"Пізнай героя". Золота колекція українських казок

"... наївся він і напився, до душі прийшлися йому подарунки звірів. А вони тим часом почали пісень співати та хороводи навколо свого царя водити..."

"Повернулась до лісу, стала на один крок у перед та й дожидає, коли той побіжить. А він, учепившись клешнями за лисиччиного хвоста, підібгав усі вісім своїх ніг та й гукнув..."

"...був собі у одного чоловіка собака дуже старий. Узяв хазяїн та й прогнав його з дому"

"...Були собі добрі пани, такі, що любили веселий жарт. Служив за їжу й одяг у них один кмітливий парубок на ім'я Іван..."

"...Ото й помирились. Зрозуміла Хвеська, що не добре багато балакати, та й перестала. А з часом стали вони вільні й почали жити в достатках..."

"...Тоді пан побачив, що нічого з дівчиною не поробить і відпустив її"

"...Колись давно жив собі бідний чоловік із жінкою, а у них був один-єдиний син та й таке ледащо, що лишенько!"

"...Взяв хлопець шкуру, на силу дотяг її до колодязя, та як упустив її, то вже і не витягне..."

"...І поїхав Іван. Їде він від царства до царства, приїхав у десяте царство, заїхав на широку поляну під лісом, а там пасеться кінь..."

"...Був собі один чоловік, мав шестеро синів та одну дочку. Пішли вони в поле орати і наказали, щоб сестра винесла їм обід..."

"...Прокинувся кома, глянув - аж стоїть корабель: сам золотий, щогли сріблі, а паруси шовкові так і понадималися - тільки летіти!"

"...Коли сталася війна між звірами та птицями. Сила силенна і птахів, і звірів загинуло тоді. Один орел вижив."

"...Повиносили вони дітей, самі повиходили... Глянув чоловік на хату - шкода йому свого добра! Але людину ще жалкіше"

"...Князівна запамятала це, а коли змія не було вдома, написала вона батькам своїм листа, прив'язала під крильцем голобуві та й випустила птаха у вікно"