Вплив політичних процесів у СРСР на розвиток країн Центрально-Східної Європи в 1945—1991 рр.

Радянський народ, який переніс тягар труднощів воєнного часу, сподівався, що після перемоги його життя зміниться. Проте ці сподівання не здійснилися. Режим не збирався йти на поступки. Офіційно радянська пропаганда наполегливо поширювала думку, що війна виграна лише завдяки геніальності «найвеличнішого полководця Й. Сталіна».

Усі процеси в житті країни пояснювалися словами з Державного гімну СРСР: «Нас виростив Сталін на вірність народу, на працю й на подвиги нас надихнув». Навколо Й. Сталіна сформувалося коло найближчих прибічників, до якого належали Л. Берія, Л. Каганович, А. Жданов, В. Молотов, К. Ворошилов. За роки війни до нього приєдналися М. Хрущов, М. Вознесенський, Г. Маленков, О. Кузнецов, М. Суслов, А. Андріянов. У післявоєнний період, побоюючись ослаблення своєї влади, Й. Сталін ужив заходів щодо обмеження впливу військових на суспільно-політичне життя країни. К. Рокоссовського відправили на посаду міністра оборони до Польщі, маршала авіації О. Новікова заарештували, розпочали підготовку процесу проти Г. Жукова. Проте через деякий час Й. Сталін припинив процес проти «маршала перемоги», як називали Г. Жукова, і відправив його командувати військовим округом.

У 1946—1948 рр. вийшли постанови Комуністичної партії, якими запроваджувався жорсткий ідеологічний контроль за діяльністю творчої інтелігенції. Відбувалися пропагандистські кампанії з викриття впливу західної «буржуазної ідеології». Будь-який вияв самостійності та оригінальності у творчості композиторів, кінорежисерів, письменників, художників засуджувався владою як відступ від комуністичної ідеології.

У 1949 р. Й. Сталін санкціонував «Ленінградську справу» проти представників вищого партійно-державного керівництва. Головними звинуваченими в ній проходили О. Кузнецов, М. Вознесенський, М. Родіонов, П. Попков. Усіх їх засудили до страти. У 1954 р. Верховний суд СРСР реабілітував звинувачених за «ленінградською справою», більшість із них посмертно.

У 1953 р. в СРСР викрили «терористичну групу» лікарів, які обслуговували вище державне керівництво. Більшість звинувачених складали особи єврейської національності, що спричинило хвилю антисемітизму в країні. Дружин «ворогів народу» також заарештовували, їхніх дітей звільняли з роботи, виключали з партії та комсомолу. Через два місяці газети повідомили: «Перевірка показала, що звинувачення є помилковими, а документальні дані, на які спиралися працівники слідства, непереконливими».

У цей період у СРСР тривала кампанія «боротьби проти безродного космополітизму». Серед постраждалих були актор і режисер С. Міхоелс, поет П. Маркіш. Космополітом могли оголосити будь-яку людину, яка цікавилася західним мистецтвом. У цій та інших кампаніях післявоєнних років цілеспрямовано морально й фізично знищувалися відомі діячі культури. Постраждалих налічувалося десятки тисяч. Серед найгучніших були переслідування письменника О. Фадеева за роман «Молода гвардія», філософа Г. Александрова за «Історію західноєвропейської філософії», кінорежисера С. Ейзенштейна за фільм «Іван Грозний», поетеси А. Ахматової та письменника М. Зощенка. Композиторів Д. Шостаковича і С. Прокоф’єва звинувачували в безідейності й формалізмі в музиці. У науці «народний» академік Т. Лисенко за підтримки Й. Сталіна заборонив такі напрями, як квантова фізика, теорія ймовірності, статистичний аналіз у соціології, генетику, кібернетику тощо. «Лисенківщина» в науці стала складовою «ждановщини», як називали політику в ідеологічній сфері СРСР у післявоєнний період за ім’ям секретаря ЦК ВКП(б) з ідеології А. Жданова.

