Квест має на меті ознайомити дітей із святами, які відзначаються в Україні 1 жовтня, пов'язати найвідоміші історичні події минулого й сьогодення.
Бібліотека вебквестів
20
236
0
Квест має на меті ознайомити дітей із святами, які відзначаються в Україні 1 жовтня, пов'язати найвідоміші історичні події минулого й сьогодення.
Реакція об'єктів при наведенні: Всі об'єкти активні, похитуються при наведенні, а курсор змінюється на вказівний палець
Привіт, друже! Радий тебе бачити!
Сподіваюсь, що ти любиш мандри? Бо я хочу запросити тебе у незвичну і цікаву подорож часом.
Ми полинемо в історію України - давню і близьку, де на нас чекають різні історії, випробування і цікавинки.
Маю надію, що ти у доброму гуморі і вдало подолаєш всі перешкоди!
Тож, не зволікай! Вирушаємо!
Коли опинишся на місці – тицни на моє зображення – я розкажу, що робити далі!
Вдалої мандрівки і цікавих пригод!
Цей рівень містить 11 інтерактивних об'єктів:
1 вихід.
3 сповіщення.
7 сповіщень з введенням відповіді.
Інтерактивні об’єкти на цьому рівні:
Попри ворожі обстріли та суцільні нищення залишається головне – наша душа і наші сенси. Те, чого росія ніколи не зрозуміє.
І хоч гуде тривога, летять ракети і шахіди, вибухи по всій країні, знеструмлені усі міста, але «нас всіх тримає мужній дух».
Так, сторінки історії України не дуже веселі, але такі, що не дають змоги забувати, як здобувалася і продовжує відстоюватися наша незалежність.
«Слава Україні!» – найпопулярніше гасло сучасних українців.
Чи знаєш ти його походження?
Орії – так тисячі років тому називали українців. Походить це слово від орачів. Саме такими були наші предки-сонцепоклонники.
Птиця-блискавка Матір Слава була їхньою богинею перемоги, дітей, раю та вічного життя. Її зображували на військових щитах, вона надихала на подвиги й закликала битися за свої землі і «огнища племені» свого. Вирушаючи на битву, орії зверталися до богині з проханням про допомогу та удачу й під час бою вигукували «Слава!». Деякі вчені навіть пов’язують із її ім’ям назву слов’ян.
Перекладаючи на мову предків сучасні гасла, розуміємо, що, промовляючи їх, ми бажаємо перемоги Україні, героям чи нації. І навіть попри те, що Слава більше не асоціюється в українців із богинею, гасла «Слава Україні!», «Слава героям!» та «Слава нації!» несуть у собі потужну енергетику боротьби й перемоги сотень поколінь наших предків.
Дякуємо кожному нашому захиснику і кожній захисниці за героїзм і справжній український бойовий дух, за силу, яка шокувала не одну армію світу, мужність і відданість своїй Батьківщині, за мир та спокій українського народу.
Підтримуємо тих, хто зараз найбільше страждає від війни.
І молимося за тих, хто поклав за визволення України своє життя…
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
(Відповідь на це гасло - і є кодом на вихід із квесту)
Ми всі розуміємо, що неважливо, де ми народилися: у Києві чи Криму, Львові чи Донецьку, Полтаві чи Харкові, в місці чи в селі. Не має значення наш вік і стать.
У нас – спільні мрії. У нас – одна Батьківщина. Ми – одна країна.
У нас –спільне світле майбутнє.
І тільки разом ми можемо бути щасливі.
Найцінніше в нашому житті – мир, спокій і стабільність, тому немає вищої честі, ніж бути захисником рідної країни.
Шануймо історію нашої держави та всіх, хто стоїть на її захисті!
Все буде Україна!
Ось ми і на місці. З цього безкрайого поля і почнеться наша мандрівка.
До речі, а ти знаєш, що сьогодні за день?
Точно знаєш?
