Вебквест Медіаграмотність: вивчаємо і розрізняємо

1. Щоб відгадати слово-ключ – потрібно скористатися цим шифратором.

2. Шифратор має окремий ключ для налаштування оберту кіл. Саме у верхній частині малюнку знаходиться пристрій, в нотатках якого можна знайти ключ до цього шифратора.

3. Потрібно знайти всі заховані закодовані літери та, скориставшись, шифратором розгадати закодоване слово, яке і потрібно ввести у вікні зі смачним фруктом.На жовтому колі шифратора знайдені літери будуть відповідати закодованому слову на синьому колі.

А тепер підказки і трохи корисної інформації про медіаграмотність!

Що таке медіа, медіаосвіта і медіаграмотність?

Медіа так інтегрувалися в наш повсякденний життєвий простір, що ми здебільшого їх просто не помічаємо, а тому не здатні критично оцінювати, піддавати сумнівові все, що читаємо або сприймаємо через візуальні образи та звуки.

У контексті медіаграмотності термін «медіа» стосується масмедіа.

Передусім це: книжки, періодична преса, радіо, телебачення, інтернет-медіа, кінематограф. Але сьогодні медіа — це також: мобільні телефони, інтернет, айподи або МР3-плеєри, відео- та комп’ютерні ігри, інші музичні записи, біл-борди та інші типи реклами (зокрема слова або картинки на одязі, інформація в магазинах або на стадіонах, пакуванні їжі), а також постери та флаєри.

Медіаосвіта — це навчання теорії та практичних умінь для опанування сучасними масмедіа, що розглядаються як частина специфічної, автономної галузі знань у педагогічній теорії та практиці.

Медіаосвіта має на меті виховання медіаграмотності, яку визначають як сукупність знань, навичок та умінь, що дозволяють споживачам аналізувати, критично оцінювати і створювати повідомлення різних жанрів і форм для різних типів медіа, а також розуміти й аналізувати складні процеси функціонування медіа в суспільстві.

Яка назва цього предмету?

Електронний пристрій для відображення інформації. Пристрій, призначений для відтворення відеосигналу і візуального відображення інформації, отриманої від комп'ютера.

Чи вважаєте ви себе медіаграмотним чи медіаграмотною?

Якщо ваша відповідь «ні», — це вже добре. Першим кроком до розвитку критичного мислення може стати саме ваша невпевненість у своєму рівні медіаграмотності. Якщо ж ваша відповідь «так» і ви вважаєте себе вже достатньо медіаграмотною людиною, нагадаю, що цю навичку потрібно постійно тренувати, аби відповідати новим викликам часу.

Що НЕ є складовою медіаграмотності?

1. розуміння того, як працюють медіа;

2. вміння оцінювати повідомлення;

3. звичка щодня читати закордонні медіа;

4. відповідальне створення та поширення контенту.

Спростування фейків, на жаль, не так блискавично вірусяться й часто взагалі й не потрапляють у поле зору людей, які найбільше схильні піддаватися маніпуляціям. Це доведено під час численних досліджень. Більше того, повторюючи фейк у контексті спростування, ми навіть ризикуємо вкорінити пам'ять про нього. Що ж тоді робити? Діяти превентивно!

Про що говорить теорія інокуляції?

1. боротися з дезінформацією треба на випередження;

2. медіаграмотність є вродженою здатністю людини, яку не можливо розвинути;

3. некомпетентні люди схильні себе переоцінювати, а компетентні – навпаки;

4. немає правильної відповіді.

«Фактчекінг» з англійської мови перекладається як перевірка фактів. Раніше фактчекерами називали тих, хто перевіряв газету від крапки до крапки, щоб не допустити помилок у різних цифрах, прізвищах, власних назвах, вказаних фактах тощо. Сьогодні цим словом позначають окрему категорію журналістики, що займається аналізом та перевіркою заяв політиків, лідерів думок, повідомлень в інших медіа та соцмережах. Відповідно, тих, хто займається такою діяльністю, називають фактчекерами.

Та необов’язково бути професійним фактчекером, щоб вирізняти, правда перед вами чи брехня. Сьогодні вміння перевіряти факти — необхідна навичка цифрової грамотності, навичка відповідального громадянина.

Що варто зробити, якщо заголовок новини вас схвилював, а інформація в ньому вас обурила/викликала сильні емоції?

1. не відкривати лінк новини, просто відкласти цю інформацію подалі;

2. поділитися новиною з друзями та висловити своє обурення нею;

3. в коментарях під новиною розказати про своє ставлення до неї;

4. відкрити лінк та прочитати саму новину, щоб впевнитись, що текст співпадає із заголовком.

Сьогодні месенджери, такі, як Телеграм і Вайбер, стали основними джерелами інформації для українців. Це й не дивно — обмінюватися короткими повідомленнями можна дуже швидко. У цих каналах ми поширюємо новини серед свого оточення, сім’ї, друзів, колег. А люди більше довіряють тій інформації, якою з ними діляться знайомі.

В чому ризики приєднання до анонімних Телеграм-каналів?

1. вони повідомляють оперативні новини раніше за інших;

2. в них можуть просуватися потрібні наративи пропаганди, фейки та маніпуляції;

3. вони бувають більш правдивішими за офіційні джерела інформації;

4. в них потрібно ділитися справжніми інсайдами із життя політиків та відомих осіб.

Соцмережі сьогодні — невід’ємна частина нашого життя. На короткому зв’язку — наші друзі, родичі, колеги. Разом із тим у цей простір можуть заходити чужі люди, навіть несправжні особи. Ідеться про ботів і тролів, які теж є інструментами інформаційної війни, адже поширюють фейки, хибні думки, спотворену реальність, працюють над збільшенням розбіжностей між людьми.

Хто такий троль?

1. користувач, який публікує суперечливі, контраверсійні коментарі, щоб спровокувати емоційну реакцію;

2. певна програма, що діє автоматично, відповідно до запрограмованого алгоритму;

3. міфічна неіснуюча істота

В умовах гібридної війни, де навколо сотні фейків, маніпуляцій та інфовкидів, ми можемо захистити себе — узяти відповідальність за власне споживання інформації. Насамперед подбайте про інформаційну гігієну. Ми вже згадували, як важливо відписатися від усіх анонімних телеграм-каналів, проаналізувати, кого й чому ви бачите зазвичай у стрічці новин, які медіа читаєте, кому з експертів довіряєте і з яких причин. Сподіваюся, ви вже покращили свій інфопростір і сьогодні просунетеся ще далі в цьому напрямку.

Які канали комунікації можуть бути точками інформаційного вкиду?

1. блогери;

2. Телеграм-канали;

3. медіа;

4. Фейсбук-групи;

5. коментарі під постами;

6. усі з вище перерахованих.

За допомогою яких інструментів маніпулятори збирають наші дані в соціальних мережах?

1. Тести;

2. Флешмоби;

3. Ігри;

4. Вікторини;

5. Все із вище перерахованого;

6. Нічого із вище перерахованого.

Придумавши надійний пароль і вказавши інформацію для відновлення, ви можете захистити свій обліковий запис Google. Пароль має бути важко вгадати; у ньому не має бути особистої інформації, наприклад дати народження чи номера телефону.

Відповідно до даних, які наведені в таблиці, кільки часу потрібно хакеру, щоб зламати пароль : 456Rhf17?

1. 1 секунда;

2. 4 хвилини;

3. 6 годин;

4. 1 година.