Артеріальна гіпертензія

Артеріальна гіпертензія(АГ) - постійно підвищений систолічний і діастолічний тиск. Поділяється на есенціальну і вторинну.

Есенціальна артеріальна гіпертензія-первинна артеріальна гіпертензія, або гіпертонічна хвороба. Артеріальною гіпертензією, згідно з рекомендаціями ВООЗ, вважається стійке зростання рівня систологічного артеріального тиску до 140 мм рт. ст. і вище, чи рівня діастолічного АТ до 90 мм рт. ст. і вище. Нормою вважається тиск до показників 139/89, все що вище-це артеріальна гіпертензія.

Симптоматична (вторинна) гіпертензія, пов'язана з порушенням функції чи будови деяких внутрішніх органів: нирок, серця, аорти, прийомом певних лікарських препаратів, ендокринні розлади (гіпертеріоз, цукровий діабет).

Артеріальна гіпертензія є найпоширенішим захворюванням серцево-судинної системи. За даними досліджень, в розвинутих країнах підвищені цифри АТ виявляють у 30% дорослого населення.

Артеріальна гіпертензія – ризик для появи у пацієнтів ішемічної хвороби, інфаркту міокарда, розвитку серцевої недостатності, порушень кровообігу мозку.

Згідно з класифікацією ВООЗ

Основні фактори, що впливають на підвищення артеріального тиску:

-з віком тиск зростає, але не має певних вікових норм тиску;

-вживання кухонної солі понад фізіологічну норму (такою вважається 3-4 грами на добу) сприяє підвищенню АТ;

-вживання кави. АГ виникає втрічі частіше серед тих, хто вживає більше 3 чашок на день, порівняно з тими, хто не вживає кави взагалі;

-куріння. Нікотин різко підвищує АТ навіть у завзятих курців, ефект кожної сигарети триває 30 хвилин. Вже на 1 хв після ії викурівання САТ підвищується на 15 мм.рт.ст., на 4-й - на 25 мм.рт.ст. Мозковий інсульт і ІХС в осіб, які курять, виникає у 2-3 рази частіше, ніж у тих, хто не курить, за однакових показників тиску;

-недостатність сну. Коротка тривалість сну (меньше 7 год. на добу) пов'язана з ризиком гіпертонії;

-зростання маси тіла на 10% супроводжується підвищенням АТ;

-зловживання алкоголю;

-у осіб, що ведуть малорухливий спосіб життя, ризик виникнення гіпертензії вищий на 30-40%;

-спадковість, гіпертензія частіше реєструється у тих пацієнтів, батьки яких мали підвищений тиск, але, не дивлячись на спадковий фактор, якщо людина буде вести здоровий спосіб життя, вона може уникнути артеріальної гіпертензії;

-психоемоційні чинники. Стрес підвищує АТ. Проте досі невідомо, чи тривалий стрес призводить до довготривалого підвищення АТ.

Клінічна картина

АГ перебігає в 3 стадії.

I стадія (м'яка) характеризується підвищенням АТ протягом кількох днів, тижнів зі зниженням до нормального рівня.

Іноді у цій стадії пацієнти скаржаться на біль голови, запаморочення, поганий сон серцебиття. На ЕКГ змін не має. На початку захворювання відсутні зміни функції нирок. З боку очного дна - тільки судинні зміни.

II стадія (помірна) - характеризується постійним більше або менше вираженим нестійким підвищенням АТ. Пацієнти скаржаться на біль голови, запаморочення, шум у вухах, мерехтіння "мушок" перед очима, серцебиття, швидку втомлюваність, фізичну слабкість, розлади сну. Під час перкусії-збільшення лівого шлуночка внаслідок його гіпертрофії. З'являються зміни на ЕКГ. З боку ЦНС-динамічні порушення мозкового кровообігу. З боку очного дна-звуження артерій сітківки, зрідка крововиливи.

III стадія (тяжка) - стійке підвищення АТ. У цій стадії спостерігають явища серцевої недостатності і недостатності вінцевих судин, стенокардію, інфаркт міокарда, застійні явища, серцеву астму. Характерні зміни на ЕКГ.

Ураження ЦНС характеризується порушенням мозкового кровообігу аж до інсульту.

