Вигук як особлива частина мови.

службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами у реченні.

службова частина мови, яку вживають для зв’язку однорідних членів речення та частин складного речення.

незмінна службова частина мови, яка надає реченню чи окремим його членам додаткових смислових та модальних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм і нових слів.

особлива частина мови, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх.

прийменник, сполучник, вигук

прийменник, сполучник, частка

дієслово, вигук, частка

Послав їм Господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали.

О, як люблю я рідну землю.

Були вони люди заможненькі, усього в їх доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора з садочком і левадою.

Емоційні

Волевиявлення

Звуконаслідувальні слова

Слова, утворені від інших частин мови

Слова ввічливості

ой/ой/ой, ж/ж/ж

ба/бах, ку/ку/рі/ку, будь/ласка

от/тобі/й/на, до/побачення.

ой/ой/ой, ж/ж/ж

ба/бах, ку/ку/рі/ку, будь/ласка

от/тобі/й/на, до/побачення.

О ... розмотай шляхи мені богине.

Ой ... Що се за сопілка? Чари! 

Сійте зерно ... гей! ... добірне в не розмежовані лани.