Тоді доведи! Сідай на літачок, та знайди всі правильні відповіді:
А коли виконаєш політ, то введи таємний код, давши відповідь на запитання - а який сьогодні день в календарю? (у відповіді використовуй числа і букви з маленької літери)
Сподіваюсь, що твій політ був успішним!
Так, сьогодні відзначається:
День захисників та захисниць України,
День українського козацтва,
Свято Покрова Пресвятої Богородиці,
День створення УПА, День ветерана,
Міжнародний день музики,
Міжнародний день людей похилого віку,
Всесвітній день шоколаду та Міжнародний день кави!
Бачиш, скільки свят припало на 1 жовтня! Тож, крокуємо далі, щоб узнати щось цікавеньке. Тепер шукай колосок, який колихається прямо за мною. Він приведе нас на наступну зупинку.
За шляхами, за дорогами,
За Дніпровськими порогами,
За лісами за високими
Наші прадіди жили.
Мали Січ козацьку сильну,
Цінували волю вільну.
І Вкраїну свою рідну,
Як зіницю, берегли.
Так, наша пригода починається з далекого минулого. Сьогодні ми з тобою помандруємо козацькими стежками. Славна і багата історія нашого народу. Героїчну сторінку в неї вписали славні запорожці, степові рицарі, оборонці української землі. Тож згадаймо про козаків, які колись безкрайніми степами вітром літали, шаблями ворогів змітали, на чайках по Дніпру гуляли, Крим руйнували. В Стамбул завертали…
Тому, спочатку перевіримо, а що ти знаєш про славних запорожських козаків?
А як справишся із завданням, то продовж прислів’я і впиши кодове слово
«Козак із славної родини, він захищає...
Ти молодець! Але, то була найпростіша інформація, яку знають на Україні всі - від малечі до дорослих!
Козацька доба – то є світла епоха,
Коли українці орлами літали.
Нікого вони не боялись нітрохи,
Від них вороги у бою відступали.
Тож, крокуємо далі, щоб більше узнати про наших героїчних пращурів. Шукай ще один КОЛОСОК серед соняхів, він розкаже тобі про СІЧОВІ ЦІКАВИНКИ.
Знайшов колосок?! От і добре!
Хочу розповісти тобі про січові цікавинки.
А ну, пригадай, чому Запорізька Січ називалася Запорізькою? Що значить слово «січ»? … Правильно, Запорозька Січ знаходилася за порогами Дніпра, тобто, за каменями, що перекривали русло річки та робили її бурхливою та небезпечною, тому й називалась Запорозькою. А слово «січ» означає «засіка з повалених дерев».
А ще є таке козацьке с слово, як оселедець. Що це? Так, це козацька зачіска у вигляді довгого пасма волосся, шириною у три пальці, на виголеній голові, яке іноді заплітали в косу або обмотували навколо лівого вуха. А навіщо ж козаки відрощували таке пасмо? Ось як відповів на це запитання український поет Петро Ребро:
Цікавий джура і козак бувалий
Тихенько розмовляють в холодку.
„Ви, батьку, ще мені не розказали,
Навіщо оселедець козаку?”
„Потрібна річ! Наприклад, доведеться
Переплисти лиман, або Дніпро:
Якраз на голові до оселедця
Прив’язуємо ми своє добро.
Перепливем – дивуються татари.
Адже ми щойно вийшли із води,
А в нас сухі сорочка й шаровари.
Тікають з переляку хто куди!”
Оселедець був ознакою справжнього козака. Справжня назва цієї зачіски– чуприна, а оселедець – жартівлива назва, яка сподобалася козакам і прижилася.
На Запорізькій Січі чуприну навіть не всім дозволялося носити, бо вона була своєрідною відзнакою лицарського стану. Чуприни заборонялося носити хлопчикам-джурам, селянам-втікачам, недосвідченим воякам, брехунам, боягузам та злодіям. Козаки не просто відрощували собі чуприну, а вкладали у неї глибокий зміст:
Питалися козака: „Що то за причина
Що в вас гола голова, а зверху чуприна?”
„А причина то така: Як на війні згину -
Мене ангел понесе в небо за чуприну.
