Багата славними іменами українська історія

Вітаю!

Ви зайшли до класної кімнати, де дізнаєтесь про славних козацьких гетьманів, кошових атаманів і полковників нашого козацтва.

Першу підказку ви знайдете на тому об’єкті, по якому вчитель пише в класі.

Друга підказка: для виходу з квесту скористайтеся дверима.

Дмитро «Байда» Вишневе цький — український магнат на Волині, князь гербу Корибут, козацький ватажок, гетьман. Староста канівський і черкаський. Власник маєтків у містечку Вишнівець Крем'янецького повіту. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі. Фортеця була форпостом у боротьбі проти татарської агресії. Мала Хортиця за результатами археологічних та гідро-археологічних досліджень 1990-2000-х рр. ототожнюється з островом Байда, розташованим на захід від острову Хортиця. Тодіж козаки вибрали його своїм гетьманом. В історичних документах ім'я Дмитра Вишневецького вперше згадується 1545-му р. під час ревізії Крем'янецького замку. Наступна — 1548 року: набіг на землі Очаківського замку, котрий перебував під владою Високої Порти, як найбільших нападників на володіння османів в Північному Причорномор'ї .

Самі йло Кі шка народився в Каневі близько 1530 року у шляхетській сім’ї з брацлавського роду Кошичів або Кошків. У рідному місті здобув добру освіту. З двадцяти років Кішка почав козакувати, у походах Байди Вишневецького участь брати. Кажуть, що мав козак військовий хист та снагу. Хоч був малий, але позбавлений властивого коротунам вождизму, тому запорожці його любили, великим авторитетом нагородили. А після загибелі Вишневецького його обрали гетьманом.
34-річний гетьман Кішка запалився думкою відкрити запорожцям шлях до моря, щоб із моря наносити візити ворогам і потрапити в центр Османської імперії. Самійло Кішка пристосував козацькі байди до морських походів і вони увійшли в історію як чайки, прообраз підводного човна; створив тактику бою козацької ескадри з турецьким флотом і тактику штурму морських фортець. У бою під цитаделлю міста Феллін (Полтсамаа), вранці 28 лютого 1602 року Самійло Кішка загинув зі зброєю в руках, як і належало козацькому лицарю.

Петро Сагайдачний, син-одинак, який успадкував сімейний герб і світлий розум, народився у 1570 р. Хлопчина рано лишився сиротою, навчався в Острозькій академії та в школі Львівського братства, мав хист до наук. Петро Конашевич служив домашнім учителем, а також помічником київського судді.

" Сагайдачний, та й годі!" – вирвалося у когось. Отак став тоді Конашевич Сагайдачним. Вивчив козак стратегію, тактику, сформувався як полководець; побував і обозним, і кошовим отаманом і гетьманом. Юрбу перетворив на професійне вишколене військо. Сам не пив і козаків до цього привчив. Усі вивчили пішу та кінну службу, стріляли з мушкетів, орудували шаблею, списом, кидали ножі. Кожна сотня мала вузьких спеціалістів: розвідників-пластунів, гармашів. Сагайдачний запровадив скорострільний рушничний бій, мотузяні драбини з гаком; знаки сурмою, ракетами. Контролював Чорне море і мріяв про український Крим.

20 квітня 1622 р. у власному будинку в Києві Петро Сагайдачний помер.

Богдан Михайлович Хмельницький народився 27 грудня 1595 у родині сотника чигиринського полку. Навчався в київській братській школі, після закінчення вступає до Єзуїтський колегіум в Ярославлі. І надалі продовжує навчання у Львові. Опанувавши мистецтвом риторики і письма, володів досконало польською мовою та латиною.1635 – за хоробрість був нагороджений золотою шаблею. у січні 1648 року проголосили його гетьманом. Очолив національно-визвольну війну українського народу.

У 1654 році в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством, згідно з якою Україна увійшла до складу Московської держави на конфедеративній основі. Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету.

Помер Богдан Хмельницький 27 липня 1657 від інсульту.

Петро Дорошенко народився 1627 в м. Чигирин в родині козацького роду, отримав прекрасну освіту – знав латинську та польську мови, письмову грамоту та багато читав. Дорошенко був активним противником союзу з Московською.

10 жовтня 1665 ріку стає тимчасовим гетьманом Правобережної України. Будучи гетьманом провів ряд важливих реформ – встановив митну лінію, карбував власну монету, провадив колонізацію незалежних земель, утворив новий Торговицький полк, здійснював заходи по реорганізації внутрішнього життя українських земель.

8 червня 1668 року проголошено гетьманом всієї України. Але ним він пробув недовго. Вимушений був підписати союзний договір з Османською імперією. Через це, авторитет серед населення почав стрімко падати і він вирішує зректися булави на користь Івана Сірка.

Помер 19 листопада 1698 року на 71-му році.

Іван Мазепа народився 20 березня 1639 в шляхетській православній родині на хуторі Мазепинці Київського воєводства (неподалік від Білої Церкви). Вчився в Києво-Могилянському колегіумі, потім – в єзуїтському колегіумі у Варшаві. Пізніше, був прийнятий при дворі польського короля, зумів завоювати прихильність, завдяки чому їздив вчитися в європейські країни: Італію, Німеччину, Францію. В 1669 він став ротмістром гвардії гетьмана Дорошенка. У 1674 році потрапив до запорозьких козаків, де через кілька років став генеральним осавулом. З 1687 гетьман Війська Запорозького лівого берега Дніпра, а з 1704 року, -війська Запорозького обох сторін Дніпра. Другий в російській історії кавалер ордена Андрія Первозванного з 1700 року. Князь Священної Римської імперії з 1 вересня 1707. Мазепа незмінно тримав гетьманську булаву протягом 22 років. Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури. Помер 22 вересня 1709 року.

