Чудеса світу

Не засмучуйтеся, що не бачили пірамід, а уважніше погляньте довкола, й вам обов'язково відкриються дива.

У давнину "чудом" вважалися усі єгипетські піраміди. Проте коли фараон Хеопс, котрий жив у 2551-2528 роках до нашої ери, спорудив свою гігантську усипальницю, вона затьмарила собою усі інші!

Висота піраміди сягала майже 150 метрів, довжина її похилої площини - близько 235 метрів, у основі - квадрат зі стороною, що дорівнює 230 метрів

Ця велетенська піраміда складена з блоків вапняку, кожен з яких важить дві з половиною, а то й три тонни; аби її спорудити, таких блоків потрібно було 2300000. Вони так щільно підігнані один до одного, що між ними й леза не просунеш.

Піраміду споруджували 20 років, і в цьому будівництві брали участь понад сто тисяч робітників.

Вавилонські висячі сади являли собою чотирирівневу споруду з безліччю прохолодних кімнат, рясно прикрашених рослинами. Для їх поливу використовувався водопідйомник, для функціонування якого рабам доводилося крутити колесо. Склепіння будівлі на кожному рівні підпирали 25-метрові колони. Тераси викладалися плиткою, заливалися асфальтом і засипалися шаром землі, достатнім для вирощування навіть дерев.Використовувана в садах Семіраміди система водопостачання не була новинкою для Месопотамії.

Окремо варто згадати про легендарні стіни Вавилона, спочатку віднесені також до списку чудес світу. Якщо вірити описам, то їх ширина дозволяла вільно роз'їхатися двом колісницям. У двох рядах стін кожні 50 метрів встановлювалися сторожові вежі. Всього на внутрішній стіні їх було 360, а на зовнішній 250.

У середині V століття до нашої ери в Олімпії зусиллями усіх грецьких племен улюбленому Зевсу був споруджений храм небачених розмірів та краси. 34 десятиметрові колони прикрашали його, а в целлі - священному приміщенні - містилася гігантська дванадцятиметрова статуя Зевса, визнана греками третім чудом світу.

Цю статую створив знаменитий грецький скульптор Фідій. Він зобразив Зевса на троні. У лівій руці бог тримав скіпетр, увінчаний орлом - посланцем Зевса, а на долоні правиці Громовержця стояла Ніка - крилата богиня перемоги. Обличчя, руки й ноги статуї Фідій покрив відполірованою слоновою кісткою, а туніку виготовив із золота. Голову царя богів увінчував оливовий вінок - такий самий, яким нагороджували переможців Олімпійських ігор, проте золотий.

Грандіозний біломармуровий храм, присвячений богині Артеміді в Ефесі, одному з найбільших міст Малої Азії, вважався наймонументальнішим і найпишнішим храмом Стародавньої Греції - четвертим чудом світу. Його збудували із чудового місцевого мармуру. 127 вісімнадцятиметрових колон, що підтримували храмову покрівлю, а в його основі лежав великий прямокутник зі сторонами 51 і 105 метрів.

Незважаючи на природні та інші катаклізми, храм Артеміди простояв понад тисячу років і загинув не від землетрусу чи ворожого нападу, а від людськоїпогорди й марнославства: літньої ночі 356 року до нашої ери його спалив такий собі Герострат - житель Ефеса,котрий у такий спосіб вирішив обезсмертити своє ім'я у віках.

Мавзолей слугував не лише нагадуванням про царя Мавсола та місцем його поховання, а також уособлював велич і силу всієї династії Гекатомнідів, до якої Мавсол належав. Точний опис Мавзолею відомий завдяки працям Плінія Старшого. Споруду оточувала стіна заввишки 2 м, утворюючи прямокутне подвір'я 242,5 м завдовжки та 105 м завширшки. Всередині розташовувалася платформа з кам'яними зображеннями левів, на яку вели сходи. На платформі височів сам Мавзолей, поділений за вертикаллю на чотири частини. Власне гробниця була 13 м заввишки, на ній стояла колонада заввишки 12 м, вона підтримувала дах заввишки також 12 м, який увінчувала 6-иметрова скульптура квадриги (колісниці, запряженої чотирма кіньми). Оздобленням кожної з чотирьох сторін Мавзолею займався інший скульптор: Леохар, Браякс, Скопас і Тімотей.

