Загадки для дітей

Довгі ноги, довгий ніс,
По болоті ходить скрізь

Стоїть корито,
Повне води налите

Через воду він проводить,
А сам з місця вік не сходить.

По полю ходить, жне, косить,
Зерно молотить, хліба не просить

Хоч не літак, а крилатий,
Без крил не може працювати

Знизу клин
Зверху млин.
Тече вода
А їй не біда

І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна.

Кавунчики дрібненькі,
Смугасті та кисленькі,
У колючки вбралися
І кущиком назвалися.

Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.

Торох, торох,
Розсипався горох.
Почало світати –
Нема що збирати.

Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю

Ухопився за дріт,
Покотився у світ,
Потяг близняток
Цілий десяток.

Коли хочеш ти читати,
То повинен мене знати,
А коли мене не знаєш,
То нічого не вчитаєш.

З небесної діжки
Крижані горішки
На землю упали,
Шкоди нам завдали.

Спритний майстер у стрибках:
На деревах, по гілках.
Вся руда, пухнастий хвіст,
Рідний дім для неї – ліс.

На городі нога стоїть,
На нозі голова висить.
Куди сонце повертається,
Туди голова нахиляється.

З небокраю, з-за діброви,
Вийшли воли чорноброві:
Принесли водиці дзбан,
Полили і ліс, і лан.

Не ставок і не ріка,
Мох росте і осока.
Там земля - неначе тісто,
Що воно за дивне місце?

Квітка пишна, квітка гожа,
На троянду трішки схожа.
На кущах вона зростає.
Хто із вас цю квітку знає?

Живим зерном народжений,
Живу я на землі.
Щодня рум’яним сонечком
Я сходжу на столі.

У нашої бабусі
Сидить дід в кожусі,
Проти печі гріється,
Без води умиється.

Прийшла кума із довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід.

Найрідніша, наймиліша,
Всіх вона нас пестить, тішить,
Завжди скрізь буває з нами.
Відгадайте, хто це?..

Олена зелена,
Не сіяна, не саджена,
Хто доторкнеться,
Той обпечеться.