Вітаю! Мене звати Корнелія Маненкова, я психолог. Також дружина та мама двох дітей. Допомагаю людям вийти з будь-якої життєвої проблеми, навчаю їх бути щасливими. Люблю свою роботу. Чому я обрала професію психолога🤔 У більшості моїх колег є цікаві історії про те як вони обирали професію. У мене її немає...Просто одного дня я вирішила що стану дитячим психологом. А далі все геть просто: університет, навчання на арт-терапевта, гештальттерапія. Якось все вийшло само собою. Чому саме дитячим? Теж все банально. Причина-власний дитячий досвід походу до психолога. Я тоді була ще зовсім маленькою і не пам'ятаю ні причини звернення, ні що я там робила, ні як той психолог виглядав. Але добре пам'ятаю підтримку яку там отримала. Я не готова писати пафосних речей на зразок "Психологія - це моє покликання" чи "У цьому моя місія". Я просто люблю свою професію. Мені приносить задоволення бути учасником процесу розвитку дітей, допомагати їм здобувати новий досвід, бути поруч коли вони долають свої страхи чи змінюють поведінку, сприяти налагоджуванню їх відносин з батьками тай загалом з оточуючим світом. Особливо я люблю моменти, коли діти та батьки починають розуміти "мову" один одного, підліткові бунти стають не такими болючими для батьків, а замкнуті малюки починають яскраво проявляти емоції та знаходять друзів. Бути дитячим психологом мій власний вибір, про який я зовсім не шкодую.