Дощ за вікном

Глобус

Він не ліжко, хоч спимо
Лежимо і сидимо
Не простий, а розкладний
Невеликий і зручний

Ні дощами, ні снігами
За сто років не розмити.
Але хлопці – хулігани
Можуть м’ячиком розбити.

Дуже я потрібна всім:
І великим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.

Відкрити свої таємниці
Будь-кому готова.
При цьому не скаже,
Друзі, вам ні слова!

Не сорочка, а зшита,
Не кущ, а з листочками,
Не людина, а говорить.

Красками сотворена,
Рамою обрамлена –
Не скульптура, не лепнина,
Труд художника - …

Очищає повітря,
Створює затишок,
На вікні зеленіє,
Круглий рік цвіте.

Саме з кулачок,

Червоний бочок,

Помацати – гладенько,

Відкусиш – солоденьке.

Не сваріться, любі, годі!

Я найстарший на городі!

Я — великий і бокастий,

Жовтогрудий і смугастий.

Я — чудовий дар осінній,

З гарним та смачним насінням.

Хто їсть кашу гарбузову,

Буде сильним і здоровим.

Дуже я потрібна всім -
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.