Звертання. Вставні слова

У житті на жаль усе відбувається без репетицій.

Над народами над віками встало горе мов чорний гном.

Колосом розвийся засівайся ниво людям на добро!

Любов як сонце світу відкриває безмежну велич людської краси.

Спи грабіжнику мій кирпатий сумнів диханням розігрій.

Може степові трави шепчуть про славне минуле нашого народу.

Краще в пісню свою тугу вилий стара ненько.

О море радості безкрає чи я тебе перепливу?

Здрастуй мій сонячний краю ти снишся мені й тут.

Не щебечи соловейку під вікном близенько.

Люди всією родиною браму відкрийте з добром.

Спинися мріє почекай єдину мить!

Нехай гнеться лоза, а ти, дубу, кріпись!

Спитай себе, дитино, хто ти є.

До тебе, Україно, пісня від серця поллється.

Пусти мене, батеньку, на гори, де ряст весняний золотом жаріє.

Певно кожне словечко треба в зіллі купати.

На щастя життя без несподіванок не обходиться.

Відступати нам по-перше пізно і по-друге немає підстав.

Тут по-моєму непослідовність сили волі.

Уже день здається сивим і безсилим.

Жайворонок здається може оновити світ своїми піснями.

Здається через хвилину побачу собор у тумані.

Ті здичавілі тумани здається забилися в нори.

Фортецю, певно, легше взяти ворожу.

На жаль, від нас нічого не залежить.

На добраніч, доню моя!

Це ж певно, тут уся його родина.

Може, він плаче, а може, чекає − кроки почулись чи скрипнула хвіртка.

Може він плаче, а може, чекає − кроки почулись, чи скрипнула хвіртка.

Може, він плаче а може, чекає − кроки почулись чи скрипнула хвіртка.

Може, він плаче, а може чекає − кроки почулись чи скрипнула хвіртка.

Воно, скажу вам, легше, як на мене діла у битвах шаблею рішать.

Воно, скажу вам, легше, як на мене, діла у битвах шаблею рішать.

Воно скажу вам, легше, як на мене, діла у битвах шаблею рішать.

Воно, скажу вам легше, як на мене, діла у битвах шаблею рішать.