Види складних речень. 9, 11 клас, підготовка до НМТ (ЗНО). 2 варіант

Оксамитна святкова тиша сповивала весняну землю, у цій тиші рохлось глибоке бездонне небо, поміж його роями до самого надзем’я гнувся Чумацький Шлях.

Козацьке сонце високо підбилось угору; і зорі вкрили все небо, як ризу.

Є в творчості одна-єдина норма, що завжди вірна, попри всякий зиск: чим більше змісту, тим простіша форма, чим змісту менше, то сильніший зміст.

І співи, і зелень, і сонячний промінь, і хвилі вільготні, і травневий гомін – усе так кольорово злилося чудово в гучний унісон.

То як же нам жити на рідній землі, щоб люди довіку щасливі були, щоб мова народу в повазі була.

Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом, почав відділятися світанок.

Там по обніжках, сивим полином і медовою кашкою порослих, блукали ми, бувало, день за днем.

Тільки-но навчишся говорити – треба вчитися мовчати.

А уночі вже сад шумів і крізь гілля сміялись зорі...

А стежка жде, сховавшись у спориш, що зацвітуть під хатою жоржини і ти до них прилинеш-прилетиш.

Холодним спокоєм одягнено поля, у білому вбранні замислилась земля.

Збагнімо нарешті, братове, допоки усім нам не пізно: як буде в дитини мова, то буде в народу пісня.

Три наскрізні настрої: самотність, сирітство й рання смерть на чужині – переплелися-поєдналися в ранній поезії Шевченка.

Я вірю в народ, що живе на Дніпрі, у сили його нездоланні.

Дніпро розтуманив тумани під вітру осіннього рев, і падає листя багряне, оголює віти дерев.