Звертання. Розділові знаки при звертаннях

Знала я дочко за ними принаймні три чесноти.

Де він там зачепився старий бурлака.

Тебе я земле всю сходив до краю.

Літня ніч спокусниця зрадлива крилом одним пів світу обняла.

О жовтий квіт мелодії розтань над строгими квадратами перонів.

Усе, чим я щасливий і багатий, я мушу рідним словом оспівати.

На берегах Дніпра крутих, весь помережений садами, стоїть у сяйві днів нових наш рідний Київ перед нами.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

«Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!».

Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю, Нехай я вийду на вулицю.

Пусти мене, мати погуляти, Бо вже челядоньки не видати.

Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, Куди моє дівування та й занесете?

Прочини господарю, ворота, Занесем тобі віночка з золота.

Зеленая, дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?

З морозивом, вийдіть з автобуса!

Дітки, ви виходите не наступній зупинці?

Синьоока, дозвольте пройти.

Панове судді важко розібрати що і до чого як воно було.

А я щасливий що вручила ти мені одвічну тугу за тобою.

Ой ти мамцю ой ти рідна головонька моя бідна.

Дивись же на мене сонце і засмали мою душу.

Гей, ви, зорі ясні! Тихий місяцю мій! Де ви бачили більше кохання?...

Лунайте ж, оркестри, грими баран барабан, бо крок наш і дух наш міцніє!

Моя пісне, вогниста, шалена, ах, розбийся на світлі акорди.

1

2

3

4

5

Ти в мені запалила ... кохання.

Здалека виднілися привокзальні ....

... зігрійте мою душу охололу.

... не виходять мені з голови.