Звертання

а) слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення

б) слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням

в) чуже мовлення, передане дослівно, без змін

а) іменником у формі кличного відмінка і не є членом речення.

б) іменником у формі називного відмінка.

в) іменником у формі кличного відмінка і є членом речення.

а) як підмет.

б) ніяк не підкреслюється .

в) як додаток.

а) Дідусю, а коли ти мене на полювання візьмеш ?

б) Яке чудове твоє вологе повітря, березнева ноче!

в) Сергію, візьми яблуко.

а) Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу.

б) Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі!

в) З-за моря припливла сюди, кохана чарівнице!

а) Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці.

б) Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю.

в) Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.

а) Дяка щирая тобі, ніченько-чарівниченько, що закрила ти моє личенько.

б) Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ.

в) О мово українська! Ти вода - з кринички, над якою гнуться верби.

а) Дзвінко бийте, ковалі!

б) Мовчи, язичку, дістанеш паляничку.

в) Нарешті я побачив тебе, царівно!

а) Василю, Україна, весно

б) літо, вовче, мама

в) вітре, сонцю, дитино

а) Ти ж дивись, Тарасику не бігай від діда.

б) Ти, ж дивись, Тарасику, не бігай від діда.

в) Ти ж дивись, Тарасику, не бігай від діда.

а) Рука в руці — і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну.

б) Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

в) Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла.

а) Діти, усміхніться всім навколо.

б) Вас я діти покидаю, йду я в ліпшу сторону.

в) За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче!