види складних речень

Остап із Соломією вдивлялися в темряву і нічого не бачили; мельникова постать раптом зникла з-перед очей, мов розпустилась у млі.

І досі вона стоїть у моїй уяві такою, якою побачив уперше, до якої звик у дитячому віці, яку полюбив так, як можна полюбити лише живу добру істоту.

Уже сонце зайшло з полудня, а з козацького табору ніхто не приїздив.

На небі ні хмарочки, ні плямочки; високе та синє, воно дедалі починає жовтіти.

Татари чіплялися кущів тернини та шипшини, кривавили собі руки і дерлися вгору .

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором; висока трава починає гнутись, хилитись, поверх неї тільки гарячий вітер гуляє та сонце розсіває своє пекуче, іскристе проміння.

Чорна хмара геть заслонила сонце, а далі впала великою плахтою на землю.

Хмари йшли не дуже-то високо, а з них виходило якесь шелестіння, нікому невідоме досі.

Мені ставало моторошно навіть тоді, коли я тільки, було, подумаю про те, щоб викараскатися на холопок тієї золотавої красуні.

З-під Гнідкових ніг та з-під воза починає вириватись кіптяга, курить, обдає вас пилом; чисте пахуче повітря стає важким, курним.

До правди тяжко ми доходим, неправда прийметься за мить.

Привчав мене батько трудитись до поту, а мати – любити пісні.

Ми ломимо скалу, рівняємо правді путі.

Іди туди, де люди творять світло і ставлять хрест на темне і старе.

Зліва співали струмки, що збігали з гір, і кожен з них мав свій голос.