Взаємодія романтизму і реалізму. М. Лермонтов. Лірика. Теорія. 9 клас

автобіографічні моменти роману пов’язані з Варварою Лопухіною, глибоке почуття до якої поет проніс через усе життя

оспівував дух свободи й лицарської звитяги

спостереження за життям аристократів

в них виявляється духовний стан ліричного героя як виразника духовної атмосфери доби; описи нерідко набувають філософсько-психологічного забарвлення

як високу місію пробуджувати свідомість людей

глибоких філософських спостережень за суспільством та атмосферою

грандіозних, уселенських масштабів «світової скорботи»; мотиви духовного протесту, критики й заклику до змін

світова скорбота, самотність, яку переживає ліричний герой-романтик; відобразив у вірші почуття тривоги й відчуження, характерні для всього його покоління

створює образ нерозділеного чоловічого кохання до недосяжної й далекої жінки. Мотив нерозділеного кохання

зупинка, яка зумовлена конкретним змістом у теоретичній літературі відносять ті, які членують мову за допомогою інтонації; допомагає з’ясувати думку тексту

одна з найпростіших стилістичних фігур, що дає змогу посилити змістовно-емоційне звучання слів і словосполучень у художньому творі, звернути на них особливу увагу читачів

стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних  приголосних звуків задля підвищення інтонаційної виразності вірша, для емоційного поглиблення його змістового зв'язку

повторення однакових голосних звуків у рядку або строфі, що надає віршованій мові милозвучності, підсилює ïï музичність

як міфологічний символ природної міцності, непохитності й вічності; поєднує небесний і земний простір

метафора складної життєвої дороги, яку свідомо обирає людина

символ одухотвореності Всесвіту

вірш має три строфи, у центрі кожної — аналіз однієї з душевних потреб людини: бажання, любов, пристрасть; кожна строфа містить риторичне запитання й песимістичну відповідь

твір побудований на глибокому контрасті; перші дві строфи твору — це зображення дивної, космічної картини гармонії в природі

ліричний герой відчуває у своїй душі спорідненість і причетність до благодатного союзу землі й неба, що впокорює хвилювання та тривоги бунтівного серця

розчарування ліричного героя вражають силою відвертості та глибиною відчаю перед суперечностями життя: між бажаннями й можливостями, розумом і почуттями, надіями та розчаруванням

автор підкреслює це образами часу; людина безпорадна перед плином часу, тому втрачають сенс бажання, кохання й пристрасті

є унікальні образи-символи, які вийшли за межі твору, набули своєрідного значення; оригінальне ритмомелодійне рішення додало особливої музичності твору, який став відомим романсом