Був грудень місяць. Як і кожного року, напередодні найважливішого свята для малечі, Марина Іванівна, запропонувала дітям написати листа до Святого Миколая. Покласти його на віконечко, а як Святий буде мандрувати містом обов’язково прочитає та виконає бажання кожного.
Звичайно ж подарунки отримають ті діти, які впродовж року були чемними і робили добрі справи.
Сьогодні ми з вами поговоримо про добрі справи – повідомила Марина Іванівна.
Першою зголосилась розповідати Оксанка.
Я завжди допомагаю мамі коли вона доглядає за квітами, протираю листочки, поливаю і підпушую землю у вазонах, їх у нас аж п'ятнадцять.
Це добре.
Я теж допомагаю – вигукнув Миколка. Я доглядаю за хом’яком Джунгаріком.
А я – трохи зніяковіло сказала Даша, - погодувала кошеня, яке сиділо на майданчику де я гуляла. Тепер, коли я виходжу гуляти, воно біжить до мене за смачненьким.
Це гарний вчинок, Дашо!
А я допомагаю матусі мити посуд і складати на полицю. Матуся говорить, що я її помічниця - сказала Оля.
А я вмію конструювати різні цікаві конструкції. Тато мене теж хвалить.
Гаразд. Це теж непогано, що ти самостійно граєшся і навчаєшся.
А після гри?
Кладу все на свою полицю – впевнено відповів Дмитрик.
Діти по черзі пригадували свої добрі справи. Тільки Марійка чомусь мовчала.
А ти , Марійко, чим похвалитись хочеш?
Я, я мию посуд, прибираю пилососом, мию підлогу, складаю свої іграшки – швидко мовила дівчинка.
Добре. Щоправда електричними приладами без дорослих користуватись небезпечно.
Знаєте діти, Миколай майже цілий рік готується до свята. У нього є помічники і своя майстерня подарунків, навіть спеціальна служба доставки. А от листи він перевіряє особисто.
Марійка трохи засмутилась.
Настав вечір. Всі діти пішли по своїх домівках. Коли Марійка лягала спати вона запитала у матусі:
А Святий Миколай справді читає всі, всі листи від дітей і всіх бачить?
Звичайно – сказала мама.
Того вечора Марійка не могла довго заснути. Все собі думала, чи ж прочитає її листа Святий Миколай.
Що ж робити? До свята залишився всього один день, а раптом мені не буде ніякого подарунка, адже я сказала неправду.
Пробачте мені, Марино Іванівно, Миколаю, пробач, я більше ніколи, ніколи… тихо шепотіла Марійка, - з цими словами і заснула.
Наступного дня був вихідний. Марійка прокинулась дуже рано.
Матусю, що тобі допомогти?
Витри пил на підвіконні - трохи здивовано сказала мама.
А ще що?
Помий посуд.
А ще? Погодуй та приберись у Бонні. А то твій папуга вже зголоднів.
Добре, добре.
Марійка вперше зробила так багато добрих справ, навіть склала свої іграшки на полицю.
Настала довгоочікувана ніч.
А раптом Миколай не встиг побачити мої добрі справи і не почув моє вибачення?
З цими думками Марійка заснула. Ранком проснулась, було трохи лячно заглядати під подушку. Та все ж дівчинка наважилась. На її превелику радість, під подушкою була її довгоочікувана фея «БЛУМ» з фіолетовими кумедними крилами.
Побачив, побачив! – радісно вигукнула Марійка, ніжно пригортаючи до грудей свій подарунок.
Дуже гарна! - сказала мама.
Наступного дня, коли прийшли до садочку, Марина Іванівна запитала:
Діти, отримали подарунки?. Всі стверджувально кивнули голівками.
А Марійка сказала: "Добрі справи робити зовсім нескладно. Я хочу сьогодні допомогти накривати на стіл до сніданку".
Марина Іванівна ніжно посміхнулась дівчинці.
Так, так, добрі справи діти, слід робити не для похвали, а за покликом серця.
Запитання:
1. Як ви можете оцінити вчинок дівчинки?
2.Чи вдалося Марійці отримати подарунок від Святого Микола, що їй допомогло?
2.Якими б ви добрими справами могли поділитися?