В наші непрості часи почали звертати увагу на важливість в Україні використання української мови! Але ж чомусь пріоритетним здебільшого вважається стиль/рівень офіційно-ділового спілкування, мова ділових паперів! І часто-густо лише ділову українську мову вивчають з тими, хто закінчив середню школу. Але ж ніхто в побуті не спілкується офіційно-діловим стилем? Таким чином ніби нівелюється художній стиль мовлення і вже аж на найнижчі шаблі спускається розмовне мовлення побутового спілкування! А потім дивуються, що спеціалісти різних галузей, які не завжди вчилися лише українською мовою в україномовному середовищі, мають проблеми щодо спілкування українською у побуті або взагалі воліють переходити на мови інших країн і народів.
Якщо ми маємо намір плекати і розвивати живу українську мову, то пріоритетним має бути все ж розмовний рівень! Бо саме з нього починається спілкування, порозуміння, комунікація. Як саме здійснюється спілкування? Звісно, наші блогери здебільшого обирають форму монологу, і це теж є корисним: демонстрація того, як людина може висловити свої непрості роздуми українською мовою. Але ж все ж треба не забувати й про опрацювання діалогічного мовлення, рівень якого у чатах, на Інтернет-форумах ще й як сильно потребує того додаткового опрацювання!
Зрозуміло, що навчатися висловлювати, вербалізувати свої думки, спілкуватися українською мають люди різного віку! Тому має бути у достатній кількості різнорівневий «продукт», де є зразки монологічного і діалогічного мовлення, які могли б стати взірцем для наслідування, доповнення, подальшого розвитку.
Для дорослих (на жаль, не завжди найкращим) таким зразком є діалоги в різноманітних ток-шоу, інтерв’ю, розважальних телепередачах тощо.
Несправедливо майже забутими стали телевізійні вистави, де якість мовлення гарантує талант автора-драматурга. А цей напряв можна ж було відродити у формі онлайн-театру? Як драматичного, музичного, так і лялькового. П’єси ж там можуть бути і для найменших глядачів, і для підлітків та юнацтва, і для дорослої авдиторії різного культурного рівня і різних потреб. Вже є немало цікавих перекладів як класичних, так і сучасних п’єс українською, тому дивують репліки деяких режисерів, що нема цікавого репертуару, тому вони змушені дублювати популярні вистави театрів Росії, перекладаючи (і не завжди найкраще) їх українською мовою. Можливо молоді режисери-аматори, які не мають приміщень для театральних вистав, все ж зацікавляться створенням і розвитком онлайн-п’єс українською мовою? Бо можливості сучасних комп’ютерів навіть не потребують створення масивних декорацій. Достатньо є використати красиве фото чи цікавий малюнок, зробивши його фоном для тієї чи іншої сцени. І створювати відео-фрагменти можна ж будь-де, навіть на квартирі, в степу, на березі річки чи у парку. Тобто головним у таких виставах стає насамперед талант постановника і акторів! Чи всім нам не цікаво було б їх подивитися?
Але ж то щодо дорослих і тих дітей, що вже мають певний словниковий запас та схильні його доповнювати покращувати.
Починати ж закладати основи для розвитку побутового мовлення треба ще з того дитинства, коли пріоритетним є не навчання, а гра, і словниковий запас аж ніяк нема навичок розвивати осмислено і самостійно.
Тому насамперед маємо використовувати мультфільми зі зразками діалогічного мовлення, комікси, аудіо казки з їх програванням/повторенням у власному «ляльковому театрі». Щодо лялькового театру можна зауважити: ляльки не обов’язково мають бути створеними на фабриці і недешевими. Це навіть можуть бути «паперові ляльки», створені разом з дітьми.
Щоб діти не лише слухали казку з комп’ютера, її можна записати у вигляді діалогів для подальшого програвання та доповнення, або створити за її мотивами комікси.
Як один із зразків, як то можна зробити навіть за допомогою не найсучасніших гаджетів пропоную подивитися нижче (Див.: Додаток 1). І нехай нас не зупиняє то, що ми чогось не завжди можемо придбати, щоб зробити якнайкраще! Для розвитку мовлення і власного всебічного розвитку найголовніше мати бажання і навчитися творчо використовувати все, що у нас є! Не обов’язково купляти вже надруковані яскраві картки з репліками героїв казки! Їх можна взагалі написати кульковою ручкою на клаптиках картону, нарізаного з будь-яких коробок! А їх у кожного безліч!
Снобізм не притаманний українському характеру, тож не треба його штучно прищеплювати! Чому обов’язково все має бути створеним на фабриці і розфарбованим кислотними кольорами? Поважаймо креативність і вміння щось створювати самостійно і власними руками! Не втрачаймо мету! А наша мета ж не похизуватися, а навчити і навчитися?
І не забуваймо, що дискримінувати через менші фінансові можливості теж не є в національному характері українців! Справжніх козаків поважали, навіть, якщо вони були у латаному-перелатаному та й практично без грошей, бо цінували їх досвід, креативність, силу волі і потенціал! Тож відновлюймо наш «національний характер», наші типові пріоритети і нашу живу українську мову з її колоритними діалогами! Успіхів, шановні!
Додаю посилання на файл для доповнення та подальшого ілюстрування (прошу звернути увагу на Примітки, що є наприкінці
https://vseosvita.ua/library/dialohichne-movlennia-dlia-ditei-ukrainskoiu-681078.html
та посилання на один зі згаданих мультфільмів, який варто використовувати
https://www.youtube.com/watch?v=R-u5O7h_4Qo
