Дві любові ( Пам'яті Лесі Українки)

Дві любові
Пам'яті Лесі Українки
У вечірній самотній час
Линув вальс.
Вона з саду летіла легка,
Мов на крилах,
Підійшла аж до серця сльоза:
Чом чужа?
І любов їй упала до рук:
Одержима.
Закружляли блакитні квітки:
Я одна,
Осипається сліз прохання:
Живи!
Серце мовить до розуму:
Ти не вона!
Він рукою твоєю Їй пише
Листи.
Закружляла весна серед трав -
Ми єднання,
У правічному лісі до волі
Віки і віки.
Спів сопілки збудив її душу -
Його лиш бажання,
Замели порожнечу
Холодні сніги.
Серед темряви вмить розцвіте
Промінь сонця
І розтане від дотику вічна
Любові краса,
Заспівала верба - сльози впали
На чисті долоньки,
Лине пісня, і Мавка в уяві
Жива.
#Інна _Паламарчук