За Михайлом Слабошпицьким "Молода зима"

Суха та сонячна осінь із легким вітерцем.

Дощова осінь із пронизливим вітром, через який дерева намокли.

Тиха і мрячна осінь, але без сильного вітру.

Перший день зими зі снігом, який швидко розтанув.

Бо мама не дозволяла йому виходити через сильний вітер.

Бо йому було нудно на вулиці без снігу

Бо захворів і йому не можна було гратися.

Бо зранку потупцював біля криниці, але через холод і мокрість сховався в хату на цілий день.

Гасав за матір’ю.

Гасав по калюжах, незважаючи на холод.

Просився в хату, щоб погрітися

Замерз і не захотів показувати носа з будки.

Що він гуляє з Сірком по замерзлих калюжах.

Що він знайшов загублену іграшку під криницею.

Що на землю опускається велика хмара снігу.

Що дощі нарешті скінчилися, і настала тиша.

Холодно й морозно.

Тихо й урочисто.

Неоглядно й загадково.

Біло й мовчазно.

Надворі було гамірно і весело.

Просто дивина! Це ж як вийшло: сніг і приснився, і випав…

Він злякався, що це був лише сон.

Було тихо й урочисто, як завжди.

Дениско одразу сховався за спину Сірка.

Білий двір та білі дерева.

Сірко біг попереду, зігріваючи Дениска.

З рота хлопчика та пащі собаки вирвалися хмаринки білої пари.

Вони проклали перший слід попід парканами.

Вони ліпили першу снігову бабу.

Вони каталися на санчатах з пагорба.

Вони почали грати у сніжки.

Цілий день.

Аж до обіду.

Лише годину, поки не замерзли.

Поки не проклали перший слід.

Пізня зима.

Чарівна зима.

Молода зима.

Тиха й урочиста зима.

Зима, що запізнилась.

Свіжа, перша зима.

Дуже сильний мороз.

Недовга, тепла зима.

Бо це лише здається так через дуже дощову осінь.

Насправді сніг випав саме вчасно.

Бо перший сніг завжди приходить несподівано.

Бо насправді це був не перший сніг.