В.Шекспір "Ромео і Джульєтта"

Криваву зброю кидайте додолу
І слухайте уважно вирок мій!
Вже втретє через слово легковажне
Ви, запальні Монтеккі й Капулетті,
Порушуєте спокій наших вулиць...

Коли ще раз стривожите ви місто,
За цей непослух сплатите життям.

Ім'я Монтеккі змушує мене
Дивитись, як на ворога, на тебе.
Але важливо те, який ти сам...

Та що таке ім'я? – одна лиш кличка.
Якби троянда мала іншу назву,
Хіба вона так солодко не пахла б?

...Веди мене у дім,
Бо я свідомість втрачу тут, на площі.
Чума на ваші сім'ї! Через вас
І вашу ворожнечу я тепер
Піду черві могильній на вечерю.

Допомогти я згоден. Я б хотів,
Щоб шлюб цей знищив розбрат між батьків.

Хай небо сприйме рішення твоє,
І вас за шлюб не покарає горем.

Моя дружино і моя любове!
Смерть випила медовий подих твій,
Та на красу печаті не наклала.
Ти ще не переможена; життя
Ввижається в устах твоїх і щоках...

Руки, стисніть
Її востаннє у своїх обіймах!
А ви, вуста, безгрішним поцілунком
Скріпіть безтерміновий договір
Зі смертю безпощадною!

Я звелю відлити
Із золота їй статую прекрасну.
Нехай вона стоятиме в Вероні,
Щоб грізний Час ніколи не зборов
Джульєтти вірність і її любов!

Ромео поруч буде їй до речі:
Вони обоє – жертви ворожнечі.