
Б уголос, увічливий, уступ;
В Україна, усередині, учитель;
Г уклад, Угорщина, уживати;
Д удача, уночі, уродливий.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
► Доберіть три прислів’я, у яких наявне чергування у-в, і-й, з-із (зі).
► З’ясуйте, чи є у швидкомовці слова з чергуванням голосних звуків. Вивчіть швидкомовку:
Ліз лис
Лисим лісом,
Ніс хвіст
Низом-низом.
Хвіст об терен
Обдер.
В лісі кажуть тепер:
«Ліз лис...»