Так Степан Руданський описав старовинне козацьке повір’я. При цьому досвідчений козак мав носити оселедця так, щоб той спадав на ліве плече. Це було потрібно для того, щоб волосся скидало нечисту силу, яка, нібито, сиділа у козака на лівому плечі і намагалася збити того з правильного шляху.
А які ж ще козацькі звичаї та повір’я існували на Січі? Спробуємо дізнатись?
По закінченню гри продовж прислів’я і впиши кодове слово.
«Ми з такого роду, що любимо…"
Так, звісно! Ми любимо свободу, бо ми – українці й козацького роду!
Ну що, мандруємо далі? Натискай на ДЖМЕЛЯ, і далі мова піде про козацькі таємниці…
Дуже добре! Наша мандрівка триває.
І зараз я розповім тобі ВЕЛИКУ КОЗАЦЬКУ ТАЄМНИЦЮ! Тільки, тссс!
Щоб ні хто не почув!
Я розповім тобі про КОЗАКІВ ХАРАКТЕРНИКІВ
Ось, що пишуть легенди: «Між козаками завжди були так звані «характерники», яких ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Такі «характерники» могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по землі, як по морських хвилях, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе за допомогою особливих «верцаєл», довго перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств»…
За переказами: «Як стало військо москалів проти запорожців, а характерники і вийшли. «Ну,– кажуть,– здаватися не будемо, бийте!» Москалі за рушниці, цілять їх, а рушниці – клац, клац, клац! – і не палять. Глянули, аж порох мокрий… «Ну,– кажуть,– вас, мабуть, і чортяка не звоює».
Багато чудернацьких історій розповідають і про запорозького кошового Івана Сірка. За час свого отаманування з 1659 по 1680 роки (22 роки!) Сірко брав участь у 55 битвах і скрізь виходив переможцем, а турки і татари прозвали його «урус шайтан».
Про запорозького кошового Григорія Сагайдачного говорили, що «його ні куля не брала, ні шабля не рубала. Він такий був, що із води виходив сухим, а з вогню мокрим. Він знав усі броди і чаклунські засоби». Славу характерника мали і Семен Палій, Іван Богун, Северин Наливайко.
Звісно ж, багато з розповідей про характерників мають художнє перебільшення, викликане народним захопленням надзвичайними здібностями окремих козаків. Але ми знаємо, що в наш час військовий спецназ завдяки ретельним тренуванням володіє навичками перебування під водою без спецспорядження протягом часу, який і не снився звичайній людині, а розв’язуватися під водою як давній характерник – це навіть один з елементів іспитів для сучасних спецпризначенців.
Натискай на великий СОНЯШНИК - я тобі ще щось розкажу.
Знайшов?! Чудово!
Тоді слухай далі…
Днями в інтерв’ю виданню OBOZ.UA знаменитий письменник родом з Черкащини Василь Шкляр розказав таку історію:
“ Попри всі вигадки і домисли, ми знаємо, що були вояки - козаки - характерники, які володіли особливими здібностями. Їх вишколювали у "спецпідрозділах". Це, по-теперішньому кажучи, був такий собі спецназ. Вони вміли, попри всі трагедії, воювати весело, з вигадкою. І от такий хлопчина є в моїй книжці “Чорне сонце”, яка присвячена бійцям “Азову”… Цікаво, що згодом його історія мала продовження. Коли сталася трагедія в Оленівці, де в бараку окупанти спалили наших полонених, мені зателефонував один товариш, який повідомив, що мій герой загинув. А згодом знову задзвонив телефон – і засвітилося ім’я цього хлопчини. Я взяв слухавку тремтячою рукою, думав, телефонують по пораду чи прохання про допомогу родичі. Але вмикаю телефон і чую його голос: “Я вийшов з того пекла. Ви ж знаєте, що я характерник”. Зараз він знову на лінії зіткнення – воює… Історія цього бійця – вже не легенда, яку не перевіриш, а доконаний історичний факт.”
