Звертання. Вставні слова.

Звертання – це слово або словосполучення, яке називає особу чи предмет, до яких звертаються у мовленні.

Звертання – це будь-яке слово у реченні, яке можна виділити комами.

Звертання – це частина мови, яка означає дію предмета.

Іменником у кличному відмінку, рідше – займенником або прикметником.

Дієсловом або прислівником.

Лише займенником.

Будь-якою частиною мови.

Звертання ніколи не виділяється комами.

Звертання виділяється комами, наприклад: «Олеже, ходімо!»

Звертання виділяється крапкою перед ним.

Звертання виділяється лише в усному мовленні, на письмі не позначається.

Прості та поширені.

Прості та складні.

Головні та другорядні.

Непоширені й поширені.

Непоширене звертання завжди стоїть на початку речення, а поширене – в кінці.

Поширене звертання містить дієслово, а непоширене – ні.

Непоширене складається з одного слова, а поширене – з кількох (наприклад: «Друже» – непоширене, «Мій любий друже» – поширене).

Поширене звертання можна замінити займенником, а непоширене – ні.

Вставні слова виділяються комами, наприклад: «На жаль, ми запізнилися».

Вставні слова завжди беруться в дужки.

Вставні слова виділяються тире.

Вставні слова пишуться з великої літери.

Звичайно, безперечно, без сумніву.

Можливо, певно, мабуть.

Колись, потім, зрештою.

Так

Ні

Це слово, яке зв’язує частини речення між собою.

Це службова частина мови, яка вказує на дію.

Це будь-яке слово, яке можна прибрати з речення.

Це слово або словосполучення, яке виражає ставлення мовця до змісту висловлення.

Вставні слова є членами речення і можуть змінюватися за відмінками.

Вони передають емоції, впевненість, невпевненість, порядок думок тощо.

Вони вказують на підмет або присудок.

Вони виражають час і місце дії.

Ні

Так

Впевненість, Невпевненість, Емоції, тощо.

Вставні слова не мають груп.

Всі вставні слова виражають тільки емоції.

До вставних слів належать лише ті, що виражають впевненість і невпевненість.