Казкові загадки

Ой, набридло на віконці
Все на сонечку сидіть.
Я візьму і покочуся,
Щоб побачить весь світ.

Допоможе завжди вам,
І птахам і дітлахам.
Він під деревом сидить,
Добрий лікар....

Сидить дівчина в корзині
На ведмежій дужій спині.
А чому ж вона сховалась,
До ведмедя не призналась?

Мурка за Жучку,
Жучка за внучку,
Внучка за бабу,
Баба за діда…
Сховалася чіпко велика...

Маленьке, сіреньке,
Біди наробило,
Щось біле кругленьке
Хвостиком розбило.
Сумує бабуся і плаче,
Дідусь витирає сльозу,
А курочка кудкудаче:
«Я вам золоте принесу!»

З їжачка хто насміхався,
Перегнати намагався?
Вихвалятися мастак,
Звуть вуханя цього як?

Він дружок звірятам, дітям,
Він живий, як я і ти,
Та таких на білім світі
Нам ніде більш не знайти.
Це тому, що він не пташка,
Не лисиця, не комашка,
Не котисько, не щеня,
Не бабак, не вовченя.
Він знімається в кіно
І відомий всім давно.
Упізнать його неважко,
Адже зветься…

Він приходить до малят
У кожусі аж до п'ят,
Із ціпком, у рукавицях
І у шапці, що іскриться
Від сріблястого сніжку,
З подарунками в мішку.
Всім гостинці роздає,
Відгадайте, хто це є?

До школи прямує хлопчак дерев’яний,
Чомусь потрапляє у цирк полотняний.
Як називається ця книжка?
А як зветься сам хлопчисько?
От підказка, друзі, вам:
Його дівчинка Мальвіна
Називала…

Підробив він голосок,
Став малим співати.
догадалися вони: Вовк — не наша мати.

Я — бичок-третячок,
Соломяний у мене бочок.
Із соломи дід зробив,
Бік смолою засмолив.