Ось тому ми і стверджуємо, що у глибині душі кожного українця живе козак: воїн, який нічого не боїться і за рідну землю без роздумів віддасть своє життя.
Ну, що, маю надію, що ти багато що запам’ятав з моєї розповіді. Тому, зіграймо – я запитую, а ти відповідаєш, добре?
А як відповів на всі запитання, то продовж прислів’я і впиши кодове слово.
«Козак і голими руками розправиться із…»
Так! Ти – молодець!
Усе своє життя запорозькі козаки поклали на те, щоб боронити люд український від сваволі іноземних загарбників, дбали про те, щоб у цій боротьбі зажити лицарської слави. Героїчні козацькі подвиги, їхня самовідданість, самопожертва, високий патріотизм і національна самосвідомість засвідчили віковічне прагнення українського народу до свободи та незалежності. Отож на довгі часи був і залишається запорозький козак ідеалом українського воїна - лицарем честі і мужнім захисником вільної держави.
Отже, я вітаю тебе зі святом, і бажаю міцного козацького здоров'я, незламної волі до перемоги та патріотичного духу, який допоможе долати будь-які перешкоди!
Ми вже на середині шляху! Рушаймо далі! Тисни на найпершого ГУСЯ, який всім показує шлях.
Вітаю! Все вірно! Ми на новій сторінці. І тут мова піде про ще одне свято.
Де́нь Украї́нського коза́цтва відзначається 1 жовтня в день святої Покрови Пречистої Богородиці, або, як кажуть в народі, Святої Покрови.
Ці свята дуже взаємопов’язані й виникали послідовно. За однією з легенд про виникнення свята, мешканці Константинополя, намагаючись врятуватись від загарбників, звернулись з молитвою до Богородиці про порятунок. І вона з’явилась перед людьми та вкрила їх своїм покровом так, що вороги не побачили цих людей. Тому православні люди шанують Пресвяту Богородицю та вірять, що вона позбавляє від всіх бід.
«Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем». Дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду», «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою».
Свято Покрови символізувало засинання Природи та вкривання Землі на зиму. «Прийшла Покрова – на дереві голо», – казали в народі.
На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою: якщо з півдня дув низовий вітер, – зима буде теплою, якщо дув вітер із півночі – холодною, із заходу – сніжною. Коли протягом дня вітер змінює напрямок, то й зима буде нестійкою. Якщо на Покрову листя з вишень не опало, зима буде теплою, і якщо сніг не випав, то його не буде і в листопаді.
Як у будь-яке релігійне свято, на Покрову не можна робити серйозної господарської роботи, а також виконувати багато інших домашніх обов'язків: будувати, копати, прибирати, прати, шити, в'язати, прасувати. Якщо ж все-таки з'являються невідкладні справи, їх потрібно виконувати сумлінно. У свято Покрови не можна лихословити, сваритися з людьми, бажано навіть не готувати щось серйозного до пізнього вечора.
Вважають, що на Покрову не можна позичати гроші. Цікаво, що в народі збереглося повір’я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: «Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря – добром».
А тепер, напиши кодове слово, давши відповідь на запитання: за листям якого дерева визначали буде зима теплою, чи холодною? (відповідь дай одним словом з маленької літери)
Все вірно! Але, чому Покрову називають ще й козацьким святом?
У запорозьких козаків був особливий культ Богородиці-Покрови, як заступниці та захисниці від ворога. Головна січова церква завжди була названа на честь Покрови. Її ікона була в кожному козацькому курені. Зображували її й на хоругвах, під якими козаки виступали в походи. Перед кожним походом навколішки ставали на молитву до Пресвятої Богородиці - «Під Твою милість прибігаємо». По завершенні походу - незалежно від його успішності – козаки відправляли молебень на честь Божої Матері.
Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно отримало й назву - Козацька Покрова.
Українська Повстанська Армія, яка постала на українських землях в роки Другої світової війни, як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації, теж обрала собі свято Покрови за день заснування.
