Вставні слова. Звертання

безсумнівно, напевно, природно, без сумніву, само собою зрозуміло

кажуть, повідомляють, на думку, за даними, з погляду

на щастя, на жаль, на біду, ніде правди діти, чого доброго 

проте, отже, з одного боку, перш за все, між іншим 

можливо, вочевидь, мовляв, як на зло, головним чином

До словечка, до слов’ятка притулися може так хоч мови рідної навчишся.

Мабуть природа створила хлібну зернину в мить такого високого натхнення, в мить щедрого осяяння, яке потрачено нею і на саму людину. 

Щастя кажуть перелітна птаха. 

Зрештою все на світі однакове, і світ однаковий. 

Єдине, що від нас іще залежить, приймні вік прожити як належить.

Те живе творіння, що його ми обожнюємо з психологічним фактором, і є по суті громадська людина. 

І сонце висить у повітрі, як велике, гартоване ядро, що от-от, здається, впаде на синьо-голубі небесні води.

Треба хліба людині й металу, треба музики і п’єдесталу, та мабуть, над усе до загину, треба віри людині в людину.

Буває часом сліпну від краси. 

По вулиці йду, і здається уперше розплющив я очі на світ.

Либонь тринадцятая осінь в пустім саду оце шумить. 

Чужа душа – то кажуть, темний ліс. 

А може, це і є моя найвища сутність.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

І може, зараз ти не в полі любий, а десь у теплому гостиннім домі?

На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце. 

На щастя потяг було затримано через технічні проблеми. 

Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали. 

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу. 

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

Наш тренер ... Дніпро перепливти. 

… весна вже настала? 

Кожен … мріяти про велике. 

… орел здійнятись вище хмар? 

Україна … знову перемогти.

навіть

мабуть

отже 

може

уявіть

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі? 

Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать. 

Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього ще нам рано. 

Не оскверни цю мить і не поруш цинічним словом чи гріховним жестом.

Ти вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови.

Тебе я земле всю сходив до краю.

О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів. 

Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать. 

Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у тузі.

Ех ти, доле моя, циганко, не лякай мене тузом пік! 

О кучері ясні і очі Беатріче, чого ж ви в тьмі моїй неясні і смутні? 

Там в борі вітер листям шевеліє: Пречиста Діво, радуйся, Маріє! 

Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, згиньте в темній безодні навіки! 

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні.

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький. 

Дозволь мені великий господине, розважити  книжками смуток твій. 

Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання? 

О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз - ще й тлінно. 

О, Борисфене, батьку наш і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас з'єднав в часи прадавніх зрушень.

Ти в мені запалила ... кохання. 

Здалеку виднілися привокзальні .

... зігрійте мою душу охололу. 

… не виходять мені з голови.

Саме ... відбивались у вікнах.