АНОМАЛІЇ КОНСТИТУЦІЇ
Конституція організму — комплекс індивідуальних функціональних і анатомічних особливостей організму, що зумовлює його реакцію на різноманітні впливи навколишнього середовища.
Діатез — це аномалія (викривлення) конституції, зумовлена як спадковими властивостями організму, так і несприятливим впливом на нього різних чинників навколишнього середовища.
Залежно від етіології, патогенезу і клініки розрізняють такі типи хвороби: ексудативно-катаральний, лімфатико-гіпопластичний, нервово-артритичний, алергійний діатез .
ЕКСУДАТИВНО-КАТАРАЛЬНИЙ ДІАТЕЗ
Це своєрідний стан організма дітей, переважно раннього віку, який характеризується схильністю до рецидивних катаральних процесів у шкірі й слизових оболонках та розладами нервової й ендокринної систем, зумовлених різними змінами навколишнього середовища.
В етіології і патогенезі хвороби основну роль відіграє алергійна схильність організму. Ексудативно-катаральний діатез можна розглядати як атопічну форму алергійного діатезу. Такі чинники, як гестози вагітності, нераціональне харчування матері, гіпоксія плода й ушкодження ЦНС під час пологів, зловживання лікарськими засобами, характер вигодовування дитини спричинюють розвиток ексудативно-катарального діатезу. Розрізняють харчову, медикаментозну, побутову те інші види алергії.
Із харчових продуктів, що алергізують дитячий організм, слід видокремите білки коров’ячого молока, яйця, рибу, соки цитрусових, полуниць, вишень, фрукти й овочі червоного забарвлення (помідори, перець, яблука), шоколад, горіхи ковбасу, баранину. Для ЕКД характерна також схильність як до затримки води так і до легкої її втрати, шо в першому випадку може супроводжуватися явищам» пастозності, а в другому — швидким розвитком зневоднення (ексикозу), у раз кишкових дисфункцій і перегрівання.
Гідрофільність тканин у дітей, хворих на ЕКД, виникає внаслідок розладу сольового обміну, затримки в тканинах організму натрію, збільшення кількості хлоридів і калію. Знижується рівень заліза, цинку, кобальту, шо призводить до анемії, легко розвивається паратрофія (надмірне збільшення маси тіла дитини і надмірне відкладання підшкірної жирової клітковини). Різні інфекції супроводжуються гіперплазією лімфоїдної тканини.
Клінічна картина.
Симптоми ЕКД найчастіше спостерігають у дітей перших 2 років життя. Початковими проявами хвороби можна вважати пітницю, яка легко виникає і стійкі попрілості в дитини від народження навіть за умов доброго догляду, себорейні лусочки (гнейс) на волосистій частині голови і злущення епітелію на язиці (географічний язик).
У природних складках шиї, обличчя, за вухами, під пахвою, у паху, міжсідничних та підколінних складках виникають еритема і попрілості. Шкіра червоніє, нагрубає, далі лущиться, утворюються пухирці (молочний струп).
Ці явища мають тривалий перебіг, а в разі подальшої дії шкідливих чинників можуть перетворитися на суху або мокру екзему, яка супроводжується свербежем, розладом загального стану дитини та її сну.
Часто з’являється строфулюс — тверді папули, що сверблять, інколи пухирці, розмір яких, як сочевиці. Різновидом строфулюсу є сверблячі вузлики (пруриго), що утворюються переважно на внутрішній поверхні кінцівок.
Окрім змін на шкірі, у разі ЕКД виникають характерні прояви з боку слизових оболонок — риніт, кон’юнктивіт, фарингіт, бронхіт.
Зригування, нестійкі випорожнення свідчать про патологічні реакції з боку травного тракту.
Злущування епітелію в сечовивідних шляхах створює сприятливі умови для розвитку уроренальної інфекції. У зв’язку зі зниженням реактивності організму діти з ЕКД часто хворіють. При цьому перебіг кожної хвороби тяжкий і часто вона набуває затяжної чи хронічної форми. З віком у більшості дітей прояви діатезу зникають, проте в декого пізніше спостерігають хвороби верхніх дихальних шляхів, пневмонію, можливий розвиток бронхіальної астми.
Оскільки прояви ЕКД яскраві, діагностика його не становить труднощів. Необхідно ретельно зібрати алергологічний анамнез, під час якого уточнити можливість внутрішньоутробної сенсибілізації і наявність чинників, що спричинюють розвиток.
Наявність алергійної реактивності підтверджується такими ознаками, як спадкова схильність та еозинофілія. Серед специфічних методів алергійного дослідження мають значення шкірні проби зі стандартними харчовими алергенами, виявлення специфічних антитіл класу , високий рівень загального імуноглобуліну Е (Ig E) .
АЛЕРГІЙНИЙ ДІАТЕЗ
Алергійний діатез (АД) — своєрідна аномалія конституції, для якої внаслідок спадкових, природжених і набутих властивостей імунних, нейровегетативних та обмінних функцій характерна готовність організму до розвитку алергійних реакцій та алергійних хвороб.
Клінічна картина.
Алергійний діатез у дітей раннього віку проявляється змінами на шкірі, клінічна картина яких схожа на таку саму в разі ексудативно- катарального діатезу. У дітей дошкільного віку — це респіраторні алергози, бронхіальна астма. У дітей шкільного віку алергійний діатез має вигляд екземи, нейродерматиту. Цей діатез характеризується стійким тривалим перебігом, періодичністю і рецидивами.
Лікування.
Дитина потребує пильного догляду, раціонального харчування і систематичного лікування.