Тож, далі ми поринаємо у ХХ століття. Тицни на Bayraktar, який причаївся серед бойових гусаків.
Дуже добре!
Ми з тобою подолали віки і опинились у ХХ столітті,
де у дуже буремні часи, у жовтні 1942 року було створено Українську повстанську армію, яка відродила славні традиції козацтва в Україні. Вона розпочала національно-визвольну війну проти нацистів та московської влади.
Повстанці нападали на німецькі залоги, звільняли полонених, відбивали людей, яких везли на примусові роботи до Німеччини. Часто врятовані хлопці приєднувались до УПА. Більшість повстанців – це молодь віком до 30 років, здебільшого з бідних сімей. Їх привчали до дисципліни та відповідальності, порушників же суворо карали. У світовій історії це було унікальне явище – чинна самостійна армія без незалежної держави.
За роки існування УПА в її лавах побувало до 400 тисяч осіб. Останнім командиром цього війська був полковник Василь Кук-Коваль.
Окремі частини УПА зберігали боєздатність аж до кінця 50-х років, а останній повстанець Ілько Оберишин погодився вийти з лісу тільки 1991 року, після проголошення незалежності України.
Хочеш дізнатись ще кілька цікавих фактів про Українську повстанську армію - тоді в таємному коді напиши її скорочену назву (пиши всі три букви з великої літери)
Феноменально!
Ось, тобі цікаві факти про УПА:
Унікальне молоде покоління
Існування УПА – найбільший феномен української історії, адже середній вік членів УПА становив 18–22 роки.
Бездоганна організація
УПА вирізнялись бездоганною організацією, багато істориків вивчали і продовжують вивчати УПА як ідеальний приклад підпільної організації. В Української повстанської армії була чітка структура, розклад, субординація та дисципліна.
Псевдоніми
У всіх повстанців для надійної конспірації було по кілька псевдонімів. Більшість з них – похідні від назв тварин, птахів, рослин, предметів.
Власна валюта
В УПА були власні гроші з національною символікою, які мали назву бофони – назва трансформувалася від словосполучення «бойовий фонд». Їх видавали населенню за продукти, їжу тощо. Всього в період 1939–1954 років було випущено 500 різновидів бофонів.
Криївки
Криївки – спеціальні споруди під землею з вентиляційними отворами, де повстанці жили, розміщувались збройові склади, шпиталі, друкарні і навіть швейні цехи. Їх будували в лісі та “маскувались” у сільських хатах.
Тепер ти трішки більше знаєш про трагічну і водночас героїчну добу нашої держави. Наша мандрівка триває, попереду активний відпочинок! Тому клікай на трактор - трудівник. Рушаймо!
Вітаю! У нас невеликий перепочинок!
Вмикай музику... і Крути колесо, та виконуй те, що випаде:
Трішки розважився і перепочив? Рухаємось далі! Кликай на Воїна ЗСУ!
Ми на сторінці найважливішого свята наших часів -
День Захисників і Захисниць України!
За вікову історію українського народу наша земля не один раз закликала своїх синів стати на її захист. І ніколи ці заклики до оборони рідного краю не залишалися непочутими. Боротьба за вільне і незалежне майбутнє триває і досі.
І тому не дивно, що підбираючи дату для свята Дня Захисника і Захисниць України, вибрали саме цей день, продовжуючи військову традицію від козаків до сучасних українських військових, які сьогодні захищають нашу державу.
Україна – це не територія, це окрема мирна, славна і багата держава, яка увесь час потребує захисту. Це країна золотого колосся й синього неба. Рідний край мужнього народу, що віками боронить свою волю, щастя, соборність і незалежність.
Захисники й Захисниці…
Які вони – наші герої?
Спробуй дати відповідь на це питання...
Саме так, Незламні. Сильні. Вільні. Сильні духом. Переможці!
