Ковзанка

Вітаю, ви пройшли цей рівень!

В неї гарні, пишні віти,

І колючок не злічити…

Не байдужа до прикрас,

На свята спішить до нас.

Він стояв хвостом махав.

– Хто такий? – питаю.

– Гав!

І відтоді, всім скажу,

Я із ГАВОМ тим дружу!

Він – не лялька й не людина,
На снігу стояти звик
В нього ніс – смачна морквина,
Хто це? Звісно, …

Що то за віз,
Що без коліс,
Влітку відпочиває
Взимку дітей катає

В зимовий студений час
Люблять всі малята нас.
З гірки ми рушаєм в путь,
А на гірку нас везуть.

Снігова куля

Навколо глибокий сніг лежить,
А він легко поверх біжить.
Лише з колії зійти не можна.
Хто мчить до фінішу, ковзаючи?

Той, хто диво-дошку має,

Із гори, мов птах злітає.

Це не гра — зимовий спорт!

Зветься вид цей…

Покатають нас вони,

Але це не ковзани!

Білі, чорні, сині, рижі…

Дощечки ці звуться..

Улітку і взимку плаття одне,

Та кличуть малята завжди мене,

Щоб я на свято до них прийшла,

Цяцьок багато їм принесла.