Одним з основних принципів лікування ЕКД і АД є відповідне харчування. Дієта передбачає вилучення з раціону харчування саме тих алергенів, що спричинюють ураження шкіри і слизових оболонок.
Антиалергійного, седативного ефекту досягають, призначаючи антигістамінні засоби ( супрастин, діазолін, тавегіл, фенкарол, едем, алерон, L-цет ).
Якщо з’являються прояви на шкірі (мокнуття, свербіж, загроза інфікування), застосовують примочки з відвару кори дуба, кропиви, материнки; позитивний вплив справляють лікувальні ванни з відвару лікарських трав. Значну роль у лікуванні відіграють седативні засоби (валеріана, собача кропива, меліса).
Профілактику ЕКД потрібно розпочинати ще у внутрішньоутробний період. Вагітним без зайвої потреби не слід призначати хіміопрепарати. Дієта вагітних з алергійно зміненою реактивністю організму має бути гіпоалергійною. Дітей із проявами попрілості купають у відварі череди, ромашки, аїру. Одяг має бути з бавовняної тканини. Для прання використовують мило.
Профілактичні щеплення проводять у період ремісії, часто з попереднім прийманням антигістамінних препаратів.
Нервово-артритичний діатез (НАД) характеризується нестійкою рівновагою між організмом і навколишнім середовищем, розладом обміну речовин (пуринового), підвищеною збудливістю ЦНС.
У формуванні таких змін, окрім спадковості, велику роль відіграють спосіб життя, харчування й оточення.
Клінічна картина.
Спостерігають підвищену нервову збудливість. Такі діти надмірно вразливі, тривожні, у них часто з’являються нічні страхи, тик, гірперкінез, афективні судоми, енурез, логоневроз. У них порушений апетит, функції кишок, можливе незначне збільшення маси тіла, надмірне потіння. Часто підвищується температура тіла. Діти з НАД виділяють більше, аніж здорові, сечовини і сечової кислоти. Періодично трапляються напади ацетонемічного блювання, часом нестримного, що триває від кількох годин до кількох днів. Блювотні маси різко пахнуть ацетоном. Дитина слабне, худне, шкіра жовтіє, з’являються розлади серцево-судинної діяльності. У сечі виявляють ацетон, ацетонову кислоту. Напад виникає через розлади функцій вегетативних центрів, функціональну слабкість печінки. У старшому шкільному віці спостерігають схильність до розвитку жовчнокам’яної або нирковокам’яної хвороби. Інколи виникають напади бронхіальної астми, мігрені, зміни на шкірі у вигляді уртикарних висипань, екземи.
Профілактика і лікування.
Необхідно створити нормальні умови режиму і харчування. У дієті обмежують м’ясо й рибу, продукти, багаті на пурини кофеїн, вилучають яйця, печінку, шоколад, какао. Із городини не рекомендують уживати горошок, шпинат, щавель. У дієті мають переважати молочні й вегетаріанські продукти. Добрий ефект дають лужні мінеральні води. Успішно застосовують фітотерапевтичні засоби (корень валеріани, листки і квітки собачої кропиви, трава пасифлори, новопасит, які діють заспокійливо. У разі невротичних реакцій призначають транквілізатори.
Якщо знижений апетит, призначають шлунковий сік. Для налагодження обмінних процесів застосовують вітаміни групи В.
У разі ацетонемічного блювання призначають лужне питво, за тяжких форм — внутрішньовенно краплинно вводять неогемодез, реополіглюкін, 5% розчин глюкози, кокарбоксилазу, натрію гідрокарбонат.
Лімфатико-гіпопластичний діатез (ЛГД) характеризується дифузною гіперплазією лімфоаденоїдної тканини, збільшенням загруднинної залози, гіпоплазією деяких органів і залоз, дисфункцією ендокринної системи, зниженням адаптації до впливів навколишнього середовища, переважанням процесів гальмування над процесами збудження. У його виникненні, окрім спадковості, важливу роль відіграють інфекційно-токсичні впливи, як внутрішньоутробні, так і після народження.
Клінічна картина.
У дітей з проявами ЛГД спостерігають збільшення регіонарних лімфовузлів (шийні, пахвові, пахові). У носовій частині глотки виражені розростання аденоїдної тканини. Задня стінка глотки грубозерниста, піднебінні мигдалики збільшені. Часто збільшені селезінка і загруднинна залоза. Діти мляві, апатичні, малорухливі. У них спостерігають пастозність, блідість шікіри, зниження тургору тканин і тонусу м’язів. Часто виникають ринофарингіт, ангіна, отит, ларингіт, кон’юнктивіт із затяжним перебігом. На шкірі можливі висипання, що нагадують коросту чи екзему. Маса тіла нестійка через розлад обміну речовин. У загальному аналізі крові виявляють помірний лейкоцитоз, лімфоцитоз і нейтропенію. Ці явища найбільше виражені в дітей дошкільного віку.
Профілактика і лікування.
Потрібно дотримувати раціональної дієти з обмеженням коров’ячого молока і вуглеводів. Необхідна достатня вітамінізація їжі, особливо такими вітамінами, як аскорбінова кислота, тіамін, рибофлавін, піридоксин, токоферолу ацетат. Важливе значення має правильний режим дня, лікувальна фізкультура, загартовування організму.
Для нормалізації розмірів загруднинної залози та повного відновлення клінічних, лабораторних і рентгенологічних показників рекомендують планові профілактичні щеплення за індивідуальним календарем.
Імунізацію проти дифтерії та правця доцільно проводити окремо від поліомієлітної у сприятливішу для цього пору року — влітку, восени.
