Як укладена карта

це зміст карти, сукупність відомостей про розміщення об’єктів і явищ, їхні властивості (наприклад, розміри), взаємозв’язки та зміни. Воно дає змогу охопити поглядом які завгодно простори - райони, країни, материки або загалом планету.

карти становлять масштаб і проекція, в якій її виконано. Вони розширюють відомості про об’єкти та явища за результатами вимірювань, перетворень і логічних висновків. Так, застосовуючи масштаб, можна визначити відстань між об’єктами, а використовуючи градусну сітку, - географічні координати об’єктів тощо.

різноманітні фотографії, схеми, діаграми, графіки, профілі, карти-врізки, довідкові відомості, текстові й цифрові дані.

являє собою систему умовних знаків і позначок, що їх використано на карті, а також текстових пояснень до них. За їх допомогою читач сприймає інформацію, вміщену на карті.

це взаємне розташування в межах рамки назви карти, картографічного зображення поверхні, легенди, додаткових ілюстрацій та інших даних.

передають лінійні об’єкти: берегову лінію, річки, кордони, шляхи, трубопроводи. Вони масштабні за своєю довжиною та конфігурацією, але переважно позамасштабні за шириною.

показують поділ території на однакові в якісному відношенні частини. їх зафарбовують різними кольорами. Цей спосіб передає явища, суцільно поширені на земній поверхні, тобто між територіальними частинами, зображеними на карті, не може бути «білих плям». Способом якісного фону показують, наприклад, геологічну будову території, ґрунти, природні зони, держави, одиниці адміністративно-територіального устрою тощо.

доповнюють характеристику об’єкта. Наприклад, стрілка біля позначення річки показує напрямок її течії, малюнок листяного чи хвойного дерева в контурі лісу вказує на переважання певних порід.

показують явища, що переміщуються у просторі (наприклад, напрямки вітрів, течій). Кольором і шириною цих знаків можна відобразити характеристики явища - холодні або теплі течії, вітри влітку і взимку.

передають дійсні розміри об’єктів, що виражені в масштабі карти. Такими знаками є контури лісу, болота, озера тощо.

застосовують для виділення на карті областей поширення якихось однорідних явищ. Ареали позначають суцільною або пунктирною лінією, написом або малюнком, зафарбуванням, штрихуванням. На відміну від явищ, що передаються способом якісного фону, явища, показані способом ареалів, не мають повсюдного територіального поширення: на карті вони виглядають як окремі «плями» (льодовики, багаторічна мерзлота, болота, заповідники, басейни корисних копалин та ін.).

позначають об’єкти, що їх не можливо показати в масштабі карти. Наприклад, заводи, аеродроми, пам’ятники, колодязі, окремі дерева, населені пункти (їх показують кружечками-пунсонами).

застосовують для зображення об’єктів, що не виражаються в масштабі карти. Значки можуть бути геометричними (наприклад, кружечки - промислові центри, різні фігури - місця видобування корисних копалин) або мати вигляд наочних малюнків (якір - символ морського порту).

застосовують для відображення явищ, що мають суцільний, безперервний і більш-менш плавний розподіл на земній поверхні. Ізолінії, як вам відомо, - це лінії, що сполучають на картах точки з однаковими кількісними показниками якогось явища на місцевості. Ізолініями, наприклад, показують висоту суходолу (горизонталі), глибини морів і океанів (ізобати), температуру повітря (ізотерми), кількість опадів, солоність води. Для кращого сприйняття явища ділянки між сусідніми ізолініями часто зафарбовують у різні відтінки кольору (наприклад, показуючи рельєф на фізичних картах).