Петро Калнишевський народився 1690 року.
Походив з української шляхти. Був військовим осавулом, потім - суддею Війська Запорозького низового, 1762 року обраний кошовим. За доблесть у російсько-турецькій війні 1768 — 1774 pp. Військо Запорозьке дістало подяку від цариці, кошовий отаман був нагороджений кавалером найвищого ордену Російської імперії — ордену Андрія Первозванного, йому було присвоєно військовий чин генерал-лейтенанта. Відстоював права Запоріжжя. Намагався посилити свою владу і обмежував права старшини та козацької ради. Дбав про поширення хліборобства і торгівлі у запорозьких степах і тим самим перешкоджав планам Росії в колонізації причорноморських степів та посиленні російської присутності в Україні. 4 червня 1775 року 100-тисячне військо обступило Січ, скориставшись тим, що Військо Запорозьке ще було на турецькому фронті. Не маючи сил боронитися, Калнишевський змушений був здати фортецю без бою. Разом зі старшиною його було заарештовано i заслано до Соловецького монастиря, куди він прибув у кiнцi липня 1776 р. Указом нового Iмператора Росiї Олександра Павловича від 2 квiтня 1801 р. був помилуваний та отримав право на вiльний вибiр мiсця проживання. За свoїми лiтами (йому йшов 111 рiк) і станом здоров'я залишився ченцем у монастирi, де й помер на 113 році життя - 1803 року.

У цій класній кімнаті ви зможете дізнатися про великих духовних проводирів наших.

Шукайте підказки та дізнавайтесь про гідних синів і дочок України-неньки

Петро Симеонович Могила народився у 1597 році у родині молдовського боярина князівського роду. Його батько був володарем спочатку Валахії, а потім Молдавії. Отримав православну освіту у Львівському братському училищі. Віддавши себе духовній діяльності, він вдосконалював свої знання в кращих університетах Європи.

В 1627 році його було обрано архімандритом в Києво-Печерській Лаврі. Засновник лаврської школи, вищого училища. В ньому викладались вільні науки, грецька, слов’янська та латинська мови. Завдяки своїй дипломатичній діяльності домігся від польського короля визнання православної митрополії у місті Київ. Займався написанням книг, найбільш значними серед яких були – «Євангеліє Учительноє», «Евхологион альбом- молитвослов». Докладав усіх зусиль, щоб за час його архімандритства Києво-Печерська друкарня посіла визначне місце як серед інших друкарень України та Білорусі, так і в суспільному житті загалом.

Велика його заслуга в тому, що він до­бився урівняння в правах православної Церкви з греко-католицькою.

Дбав про освіту, культуру, реставрував чимало храмів: Софійський собор, будівлі Києво-Печерського монастиря. Чимало зробив Могила для розвитку мистецтва в Україні. Для розпису київських церков запрошувалися кращі художники з Європи.

Дбав, щоб освіту нести в народ, велика його роль як просвітника. Він дбав про високий рівень освіти. У школах вивчали мови (латинську, грецьку, польську).

Помер Петро Могила 1 (11 січня) 1647 року,

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. Початкову освіту здобув в сільській школі, навчався у дяка-скрипаля на привілейованому становищі, співав у церкві. З 1738 році — почав навчання у Києво-Могилянській академії. У 1750 році у складі російської місії Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт; бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн. У 1753 році – повернувся в Україну, викладав поетику в Переяславському колегіумі. Писав байки, викладав стародавні мови. Сковорода написав підручник з етики.

Помер 9 листопада 1794 рок

Джерело: https://dovidka.biz.ua/grigoriy-skovoroda-biografiya-korotko

Джерело: https://dovidka.biz.ua/grigoriy-skovoroda-biografiya-korotko

Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 р. в Полтаві у родині канцеляриста міського магістрату. У 1789 р. Котляревські внесені до списку дворян. Хлопець навчався в Полтавській духовній семінарії, служив у Новоросійській канцелярії в Полтаві, учителював у поміщицьких сім’ях Золотоніського повіту; вивчав фольклор та звичаї народу.

Протягом 1796-1808 рр. І. Котляревський перебував на військовій службі, у 1806-1812 рр. брав участь у російсько-турецькій війні. 1810 р. вийшов у відставку в чині капітана, став наглядачем Будинку для виховання дітей бідних дворян (у Полтаві). На цій посаді перебував майже до кінця життя. У 1812 р. він сформував український козацький полк на війну з Наполеоном. Іван Петрович Котляревський помер 10 листопада 1838 р. Похований у Полтаві. Смерть зачинателя нової української літератури була великою втратою для всієї України.

Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Черкащині у сім’ї кріпаків. Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а сім’я була чималенька – п’ять сестричок Тарасових і двоє братів. З дитинства був допитливим, любив малювати, співати. Тарасові дуже хотілося вчитися. У 24 роки друзі викупили Тараса з кріпацтва. Він з великим завзяттям узявся за науку. Навчаючись у Петербурзькій академії художеств, він водночас здобував знання із мови, літератури, історії, географії, навіть математики, і незабаром став освіченою людиною. Друзі-земляки посприяли виходу у світ першої книги його віршів — «Кобзаря» Серед небагатьох прижиттєвих видань Тараса Шевченка особливе місце посідає остання його книжка — «Буквар південноруський», складена із кращих зразків фольклору та частково з власних творів.

Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року.

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (тепер Львівська область).

Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867). У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету. Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг». Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло». В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії. З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Помер 28 травня 1916 р.

Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. (Мати – Олена Пчілка, Батько — високоосвічений поміщик, дядько – Михайло Драгоманов). У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря» . Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів».Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ.

Померла 1 серпня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.