В.Скотт "Айвенго"

Через відмову сина брати участь у хрестовому поході.

Через кохання Айвенго до леді Ровени, яку Седрик планував видати заміж за Ательстана.

Через те, що Айвенго перейшов на службу до принца Джона.

Через відмову Айвенго підтримати боротьбу саксів проти норманів.

Через конфлікт Айвенго з Ательстаном під час лицарського турніру.

Чорний Лицар

Лицар Храму

Лицар Позбавлений Спадщини

Лицар із Чорною Маскою

Лицар Леопарда.

Він організував втечу, переодягнувшись у ченця, і залишився замість Седрика.

Він домовився з де Брасі про викуп полонених.

Він повідомив про місце перебування полонених королю Річарду.

Він допоміг захопити замок Фрон-де-Бефа, використавши таємний прохід.

Він викликав на поєдинок де Брасі та переміг його.

Вона погодилася стати дружиною Буагільбера, щоб уникнути страти.

Вона була засуджена до спалення, але її врятував Седрик.

Вона втекла з Англії разом із батьком ще до початку суду.

Вона попросила Айвенго стати її захисником у поєдинку, після якого звинувачення було знято.

Вона була виправдана судом без випробування поєдинком.

У протистоянні християнства та ісламу під час хрестових походів.

У боротьбі за англійський престол між Річардом Левове Серце та французьким королем.

У зіткненні саксонської та норманської традицій, соціальних інтересів і прагнень до національного примирення.

У протистоянні королівської влади та католицької церкви.

У боротьбі лицарських орденів за контроль над англійськими землями.

Вона втілює ідеал особистості, здатної зберігати гідність, моральну чистоту й милосердя попри релігійну нетерпимість і переслідування.

Вона демонструє, що походження та багатство є головними умовами суспільного визнання.

Вона уособлює прагнення до влади та помсти за приниження свого народу.

Вона доводить перевагу лицарської сили над духовними цінностями.

Вона є прикладом людини, яка відмовляється від власних переконань заради суспільного визнання.

Він уособлює беззаконня феодальної влади та прагнення до особистої помсти.

Він демонструє моральну деградацію лицарства в умовах середньовічної Англії.

Він уособлює норманську знать, яка прагне повністю знищити саксонську культуру.

Він є символом лицарського кодексу, справедливості та законної королівської влади, що протистоїть свавіллю феодалів.

Він є втіленням релігійного фанатизму та нетерпимості.

Він поєднує мотив особистого щастя з ідеєю суспільного примирення, водночас підкреслюючи межі толерантності середньовічного суспільства.

Він підтверджує неможливість будь-яких змін у середньовічному суспільстві.

Він демонструє перемогу кохання над усіма суспільними та релігійними суперечностями.

Він доводить, що справжня любов можлива лише між представниками одного народу.

Він свідчить про остаточну перемогу саксонської знаті над норманською.

Нормандське завоювання Англії 1066 року та битва при Гастінгсі.

Події кінця XII століття, пов'язані з поверненням Річарда I Левове Серце з хрестового походу.

Війна Червоної та Білої троянд у XV столітті.

Англійська революція XVII століття та боротьба парламенту з монархією.

Столітня війна між Англією та Францією.

Усі персонажі роману є реальними історичними особами, а події точно відтворюють хроніки XII століття.

Роман є документальною реконструкцією життя Річарда I без авторських художніх домислів.

Автор переніс події роману в умовну середньовічну Англію, не використовуючи жодних історичних фактів.

У творі історичними є лише битви, а всі соціальні та культурні реалії вигадані автором.

Історичні постаті діють поряд із вигаданими персонажами, а художній вимисел допомагає відтворити дух епохи.

Вона вирізняється глибокою освіченістю, знаннями медицини та вмінням лікувати людей.

Вона готова відмовитися від власної віри, щоб здобути прихильність християнського лицарства.

Вона виявляє духовну стійкість, мужність і гідність перед обличчям небезпеки.

Вона використовує свої знання та здібності винятково для здобуття матеріального багатства.

Вона здатна на самопожертву, милосердя та щире почуття, не вимагаючи взаємності.

Айвенго поєднує відданість лицарському кодексу з вірністю королю Річарду та почуттям до Ровени.

Седрик Сакс прагне відновити незалежність саксонської знаті, тому його патріотичні переконання нерідко переважають особисті почуття.

Буагільбер є однозначно позитивним образом, оскільки його лицарська доблесть повністю позбавляє його моральних суперечностей.

Буагільбер постає складним суперечливим персонажем, у якому боротьба між пристрастю, честолюбством і лицарською честю призводить до трагічного фіналу.

Айвенго свідомо відмовляється від королівської служби та переходить на бік принца Джона заради відновлення саксонської державності.