Унаслідок розвитку ниркового атеросклерозу розвиваються постійні симптоми ураження нирок: гематурія, альбумінурія, азотонемічна уремія.

З боку очного дна - стійке звуження артерій сітківки і здавлювання вен артеріями, крововиливами. Іноді спостерігають відшарування сітківки і атрофію зорового нерва, що призводить до втрати зору.

ГІпертонічний криз- раптове значне підвищення АТ від нормального або підвищеного рівня, що майже завжди супроводжується появою чи посиленням розладів з боку органів-мішеней(серце, нирки, головний мозок, очі) або вегетативної нервової системи.

Залежно від наявності чи відсутності ураження органів-мішеней і необхідності термінового зниження АТ виділяють:

-ускладнений криз із гострим або прогресивним ураженям органів-мішеней, становить пряму загрозу життю пацієнта, потребує негайного, протягом 1 год, зниження АТ;

-неускладнені кризи без гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней, становлять потенційну загрозу для життя пацієнта, потребують швидкого, протягом кількох годин, зниження АТ.

Перебіг ускладненого гіпертонічного кризу характеризується клінічними ознаками гострого або прогресивного ураження органів-мішеней. Останне може бути органічним (інфаркт міокарда, інсульт) або функціональним( нестабільна стенокардія, гостра недостатність лівого шлуночка).

Які симптоми вказують на ускладнення?

-Тиснучий біль за грудиною, який може поширюватись на ліву руку, шию

-задишка

-порушення свідомості, блювання, судоми

-порушення зору

-порушення мови, порушення чутливості та рухової функції кінцівок, обличчя.

При неускладненому гіпертонічному кризі відсутні клінічні ознаки гострого або прогресивного ураження органів-мішеней, проте вони вони становлять потенційну загрозу життя пацієнта, оскільки несвоєчасне надання допомоги може призвести до появи ускладнення і смерті.

Основними клінічними симптомами гіпертонічного кризу є пульсівний або стислий біль голови в потиличній ділянці, запаморочення , порушення зору, шум у вухах, нудота , блювання, біль вділянці серця, тахікардія.

Надання невідкладної долікарської допомоги і догляд за пацієнтом.

Як діяти при ускладненому гіпертонічному кризі?

1.Слід негайно викликати швидку допомогу!

2.При появі сильного болю за грудиною прийняти нітрогліцерин 0.5мг 1 таблетку під язик (можна вжити до 3 таблеток, якщо через 3-5 хв після прийому не зменшується біль).

Допомога при неускладненому гіпертонічному кризі:

1. Зайняти напівсидяче положення, вкритись теплим покривалом.

2. Забезпечити доступ свіжого повітря.

3. Спокій впродовж 30хв: усунути подразники, що впливають на фізичний та емоційний стан хворого. Приблизно в 1/3 пацієнтів артеріальний тиск знижується, адже стрес є важливим фактором гіпертензії. Продовжувати вимірювати АТ при цьому.

4. Прийняти каптоприл 25мг під язик. Якщо АТ не знизився, через 30 хвилин повторити.

5. Якщо препарати не дали ефекту — викликати швидку допомогу.

Діагностика

-ЗАК;

-ЗАС;

- електроліти (кальцій, креатинин);

-ліпідний профіль;

-тиреотропний гормон

-визначення рівня глюкози в плазмі крові;

-ЕКГ;

- УЗД серця й нирок;

- калькулятор ризику ризику атеросклеротичного серцево-судинного захворювання;

Лікування

На ранній стадії при м’якій формі ГХ для корекції AT використовують спочатку тільки нефармакологічні методи лікування. Ці методи спрямовані на оздоровлення способу життя, зниження надлишку маси тіла, обмеження вживання кухонної солі і корекції гіперліпідемії. Оздоровчі методи включають відмову від куріння, зловживання спиртними напоями, міцним чаєм і кавою. Хворому на ГХ бажано забезпечити повноцінний відпочинок, достатній нічний сон.