Гробниця була виконана в формі усіченої піраміди з невеликим нахилом граней. Її основа мала майже квадратну форму: 38,4 м на 32,5 м. Нижню та верхню частини прикрашали фризи із зображенням битви кентаврів, лапітів і амазонок. Між ними стояли статуї божеств і вершників.

Александрійський маяк був найбільшим маяком з усіх, збудованих доти. В основі споруди лежав квадрат зі стороною 30 метрів. Спочатку поставили 70 метровий куб, на ньому - 35 метровий восьмикутник, з круглою вежею, а вже на всьому цьому містилася освітлювальна система. На вежі стояли колони, що підтримували конусоподібне склепіння маяка, а всю споруду увінчувала статуя Зевса. Маяк був оздоблений білим мармуром.

Він виконував подвійну функцію: вказував кораблям шлях у гавань, і попереджав про підводні камені. За сучасними оцінками, висота маяка складала від 100 до 140 м. Найдавніші античні джерела описують маяк як просто вежу, завдяки своїй висоті добре помітну здалеку. Пізніші ж писемні пам'ятки, такі як праці Плінія Старшого, зазначають про вогонь, який горів на верхівці, вказуючи шлях кораблям уночі, Стацій порівнював його світло з місяцем, а Йосип Флавій стверджував, що його було видно за 300 стадій, ще за день до прибуття корабля в гавань(тобто, за майже 70 км)

Коло с Ро доський — величезна статуя грецького бога Сонця Геліоса, споруджена між 292 та 280 роками до н. е. на вході до гавані острова Родос, Греція, учнем Лісіппа Харесом^[en] із Ліндоса. Статуя вважалася одним із Семи Чудес Античного Світу: за час свого існування вона була найвищою статуєю світу, висотою 70 ліктів (близько 40 м). На майже 40 метрову скульптуру, порожньою зсередини, пішло понад 12 тонн бронзи. Колос зруйнувався у 226 році до н. е. внаслідок землетрусу.

Піза нська ве жа — частина ансамблю міського собору Собор Санта Марія Ассунта в Пізі. Вежа є дзвіницею собору і примикає до його північно-східного кута. Знаменитий соборний ансамбль в Пізі — шедевр середньовічної італійської архітектури. Вежа відома тим, що сильно нахилена.

Висота вежі становить 56 метрів, діаметр — 15 метрів, діаметр фундаменту 19,6 метра. На вершину вежі ведуть сходи з 294 сходинок, піднявшись якими на саму гору, можна оглянути всю околицю.

Остаточне відхилення вежі од вертикалі сьогодні вже дорівнює чотирьом з половиною метрам, і навіть зміцнення фундаменту та груету цементом не можуть його зупинити: щороку воно складає 7-10 міліметрів.

Собо р Пари зької Богома тері (Нотр-Дам де Парі) (фр. Notre Dame de Paris) — собор у Парижі (Франція), присвячений Діві Марії, матері Ісуса Христа, кафедральний храм Паризької архідіоцезії. Один з найпрекрасніших витворів готичного мистецтва. Стоїть на острові Сіте, на місці першої християнської церкви Парижа, базиліки Святого Стефана. Ця церква була побудована на місці галло-римського храму Юпітерові, що стояв тут за часів римської влади. Собор є п'ятинефною базилікою. Висота будівлі становить 35 м, довжина — 130 м, ширина — 48 м. Висота дзвіниць — 69 м, вага дзвона Емануель у східній вежі — 15 тонн.

15 квітня 2019 року у Нотр-Дам де Парі сталася сильна пожежа, внаслідок якої обвалився шпиль та згоріло повністю дві третини даху собору.

