Загальна характеристика Європи

З географічної точки зору Європа повністю лежить у Північній півкулі та омивається водами двох океанів: Північного Льодовитого й Атлантичного та їх морів. Вона не настільки велика (10 млн км2), як Азія, не така компактна, як Австралія, менш екзотична, ніж Африка, довжина її з півночі на південь набагато менша, ніж у Америки, але її рельєф, клімат, рослинний і тваринний світ доволі різноманітні та цікаві, а народи, що населяють Європу, мають давню та цікаву історію.

Назва частини світу походить з грецької міфології. Європа – дочка царя Фінікії Агенора була викрадена Зевсом, який обернувся биком. Вона перепливла море на спині цього бика та потрапила на острів Крит.

У сиву давнину Європа була колискою багатьох високорозвинених цивілізацій: егейської, еллінської, кельтської, римської тощо. Вона стала найбільшим в світі регіоном поширення християнства. З ходом історії до складу європейських народів долучилися вихідці з Африки, Азії, які принесли з собою свої релігії, звичаї, традиції. В минулому більшість країн Європи були або метрополіями великих колоніальних імперій (Іспанія, Португалія, Голландія, Англія, Франція тощо) або самі входили до складу великих імперій (Україна, Білорусь, Болгарія, Молдова тощо). Лише протягом ХХ ст. політична карта Європи кардинально «перекроювалася» тричі.

Більша частина території має помірний клімат, на заході – океанічний, на сході – континентальний, зі сніжною й морозною зимою. На півночі клімат арктичний і субарктичний, на півдні – середземноморський. Тут може бути дуже спекотно, як в Іспанії, а може бути сніжно та холодно, як у Фінляндії. Найбільші річки Європи: Волга, Дунай, Дніпро, Дон, Печора, Рейн, Вісла, Ельба, Одра, Рона, Луара, Тахо, найбільші озера: Ладозьке, Онезьке, Чудське, Балатон, Женевське.

Рельєф представлений різними формами. Більшість території має середню висоту 300 метрів над рівнем моря. Разом з тим гори Альпи, Піренеї, Карпати, Апенніни, Уральські піднімаються до середніх висот.

Природні зони змінюються з арктичних пустель, тундри, лісотундри, тайги, мішаних і широколистяних лісів до лісостепів, степів, субтропічних середземноморських лісів і чагарників і навіть напівпустель.

Традиційно в Європі географи виділяють такі регіони: Західну, Центральну та Східну Європу:

• Західна Європа (Франція, Велика Британія, Ірландія, Бельгія, Німеччина та інші);

• Східна Європа (до кінця 80-х років ХХ ст. до її складу включали соціалістичні країни та європейську частину СРСР);

• Центральна Європа (Чехія, Угорщина, Польща, Румунія та інші).

Сучасна Європа прагне не до розподілу на окремі частини, а до об’єднання. Найбільш яскрава ілюстрація прагнення до цього – встановлення Шенгенської зони для більш зручного безкоштовного руху осіб і гармонізації контролю кордонів між країнами Європи.

Загальна характеристика населення. Міста Європи. Сучасні дослідження свідчать, що вже 8 тис. років тому на території Європи мешкали пращури народів, які заселяють її сьогодні. Окремі народи (баски) живуть там і досі. Європою за цей довгий час прокотилося безліч хвиль міграції, що вплинули на мовний, етнічний, релігійний та расовий склад її населення.

Сьогодні в Європі переважають народи індоєвропейської мовної сім’ї: романські, що говорять на іспанській, італійській, португальській, румунській, французькій та інших мовах – на півдні та заході; німецькі (англійська, німецька з діалектами, скандинавські мови) – на півночі, північному заході та в центрі Європи; на сході й південному сході – слов’янські (білоруська, польська, російська, сербсько-хорватська, словацька, українська, чеська), сюди ж входять албанська й грецька мови. На кельтських мовах говорять ірландці, валлійці та шотландці у Великій Британії, бретонці у Франції. На мовах уральської мовної сім’ї говорять угорці, фіни, естонці. На тюркських мовах говорять турки, гагаузи й македонці, мальтійці говорять на семітських мовах.

Більш однорідним є населення Європи з точки зору його релігійної приналежності. До ХІІІ ст. християнство поширилося практично всім регіоном. Пізніше воно розкололося на католицизм і православ’я, в ході Реформації XIV ст. від католицизму відокремилося протестантство. Сьогодні католиків більше всього в Італії, Іспанії, Португалії, Франції, Ірландії, Бельгії, Австрії, Польщі, Литві.