Види односкладних речень із головним членом - присудком

Решетом води не наносиш.

В Олешківських пісках тополя бовваніє.

І все на світі треба пережити.

Навесні на розпутті викопали криницю.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії.

Один лиш раз на все життя не вистачає каяття.

У житті таке буває тільки раз

Не тікай від мене у світ своїх ілюзій.

Войовничих гетьманів стара булава…

Гаслом завзято нас кличуть уперед.

Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати.

Буду хлібом і цвітом ділитись, відчиняти ворота гінцям.

Кругом гомоніли, вешталися, лагодилися до чогось.

З гармат по горобцях не стріляють.

Довго спали вітри у ярах на припоні.

По заячому сліду іноді знаходять ведмедя.

Друга шукай, а знайдеш – тримай.

За добру справу варто добре постояти.

Відчуття незручності раптом охопило мене.

До землі приліг і слухаю тремтіння невгамовне.

Візьми свій келих сонця у життя!

Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.

Я прожив, моя мила, ці літа у найвищому щасті.

Вір своїм очам, а не чужим речам.

Вино мудрості п’ють із келиха розчарувань.

Усоте прославляю буйноту життя.

Журбою біді не пособиш.

Пахне гіркотою осені.

Радять мені жити без ілюзій.

Снігами вкрилися поля і луки.

підмет

присудок

означення

додаток

обставина

Писати вірші — жить непросто.

Я лиш син народу.

І гнеться дерево від плоду.

Весна захлиналася буйним цвітом вишень.

Русявий день гаптує сни світанню.

Щирі друзі глечика не поб’ють.

Перехожі з подивом поглядали на дівчину.

На десерт подали сік із полуниць.

Ніч осіння на дощ і туман багата

Учорашнє ніби сон, що випурхнув з очей.

Лиш посміються із такої примхи.

Не варто звинувачувать когось.

Порада доброї і мудрої людини.

Не докоряй ніколи і нікому.

Ніхто не винен у твоїх образах.