Звертання. Вставні слова.

лапками;

комою або знаком оклику чи знаком питання залежно від інтонації;

тире;

завжди тільки знаком оклику.

А на чому ми спинились дорогий ти мій козаче?

На горбочку мак в шапці як козак

Місяць козацьке сонце

Коли стелиться доріжка козакові не до ліжка

Усе навколо казкою здається

То як вам земляки живеться?

Крізь ці кущі здається ніхто не пробереться

Будьте з рідними ніжні й ласкаві

є головними членами речення;

є другорядними членами речення;

не є членами речення;

можуть бути і головними, і другорядними членами речення.

доповнюють інформацію;

виражають ставлення мовця до висловлюваного ним;

конкретизують висловлене;

немає ролі

Він виконував відповідальне секретне доручення.

Усі навколо нас: і дорослі, і малі — затамували подих.

Навiть, i не думайте вiдмовлятися.

Та що ви, хлопцi!

Видно так мало бути.

М’яча ніде не було видно.

Щось видно трапилося.

Видно побачитися не вдасться.

Буває часом перебіжить дорогу листя.

Завтра поїдемо мабуть твоїм човном

Кажуть легше повалити ніж збудувати

Становище здавалося не таким скрутним.

Видно, борсук знав, що достигли плоди яблунь і кислиць

В калині, кажуть, материна любов і мудрість

Грек знову міг зустрітися з тобою, що він тепер, до речі, і зробив.

Отже, лелека переламав крило, а тому й не зумів одлетіти до вирію

Здається ми з вами десь зустрічалися

Здається вічністю буття маленька мить

І вечір осінній здається ще теплим

Ой не світи місяченьку нікому.

на початку

в кінці

в середині

завжди

Та, ще можливо, буде дощ

Я, мабуть, в цю річку заверну

Осіння тиша може чарувати