Ансамбль Версаля фактично став вираженням ідей абсолютної монархії, коли двір короля став єдиним центром життя королівства, а король практично його не полишав. Ідея порядку, єдності та централізованої системи вираженої завдяки чіткому та величному класичному стилю мали бути протиставлені небезпекам феодальної вольниці. До палацу, як до короля — центру держави, мали сходитись всі головні магістралі нового міста і всі головні алеї парку.

Одночасно палацовий комплекс мав символізувати могутність, велич та багатство нової Франції епохи абсолютної монархії. Три проспекти, що ведуть до замку мали бути не тільки завершенням палацової перспективи, але й продемонструвати досягнення у розвитку транспортної системи королівства. Дзеркальна галерея мала втілити не тільки нові художні рішення або підкреслити велич короля, але й показати високі досягнення скляної промисловості королівства. А велика кількість фонтанів Версальського саду мала продемонструвати високі технічні, особливо у важливій для тогочасної економіки гідравліці, досягнення.

На сьогодні комплекс Версальського замку включений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Заснування Тауера приписується римському імператорові Клавдію. Тоді це був дерев'яний форт, споруджений на південно-східному куті старої римської стіни. Після норманського завоювання Англії Вільгельм І почав зводити оборонні замки. Одним з найбільших і став Тауер. Дерев'яний форт замінили кам'яною будівлею — Великим Тауером, що являв собою чотирикутну споруду, розміром 32 на 36 метрів, висотою близько 30 метрів. Коли пізніше новий король Англії наказав побілити будівлю, вона отримала назву Білий Тауер, або Біла Вежа. Згодом збудували ще кілька башт різної висоти і два ряди міцних фортечних стін. Навколо укріплення викопали глибокий рів, що зробив вежу одним з найнеприступніших укріплень Європи.

Вежа збудована у 1858 р., відкрита у травні 1859 р. Висота вежі 96,3 м; годинник розташований на висоті 55 м над землею. Діаметр циферблату 7 м. Знаменитий годинник башти був запущений 31 травня 1859 р., а 11 липня — вперше «заговорив» Великий дзвін башти. Вага Великого дзвону — 13,8 т, висота — більше двох метрів, а діаметр становить три метри.

Циферблати годинника дивляться на усі чотири сторони світу; виконані вони з бірмінгемського опалу, годинникові стрілки відлили з чавуну, а хвилинні зроблені з міді.

У основі кожного з чотирьох циферблатів розташовується латинський напис «Domine salvam fac Reginam nostram Victoriam Primam» («Боже, бережи нашу королеву Вікторію I»). По периметру башти справа і зліва від годинника накреслена ще одна фраза на латині: «Laus Deo» («Хвала Господу» або «Слава Богу»).

Байка л — озеро, що знаходиться у горах південної частини Східного Сибіру. Це найглибше прісноводне озеро на Землі, розташоване на висоті 456 м над рівнем моря; воно тягнеться вузьким серпом із північного сходу на південний захід на 636 кілометрів, найбільша ширина Байкалу - 79 кілометрів, найглибша ділянка озера розташована поблизу острова Ольхон і становить 1642 м. Найбільша глибина занурення становила 1620 м. Середня глибина його також дуже велика — 744,4 м. Площа — 31,5 тис. км²; вода дуже прозора (до 40 м). Це найстаріше озеро на планеті, яке збереглось до наших днів, — воно утворилось 25 млн років тому.

Мертве море й річка Йордан, що впадає у нього, розташовані у глибокій тектонічній западині Гхор. Це найнижче місце земної поверхні, й лежить воно на 395 метрів нижче морського рівня. Вода Мертвого моря майже у вісім разів солоніша від звичайної морської... Тому в ній немає ні рослин, ні живності світу, лише окремі види бактерій примудряються якось існувати в цьому густому соляному розчині. Вони й надають воді Мертвого моря рідкісних цілющих властивостей, перетворюючи її на справді живу воду: ранки та подряпини вона виліковує всього після кількох купань.

Море з усіх боків пильно охороняєтьсчя, оскільки по ньому проходить державний кордон Йорданії та Ізраїлю.