Уважно прочитай текст. Яким чином Радянський Союз виграв війну проти нациської Німеччини (за свідченнями радянської пропаганди)?

Усі процеси в житті країни пояснювалися словами з Державного гімну СРСР: «Нас виростив Сталін на вірність народу, на працю й на подвиги нас надихнув». Навколо Й. Сталіна сформувалося коло найближчих прибічників, до якого належали Л. Берія, Л. Каганович, А. Жданов, В. Молотов, К. Ворошилов. За роки війни до нього приєдналися М. Хрущов, М. Вознесенський, Г. Маленков, О. Кузнецов, М. Суслов, А. Андріянов. У післявоєнний період, побоюючись ослаблення своєї влади, Й. Сталін ужив заходів щодо обмеження впливу військових на суспільно-політичне життя країни. К. Рокоссовського відправили на посаду міністра оборони до Польщі, маршала авіації О. Новікова заарештували, розпочали підготовку процесу проти Г. Жукова. Проте через деякий час Й. Сталін припинив процес проти «маршала перемоги», як називали Г. Жукова, і відправив його командувати військовим округом.

У 1946—1948 рр. вийшли постанови Комуністичної партії, якими запроваджувався жорсткий ідеологічний контроль за діяльністю творчої інтелігенції. Відбувалися пропагандистські кампанії з викриття впливу західної «буржуазної ідеології». Будь-який вияв самостійності та оригінальності у творчості композиторів, кінорежисерів, письменників, художників засуджувався владою як відступ від комуністичної ідеології.

У 1949 р. Й. Сталін санкціонував «Ленінградську справу» проти представників вищого партійно-державного керівництва. Головними звинуваченими в ній проходили О. Кузнецов, М. Вознесенський, М. Родіонов, П. Попков. Усіх їх засудили до страти. У 1954 р. Верховний суд СРСР реабілітував звинувачених за «ленінградською справою», більшість із них посмертно.

У 1953 р. в СРСР викрили «терористичну групу» лікарів, які обслуговували вище державне керівництво. Більшість звинувачених складали особи єврейської національності, що спричинило хвилю антисемітизму в країні. Дружин «ворогів народу» також заарештовували, їхніх дітей звільняли з роботи, виключали з партії та комсомолу. Через два місяці газети повідомили: «Перевірка показала, що звинувачення є помилковими, а документальні дані, на які спиралися працівники слідства, непереконливими».

Як називалась кампанія, яку у 1949 році санкціонував Й.Сталін проти представників вищого патрійного керівництва?

Прочитайте текст. Оберіть прізвища тих, хто постраждав від політики космополітизму

У цей період у СРСР тривала кампанія «боротьби проти безродного космополітизму». Серед постраждалих були актор і режисер С. Міхоелс, поет П. Маркіш. Космополітом могли оголосити будь-яку людину, яка цікавилася західним мистецтвом. У цій та інших кампаніях післявоєнних років цілеспрямовано морально й фізично знищувалися відомі діячі культури. Постраждалих налічувалося десятки тисяч. Серед найгучніших були переслідування письменника О. Фадеєва за роман «Молода гвардія», філософа Г. Александрова за «Історію західноєвропейської філософії», кінорежисера С. Ейзенштейна за фільм «Іван Грозний», поетеси А. Ахматової та письменника М. Зощенка. Композиторів Д. Шостаковича і С. Прокоф’єва звинувачували в безідейності й формалізмі в музиці. У науці «народний» академік Т. Лисенко за підтримки Й. Сталіна заборонив такі напрями, як квантова фізика, теорія ймовірності, статистичний аналіз у соціології, генетику, кібернетику тощо. «Лисенківщина» в науці стала складовою «ждановщини», як називали політику в ідеологічній сфері СРСР у післявоєнний період за ім’ям секретаря ЦК ВКП(б) з ідеології А. Жданова.