Волинець Михтодь Іванович: "Була тиха і ясна осінь 1932 року... Люди щойно впоралися зі жнивами. Та от зібрали сільський сход. Представник з району від імені Радянської влади закликав усіх: хто ще не є членом колгоспу, до вечора добровільно принести заяви про вступ... Тут же він оголосив список куркулів. Розкуркулення пройшло мирно і справляло враження не переможної ходи соцперебудови, а похмурої картини звичайного грабежу... І тоді застосували іншу тактику: їм подвоїли продподаток, який сплачували зерном. У колгоспників забрали все прямо зі спільної комори... Майже щодня творились на селі страшні картини. Новорічні свята 1933-го вже були невеселі. Розповідали, що в південних степах цілі села вимерли... Говорили про випадки людоїдства. Жебраки ходили чередами, ми їх боялися гірше смерті. Поїли собак, котів... хрести поламали - все на дрова. Голод нищив совість, страх, пошану до предків і їхніх могил".