Дієта DASH – Дієтичні підходи до зупинки гіпертонії (DASH) включають велику кількість овочів, фруктів, нежирних молочних продуктів, цільнозернових продуктів, птиці, риби та горіхів і низьку кількість солодощів, підсолоджених напоїв і червоного м’яса. Дієта DASH, отже, багата калієм, магнієм, кальцієм, білком і клітковиною, але має низький вміст насичених жирів, загального жиру та холестерину. Випробування, під час якого всю їжу постачали дорослим з нормальним або помірним артеріальним тиском, показало, що дієта DASH знижує артеріальний тиск на 6/4 мм рт. Поєднання режиму харчування DASH із помірним обмеженням натрію дало додатковий антигіпертензивний ефект.

Якщо протягом 3-6 міс. проведення немедикаментозної гіпотензивної терапії не наступає зниження AT нижче 140/90 мм рт.ст., то доцільно переходити на медикаментозне лікування. Медикаментозна терапія також призначається за умов:

-Встановлених клінічних серцево-судинниз захворюваннь (наприклад, хронічний коронарний синдром [стабільна ішемічна хвороба серця], серцева недостатність, захворювання сонної артерії, попередній інсульт або захворювання периферичних артерій)

-Цукрового діабету 2 типу

-Хронічної хвороби нирок

-Вік 65 років і старше

-Приблизний 10-річний ризик атеросклеротичного серцево-судинного захворювання становить щонайменше 10 відсотків ( калькулятор 1 )

В деяких випадках після першого огляду хворого позитивно вирішується питання про призначення медикаментів. Враховується також бажання хворого змінити чи не змінити свій спосіб життя. Нефармакологічні методи не втрачають свого значення на всіх стадіях ГХ і не повинні відмінятись.

Медикаментозна антигіпертензивна терапія. Доведено, що лікування м’якої, помірної і тяжкої АГ дозволяє зменшити частоту розвитку ускладнень. Особливо велике значення антигіпертензивної терапії у літніх хворих. Схема лікування повинна бути простою, по можливості - за принципом одного прийому на день.

Правила прийому гіпотензивних засобів

1. Лікування антигіпертензивними засобами слід проводити постійно. Лікування з перервами можливе тільки у ранніх стадіях хвороби. Повна різка відміна більшості антигіпертензивних препаратів призводить до рецидиву гіпертензії.

2. Всі протигіпертензивні лікувальні режими включають обмеження в їжі кухонної солі (до 5 г на день) і рідини.

3. Вибір медикаментозних засобів повинен здійснюватися з урахуванням типу гемодинаміки, наявності чи відсутності болю в серці, порушень ритму серця, уражень органів-мішеней чинників ризику серцево-судинних захворювань, супровідних захворювань.

4. Недопустиме швидке зниження AT до низького рівня, особливо у хворих літнього віку.

5. Основна мета лікування – зниження AT до 140/90 мм рт. ст.

Якщо немає конкретних показань для певного препарату на основі супутніх захворювань, більшість керівних принципів і рекомендацій рекомендують вибирати початкову терапію з наступних чотирьох класів ліків:

●Діуретики тіазидоподібного або тіазидного типу

●Блокатори кальцієвих каналів тривалої дії (найчастіше дигідропіридин, такий як амлодипін )

●Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).

●Блокатори рецепторів ангіотензину II

Додаткові міркування при виборі початкової терапії:

-Інгібітор АПФ

-Бета-блокатори більше не рекомендуються як початкова монотерапія за відсутності специфічних (переконливих) показань для їх застосування, таких як ішемічна хвороба серця або серцева недостатність зі зниженою фракцією викиду.

Комбінована терапія — терапія одним препаратом не зможе належним чином контролювати артеріальний тиск у більшості пацієнтів, вихідний систолічний артеріальний тиск яких на 15 мм рт. ст. або більше перевищує цільовий показник. Комбінована терапія препаратами різних класів має значно більший ефект зниження артеріального тиску, ніж подвоєння дози окремого агента, часто зі зменшенням побічних ефектів, що спостерігається при вищій дозі монотерапії

Профілактичні заходи щодо АГ спрямовані на дотримання здорового способу життя і корекцію виявлених чинників ризику.

Заходи передбачають:

-обмеження споживання кухонної солі;

-зменшення надмірної маси тіла;

-обмеження споживання алкогольних напоїв;

-зменшення споживання насичених жирів та холестерину;

-відмову від куріння;

-збільшення фізичної активності;

-психоемоційне розвантаження.