Звертання. Вставні слова. 8 клас.

Гуркочи у долю мою, світе, хвилями прадавнього Дніпра.

О, степе, на теплій долоні зрости б і мені колоском.

Нам випало, сину, досіяти і долюбити батьківське поле.

Печаль і радість, повніть моє горе...

Мабуть над усе до загину треба віри людині в людину

Сьогодні у школі навіть уроків не було.

Зустріч принаймні відбулася.

Щось в душі немовби обірвалось.

Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати.

Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточняти.

Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.

Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.

хатинко, зоря вечірняя, земле

Людмило, зима, поле

Гале, Марію, пані Тетяно

Україно, хлопче, козаче

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то й за саньми побіжить.

Вже, сказати правду, і я немолода, але ж і дячиха красуня — нічого сказати!

Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатичний.

Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов.

Усі кажуть, що дівчина дуже талановита.

(У реченні є вставне слово)

Віктор прийде, напевно, вчасно.

(У реченні є вставне слово)

О, Михайлик до нас прийшов!

(У реченні є непоширене звертання)

І земля, і люди, і птиці прагнуть весни.

(Речення складне)

джерело повідомлення

упевненість

емоції мовця

порядок викладу думок та зв’язок між ними

Віктор прийде, напевно, вчасно.

(Речення просте, розповідне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене вставним словом).

Буває, іноді дивлюся, дивуюся дивом.

(Речення просте, розповідне, односкладне, означено-ообове, поширене, неповне, ускладнене вставним словом).

Гей ви, далі солов'їні, давні весни сині, одцвіли ви, облетіли цвітом на калині! (Речення просте, розповідне, окличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене звертаннями та однорідними додатками)

Пробач мені, пісне, непрохані сльози.

(Речення просте, спонукальне, окличне, односкладне, неозначено-особове, поширене, повне)

Оленці було шкода розлучатися з подругою.

Той пустун наробив стільки шкоди.

Шкода його ніхто не почув.

Шкода завдана паводком була непоправна.

можливо

безумовно

на щастя

принаймні

Мій дідусь може виконати будь-яку роботу.

Ніхто не може світа пережити.

Всяке трапитися може на довгім віку.

Може доля й відгукнеться у темному гаю.

Ти в мені запалила ... кохання.

Здалеку виднідися привокзальні ....

.... зігрійте мою душу охололу.

... не виходять мені з голови.

Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой,не крийся природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі

Ой не крийся, природо не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі

Ой не крийся, природо, не крийся, що, ти, в тузі за літом, у тузі

З морозивом, вийдіть з автобуса.

Дітки, ви виходите на наступній зупинці?

У зеленому капелюсі, пройдіть уперед.

З кошиком, не порвіть мені панчохи.

1

2

3

4

5

А я щасливий що вручила ти мені одвічну тугу за тобою.

Тебе я земле всю сходив до краю.

Дивись же мене сонце і засмали мою душу.

Ой ти мамцю ой ти рідна головонька моя бідна!

Тебе я земле всю сходив до краю.

О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів.

Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать.

Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали.

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.