Звертання непоширені й поширені. Розділові знаки в реченнях із звертаннями.

Сонце повільно ховалося за обрій.

Море ти шуміло й кликало мене коли я стояв на березі й вдивлявся в далечінь.

У лісі тихо шелестіло листя.

Діти уважно слухали вчителя.

Коли сонце зайшло, стало прохолодно.

Друже ходімо разом до школи.

Ми чекали Івана, поки він повернеться.

Густий тумане чому ти здійнявся над річкою?

Сестро коли повернешся, зателефонуй.

Коли зійде сонце, птахи заспівають.

Любі друзі якщо буде час, заходьте до мене.

Мамо я знаю, що ти хвилюєшся.

О Львове батьку мій камінний, знаю як мучила тебе страшна жага двобою...

Благословенні ви сліди, не змиті вічності дощами, мандрівника Сковороди.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу виростуть з тобою приспані тривоги...

Доручаю вам, капітане, велику й важливу справу...

Ти вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови.

Рука в руці — і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну.

Ой, не крийся, природо не крийся, що ти в лузі за літом у тузі.

Бідна. волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Лунайте ж, оркестри, грими барабан, бо крок наш і дух наш міцніє!

О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, згиньте в темній безодні навіки!

Панове судді важко розібрати, що і до чого, як воно було.

О степе, на теплій долоні зрости й мені колоском.

Давай-но серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Виростай для правди й волі мій, синочку!

Ох, зачарувала, українська пісне, ти мою душу.

1

2

3

4