"Як Робін Гуд став розбійником" (балада)

— Ну що ж, покажи нам свій хист. Якщо влучиш у ціль — двадцять срібних монет від мене, а як не влучиш — прочухан

— Леді, прошу вас, прийміть оцей маленький подарунок від бідного мандрівника, готового завжди вам служити найкращими стрілами із свого сагайдака

— Дякую вам, Робе в каптурі

— Ну от що, Робе Мандрівник, хоч ти й не дуже дбаєш про своє тіло та одяг, але до пуття тебе можна довести. Хочеш на службу до мене?

— Друзі, усі ви знаєте, що нашому загонові досі бракувало справжнього ватажка — шляхетного, добре вихованого, розумного, спритного і сміливого. Здається, тепер ми знайшли отамана в особі цього юнака. Я і мої брати сказали йому, що ви оберете собі у ватажки того, хто пошиє сьогодні шерифа у дурні, заволодівши його золотою стрілою. Правду я кажу?

— Роб у каптурі — так, здається, назвала вас леді — я можу потвердити ваші слова. Ви уміло збили пиху з шерифа, не гірше, ніж це зробив би я. Ми не вимагатимемо од вас золотої стріли, бо вона потрапила в гарненькі ручки. А хто з нас краще стріляє, ви чи я, це нехай покаже майбутнє. Однак я, Вілл Стютлі, при всіх заявляю, що не визнаю ніякого іншого ватажка, крім вас

любить лісові нетрі; розповідає синові про свободолюбивого Зеленого Віллі

із шляхетної родини, хоче, щоб син у майбутньому став знаменитим; вчить його читати й писати, плекає гарні манери, вчить бути правдивим і чесним

у школі далеко від дому навчається

служить при дворі королеви Елеонори

Було це давно, ще за ...

У заповідних лісах півночі країни полювати ...

Заповідні ліси охороняли ...