Цей допис народився під впливом думок під час читання допису Лесі Литвиненко.
Давно вивчаю творчість дитячих письменників радянських часів. Читаю їх твори і одночасно знайомлюсь з їхніми біографіями.
Багато стає зрозумілим в піднесеному настрої літературних творів для дітей того часу, пропаганда працювала невтомно, під каток системи закатували всіх, хто відчував і проявляв своє незадоволення. Але дитяча література була. Розвивалась.
Чим більше читаю, тим більше розумію: ми не маємо права забувати тих, хто був українцем тих років, хто працював над створенням дитячих книжок. 70 років радянської історії України не відміняють того, що люди, український народ жив і творив в ті часи. Нам треба ще і ще раз передивитись історії життя, познайомитись з творчістю і взяти її до активного читання дітьми в школі.
Хто викреслює минуле, той не вартий майбутнього.
Я посиділа в Вікіпедії, передивилась всіх дитячих письменників того часу і склала список.
Бабанський, Філіп Дмитрович
Іваненко Оксана Дмитрівна
Іваненко Валерія Володимирівна
Це люди, які народжені в Україні (крім Прокопенко Ірини Миколаївни), але під тиском системи або із-за бажання розвиватись в літературі їхали до Москви, щоб публікуватись. Не засуджуй, якщо не прожив в шкірі тієї людини, не взув чоботи тієї людини і не походив в них з тиждень.
Ось приклад. Святослав Володимирович Сахарнов. Народився в Бахмуті, Донецька область.
Батьки Святослава померли рано ( мати - коли хлопцю було 13, батько - коли 15 ), його виховувала ще й старша сестра. Предки Святослава по материнській лінії — збіднілі польські дворяни, по батьківській – селяни, щоправда його батько до революції отримав вищу освіту і працював інженером.
Святослав обрав шлях стати військовим моряком і 17-річним хлопцем вступив до Ленінградського військово-морського училища. Йшов 1940 рік. Через декілька місяців війна. Брав участь в боях. Був поранений. Евакуювали по "Дорозі життя" через Ладогу. Все-таки закінчив військово-морське училище в Баку в 1944-му. Після цього воював на Чорному морі на мінному тральщику. Пізніше писав оповідання і казки про морські глибини для своїх дітей. Став видаватись.
Брав участь в експедиціях в Арктику, на Командорські и Курильські острови, на Кубу. В 1974 і 1977 годах жив в заповідниках Танзанії та Індії. Цікава ж людина! Цікавий досвід, переданий в книжках.
Я знайома з його творчістю з дитинства, бо читала журнал "Костер", в якому Сахарнов в 1973 — 1986 роках був головним редактором.
Спеціально загуглила: у відкритих джерелах та біографічних матеріалах немає свідчень про те, що Святослав Сахарнов висловлював якісь специфічні політичні погляди щодо України Його діяльність була зосереджена виключно на дитячій літературі, яка була справою його життя.
Помер письменник в 2010 році, коли Україні було вже майже 20.
Лише на тому тижні я переповідала дітям казку Валентина Катаєва "Квіточка - семибарвниця", бо можна скільки завгодно на пальцях пояснювати, що дарувати добро комусь, а не лише собі, вдвічі приємніше, але кращого пояснення за цю казку ще ніхто нічого не придумав...
Питання для обговорення. Чи мають право наші діти читати книжки Сахарнова, Катаєва та інших в українському перекладі? Чи не обділимо ми дітей, якщо викреслимо 70 років написання для них гарних, добрих, розумних дитячих книжок?
Хотілось би вислухати Вашу думку. З повагою, Наталя.