Як казав генерал Валерій Залужний: «Міцніші за сталь, запекліші за вогонь, сильніші за будь-яку стихію»
Чоловіки й жінки:
військові: військовослужбовці ЗСУ та ТРО, ветерани АТО, ветерани Другої світової війни та УПА;
медики, санітари, кухарі та всі, хто працює на забезпечення потреб фронту;
волонтери, працівники оборонпрому;
прикордонники;
правоохоронці;
ДСНС-ники;
вогнеборці, електрики;
і, звичайно, пес Патрон.
Тому, якщо ти захоплюєшся нашими героями так само, як і вся Україна пиши кодове слово - найжаданіше і найочікуваніше слово в Україні... (пиши ВЕЛИКИМИ літерами)
Українське військо – це зараз усі, хто боронить нашу землю на можливих фронтах зброєю чи інтелектом: і наші мужні воїни, і безстрашна тероборона, що чергує на блокпостах, і жертовні волонтери, і лікарі, і журналісти, і ті, хто розливав бандерівське смузі та допомагав біженцям, і навіть добровольці міжнародного легіону, які з’їхалися до України з усього світу…
Нехай уже давно минули дні Запорозької Січі та Другої світової війни, але українське лицарство існує як прагнення до вільного та незалежного життя. Усередині кожного українця живе воїн, який нічого не боїться й за рідну землю віддасть життя.
Любий Друже, я закликаю тебе згадати Героїв,
які поклали голови за наше майбутнє!
Вшануймо світлу пам’ять загиблих і полеглих. Вони – наші герої і водночас наш біль
Під покровом Пресвятої Богородиці козаки боронили нашу землю у ХVІ – ХVIІІ століттях; вояки – у ХХ столітті; сучасні військові ЗСУ захищають нашу державу у ХХІ столітті.
Захист незалежності та територіальної цілісності рідної землі в усі часи був покликанням та обов'язком.
За плечами військових Збройних сил України славні традиції предків, великі звитяги козаків та вояків.
Українська армія стала національною гордістю, гарантом стабільності та безпеки України. Нашу армію люблять і пишаються в Європі, США, Канаді.
А чи знаємо ми своїх героїв в обличчя?
Скажи, а хто з сучасних українських воїнів є для тебе прикладом для наслідування?
Я дуже хочу розповісти тобі про деяких героїв. Тож, знаходь символ нашої держави і кликай по ньому!
У дописі Михайло Ухман, військовий кореспондент, тезисно нагадує нам про наших героїв. Адже історія – це імена:
Герої України: фантастичні воїни Дмитро Коцюбайло «Да Вінчі» і Тарас Бобанич «Хамер». Ці хлопці таке витворяли на фронті, що режисеру Спілбергу і не снилося. Дмитро – молодий вовк, який вів свою зграю у бій. Тарас – сміливіший, відважніший за будь-кого.
Комбат батальйону «К2» Кирило Верес, чиї хлопці таке творять на фронті, що фільм – «трансформери», буде просто тінню на фоні реальних персонажів.
Дівчата-медики: Ярина Чорногуз, Марія Ковалик – їхня історія просто неймовірна.
Ти знав, що у ЗСУ кожен десятий боєць – жінка? Дівчата пліч-о-пліч із чоловіками служать на передовій, освоїли різні спеціальності: снайперки, кулеметниці, розвідниці, інструкторки, парамедикині...
20-ий танкіст Вадим – їздить на танку і знищує російських окупантів.
Молодий хлопець з Волині літає в небі дронами і блискавкою злітає на голови агресора.
Адам, Санта, Старий, Лівша, Куба, Гонта, Бісмарк – хлопці з Києва, які були фанами «Динамо», а тепер знищують ворога на фронті.
«Prepper» – морський піхотинець із розвідувального батальйону.
Джус – пілот 40-ї бригади тактичної авіації, один із «Привидів Києва».
Полковник Червінський, Василь Сліпак…
Неймовірні люди!
Наша честь, совість, слава!
... Наша мандрівка добігає свого кінця... Залишився останній крок - тицни на наш найбільший літак, нашу "Мрію"
Рефлексія від 2 учнів
Сподобався:
Зрозумілий:
Потрібні роз'яснення: