Життя та творчість композиторів Г. Малера та Р. Штрауса

Разом із Г.Малером він був одним із кращих диригентів свого часу.

Був одним із зачинателів італійського оперного веризму.

Народився у Неаполі, де і отримав консерваторську освіту.

Написав такі вокальні цикли : "Пісні мандрівного підмайстра", "Чарівний ріг хлопчика", "Пісні про померлих дітей" .

Формування його стилю проходило під впливом німецького музичного романтизму Р.Шумана, Ф.Мендельсона, І.Брамса, Р.Вагнера. Яскрава самобутність його музики вперше виявилася у симфонічній поемі «Дон-Жуан»

Окрім композиторської в нього є значна літературна спадщина. ( Він переглянув і доповнив «Трактат про інструментування Берліоза».)

Переходить на службу у Beймарський придворний театр і одночасно з постановкою опер створює свою симфонічну поему «Дон Жуан» (1889), що висунула його на видне місце у світовому мистецтві.

Він є автором опер "Саломея" , «Електра», «Кавалер троянди», «Аріадна на Наксосі».

Диригент

Скрипаль

Органіст

Композитор

Літературна діяльність

Музично-громадський діяч

Композитор застосував вільно трактовану сонатну форму з елементами рондо

Твір написаний у варіаційній формі

Композицію поеми в цілому творить велика кількість тем (14), які отримують лейтмотивне, сюжетне значення.

Музика відбиває любовні переживання давньогрецького лісового бога-фавна на тлі картини літнього дня.

Багатство фарб оркестрової палітри досягнуті віртуозним використанням мідної групи, великою кількістю додаткових «металевих» тембрів – трикутників, дзвіночків, арф.

Задум «Саломеї» виник під враженням однойменної п'єси англійського драматурга Оскара Уайльда.

Задум «Саломеї» виник під враженням однойменної п'єси німецького поета Генріха Гейне.

За жанром "Саломея " це симфонізована музична драма.

За жанром "Саломея" це опера-буффа

У творі дотримувана система лейтмотивів ( більше 30)

Партія оркестру не насичена, займає не значне місце у порівнянні з партією голосу.

У всій лексиці твору, в його кривавому сюжеті позначається відверта естетизація потворного, характерна для декадентської літератури.

Незвичною для свого часу була гармонічна палітра опери, багата на дисонантні, «брудні» співзвуччя, що покликані підкреслити огидний нелюдяний характер окремих моментів дії.

Вона складається із 5-ти частин, які утворюють 3-фазну композицію

Своєрідно трактована 3-частинна форма, крайні розділи якої є колористично витонченими варіаціями на лейттему, що багаторазово повторюється.

Ідея циклу може бути виражена таким чином: від скорботно-трагічного настрою похоронного маршу через побутовий лендлер і через пісню до життєстверджуючого, оптимістичного фіналу.

Це твір, який відкрив нову добу модернізму в історії музики.

Яскравий контраст між її крайніми частинами (смерть і життя) підкреслюється відсутністю тональної єдності: симфонія починається в cis-moll і закінчується в D-dur.

Прагнення композитора підкреслити замріяність, чуттєвість музичного образу зумовили включення до фактури ніжних звучань скрипки.